тп

⁴¹⁹ Трохи неточна цитата з Книги пророка Єремії 17: 1. Пор.: Гр^ъ іХдинъ нлпйынъ єсть ПИЫ/10/ИЪ ЖЄ/Т^НЬІ/ИТі Hd МОГТИ адаЛіаНТОБ^, НЛЧбрТЛНЪ Hd скриж3/іи сердцсі Й^Ъ Й Hd рб^?^Ъ 6/1ТЛреЙ й^ъ.

⁴²⁰ Книга пророка Єремії 17: 3-4.

⁴²¹ Книга пророка Аввакума 2: 12.

⁴²² Книга пророка Аввакума 2: 9-10.

⁴²³ Книга пророка Аввакума 2: 16.

⁴²⁴ Неточна цитата з Книги пророка Аввакума 2: 16. Пор.: швыде ш тев? чаша деснйцы ГДНИ, Й COBpdCA ве^честїе Hd ГЛайХ твого.

⁴²⁵ Неточна цитата з Книги Псалмів 19 (20): 7. Пор.: въ сила^ сгінїе деснйцы єг<Ь.

⁴²⁶ Книга пророка Аввакума 2: 19-20.

⁴²⁷ Книга пророка Ісаї 59: 5.

⁴²⁸ У Біблії: й въ не/иъ.

⁴²⁹ Книга пророка Ісаї 59: 5-7.

⁴³⁰ Євангелія від св. Луки 8: 27.

⁴³¹ Євангелія від св. Луки 8: 29.

⁴³² Книга пророка Аввакума 3: 1-2.

⁴³³ Книга Ісуса, сина Сирахового 1: 12.

⁴³⁴ Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 25: 13. Пор.: К6/іь велйкъ, йже /иХдрость швр^те, но н^сть гмче ВОАЦМГШСА гда.

⁴³⁵ Парафраза Дій св. апостолів 9: 6. Пор.: гди, что /ИА ^бфеши тво^йти;

⁴³⁶ Трохи неточна цитата з Дій св. апостолів 9: 6. Пор.: востани й вниди во грлдъ.

⁴³⁷ Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 18: 19. Пор.: Ерлтъ СЗ Б^ата

ПО/ИОГЛЄ/ИЬ, Йкш гр<)дъ твердъ Й ВЫСОКЪ, О^Кр^П/ІАЄТСА же йкоже шсновлное царство.

⁴³⁸ Сковорода має на думці слова: йже во лціе сотворйтъ вб/ік> оцл /иоегш, йже єсть нл нвсё^ъ, той врлтъ /ибй (Євангелія від св. Матвія 12: 50).

⁴³⁹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: вы же с^дйте во грлд? іер/ій/ист?, дбндеже шв/ієчєтєса сЙ/іокі свыше (Євангелія від св. Луки 24: 49).

⁴⁴⁰ Сковорода має на думці слова на взір: в/мсть є™ в/мсть в^чнл, й цртво є™ въ рбды й рбды (Книга пророка Даниїла 4: 31).

⁴⁴¹ Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 3: 16. Пор.: Не в^сте ли, йкш ^р^/ИЪ БЖЇЙ єсте;

⁴⁴² Книга Псалмів 47 (48): 2.

⁴⁴³ Можливо, Сковорода має на думці слова: йкш со /инбгс єсть сила грлдшвъ (Перша книга маккавейська 10: 71).

⁴⁴⁴ Книга пророка Ісаї 60: 14.

⁴⁴⁵ Сковорода має на думці слова: ЕХдетъ во нево ново й зє/ША новл (Книга пророка Ісаї 65:17).

⁴⁴⁶ Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до галатів 2: 20. Пор.: живХ же не кто/иХ ат,ъ, но живетъ ВО /ИН^ ^ртбсъ.

⁴⁴⁷ Книга пророка Аввакума 3: 2.

⁴⁴⁸ Перша книга Мойсеєва: Буття 15: 9.

⁴⁴⁹ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 17: 17. Пор.: стй и^ъ во йстинХ твого: С/ібво твоє йстинл ЄСТЬ.

⁴⁵⁰ Парафраза Книги Псалмів 48 (49): 13. Пор.: И чс/іов^къ въ чести сьш не р^Х/и?,

ПрИ/ІОЖИСА СКОТШ/ИЪ НеС/Иьк/ібННЫ/ИЪ Й О^ПОДОВИСА Й/ИЪ.

⁴⁵¹ Фраза всакоє дьі^нїе зринає в Книзі Псалмів 149 (150): 6 та в Книзі пророка Ісаї 57: 16.

⁴⁵² Можливо, Сковорода має на думці слова: Да во^вєсє/іатса нвы, й рлдХетсА усліл/ь.: да подвЙжитса /йоре й йспо/іненїе єгш (Книга Псалмів 95 (96): 11).

⁴⁵³ Сковорода має на думці слова: іїна слава сб/інцХ, й іїна слава /іХн?, й йна слава вв^дл/иъ: СуВ^да во (Я вв^ды р^нствХетъ во слав?. ЧЛкожде й воскрнїе /иертвы^ъ

(Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 41-42).

⁴⁵⁴ Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Івана 11: 25. Пор.: єс/ив воскршенїе.

⁴⁵⁵ Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 47.

⁴⁵⁶ Парафраза Книги пророка Ісаї 1: 11. Пор.: Что лт /инбжество жертвъ влши^ъ, г?іетъ гдв.

⁴⁵⁷ Парафраза Книги пророка Осїї 6: 4, 6. Пор.: Чтб ти сотворю, єфре/ие; чтб ти сотворю, іХдо;.. З^іне /ий/іости ^офХ а не жертвы.

⁴⁵⁸ Очевидно, це парафраза Книги пророка Осїї 6: 6. Пор.: /ий/іости ^офХ а не

жертвы, й оув'І;д'І;нЇА вжїа, нежели всєсожжєнїа.

⁴⁵⁹ Лабіринт - популярний емблематичний образ марного світу й дочасного людського життя. Див., зокрема, 443-ю емблему зі збірки «Symbola et emblemata» (підпис: "Судьба путь найдет и откроет. Божіе провидВніе меня оттуда освободит. Бог мн? поможет оттуда вытти. Fata viam invenient") [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 112-113], або «Передвісник всезагальної мудрості» Яна Амоса Коменського, де сказано: мета пансофїї - "сіяти зерна справжнього пізнання та страху Божого, щоб, куди не звернулась людина, скрізь вона бачила: ніщо не буває без Бога... Якщо ми цього... не досягнемо, тоді марними будуть усі наші зусилля, безцільне саме наше існування, позбавлене сенсу все, що ми робимо. Як і раніше, 'мудрі' будуть блукати своїми лабіринтами, як і раніше, школи будуть котити своє Сізіфове каміння, як і раніше, світ буде кружляти в безумному танці" [Коменский Я. А. Сочинения. - Москва, 1997. - С. 146-147; див. про це: Носке G. R. Die Welt als Labyrinth: Manierismus in der europaischen Kunst und Literatur. - Hamburg, 1957; Kern H. Labyrinte: Erscheinungsformen und Deutungen 5000. Jahre Gegenwart eines Urbilds. 4unv. Autl. - Mtinchen, 1999]. Українські письменники XVII-XVIII ст. зверталися до образу лабіринту в творах найрізноманітніших жанрів: панегіриках [див.: Величкоесъкий І. Твори. - Київ, 1972. -

С. 54], збірниках чудес [див.: Kalnofoyski А. ТЕратоиругц^а. - Kiiow, 1638. - S. 4], віршованих фабулах [див.: Максимович І. Алфавит собранный, ри?мами сложенный. -Чернігів, 1705. - Арк. 118], учительній прозі [див.: Максимович І. ?есщэо?, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 323] тощо. Найчастіше під лабіринтом вони мали на думці світ та земне життя людини. Наприклад, Іван Максимович писав: "Теченіє живота - лябиринт..." [Максимовичі. Богомьісліє. -Чернігів, 1710. - Арк. 297]. Тим часом Сковорода, говорячи про лабіринт, має на думці передовсім Біблію.

⁴⁶⁰ Перша книга Мойсеєва: Буття 24: 6; Друга книга Мойсеєва: Вихід 10: 28; 34: 12; П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 11: 16; 12: 13,19, ЗО; 15: 9; 24: 8.

⁴⁶¹ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 15: 8. Пор.: В/іко гди, по чесо/иХ о^р^Х/И^ю, йкш наслідити го иліалі^в;

⁴⁶² Перша книга Мойсеєва: Буття 15: 9.

⁴⁶³ Фраза кто нлстлвитъ /ИА зринає в Книзі Псалмів 59 (60): 11; 107 (108): 11 та в Діях св. апостолів 8: 31.

⁴⁶⁴ Парафраза Книги Псалмів 118 (119): 18. Пор.: Ыкрвш очи /иой, й о^р^Х/И^ю чХдесл СЗ ?^конл твоегш.

⁴⁶⁵ Книга Притч Соломонових 16: 7-8.

⁴⁶⁶ Трохи неточна цитата з Книги Премудрості Соломонової 19: 6-9. Початок 6-го вірша звучить так: Все во творенїе во свое/иъ...

⁴⁶⁷ Перша книга Мойсеєва: Буття 15: 6.

⁴⁶⁸ Книга пророка Осії 10: 11.

⁴⁶⁹ Книга пророка Єремії 31:18.

⁴⁷⁰ Книга пророка Єремії 46: 20-21.

⁴⁷¹ Книга пророка Єремїї 48: 25.

⁴⁷² Книга Псалмів 74 (75): 11.

⁴⁷³ Неточна цитата з Книги пророка Даниїла 8: 7. Закінчення вірша звучить так: не в? Й^ВіІВ/ІААЙ OBHd СЗ рХкй ЄГШ.

⁴⁷⁴ Неточна цитата з Книги пророка Захари 10: 3. Закінчення вірша звучить так: Благоліпна своего во врлни.

⁴⁷⁵ Див.: Третя книга Мойсеєва: Девит 22: 24.

⁴⁷⁶ Сковорода має на думці слова: Да не в^бдитъ клженикъ й скопецъ въ сбн/иъ гденв (П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 23:1).

⁴⁷⁷ Четверта книга Мойсеєва: Числа 12: 7-8.

⁴⁷⁸ Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 7: 10-11. Початок 10-го вірша звучить так: женл же...

⁴⁷⁹ Можливо, Сковорода має на думці слова: єгдл поч(к>тъ нб^и жерцевъ во^дви^кіфи^ъ ківштъ уаБ^та гда всєа зе/шй въ вод? іордлнл (Книга Ісуса Навина 3: 13).

⁴⁸⁰ Книга Притч Соломонових 7: 21-23.

⁴⁸¹ Неточна цитата з Третьої книги Мойсеєвої: Девит 22: 22. Пор.: С/Г^по, йлй сокрХшено, йлй А^вікъ O^p^dHTi Й/ИХфО, йлй червйво, йлй крлстово, йлй /ІИІШВО, да не принесХтъ т^ъ гдХ.

⁴⁸² Цитата скомпонована з уривків Третьої книги Мойсеєвої: Девит 21:18-20.

⁴⁸³ Третя книга Мойсеєва: Девит 21: 21.

⁴⁸⁴ Книга пророка Осії 4: 6.

⁴⁸⁵ Книга пророка Осії 4: 1.

⁴⁸⁶ Книга Псалмів 113 (114): 13-14.

⁴⁸⁷ Книга Псалмів 113 (114): 16.

⁴⁸⁸ Очевидно, Сковорода має на думці Книгу Притч Соломонових 19: 13-14. Пор.: СтХдъ ЄСТВ отцХ свшъ ве^Х/иенъ, й нечйстві ШВ^ТВІ СЗ /ИЗДВІ Б/іХднЙцВІ. Дб/ИЪ Й Й/И^НЇе рлЗД^/іАкітъ бтцы чадшлгь: СЗ гд а же сочєтлвлєтса женл /иХжеви.

⁴⁸⁹ Книга пророка Ісаї 59: 10.

⁴⁹⁰ Книга Псалмів 17 (18): 46.

⁴⁹¹ Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 42: 18-19. Пор.: Г/іХсш, оус/івішите, й С/гЬгни, прозрйте вйд?ти. И кто С/гЁпъ, р^в? рлвй /иой; й глІін, р^в? в/мд^кіцли й/ии; й (1)С/гЬпбіШ рлвй вжїй.

⁴⁹² Книга Псалмів 34 (35): 28.

⁴⁹³ Книга пророка Ісаї 50: 4.

⁴⁹⁴ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 32: 24.

⁴⁹⁵ Книга Псалмів 68 (69): 24.

⁴⁹⁶ Книга пророка Ісаї 2: 8-9.

⁴⁹⁷ Перша книга Мойсеєва: Буття 27: 26-27.

⁴⁹⁸ Книга Йова 27: 3.

⁴⁹⁹ Це окреслення взято з марійних текстів. Пор., наприклад: "Безнев?стная богороди-телнице..." [Октоїх, сир?чь Осмогласник. - Київ, 1739. - Арк. 14 (зв.)].

500 Очевидно, це парафраза Пісні над піснями 1: 3. Пор.: Прив/ієкбіш та: вс/гЁдъ теве.

⁵⁰¹ Пісня над піснями 1: 3.

⁵⁰² Пісня над піснями 2: 1.

503 Пісня над піснями 1: 11.

⁵⁰⁴ Пісня над піснями 2: 13.

505 Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 5: 7. Пор.: Віногрлдъ во гда сакаш^а, дб/иъ ІЙ/ібВЪ єсть.

⁵⁰⁶ Сковорода має на думці слова: дбндеже введб^ъ gro въ дб/иъ /штєрє /Иоєа (Пісня над піснями 3: 4).

⁵⁰⁷ Пісня над піснями 6: 9.

⁵⁰⁸ Неточна цитата з Пісні над піснями 7: 4. Пор.: очи твой йкш e^e^d во єсевшн^Ь, во

врлтл^ъ дціерей /инбги^ъ: нбсъ твой йкш стб/іпъ /іїв^нскїй, С/ИлтрААИ /іицс даліаска.

⁵⁰⁹ Пісня над піснями 2: 16.

⁵¹⁰ Сковорода має на думці слова: й^ыди тьі въ патл^ъ гмствъ й іиси кш^/іиціа твоа оу кХфєй гмстырски^ъ (Пісня над піснями 1: 7).

⁵¹¹ Трохи неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 14-15. Пор.: ЕгХ

же Б/Ігодлренїє, всегда ПОВ^ЬдЙтЄ/ІИ НЛСЪ ТВОрАфЄ/ИХ (1) ^рт? ЇЙ С'Ь Й ВОНИ р Л^НґИа ?ГШ

ИВ/ІАГОфХ Hd/ИИ ВО ВСАН/Ь/ИЪ /И^СТ^Ь. Икш юртово Б/ІгоХ^НІЄ gC/ИЬІ БГОВИ въ

СГМЫС/ИЫ^Ъ Й ВЪ ПОГИБЛКІфИ^Ъ.

⁵¹² Трохи неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 17. Початок вірша звучить так: N^C/И ы бо ...

⁵¹³ Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 11. Пор.: Кто во В^СТЬ (Я че/іов?къ, йже ВЪ ЧЄ/ЮВ^и/Ь, ТОЧЇКІ Д^Ъ ЧЄ/ІОВ^КЛ, ЖИвХцпЙ ВЪ НС/ИЪ; Т^кождс Й ВЖЇА никтбже В^СТЬ, ТОЧЇКІ д^ъ вжїй.

⁵¹⁴ Див. прим. 11 до циклу «Сад божественных п?сней».

⁵¹⁵ Парафраза Книги пророка Ісаї 3: 23. Пор.: й вХдстъ В/И^стш вонй дбврьіА С/ирлдъ, й

В/И^СТШ ПОАЫ О^ЖС/ИЪ ПрЄПОАШЄШИСА, Й В/И^СТШ О^КрЛШЄНЇА улатаги), ЄЖС Hd ГЛайк, П/І^ШЬ Й/И^ТИ вХдЄШИ д?/іъ твой^ъ р<)ДИ, Й В/И^СТШ рй^ы Б^ІГрАНЫА ПрЄПОАШЄШИСА ВрСТИфС/ИЪ.

⁵¹⁶ Книга пророка Ісаї 3: 23.

⁵¹⁷ Послання св. ап. Павла до римлян 7:14.

⁵¹⁸ Дії св. апостолів 9: 4.

⁵¹⁹ Дії св. апостолів 9: 19.

⁵²⁰ Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 18: 19. Пор.: Ерлтъ СЗ Б^ата ПО/ИОГУЄ/ИЬ, Йкш гр<)дъ твердъ й высбкъ, оукр'Ьп/іАетсА же йкоже шсновлноє царство.

⁵²¹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: g/иХжє noj(Bd/id не СЗ чс/іов?къ, но СЗ Бга (Послання св. ап. Павла до римлян 3: 29).

⁵²² Книга пророка Єремії 23: 21.

⁵²³ Парафраза Книги пророка Єремії 23: 22. Пор.: И аціс вы стали въ сов^т? /иое/иъ,

С/ІЬНШНЛ СОТВОрЙ/ІИ ВЫ C/iOBeCd /ИОА.

⁵²⁴ Трохи неточна цитата з Книги пророка Єремії 23: 22. Пор.: СЗврсітй/іи вы лпдш /иой^ъ СЗ пХтй й^ъ /іХкЗвіігш й СЗ нлчинлнїй й^ъ /іХк^вы^ъ.

⁵²⁵ Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 39: 1. Пор.: Т*бчїкі вдлай дХшХ свого й

Р^І^/ИЬІШ/ІААЙ ВЪ ^КОН^Ь ЕЫШНАГШ.

526 Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 39: 1. Пор.: пре/иХдрости всЁ^ъ древни^ъ В^ьІфЕТЪ й во пррбчествіи^ъ ПОХЧЛТИСА вХдетъ.

⁵²⁷ Книга пророка Ісаї 61: 1.

⁵²⁸ Парафраза Пісні над піснями 1:11. Пор.: нлрдъ /ибй даді вонго свого.

⁵²⁹ Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 39: 16-18. Пор.: Пос/іХішйте /мене, преподбвнїи СВШОВЄ, Й ПрО^АВНИТЕ Йкш ШИПКИ ПрОИЗрЛСТ^КІЦША при ПОТОЦІ Сб/ін?/ИЪ, Й Йкоже /ГІВ<ЖЪ дудите Б/ІЛГОвбнїе, й процв?тйте цв^тъ йкш кршъ, преподлдйте вонго.

⁵³⁰ Книга Ісуса, сина Сирахового 39: 18-19.

⁵³¹ Книга Псалмів 44 (45): 15.

⁵³² Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 12-13. Закінчення останнього вірша звучить так: нлХчены^ъ д^а стлгш, дХ^швнла дХ^бвнві/ИИ ср^сХждлкіфе.

⁵³³ Парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 23: 19. Пор.: Ылчлтки первы^ъ жйтъ ^е/шй твоєа да внесеши въ дб/иъ гда вга твоегш. Див. також: Друга книга Мойсеєва: Вихід 34: 26.

⁵³⁴ Трохи неточна цитата з Пісні над піснями 4: 16. Закінчення вірша має форму: овбфїй свой^ъ.

⁵³⁵ Послання св. ап. Павла до галатів 6: 8.

⁵³⁶ Книга пророка Осії 10: 12.

⁵³⁷ Книга Товіта 3 :11.

⁵³⁸ Книга пророка Амоса 8: 13.

⁵³⁹ Книга пророка Захари 9: 17.

⁵⁴⁰ Сковорода має на думці слова: всакъ скбтъ р^двоАкіфь копвіто й п^ншкти й/И^к>фь Hd двоє, й СЗрыг^АЙ жванїе въ скот^ъ (Третя книга Мойсеєва: Левит 11: 3).

⁵⁴¹ Парафраза Книги Притч Соломонових 23: 26. Пор.: Длждв /ий, свше, твоє сердце.

⁵⁴² Ця та дві попередні фрази - слова самого Сковороди.

⁵⁴³ Послання св. ап. Павла до галатів 3: 24.

⁵⁴⁴ Говорячи про "законну тінь", Сковорода, очевидно, має на думці слова: Кнв во й/ивш злкбнъ ГрАдХфИ^Ъ В/і5гЪ, 03) не Ы/ИЫЙ ШБр^Ъ вефей, Hd ВСАКОЄ /Г^ТО Т^/ИИЖЄ жертва/ми, й^же принбсАтъ ввшХ, никогдлже /ибжетъ пристХплкіфи^ъ совершйти

(Послання св. ап. Павла до євреїв 10: 1).

⁵⁴⁵ Книга пророка Осії 5: 6.

⁵⁴⁶ Трохи неточна цитата з Книги пророка Осїї 5: 7. Останні слова звучать так: а ржк

⁵⁴⁷ Слів "в чем" у Біблії тут немає.

⁵⁴⁸ У Біблії: й/ій во.

⁵⁴⁹ Книга пророка Михея 6: 6-8.

⁵⁵⁰ Сковорода має на думці слова: И ты ш своыіъ шврлтйшисА, /ий/іость й йдъ

снлвдй, й прив/іижлйсА къ вгХ свое/иХ прнш (Книга пророка Осїї 12: 6).

⁵⁵¹ Книга Псалмів 118 (119): 149.

⁵⁵² Книга Псалмів 84 (85): 11.

⁵⁵³ Книга Псалмів 118 (119): 142.

⁵⁵⁴ Книга Псалмів 118 (119): 165.

⁵⁵⁵ Книга Псалмів 84 (85): 11.

⁵⁵⁶ Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 6: 33. Пор.: Ифйте же прежде цртвЇА вжїа й прлвды ЄГШ.

⁵⁵⁷ Євангелія від св. Луки 17: 21.

⁵⁵⁸ Книга пророка Михея 6: 6.

⁵⁵⁹ Ідеться про буквальний сенс Біблії. Див. прим. 194 та 196 до трактату «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis».

⁵⁶⁰ Парафраза Книги пророка Ісаї 64: 6. Пор.: Сегш рлди 'злв/іХдй^О/ИЪ й вы^0/иъ йкш НЄчЙсТИ всй /ИВІ, йкоже пбртъ НЄчЙсТВІА ВСА ПрЛВДЛ наша.

⁵⁶¹ Трохи неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 10. Пор.: д^ъ во вса йспвітХетъ, й глХбинбі БЖЇА.

⁵⁶² Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 8-9.

⁵⁶³ Трохи неточна цитата з Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 10. Пор.: йкш р^Х/И^тн ЄГО, Й сЙ/іХ ВОСКрНЇА ЄГШ, й СООБфСНЇС стртей ЄГШ, СОШЕр^ХАСА С/ЙрТИ ЄГШ.

⁵⁶⁴ Парафраза Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 11. Пор.: ацк клкш достйгнХ въ воскрнїе /Исртвві^ъ.

⁵⁶⁵ Мабуть, Сковорода має на думці слова: господи, п0/ИанХ^0/ИЪ, йкш лвстецъ шнъ рече, Єфе свш жйвъ (Євангелія від св. Матвія 27: 63).

⁵⁶⁶ Книга Псалмів 41 (42): 2.

⁵⁶⁷ Книга Псалмів 41 (42): 3.

⁵⁶⁸ Див. прим. 11 до трактату «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis».

569 Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 17: 17. Пор.: стй и^ъ во йстинХ твого.

⁵⁷⁰ Книга Псалмів 103 (104): 18.

⁵⁷¹ Книга пророка Ісаї 40: 9.

⁵⁷² Неточна цитата з Дій св. апостолів 3: 8. Пор.: й вскочйвъ стл й ^ождлше, й вийде съ Ннма ВЪ церковв, ^ОДА Й CKd4A Й ^Bd/ІА БГіі.

⁵⁷³ Книга Йова 39: 1.

⁵⁷⁴ Дії св. апостолів 9: 40.

⁵⁷⁵ Книга пророка Ісаї 26: 18.

⁵⁷⁶ Трохи неточна цитата з Книги пророка Варуха 3: 38. Пор.: й съ челов?ки поживе.

⁵⁷⁷ Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 8.

⁵⁷⁸ Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 10.

⁵⁷⁹ Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 12.

⁵⁸⁰ Неточна цитата з Книги Псалмів 33 (34): 9. Пор.: ВкХсйте й вйдите, йкш блгъ гдв.

⁵⁸¹ Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 13: 11. Пор.: Єгдл в^^ъ /шлденецъ, йкш /шлденецъ глагола^, йкш /иллденецъ /иХдрствовл^ъ.

⁵⁸² Фразу въ /И^рХ Bo^pdCTd Йспо/інєнїа ^ртбвл взято з Послання св. ап. Павла до ефесян 4:13.

⁵⁸³ Перше послання св. ап. Павла до коринтян 3: 2.

⁵⁸⁴ Книга пророка Захари 9:17.

⁵⁸⁵ Парафраза Євангелії від св. Дуки 8: 11. Пор.: с^/ИА єств слово вжїе.

⁵⁸⁶ Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 16. Пор.: Кто бо р^Х/и? оу^/иъ гденв;

⁵⁸⁷ Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 16. Пор.: Лы же оуліъ ^ртбвъ нліаліы.

⁵⁸⁸ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 7: 15. Пор.: клкш сей кнйги в^ств не о^чЙвса;

⁵⁸⁹ Євангелія від св. Марка 12: 24.

⁵⁹⁰ Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 9: 13. Пор.: шедше же нлХчЙтєса.

⁵⁹¹ Книга пророка Осії 6: 6.

⁵⁹² Неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до Тимофія 3: 6-7. Пор.: водЙлівіа пб^ОТВ/ИИ Р^/ІЙЧНБІ/ИИ, всегда О^ЧЛфАСА Й НИКО/іЙже ВЪ р^Х/ИЪ йстинві прїитй /ИОгХфВІА.

⁵⁹³ Сковорода має на думці слова: Аінбун во ^одатъ, й^же /инбглждві глагола'р* влліъ, нн? же й П/Мча глаголк, вр^ігй кртл ^ртбвл (Послання св. ап. Павла до филип'ян 3:18).

⁵⁹⁴ Сковорода має на думці слова: /иХжа кровей й лбстЙвл гнХішєтса гдв (Книга Псалмів 5: 7).

⁵⁹⁵ Сковорода має на думці слова: Bo^BpdTATCA нл вечеръ (Книга Псалмів 58 (59): 7,15).

⁵⁹⁶ Книга Ісуса, сина Сирахового 36: 20.

⁵⁹⁷ Євангелія від св. Луки 14: 15.

⁵⁹⁸ Євангелія від св. Матвія 5: 6.

⁵⁹⁹ Євангелія від св. Івана 6: 55.

⁶⁰⁰ Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 44.

⁶⁰¹ Євангелія від св. Івана 6: 50. Пор. також: 6: 33: ^?Ёвъ во вжїи єсть с^одай съ нвсе.

⁶⁰² Євангелія від св. Івана 6: 63.

⁶⁰³ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 116 (117): 2. Кінець вірша звучить так: во в^къ.

⁶⁰⁴ Книга Псалмів 118 (119): 25.

⁶⁰⁵ Парафраза Книги Псалмів 58 (59): 7,15. Пор.: Bo^epdTATCA нл вечеръ.

606 Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 13.

⁶⁰⁷ Парафраза Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 13-14. Пор.: єдино же, ^Зднаа оу'вш

ЗЛБЫвЗа, ВЪ ПрЄДНАА ЖЄ ПрОСТИр^АСА, СО О^СерДІС/ИЪ ГОНГО.

⁶⁰⁸ Парафраза Книги Ісуса, сина Сирахового 21: 18. Пор.: С/ібво п^С/иХд^о Зціе оус/іышитъ Р^Х/Иный, вос^вЗ/іитъ є й къ нс/ііХ при/іожйтъ: оус/іышл є вХй, и не оугбдно є^^ высть, И (ІІБрЛтЙ Є ЗА П/іеЦІЬІ своа.

⁶⁰⁹ Книга Псалмів 34 (35): 4.

610 Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 1: 4. Пор.: О^вы, й^ыкъ гр^шный, /імдїе йспб/інени гр?^швъ, С^/ИА /іХкЗвое, сьшове ве^^іікбннїи, ШСтЗвИСТЄ ?АЛ Й р^ГН^ВЛСТб стЗго ІЙ/ІЄВл,

(ЯврЛтЙстеСА ВСПАТЬ.

⁶¹¹ Перша книга Мойсеєва: Буття 9: 25.

⁶¹² Трохи неточна цитата із Соборного послання св. ап. Іуди 6. Пор.: лггє/іьі же не

СОВ/ІМДШЫА СВОЄГШ Hd4d/ibCTBd.

⁶¹³ Сковорода має на думці слова: вв’Кчдьі пре/ієстньїА, й/иже /ирЗкъ ть/иьі во в'І;ки В/ікідєтса (Соборне послання св. ап. Іуди 13).

⁶¹⁴ Сковорода має на думці слова: СГи йть СЗд^Ь/іакіціє севе (іЯ єдйности в^ры, й сХть) т^Ь/ієсни, дХ^л не й/иХціе (Соборне послання св. ап. Іуди 19).

⁶¹⁵ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 28: 47. Далі в Біблії йдуть слова: /инбжествл рЗди ВС^^Ъ (в/ІЛгЙ^ъ).

616 п'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 28: 48. Сковорода пропускає більшу частину цього вірша.

⁶¹⁷ Неточна цитата з П'ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 28: 49. Пор.: И нлведетъ гдь Hd та й^ыкъ Й^Діі/ієчсі СЗ кр<іА ^Є/И/ій. Подальші слова цього вірша, а також два наступні вірші Сковорода пропускає.

⁶¹⁸ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 28: 52. Закінчення вірша Сковорода пропускає.

⁶¹⁹ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 28: 53.

⁶²⁰ Книга Йова ЗО: 2.

⁶²¹ Неточна цитата з Книги Йова ЗО: 3. Пор.: Въ скХдости й гладк ве^П/ібденъ.

⁶²² Трохи неточна цитата з Книги Йова ЗО: 3. Пор.: иже в?жЗ^Х въ ве^вбдное вчерЗ сот^сненїе й в^дность.

⁶²³ Парафраза Книги Псалмів 58 (59): 7. Пор.: Bo^epdTATCA нл вечеръ, й в^/ічХтъ.

⁶²⁴ Євангелія від св. Івана 6: 63.

⁶²⁵ Книга Йова ЗО: 4.

⁶²⁶ Сковорода має на думці слова: й се, вв^рь четвертый стрЗшенъ й оужЗсенъ й кр^покъ щлпца, зХвы же є™ же/і^нн вє/іїи, йдый й ЙстончєвЗа, шстЗнки же ногаліа свой/Ил попирЗше (Книга пророка Даниїла 7: 7).

⁶²⁷ Книга Йова ЗО: 2.

⁶²⁸ Парафраза Книги пророка Ісаї 1: 4. Пор.: О^вы, й^ыкъ гр^шный, людїе йспб/інени Гр^^ШВЪ, С^/ИА /iXideoe.

⁶²⁹ Книга Псалмів 55 (56): 3.

⁶³⁰ Парафраза Апокаліпсису 1: 8; 21: 6; 22: 13. Пор.: Ауь єс/ив алфа й шшга, нлчлтокъ й конецъ. Див. також: 1: 10 (З^ъ єс/ив алфа й шшга, первый й пос/Г^днїй).

⁶³¹ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 33: 27.

⁶³² Можливо, це парафраза Книги пророка Ісаї 4: 2. Пор.: вознести й прославити

(ІІСТЛНОКЪ ІЙ/ІА.

⁶³³ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 28: 3-5.

⁶³⁴ Очевидно, це парафраза П'ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 33: 29. Пор.: людїе іпаїаімїн (Я гда.

⁶³⁵ Книга Псалмів 118 (119): 160.

⁶³⁶ Книга Псалмів 118 (119): 160.

⁶³⁷ Книга Псалмів 38 (39): 5.

⁶³⁸ Парафраза Книги Псалмів 18 (19): 11. Пор.: С/ілждша гте шда й сбтл.

⁶³⁹ Книга Псалмів 118 (119): 96.

⁶⁴⁰ Книга Псалмів 101 (102): 27.

⁶⁴¹ Євангелія від св. Луки 21: 33. Див. також: Євангелія від св. Матвія 24: 35 (нево й ^Є/И/іа /ии/иойдетъ); Євангелія від св. Марка 13: 31 (Нево й зе/ША прейдХтъ).

⁶⁴² Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 49: 12. Пор.: рлдостотвшрны очи grun гмче

ВЇНЛ, Й В^Ь/ІВІ ^SBbl ЄГШ П<)ЧЄ /И/ІЄКk

⁶⁴³ Фраза нб^? кресни зринає в Книзі Ісуса, сина Сирахового 26: 23.

⁶⁴⁴ Можливо, Сковорода має на думці слова: да предстлвитъ го сев'Б С/МвнХ црковв, не Й/ИХфХ скверны, й/ій пороки, й/ій Н^ЧТО (Я ТЛКОВВ^Ъ, но да вХдетъ CTd й непорочна

(Послання св. ап. Павла до ефесян 5: 27).

⁶⁴⁵ Книга Псалмів 56 (57): 5.

⁶⁴⁶ Книга Псалмів 57 (58): 7.

⁶⁴⁷ Книга Псалмів 43 (44): 23.

⁶⁴⁸ Книга Псалмів 123 (124): 6.

⁶⁴⁹ Книга Йова ЗО: 4.

⁶⁵⁰ Фраза дб/иъ отцл своегш кілька разів зринає в Біблії, уперше - в Третій книзі Мойсеєвій: Левит 22:13.

⁶⁵¹ Фраза возврлтйсА въ дб/иъ свой кілька разів зринає в Біблії, уперше - в Книзі Суддів 18: 26.

⁶⁵² Див.: Третя книга Мойсеєва: Левит 11: 7.

⁶⁵³ Неточна цитата з Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 11: 4, 18. Пор.: кто ны нлпитлетъ

/ИАСЫ;

⁶⁵⁴ Четверта книга Мойсеєва: Числа 11: 13.

⁶⁵⁵ Трохи неточна цитата з Книги Йова 14: 9. Пор.: (Я вонй воды процв?тетъ, сотворйтъ же жлтвХ, йкоже новомжденное.

⁶⁵⁶ Четверта книга Мойсеєва: Числа 11: 33.

⁶⁵⁷ Четверта книга Мойсеєва: Числа 11: 33-34.

⁶⁵⁸ Друга книга Мойсеєва: Вихід 19: 12; Євангелія від св. Луки 12: 1; 17: 3; 20: 46.

⁶⁵⁹ Парафраза Третьої книги Мойсеєвої: Левит 25: 22. Пор.: снасте вєт^ла вет^и^ъ.

⁶⁶⁰ Книга пророка Ісаї 43: 19.

⁶⁶¹ Парафраза Книги Йова 14: 12. Пор.: че/іов^къ же оуснХвъ не востлнетъ, дбндеже не вХдетъ нево сошвено.

⁶⁶² Можливо, Сковорода має на думці слова: Докб/гЬ, ш, /гЬнйве, лежйши; когдл же СЗ снл востлнеши; (Книга Притч Соломонових 6: 9).

663 Неточна цитата з Пісні над піснями 4: 2. Друга частина вірша звучить так: иже й^відбіш Щ кХп^/ІИ, ВСА ДВОЄП/ІШДНВІ, Й НерОДАфЇА н^ств въ нй^ъ.

⁶⁶⁴ Послання св. ап. Павла до євреїв 13: 10.

665 Неточна цитата з Книги Псалмів 22 (23): 5. Пор.: Оуготбвл/гв єсй предо /инбгс трлпе^Х.

⁶⁶⁶ Євангелія від св. Івана 6: 60.

⁶⁶⁷ Фарисеї (гр. Фарюаюі) - релігійна течія в іудаїзмі, яка виникла у II ст. до н. е., після повернення іудеїв з полону, й існувала ще в І ст. н. е. Фарисеї відзначалися особливою скрупульозністю в дотриманні норм Закону, включно із "Законом неписаним", тобто тлумаченнями книжників та равинів, які стосувалися здебільшого зовнішніх форм благочестя. Метафорично: лицеміри.

668 Очевидно, Сковорода має на думці слова молитви: "Господи Ісусе Христе Боже наш,

хл?бе ангелскій, хл?бе живота в?чнаго" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 219 (друга пагін.)], а також Євангелію від св. Івана 6: 35, 48, 51. Пор.: Рече же и/иъ ійсъ: єс/ив ^?Ёвъ живбтнвш.

⁶⁶⁹ Сковорода має на думці слова: ^/Г^въ во вжїй єств с^одай съ нвсе й длай живбтъ /иїрХ (Євангелія від св. Івана 6: 33).

670 Неточна цитата з Книги Псалмів 33 (34): 9. Пор.: ВкХсйте й вйдите.

⁶⁷¹ Євангелія від св. Івана 6: 63.

⁶⁷² Парафраза Книги Псалмів 126 (127): 2. Пор.: востлнете по сЬд^нїи йдХцли ^/Г^въ

БО/Г^НИ.

⁶⁷³ Сковорода має на думці слова: й се, вв^рв четвертвій стрлшенъ й оужлсенъ й кр^покъ ЩЛН^А, зХБВІ же ЄГШ ЖЄ/Г^НИ ВЄ/ІЇИ, ИДВіЙ Й ЙсТОНЧЄВЛА, ШСТііНКИ же ногаліа СВОЙ/ИЛ

попирлше (Книга пророка Даниїла 7: 7).

⁶⁷⁴ Книга пророка Софонії 3: 3.

⁶⁷⁵ Книга пророка Ісаї 50: 4.

⁶⁷⁶ Див. прим. 266.

⁶⁷⁷ Книга пророка Захари 12: 10.

⁶⁷⁸ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 28: 66-67.

⁶⁷⁹ Книга пророка Софонії 3: 1-2.

⁶⁸⁰ Неточна цитата з Книги пророка Софонії 3: 4. Пор.: Прорбцві єгш в^тронбсцві, /иХжїе пре^бр/іиви: свАфенницві єгш сквернАтъ стЗа й нечествХгстъ ВЪ злкбнъ.

⁶⁸¹ Книга пророка Софонії 3: 5.

⁶⁸² Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 9: 9. Пор.: да не 3<ІГр<ІДНШН О^СТнХ BO/id /ИО/ІОТАЦкІ.

⁶⁸³ Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 9: 9. Пор.: Єдл ш во/гЁ^ъ рлдйтъ вгъ;

⁶⁸⁴ Пор. з коментарем Орігена: "...Він піклувався не про волів, а про апостолів, які проповідували Христову Євангелію" (Про першооснови, II, IV, 2) [Ориген. О началах. -Санкт-Петербург, 2007. -С. 123].

⁶⁸⁵ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 6: 68. Пор.: гди, къ ко/иХ йде/иъ; глголы живота

В^ЧНЛГШ Й/ИііШИ.

⁶⁸⁶ Книга Псалмів 118 (119): 133.

⁶⁸⁷ Книга пророка Михея 6: 8.

⁶⁸⁸ Книга пророка Михея 6: 8.

⁶⁸⁹ Книга Псалмів 118 (119): 26.

⁶⁹⁰ Парафраза Книги Псалмів 17 (18): 34. Пор.: соверішАЙ Ліон йкш єлени.

⁶⁹¹ Книга Псалмів 25 (26): 12.

⁶⁹² Віл-молотник - знаний емблематичний образ [див. про це: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків,

2004.-С. 58,138].

⁶⁹³ Книга пророка Ісаї 40: 6.

⁶⁹⁴ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 17: 13. Пор.: лки пр^ъ плевный.

⁶⁹⁵ Парафраза Євангелії від св. Луки 8: 11. Пор.: с^ліа єсть слово вжїе.

⁶⁹⁶ Книга пророка Михея 4: 12-13.

⁶⁹⁷ Книга Псалмів 25 (26): 1.

⁶⁹⁸ Книга Псалмів 22 (23): 1.

⁶⁹⁹ Парафраза Книги Притч Соломонових 1: 16. Пор.: во й^ъ нл влб текХтъ.

⁷⁰⁰ Книга пророка Ісаї 7: 25.

⁷⁰¹ Пісня над піснями 8: 14.

⁷⁰² Парафраза Книги пророка Ісаї 52: 7. Пор.: Коль крлсны нл горл^ъ ноги

вллгов?ствХкіфи^ъ Лійръ.

⁷⁰³ Парафраза Книги пророка Ісаї 40: 31. Пор.: шкрыллт?гстъ Зки орли, потекХтъ й не оутрХдАТСА, пбйдХтъ й не в^лчХтъ.

⁷⁰⁴ Парафраза Книги Псалмів 83 (84): 8. Пор.: ПбйдХтъ СЗ сйлы въ сйлХ.

⁷⁰⁵ Можливо, Сковорода має на думці слова: й рлдость в^чнла нлд главою й^ъ (Книга пророка Ісаї 35: 10).

⁷⁰⁶ Книга пророка Ісаї 52: 6.

⁷⁰⁷ У Біблії: а.

⁷⁰⁸ У Біблії: а.

⁷⁰⁹ Книга пророка Ісаї 26: 1-8.

⁷¹⁰ Книга пророка Амоса 9: 11. Сковорода пропускає друїу частину цього вірша, а також увесь 12-ий вірш та початок 13-го.

⁷¹¹ Книга пророка Амоса 9: 13. Сковорода пропускає закінчення цього вірша.

⁷¹² Книга пророка Амоса 9: 14.

⁷¹³ У Біблії: а.

⁷¹⁴ Книга пророка Амоса 9: 15.

⁷¹⁵ Книга пророка Ісаї ЗО: 23-24.

⁷¹⁶ Книга пророка Ісаї 52: 9.

⁷¹⁷ Книга Псалмів 44 (45): 2.

⁷¹⁸ Книга Псалмів 118 (119): 171.

⁷¹⁹ Книга пророка Ісаї 52: 11.

⁷²⁰ Книга пророка Ісаї 4: 4.

⁷²¹ Сковорода має на думці слова: Кна^и єгш въ неліъ, йкш львьі рыклкіфе (Книга пророка Софонїї 3: 3).

⁷²² Парафраза Книги пророка Софонїї 3: 3. Пор.: сХдїи grun йкш вблцы ^р^івГйстїи, не шстлвла^Х Hd оутро.

⁷²³ Парафраза Пісні над піснями 8: 14. Пор.: Е^Ьжй, врлте лібй, й о^подовиса серн? йлй юнцХ єленей, Hd гбры ііршлмтшвъ.

⁷²⁴ Книга пророка Ісаї 11:6.

⁷²⁵ Сковорода має на думці слова: И й^ыдетъ же^лъ щ корене іессеовл, й цв^тъ СЗ корене єгш в^ыдетъ (Книга пророка Ісаї 11: 1).

⁷²⁶ Див. прим. 136 до циклу «Басни Харьковскія».

⁷²⁷ Див. прим. 459.

⁷²⁸ Книга пророка Аввакума 3: 19.

⁷²⁹ Євангелія від св. Івана 6: 66.

⁷³⁰ Сковорода має на думці приказки: "Не славна хата углами, славна пирогами" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 238]; "Не красна изба углами, красна пирогами" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957.-С. 589,700].

⁷³¹ Сковорода має на думці слова: Пре/иХдрость соадЗ сев? дб/иъ й оутвердй стс?іпшвъ сед/иь (Книга Притч Соломонових 9: 1).

⁷³² Книга пророка Аввакума 3: 19.

⁷³³ Книга Притч Соломонових 8: 35.

⁷³⁴ Фразу не р^Х/И^гс взято з Послання св. ап. Павла до римлян 7: 15.

⁷³⁵ Див., наприклад: оуподбви/idCA єсй фшїкХ (Пісня над піснями 7: 7).

⁷³⁶ Див., наприклад, євангельську історію про прокляту смоковницю (Євангелія від св. Матвія 21:19-21; Євангелія від св. Марка 11: 13-14).

⁷³⁷ Трохи неточна цитата з Книги Йова 13: 27. її початок звучить так: по/іожЙ/іъ же...

⁷³⁸ Книга пророка Ісаї 5: 24.

⁷³⁹ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 44: 20. Пор.: Щв^ждь, йкш пепе/іъ єсть сердце Й^Ъ, Й Пре/ІЬЦМКІТСА.

⁷⁴⁰ Книга Притч Соломонових 12:12.

⁷⁴¹ Книга Псалмів 35 (36): 12.

⁷⁴² Книга Притч Соломонових 6: 17-18.

⁷⁴³ Євангелія від св. Матвія 11: 15; 13: 9, 43; 25: ЗО; Євангелія від св. Марка 4: 9; Євангелія від св. Луки 8: 8,15; 14: 35.

⁷⁴⁴ Євангелія від св. Матвія 18: 9; Євангелія від св. Марка 9: 47.

⁷⁴⁵ Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до колосян 3: 5. Пор.: О^/иертвйте оуво оу'дьі вЗшА.

⁷⁴⁶ Сковорода має на думці слова: И рече гдь вгъ в/жк>: йкш сотворй/іъ єсй сїе, Прбк/ІАТЪ ТЬІ (Я ВС^^Ъ СКОТШВЪ Й (Я ВС^^Ъ ВВ^реЙ Зе/ИНЫ^Ъ: Hd персе^ъ твой^ъ й чрев? ^одйти вХдеши, й зе/шю сн^си вса днй животі твоегш (Перша книга Мойсеєва: Буття 3:14).

⁷⁴⁷ Лат. emplastrum - 'пластир'.

⁷⁴⁸ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 1:11. Пор.: по рбдХ й по подбвїю.

⁷⁴⁹ Книга пророка Єремії 17: 9.

⁷⁵⁰ Сковорода має на думці слова на взір: Т*ев? рече сердце /иое (Книга Псалмів 26 (27): 8) тощо.

⁷⁵¹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: возрЗдовлсА а^ыкъ /ибй (Книга Псалмів 15 (16): 9).

⁷⁵² Ці міркування Сковороди, очевидно, нав'язуються до діалогу Еразма Роттердамського «Epicureus», а власне, до репліки Hedonius'a (420^25): "Quod si Epicurei sunt, qui suauiter viuunt, nulli verius sunt Epicurei quam qui sancte picque viuunt. Et si nos tangit cura nominem, nemo magis promeretur cognomen Epicuri, quam adorandus ille Christianae philosophiae princeps. Graecus enim Епіко?рос, auxiliatorem declerat. Quum naturae lex esset vitiis tantum non oblitterata, quum Mosi lex magis iritaret cupiditates quam sanaret, quum impune regnaret in mundo tyrannus Satanas, solus ille pereunti humano generi praesentaneam attulit opem. Proinde vehementer falluntur quidam, qui blaterant Christum natura fuisse tristem quempiam ac melancholicum nosque ad inamoenum vitae genus inuitasse. Imo is unus ostendit vitam omnium suauissimam, veraeque voluptatis plenissimam, tantum absit lapis ille Tantaleus" [Opera omnia Desiderii Erasmi Roterodami. - Amsterdam; London; New York; Tokyo, 1972. - Ordinis I. - T. 3. - P. 731-732]. ("Отже, якщо епікурейці - це ті, хто живе приємно, то ніхто не може називатися епікурейцем з більшим на те правом, ніж святі й благочестиві. А якщо нас непокоять імена, то ніхто так не заслуговує на ймення епікурейця, як прославлений і шанований глава християнської філософії. У греків tniKovpoc, означає 'помічник'. У той час, як природний закон був майже стертий із пам'яті гріхами, як закон Мойсея швидше розбурхував пристрасті, ніж їх гасив, як світом безперешкодно правив тиран Сатана, тільки Він один надав нагальну допомогу людському роду, який гинув. І грубо помиляються ті, хто плеще, начебто Христос від природи сам був су?іний та похмурий і ніби нас закликав до безрадісного життя. Навпаки, тільки Він показує нам життя, найприємніше з усіх можливих і по вінця наповнене справжнім задоволенням - якщо тільки не висить над нами Танталова каменюка" [Эразм Роттердамский. Разговоры запросто / Пер. с лат. С. Маркиша. -Москва, 1969.-С. 633]).

⁷⁵³ У християнській традиції панівною є Златоустова теза: "Христос ніколи не сміявся". Принаймні старі українські письменники та богослови енергійно підкреслювали цю обставину. Як сказано в «Бес?д? старца з молодиком»: "См?ющагося Христа ни єдин не видв, / плакавшаго часто о члов?чой бидв" [БесВда старца з молодиком // Українська поезія. Кінець XVI - поч. XVII ст. / Упор. В. П. Колосова, В. І. Крекотень. - Київ, 1978. -С. 97-98]. На цьому наполягали також Іоаникій Галятовський ("Христос цар наш идет до нас... з слезами обфитыми, которыи трикрот плачучи за гр?хи наши вьіливаєт" [Галятовський І. Ключ разум?нія. - Київ, 1659. - Арк. 59 (зв.)]), Лазар Баранович ("Nie raz Pan plakal, smiechu nie widziano" [Baranowicz t. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - S. 368]), Іван Максимович ("Яко Icyc плакаша, и нам подобаєт" [Максимович І. Осм блаженства євангелскія. - Чернігів, 1709. - Арк. 23]) та інші. Докладніше див.: УшкаловЛ. "Хто посіє в сльозах, пожинатиме в радощах" // УшкаловЛ. З історії української літератури XVII-XVIII століть. - Харків, 1999. - С. 105-120.

⁷⁵⁴ "Ісаак - Христос" - одна з класичних "префіїурацій". Наприклад, Дмитро Туптало у своєму «Літописі» стверджував: "...Ісаак святый, носяй дрова раменьми своими и на жертву возносимый, бяше прообразованієм Христа, Спасителя нашего..." [ТупталоД. Л?топись // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. -4.4. - С. 461; див. також: Туптало Д. Розыск о расколнической брынской в?р?. - Київ, 1748. - Арк. 349; Транквіліон-Ставровецький К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. -Арк. 93; Галятовський І. Ключ разум?нія. - Київ, 1659. - Арк. 236 (зв.); Галятовський І. Месія правдивый. - Київ, 1669. - Арк. 146 (зв.), 254 (зв.)-255; Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 37, 44; Максимовичі. Богомьісліє. - Чернігів, 1710. -Арк. 29-29 (зв.); Яворський С. Камень в?ры. - Київ, 1730. - С. 181]. Тим часом Сковорода не був схильний розглядати "фііури" Ісаака та Христа як "тип" й "антитип". Абстрагуючись від традиційного сотеріологічного стрижня "префіїурацїї" "Ісаак - Христос" на підставі етимології "Ісаак: радость, см?х..." [БериндаП. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 415; пор.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. -Арк. 256; Радивиловський А. В?нец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 516 (зв.)], - він говорить про тотожність Ісаака й Христа [докладніше див.: УшкаловЛ., Марченко О. Нариси з філософії Григорія Сковороди. - Харків, 1993. - С. 73-82].

⁷⁵⁵ Парафраза Книги Псалмів 1: 3. Пор.: И вХдетъ йкш древо нлслжденое при йс^бдифи^ъ вбдъ.

⁷⁵⁶ Проклята смоковниця - один з не надто численних євангельських епізодів, які заведено було тлумачити також алегорично. Так, Георгій Кониський писав: Христос "ясти захот?л и на смоковниц?, близ дороги стоявшей, для утоленія глада своєго плодов искал. Но чтугцій сію євангелскую пов?сть не может удовольствоваться буквальным разумом оной, ибо непонятно, как Іисус Христос, Бог всев?дугцій, зная, что та смоковница была безплодна и покрыта только листьями, приступил к ней и искал на ней плодов. Также непонятно, как Бог правосудний, зная, что смоковница єсть древо нечувственноє и потому ни закону и преступленію онаго, ни наказанію не подлежит (тВм паче, что и время єгце не было смоквам, как євангелист Марко добавляєт), не смотря ни на что, проклял єя с такою силою, что чрез одну ночь изсохла она до корня. Таковыя обстоятельства пов?сти сей заставляют нас искать тут при разум? буквальном высшаго и таинственнаго. Не был ли єгце другой глад у Христа, Спасителя нашего, который єго больше мучил, нежели тВлесный? Не скрьіваєтся ли под ієроглифом смоковницы и єя листвія тварь иная?" [Кониський Г. Слово в недВлю ваій (цв?тоносную) // Собраніе сочиненій Георгіа Конисскаго, архієпископа Б?лорусскаго. - Санкт-Петербург, 1835. -

Ч. 1. - С. 108]. Однак найчастіше проклята смоковниця символізувала, як і в Сковороди, грішну душу. Пор.: "В?мы, яко многагци покляніє обвгцавше и многагци солгавше, пос?ченію по неплодныя смоковници осуждени быхом, но паки и єгце потерпи, челов?колюбивый д?лателю" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. -Київ, 1646. - С. 228 (третя пагін.)].

⁷⁵⁷ Сковорода йде тут услід за схоластичною традицією. Наприклад, Стефан Калиновський, покликаючись на Тому Аквінського, писав: "...насолода - це коли серце розширюється, а туга - коли воно стискається..." [Калиновский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. -С. 106].

⁷⁵⁸ Книга пророка Ісаї 48: 22; 57: 21.

⁷⁵⁹ Парафраза Другого послання св. ап. Павла до коринтян 6: 11. Пор.: сердце нлше

рЛСПрОСТр^НИСА.

⁷⁶⁰ Книга Псалмів 118 (119): 131.

⁷⁶¹ Перша книга Мойсеєва: Буття 21: 6.

⁷⁶² Книга Псалмів 4: 8.

⁷⁶³ Книга Притч Соломонових 20: 5.

⁷⁶⁴ Книга Псалмів 32 (33): 11.

⁷⁶⁵ Євангелія від св. Луки 10: 21.

⁷⁶⁶ Перша книга царств 2: 1.

⁷⁶⁷ Друге послання св. ап. Павла до коринтян 6: 11. Далі Сковорода пропускає увесь 12-ий вірш та початок 13-го.

⁷⁶⁸ Друге послання св. ап. Павла до коринтян 6:13.

⁷⁶⁹ Книга Псалмів 4: 2.

⁷⁷⁰ Книга Псалмів 118 (119): 32.

⁷⁷¹ Книга Псалмів 17 (18): 37.

⁷⁷² Сковорода має на думці слова: Г/іХвоко сердце (чє/іов^кХ) гте всё^ъ, й че/іов^къ єсть (Книга пророка Єремії 17: 9).

⁷⁷³ Книга Псалмів 15 (16): 9.

⁷⁷⁴ Книга Псалмів 22 (23): 2.

⁷⁷⁵ Трохи неточна цитата з Книги Йова 8: 20-21. Початок вірша звучить так: Гдь во...

⁷⁷⁶ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 46: 12. Пор.: Пос/іХішйте /мене, погХв/іьшїи сердце, сХцли далече СЗ прЗвды.

⁷⁷⁷ Сковорода має на думці слова: /ийръ вжїй, превос^одАЙ всакъ оу^/иъ (Послання св. ап. Павла до филип'ян 4: 7).

⁷⁷⁸ Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 8: 2. Пор.: Nd высбки^ъ во крле^ъ єсть, посред^ же сте^ь стойтъ.

⁷⁷⁹ Сковорода має на думці слова: Понеже во въ пре/ирости вжїей не р^Х/и? /жръ пре/иХдростїк> вга, в/ігои^вб/іи/іъ вгъ вХйство/ИЪ прбпов?ди сгітй в^рХкіфи^ъ (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 1: 21).

⁷⁸⁰ Мабуть, це парафраза Книги Притч Соломонових 7: 15. Пор.: же/іЗк>фи лщ'а твоегш,

швр?тб^ъ ТА.

⁷⁸¹ Сковорода має на думці слова: Но дЗже до днесь, внегдЗ чтєтса /ишігсей, покрывЗ/іо Hd сердц? Й^Ъ /іежйтъ: ВНЄГдЗ же WBpdTATCA КО ГДХ, В^Н/иЗеТСА П0крыв3/І0 (Друге послання св. ап. Павла до коринтян 3: 15-16).

⁷⁸² Парафраза Книги Притч Соломонових 8: 35. Пор.: йс^бди во /иой йс^бди животк

⁷⁸³ Парафраза або Євангелії від св. Івана 5: 24 (пор.: прейдетъ (Я С/иерти въ живбтъ), або Першого соборного послання св. ап. Івана 3: 14 (пор.: преидб^0/иъ (Я С/иерти въ живбтъ).

⁷⁸⁴ Парафраза Книги Псалмів 83 (84): 8. Пор.: ПбйдХтъ (Я сй/іы въ сй/iS: ЙвЙтса вгъ вогшвъ въ сішн?.

⁷⁸⁵ Друге послання св. ап. Павла до коринтян 4:11.

⁷⁸⁶ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 55: 12. Пор.: Со весе/Гіе/ИЪ во й^ыдете.

⁷⁸⁷ Книга пророка Ісаї 55: 12.

⁷⁸⁸ Неточна цитата з Книги Псалмів 123 (124): 4-5. Пор.: Потбкъ прейде дХшЗ наша: оуво прейде дХшЗ наша вбдХ нєпостоаннХкі.

⁷⁸⁹ Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 17-18.

⁷⁹⁰ Парафраза Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 20: 17. Пор.: пХтыіъ ц3рски/иъ пбйде/иъ, не Соврлтй/ИСА НИ Hd ДЄСНО, НИ Hd /Г^ВО.

⁷⁹¹ Євангелія від св. Матвія 7: 7.

⁷⁹² Парафраза Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 13-14. Пор.: ^Зднаа оу'вш злвьівЗа,

въ ПрЄДНАА же ПрОСТИр^АСА, СО О?СерДІб/ИЪ ГОНГО, КЪ ПОЧЄСТИ ВЫШНАГШ ^вЗнЇА ВЖЇА (1) ^рт'Е ійс-Ь.

⁷⁹³ Книга пророка Єремії 15: 19.

⁷⁹⁴ Книга Псалмів 41 (42): 3.

⁷⁹⁵ Перша книга Мойсеєва: Буття 24: 6; Друга книга Мойсеєва: Вихід 10: 28; 34: 12; П'ята

книга Мойсеєва: Повторення Закону 11: 16; 12: 13,19, ЗО; 15: 9; 24: 8.

⁷⁹⁶ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 15: 17. Пор.: св^фьі огнєнньї, йже проидбіш /иеждХ рлстесЗнїи сЙ/ИИ.

⁷⁹⁷ Книга пророка Захари 12: 6.

⁷⁹⁸ Книга пророка Наума 2: 1-2.

⁷⁹⁹ Книга пророка Наума 2: 4.

⁸⁰⁰ Книга пророка Іоїля 2: 2.

⁸⁰¹ Книга пророка Іоїля 2: 6.

⁸⁰² Перша книга Мойсеєва: Буття 24: 6; Друга книга Мойсеєва: Вихід 10: 28; 34: 12; П'ята

книга Мойсеєва: Повторення Закону 11: 16; 12: 13,19, ЗО; 15: 9; 24: 8.

⁸⁰³ Послання св. ап. Павла до євреїв 12: 29.

⁸⁰⁴ Книга пророка Даниїла 10: 5-6.

⁸⁰⁵ Перша книга Мойсеєва: Буття 25: 23.

⁸⁰⁶ Книга Псалмів 48 (49): 6.

⁸⁰⁷ Неточна цитата з Книги Псалмів 55 (56): 7. Пор.: тш патХ /його со^рлнАтъ.

⁸⁰⁸ Фраза /иХжъ кровей кілька разів зринає в Біблії, уперше - у Другій книзі царств 16: 7.

⁸⁰⁹ Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 47.

⁸¹⁰ У Біблії: йкш.

⁸¹¹ Книга Йова 41: 4-13.

⁸¹² Перша книга Мойсеєва: Буття 15:17.

⁸¹³ Неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 15: 12. Пор.: З^одАфХ ^же сб/інцХ, ОуЖЛСЪ НЛПЛДе Hd dBjrd/Hd, й се, стрл^ъ те/иенъ ВЄ/ІЇЙ НЛПЛДе HdHB.

⁸¹⁴ Книга Йова 41: 5.

⁸¹⁵ Книга пророка Ісаї 6: 1.

⁸¹⁶ Книга пророка Ісаї 6: 5.

⁸¹⁷ Книга пророка Ісаї 6: 1.

⁸¹⁸ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 6: 8. Пор.: кого посиго, й кто пбйдетъ къ лгсде/иъ сй/иъ; И рекб^ъ: се, єс/ив, пос/ій /ИА.

⁸¹⁹ Парафраза Книги прсуока Ісаї 31: 9. Пор.: Сїа глетъ гдв: (в/іженъ,) иже й/И^етъ пле/ИА ВЪ СЇШН^Ь Й ГОЖИКИ ВО Іер/іЙ/И^Ь.

⁸²⁰ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 5: 20. Пор.: Гбре г/мгб/ік>цш/иъ /іХклвоє дбврое, й дбврое /іХкЛВОЄ, ПО/ІЛГЛКІЦШ/ИЪ Т/ИХ СВ^ТЪ, Й СВ^ТЪ Т/ИХ.

⁸²¹ Книга пророка Ісаї 5: 21.

⁸²² Можливо, Сковорода має на думці слова: во плоти /иоей (Послання св. ап. Павла до римлян 7: 18; Послання св. ап. Павла до галатів 4: 14; Послання св. ап. Павла до колосян 1: 24).

⁸²³ Книга пророка Ісаї 5: 24.

⁸²⁴ Парафраза Книги пророка Ісаї 5: 26. Пор.: Воадвйгнетъ оу'вш зн^/иете во йзвіи/Ь^ъ сХфИ^Ъ Далече Й по^вйждетъ Й/ИЪ (Я конецъ ЗЄ/И/іЙ, й се, скбрш леги/Ь грАдХтъ.

⁸²⁵ Книга пророка Ісаї 5: 27-29.

⁸²⁶ Книга пророка Ісаї 5: ЗО.

⁸²⁷ Перша книга Мойсеєва: Буття 15:12.

⁸²⁸ Перша книга Мойсеєва: Буття 28:17.

⁸²⁹ Дії св. апостолів 9: 6.

⁸³⁰ Трохи неточна цитата з Пісні над піснями 8: 6. Пор.: кр^пм йкш С/иертв лювві, жестока йкш Здъ ревноств: крилл єа крилл огна, (оутлїе огненно) платы єа.

⁸³¹ Пісня над піснями 8: 7.

⁸³² Книга Псалмів 4: 7.

⁸³³ Книга Псалмів 54 (55): 6.

⁸³⁴ Пісня над піснями 5: 6.

⁸³⁵ Парафраза Євангелії від св. Дуки 21: 33. Пор.: нево й ^Є/И/іа /ий/иш йдетъ, л словеса /ИОА не й/иХтъ прейтй.

⁸³⁶ Євангелія від св. Івана 1: 5.

⁸³⁷ Євангелія від св. Івана 4: 24. Пор.: д^ъ (єств) вгъ.

⁸³⁸ Трохи неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 3: 17. Пор.: Гдв же

д^-в ЄСТВ.

⁸³⁹ Парафраза Книги Псалмів 95 (96): 1. Пор.: Боспбйте гдеви п^снв нбвХ.

⁸⁴⁰ Фраза принесйте гдеви зринає в Біблії кілька разів, уперше - у Книзі Псалмів 28 (29): 1.

⁸⁴¹ Книга Притч Соломонових 20: 6.

⁸⁴² Книга Притч Соломонових 18:19.

⁸⁴³ Книга пророка Єзекіїля 3: 17.

⁸⁴⁴ Пісня над піснями 1: 5.

⁸⁴⁵ Євангелія від св. Івана 20: 15.

⁸⁴⁶ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 5: 7. Пор.: Віногрлдъ во гда ывлшдл, дб/иъ ІЙ/ІЕВЪ єсть.

⁸⁴⁷ Сковорода має на думці слова: чс/іов^къ н^кїй с^ождлше СЗ іер/ій/Ил во іері^шнъ, й въ рл^войники вгмде (Євангелія від св. Луки 10: ЗО).

⁸⁴⁸ Євангелія від св. Луки 8: 39.

⁸⁴⁹ Книга пророка Ісаї 26: 20.

⁸⁵⁰ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 24. Пор.: й пристави ^ерХвим, Й П/М/ИЄННОЄ орХжїе шврлцме/иое, ^рлнйти пХть древл жй^ни.

⁸⁵¹ Парафраза Книги пророка Наума 2: 4. Пор.: вйдъ й^ъ йкш св^цш огнєнньї, й йкш

/ИО/1НЇА ПрОТЄК<)К>ЦкІА.

⁸⁵² Книга пророка Іоїля 2: 6.

⁸⁵³ Парафраза П'ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 33: 29. Пор.:/імдїс іпжммїн СЗ гда.

⁸⁵⁴ Сковорода має на думці слова: И пбс/ілнъ высть ко /ин? едйнъ СЗ серлфыішвъ, й въ рХи/b своей й/ИАше оут/іь горАфь (Книга пророка Ісаї 6: 6).

⁸⁵⁵ Книга Притч Соломонових 3: 18.

⁸⁵⁶ Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Івана 15: 14. Пор.: Вьі дрХ^и /иой єсте, аціе творите, Є/iHKd ^пов^длю валіъ.

⁸⁵⁷ Фраза скйнЇА свид^нїа зринає в Біблії кілька разів - уперше в Другій книзі Мойсеєвій: Вихід 33: 7.

⁸⁵⁸ Фраза рлй с/мдости зринає в Першій книзі Мойсеєвій: Буття 2: 15 та в Книзі пророка Іоїля 2: 3.

⁸⁵⁹ Книга Псалмів 28 (29): 1.

⁸⁶⁰ Можливо, це парафраза Книги Ісуса, сина Сирахового 45: 31. Пор.: да не потревАТСА Б/ІЛгЗа й^ъ.

⁸⁶¹ Це - український переклад попередньої цитати.

⁸⁶² Третя книга Мойсеєва: Левит 1: 5.

⁸⁶³ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 1: 11-12. Пор.: Что /ии /инбжество жертвъ В^ШИ^Ъ, Г/Іетъ гдь; Испб/іненъ ?С/ИЬ всесожженїй ОВНИ^Ъ Й ТХКЛ Згнцевъ, й й крове кнцевъ Й КО^/ІШВЪ не J(OLJjX. Ниже при^одйте ЙвЙтИСА /ИЙ: кто во й^ыскЗ СЇА щ рХкъ влши^ъ;

⁸⁶⁴ Книга Псалмів 28 (29): 1; 95 (96): 7.

⁸⁶⁵ Книга пророка Ісаї 22: 13.

⁸⁶⁶ Книга пророка Амоса 3: 13.

⁸⁶⁷ Книга пророка Амоса 4: 1.

⁸⁶⁸ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 9: 21.

⁸⁶⁹ Парафраза Третьої книги Мойсеєвої: Левит 1: 9. Пор.: приношенїе єсть жертва, вона Б/ілгогі^нЇА гдХ. Крім того, фраза "воня благоуханія" є також у молитовних текстах [див., наприклад: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 171 (друга пагін.), 28 (третя пагін.)].

⁸⁷⁰ Книга Псалмів 49 (50): 23.

⁸⁷¹ Книга Ісуса, сина Сирахового 6: 2.

⁸⁷² Книга пророка Єремії 50: 11.

⁸⁷³ Трохи неточна цитата з Третьої книги Мойсеєвої: Левит 26: 14-15. Початок 14-го вірша звучить так: diue же...

⁸⁷⁴ Можливо, це парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 23: ЗО. Пор.: й^женХ й^ъ СЗ ТЄВЄ, дбндеже возрлстеши Й HdC/Г^ДИШИ Зе/ШЮ.

⁸⁷⁵ Книга Псалмів 118 (119): 111.

⁸⁷⁶ Трохи неточна цитата з Дій св. апостолів 7: 51. Пор.: Жестоковьшнїи й нешвр^лнши сердцьі.

⁸⁷⁷ Книга Псалмів 50 (51): 19.

⁸⁷⁸ Парафраза Книги Псалмів 50 (51): 21. Пор.: тогдЗ во^/іожЗтъ нл 6/ітЗрь твой тє/іцві. Цей вираз за старих часів міг викликати жваві суперечки. Наприклад, Симеон Полоцький писав: "В греческом языц? и в прочіих, имиже Божественноє Писаніє писася, н?сть здв усумнВніє, вездВ бо єсть на множественном числі» 'телцьї', а не єдинаго 'телца'. В славенском же родися усумнителство от подобія в произношеніи гласом писменє 'я' и 'а'. В древних бо харатейных книгах обр?тастся 'телця', єже тожде єсть, єже и 'телцьї', яко видти єсть в грамматіц? Мелетіа Смотрицкаго в парадигмат? кончагцихся на 'цы' и на 'ця', яко 'отец', тыя "отцы' или 'отця', 'чванец', тыя 'чванцы' или 'чванця'. Подобн? 'телец', тыя 'телцьї' или 'телця'. Сей убо винителный множественный кончагційся на 'ця' не искусніи списателіє изм?ниша на 'ца' и тако сотвориша винителный падеж єдинственнаго числа" [Полоцький С. Жезл правленія, утвержденія, наказанія и казненія. -Москва, 1767. - Арк. 145 (зв.)-146; пор.: Лопатинський ?. Обличеніє неправды расколни-ческія. - Москва, 1745. - Арк. 33-33 (зв.) (друга пагін.)].

⁸⁷⁹ Євангелія від св. Матвія 11: 29.

⁸⁸⁰ Плач Єремії 3: 27.

⁸⁸¹ Книга Псалмів 118 (119): 71.

⁸⁸² Книга Псалмів 118 (119): 9.

⁸⁸³ Книга Псалмів 118 (119): 9.

⁸⁸⁴ У Біблії: И ішеифови рече.

⁸⁸⁵ Неточна цитата з П'ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 33: 13. Закінчення 13-го вірша та вірші 14-16 Сковорода пропускає.

⁸⁸⁶ Неточна цитата з П'ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 33: 17. Цей вірш починається так: Перворбдный юнцЗ доврбтл grun, рб^и єдинорога рб^и єгш.

⁸⁸⁷ Фраза /иХжескъ пб/іъ непорбченъ зринає в П'ятикнижжі кілька разів. Див., наприклад: Третя книга Мойсеєва: Левит 1: 3.

⁸⁸⁸ Можливо, Сковорода має на думці слова: лежйтъ сей нл гмденїе й нл востЗнїе /иншги/иъ во ій/іи (Євангелія від св. Луки 2: 34).

⁸⁸⁹ Книга Притч Соломонових 9: 2.

⁸⁹⁰ Парафраза Книги Псалмів 84 (85): 12. Пор.: йстинл СЗ уемли во^сїа, й прЗвдл съ нвсе принйче.

⁸⁹¹ Послання св. ап. Павла до римлян 5: 1.

⁸⁹² Третя книга Мойсеєва: Левит 4: 4.

⁸⁹³ Книга пророка Ісаї 61: 1.

⁸⁹⁴ Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 14. Пор.: ДХшевенъ же Чб/ІОВ^КЪ не Пріе/И/Іетъ иже бжїа: крбдство ВО Є/ИХ єсть.

⁸⁹⁵ Очевидно, Сковорода має на думці слова: во^/іожй рХкХ деснХгс твоіі нл Г/ілвХ є™ (Перша книга Мойсеєва: Буття 48: 18).

⁸⁹⁶ Трохи неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 10. Пор: д^ъ во ВСА йспытХетъ, Й Г/іХвИНЬІ бжїа.

⁸⁹⁷ Перше послання св. ап. Павла до коринтян 2: 12.

⁸⁹⁸ Перше послання св. ап. Павла до коринтян 2: 12.

⁸⁹⁹ Книга пророка Єзекїіля 1: 3-4.

⁹⁰⁰ Книга пророка Єзекїіля 1: 4.

⁹⁰¹ Сковорода має на думці слова: й лице телчее шшХгскі четыреліъ (Книга пророка Єзекїіля 1:10).

⁹⁰² Книга Псалмів 118 (119): 73.

⁹⁰³ Парафраза Книги Притч Соломонових 18: 19. Пор.: Ерлтъ СЗ врлтл по/иогує/ив.

⁹⁰⁴ Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 631. Пор.: "Рука руку знає" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники:

В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 138].

⁹⁰⁵ Книга пророка Єзекїіля 37:1.

⁹⁰⁶ Фраза дХ^ъ жй^ни кілька разів зринає в Біблії; уперше - в Першій книзі Мойсеєвій: Буття 6: 17.

⁹⁰⁷ Парафраза Книги пророка Єзекїіля 37: 10. Пор.: й шжйіш й стліш нл ногу^ъ свой^ъ,

совбръ /ИНОГЪ B'b/IUD.

⁹⁰⁸ Парафраза Книги Притч Соломонових 18: 19. Пор.: оукр^Ьп/іАєтсА же йкоже шсновлное царство.

⁹⁰⁹ Сковорода має на думці слова: Іезекшлв, иже вйд? вид^нїе с/мвві (Книга Ісуса, сина Сирахового 49: 10).

⁹¹⁰ Євангелія від св. Івана 1: 14.

⁹¹¹ Парафраза Дій св. апостолів 11: 21. Пор.: И в? гдна съ нй/ии.

⁹¹² Парафраза Книги пророка Малахїї 4: 2. Пор.: и й^відете й в^вігр^ете, йкоже телцы СЗ

оу"ЗЪ р^р?шени.

⁹¹³ Можливо, це парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 8: 28. Пор.: пожрйте гдХ вгХ влшє/иХ.

⁹¹⁴ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 12: 7-8.

⁹¹⁵ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 12: 23.

⁹¹⁶ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 14: 23. Пор.: Зфе СЗ нйти до рє/иенА ыпбжнлгш во^/иХ СЗ всегш твоегш.

⁹¹⁷ Парафраза Євангелії від св. Івана 1: 13. Пор.: иже не СЗ крбв'Ь, ни СЗ покоти П/іотскЇа, ни СЗ покоти /иХжєскїа, но СЗ вга родйішсА.

⁹¹⁸ Парафраза П'ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 5: 15. Пор.: рХкбгс крапкою й /ИВІШЦЄКІ ввісбкою.

⁹¹⁹ Книга пророка Малахїї 2: 7.

⁹²⁰ Третя книга Мойсеєва: Девит 1: 9.

⁹²¹ Книга Псалмів 50 (51): 12.

⁹²² Книга пророка Ісаї 1: 16.

⁹²³ Трохи неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 35: 2-3. Початок 2-го вірша звучить так: Рече же...

⁹²⁴ Пісня над піснями 5: 3.

⁹²⁵ Неточна цитата з Книги пророка Єремїї 31: 33-34. Пор.: дла ^конві /иоа въ /ИВК/іи й^ъ, й Hd сердц^ъ й^ъ нлпишХ а, й вХдХ й/иъ въ Бга, й тш вХдХтъ лій въ лкди: й не НііХчЙтЪ КШЖДО В/іЙжНАГО СВОЄГО Й к(ЙЖДО Ej>dTd своего, глагола: по^н^й гда йкш всй по^н^кітъ /ИА СЗ мала дажє й до вє/ійклгш й^ъ. Див. також: Послання св. ап. Павла до євреїв 8: 10-11.

⁹²⁶ Книга пророка Іоїля 2: 28.

⁹²⁷ Книга пророка Іоїля 2: 27.

⁹²⁸ Неточна цитата з Книги пророка Іоїля 2: 27. Пор.: не поерл/ИАТСА кто/иХ лмдїє /иой во в^къ.

⁹²⁹ Книга пророка Іоїля 2: 28.

⁹³⁰ Парафраза Книги пророка Аввакума 2: 19. Пор.: 0J, /імт? Г/ілгб/ік>фЄ/иХ ко древХ: шводрйсА, востлни: й кл/иенїгс: возвысиса: й то єсть /иечтлнїе, й сїе єсть сковлнїе ^лата Й среврсі, Й ВСАКЛГШ ДХ^Л Н^СТЬ ВЪ НС/ИЪ.

⁹³¹ Книга пророка Аввакума 2: 20.

⁹³² Назва Ваеилон (гр. Вар?Асо?) походить від аморей. ЬаЪ-illu, що означає "ворота Бога". У ранньохристиянській традиції Вавилон трактували як перше місто, засноване після потопу. Про це писав, наприклад, Феофіл Антіохійський (До Автоліка, II, 31) [див.: Феофила к Автолику книга вторая // Ранние отцы Церкви: Антология. - Брюссель, 1988. -С. 492]. Крім того, на ту пору "новим Вавилоном" іменували Рим (за часів Сковороди "новим Вавилоном" інколи називали Париж). Як трактували цю назву письменники кола Києво-Могилянської академії, можна збагнути, скажімо, з коментаря Дмитра Туптала, котрий зазначав, що слово Ваеилон слід розуміти "уподобителнв и существеннВ. Уподобителнв всяк град, беззаконія исполненный, Вавілоном наречен быти может, существеннВ же єдин токмо Вавілон град в Писаніи воспоминаємьій, иже обр?тастся в Халдей, в немже и Персідскаго царства престол бяше" [ТупталоД. Розыск о расколнической брынской в?р?. - Київ, 1747. - Арк. 98]. Сковорода тлумачить назву Вавилон як "см?шеніе", засновуючись на Біблії (сюжет про Вавилонську вежу). Пор.: Сегш р<)ДИ HdjJC'ICCA Й/ИА є™ С/И^ЬшЄНЇЄ, ЙКШ ТАЛІШ С/И^СЙ ГДЬ O^CTHd ВССА ЗС/ШЙ, Й (ЯтХдХ

р^с^А и^ъ гдь по /іицХ всса зс/шй (Перша книга Мойсеєва: Буття 11: 9).

⁹³³ Сковорода має на думці слова: Что пб/іьзХетъ Й^вланоє, йкш Й^влаіш є; соадліш С/ІЇАНЇС, /ИЄЧТ<)НЇЄ /ІОЖНОС, йкш оуповЗ СО^дЗвыЙ Hd создлнїе своє, сотворйти кХ/иїрьі н'Ь/Иьіа (Книга пророка Аввакума 2: 18).

⁹³⁴ Книга пророка Варуха 2:17-18.

⁹³⁵ Книга пророка Варуха 2:17.

⁹³⁶ Книга пророка Варуха 2:17.

⁹³⁷ Фраза й прлвдл єгш зринає в Книзі Псалмів 102 (103): 18; 110 (111): 3; 111 (112): 3.

⁹³⁸ Євангелія від св. Матвія 5: 6.

⁹³⁹ Парафраза Книги Псалмів 37 (38): 7. Пор.: Пострлд^ъ й С/іако^са до концл, весь день с^тХа ^ождл^ъ.

⁹⁴⁰ Книга Псалмів 118 (119): 82.

⁹⁴¹ Євангелія від св. Матвія 6: 10.

⁹⁴² Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 16: 11. Пор.: сегш рлди чрево /иое нл mwaka АКИ гХС/ІИ ВО^Г/ІІІСЙТЪ, Й ВнХтрЄНИАА /ИОА АКИ СТ^нХ ШВНОВЙ/ІЪ ?СЙ.

⁹⁴³ Неточна цитата з Книги пророка Єзекіїля 36: 25-26. Пор.: й воскроп/іі« нл вьі вбдХ чйстХ, й шчЙститєса СЗ всё^ъ нечистбтъ ВЛШИ^Ъ Й (Я всё^ъ кХ/жршвъ влши^ъ, й ШчЙфХ КАСЪ. И ДЛ/ИЪ Bd/ИЪ сердце НОВО Й ДХ^Ъ НОВЪ ДЛ/ИЪ Bd/ИЪ.

⁹⁴⁴ Слова з Требника: "Оправдался єси... омылся єси именем Господа нашего Іисуса Христа" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 190].

⁹⁴⁵ Парафраза Пісні над піснями 5: 12. Пор.: очи єгш йкш го/іХвицы нл йспо/іненіи^ъ ВОДЪ, й^/иовени ВО /И/іеЦ'Е, СІЇДАфЬІА ВЪ НЛПО/ІНЄНЇИ^Ті (вбдъ).

⁹⁴⁶ Далі в Біблії: в^рХАЙ въ /ИА, йкоже рече пимнїе.

⁹⁴⁷ Євангелія від св. Івана 7: 37-38.

⁹⁴⁸ Парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 29: 10. Пор.: й во^/іож^тъ імршнъ й сьшове Єгш рХц? свой Hd Г/ііівХ те/іцк Схожі вислови не раз зринають у Біблії й перегодом.

⁹⁴⁹ Книга пророка Єремії 48: 26.

⁹⁵⁰ Парафраза Третьої книги Мойсеєвої: Левит 1: 17. Пор.: й да во^/іожЙтъ є жрецъ нл олтарь Hd дровл, йже Hd огнй.

⁹⁵¹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: скЙнїа свид^нїа бжїа (Друга книга параліпоменон 1: 3).

⁹⁵² Друга книга Мойсеєва: Вихід 15: 25.

⁹⁵³ Пісня над піснями 8: 6.

⁹⁵⁴ Послання св. ап. Павла до євреїв 13: 10.

⁹⁵⁵ Перша книга Мойсеєва: Буття 27: 28.

⁹⁵⁶ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 32:13-14.

⁹⁵⁷ Фраза стЗдо вжїе зринає в Біблії в Першому соборному посланні св. ап. Петра 5: 2.

⁹⁵⁸ Євангелія від св. Івана 6: 55.

⁹⁵⁹ Парафраза Євангелії від св. Івана 6: 63. Пор.: П/ібть не пб/іь^Хетъ ничтоже.

ябо Неточна цитата з Другої книги Мойсеєвої: Вихід 23: 20-21. Пор.: И ее, поыго аггла /иоегб пред /іице/иъ твой/иъ, да со^рлнйтъ та Hd пХтй, йкш да введетъ та въ ^етлк, йже оутотбвл^ъ тев?: вон/ий сев? й поыХішй gro.

⁹⁶¹ Неточна цитата з П'ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 12: 23. Пор.: Вон/ий кр^пи/Ь, єже не йсти крове.

⁹⁶² П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 12: 25.

⁹⁶³ Парафраза Євангелії від св. Івана 6: 63. Пор.: П/ібтв не пб/ів^Хетъ ничтоже.

⁹⁶⁴ Парафраза Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 24. Пор.: й шв/ієціЙса въ нового ЧЄ/ІОВ^Кіі, СОЗДЛННЛГО по вгХ въ прЗвд? й въ преподбвїи йстины.

⁹⁶⁵ Далі в Біблії йде: ниже да вос^бфеши, ащ по/и6/іатъ та.

966 Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 1: 10-12.

⁹⁶⁷ Фраза вона В/ілгоХ^Знїа гдХ зринає в Третій книзі Мойсеєвій: Левит 1: 9, 13, 17; 2: 2. Крім того, вона є також у молитовних текстах [див., наприклад: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 171 (друга пагін.), 28 (третя пагін.)].

⁹⁶⁸ Книга пророка Ісаї 49: 26.

⁹⁶⁹ У списку - помилково: остановляющіи. Сковорода має на думці Книгу пророка Софонїї 3: 3. Пор.: йкш вб/іцы Зрлвшстїи, не шстлв/іа^Х нл оу'тро.

⁹⁷⁰ Книга пророка Ісаї 22: 13.

⁹⁷¹У Біблії замість "не отр?заша теб? Пупа" - не шба^Зіш сосецъ твой^ъ.

⁹⁷² Неточна цитата з Книги пророка Єзекіїля 16: 3^.

⁹⁷³ Книга пророка Єзекіїля 16: 8-9.

⁹⁷⁴ Книга пророка Єзекіїля 16: 8.

⁹⁷⁵ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 38: 7. Пор.: Еысть же йръ первенецъ іХдинъ so/іъ пред где/иъ: й оувй єго вгъ.

⁹⁷⁶ Неточна цитата з Пісні над піснями 2: 16. Пор.: ЕрЗтъ /ибй /ин?, й аі,ъ Є'ИХ- Див.

також: врЗтХ /И0Є/ИХ й врЗтъ /ибй /ин? (Пісня над піснями 6: 2).

⁹⁷⁷ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 38: 10. Пор.: й о^/иертвй й сего.

⁹⁷⁸ Перша книга Мойсеєва: Буття 38: 16.

⁹⁷⁹ Книга Псалмів 118 (119): 32.

⁹⁸⁰ Сковорода має на думці слова: Онъ же рече: кїи ••иі/ібгі, тев"І; даліъ; ОнЗ же рече:

перстень твой й грйвнХ, й же^/іъ йже въ рХи/Ь твоей. И даді єй (Перша книга

Мойсеєва: Буття 38: 18).

⁹⁸¹ Книга пророка Єзекіїля 1: 20.

⁹⁸² Книга Псалмів 76 (77): 19.

⁹⁸³ Неточна цитата з Книги Псалмів 18 (19): 10-11. Пор.: сХдвьі гдни йстинны, шпрлвдЗнны вкХп?, вожде/і?нны пЗче іґіата.

⁹⁸⁴ Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 1: 19. Пор.: Ішсифъ же /иХжъ првнъ сьш.

⁹⁸⁵ Книга пророка Осії 5: 3.

⁹⁸⁶ Третя книга Мойсеєва: Левит 21: 21.

⁹⁸⁷ Трохи неточна цитата з Книги пророка Осії 7: 10-11. її закінчення звучить так: не й/ивш сє'рдн/і.

⁹⁸⁸ Третя книга Мойсеєва: Левит 1:14.

⁹⁸⁹ Фраза гб/іХвь ве^Х/Иный зринає в Книзі пророка Осїї 7: 11.

⁹⁹⁰ Книга пророка Єремїї 48: 28.

⁹⁹¹ Книга пророка Ісаї 22: 16. Закінчення цього вірша, увесь 17-ий вірш та початок 18-го Сковорода пропускає.

⁹⁹² Книга пророка Ісаї 22: 18.

⁹⁹³ Сковорода алегорично тлумачить історію Сусанни, викладену в 13-ій главі Книги пророка Даниїла. Варто зазначити, що історія про Сусанну є тільки в грецькому та слов'янському перекладах Біблії.

⁹⁹⁴ Книга пророка Єремїї 3: 9.

⁹⁹⁵ Книга Притч Соломонових 18: 8.

⁹⁹⁶ Парафраза Другого послання св. ап. Павла до Тимофія 3: 7. Пор.: всегда оуч^фАСА й НИКО/іЙже ВЪ р^Х/ИЪ Йстинві прїитй /ИОгХфЕІА.

⁹⁹⁷ Книга Притч Соломонових 18: 6.

⁹⁹⁸ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 54 (55): 7. Пор.: кто длстъ /ий крил? йкш го/іХвйн^Ь;

⁹⁹⁹ У Біблії далі йдуть слова: шса^ти вХдХтъ, й гмдХтса въ по/іХдни йкш въ по/іХнофи, йкш.

¹⁰⁰⁰ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 59: 10-11.

¹⁰⁰¹ Перша книга Мойсеєва: Буття 8: 11.

tool Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 12. Пор.: И й^несе ^Є/И/іа ввмїе трлвнбе, С^КІфее С^/ИА по рбдХ Й ПО П0Д0БЇКІ.

¹⁰⁰³ Книга Псалмів 84 (85): 11.

¹⁰⁰⁴ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 8: 13. Пор.: Й^сачє водл СЗ лщ'а уемлй.

¹⁰⁰⁵ Книга Псалмів 23 (24): 1.

¹⁰⁰⁶ Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 28. Пор.: да вХдетъ

ВГЪ BCA4gCKdA ВО ВС^^Ъ.

¹⁰⁰⁷ Книга Псалмів 54 (55): 7. шов у Біблії: в'Ь'іш g-b/іш.

¹⁰⁰⁹ Неточна цитата з Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 14: 7-8.

¹⁰¹⁰ Назва гірського хребта Аварім (євр. ^cabanm), який пролягає на схід від Йордану, походить від дієслівного кореня ^cabar, що означає "проходити, переходити, пересікати" [див.: The Brown-Driver-Briggs Hebrew and English Lexicon. - Peabody, Mass., 1999. - P. 716-719]. Септуагінта й Вульгата віддзеркалюють цю семантику, наприклад, при перекладі Книги пророка Єремїї 22: 20 " wosa^caqi me^cabanrd' ("і кричи з Аваріму"): "каі |Зог|сто? єіс; то nzQOM ifc, ?аЛааот|<;" ("і кричи до меж моря"); "et clama ad transeuntes" ("і кричи до тих, хто переходить"). Згідно з народною етимологією, зафіксованою в Другій книзі Мойсеєвій: Вихід 12: 27: "це жертва - Пасха (zebah-pesab) для Господа, що обминув був (pasah) доми Ізраїлевих синів в Єгипті". Правда, зв'язок між словом pesah та дієсловом pasah ("проходити, перестрибувати, накульгувати, захищати, щадити") залишається проблематичним. Джерела слова pesah пробують шукати і в інших семітських мовах [див.: The Interpreter's Dictionary of the Bible. - Nashville, 1989. - Vol. 3. - P. 663]. У всякому разі, Памва Беринда тлумачив слово пасха як "перестає" [Беринда П. Лексікон славено-росскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 444].

¹⁰¹¹ Книга Псалмів 54 (55): 7.

¹⁰¹² П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 34: 7.

¹⁰¹³ Книга Ісуса Навина 11: 23.

¹⁰¹⁴ Книга Ісуса Навина 14: 15.

¹⁰¹⁵ Можливо, це парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 11. Пор.: кто во^в^стй тев?;

¹⁰¹⁶ Парафраза Книги Псалмів 67 (68): 14. Пор.: крил? го/іХвин? посреврєн^Ь.

¹⁰¹⁷ Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 52: 7. Пор.: Кб/іь крлсны нл горЗ^ъ ноги Б/ІЛГОВ^СТвХкіфИ^Ъ /ийръ, Б/ІЛГОв?сТвХкіфИ^Ъ Благал.

¹⁰¹⁸ Книга Псалмів 67 (68): 11.

¹⁰¹⁹ Книга Псалмів 67 (68): 8.

¹⁰²⁰ Парафраза Книги пророка Захари 8: 12. Пор.: й ^Є/И/іа дЗстъ жйтл своа, й нево дЗстъ рбсХ свого.

¹⁰²¹ Фразу цЗрь сй/іенъ узято з Книги пророка Даниїла 11: 3.

¹⁰²² Книга Притч Соломонових 29: 4.

¹⁰²³ Неточна цитата з Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 5. Пор.: Т*лЙтса во и/иъ сїе ^ОТАЦШ/ИЪ.

¹⁰²⁴ Друге соборне послання св. ап. Петра 3: 5.

¹⁰²⁵ Неточна цитата з Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 5. Пор.: й зе/ША СЗ водьі

Й ВОДОЮ COCTdB/ieHd, БЖІИ/ИЪ С/ІОВО/ИЪ.

¹⁰²⁶ Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 25: 26. Початок цього вірша звучить так: ОЖЄ ВОдЗ СтХдеНЛА дХшЙ жЗждХфеЙ Б/ІЛГОПрЇАТНЛ...

¹⁰²⁷ Книга Притч Соломонових 15: ЗО.

¹⁰²⁸ Книга пророка Ісаї 13: 4-5.

¹⁰²⁹ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 46: 10-11. Пор.: й вса, Є/іикл сов?цм^ъ, сотворю.

ПрИ^ЫВ^АЙ СЗ ВОСТШКЪ ПТИцХ, Й СЗ ^Є/И/іЙ ЩАЛЛЄЛА.

¹⁰³⁰ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 15: 11. Пор.: С/іет^іш же птицы нл т^/іесЗ pdCT?CdHdA Й^ъ: Й С^де В/іЙ^Х Й^Ъ ЗврЗ/ИЪ.

¹⁰³¹ Книга пророка Ісаї 38: 14.

¹⁰³² Парафраза Книги Псалмів 142 (143): 5. Пор.: По/ИанХ^ъ днй дрєвнЇА, поХчЙ^са.

¹⁰³³ Книга пророка Ісаї 46: 9-10.

¹⁰³⁴ Книга Псалмів 118 (119): 152.

¹⁰³⁵ Сковорода має на думці слова: Онъ же рече: кїй уалбгъ тев? д3/иъ; Оні же рече: перстень твбй й грйвнХ, й же^/іъ (Перша книга Мойсеєва: Буття 38:18).

¹⁰³⁶ Книга Псалмів 118 (119): 149.

¹⁰³⁷ Див. прим. 257 до діалогу «Наркісс».

¹⁰³⁸ Пісня над піснями 2: 14.

¹⁰³⁹ Книга пророка Ісаї 11: 8.

¹⁰⁴⁰ Книга пророка Ісаї 11: 8.

¹⁰⁴¹ Книга пророка Ісаї 22: 16.

¹⁰⁴² Євангелія від св. Матвія 28: 6; Євангелія від св. Марка 16: 6; Євангелія від св. Луки 24: 6.

¹⁰⁴³ Книга Притч Соломонових 8: 2.

¹⁰⁴⁴ Парафраза Послання св. ап. Павла до колосян 3: 2. Пор.: гшрнАА /иХдрствХйте, (3) не ЗЄ/ИнЗа.

¹⁰⁴⁵ Неточна цитата з Книги пророка Аввакума 1: 13. Пор.: Чйсто око єже не вйд^ти Й В^ИрЗтИ Hd ТрХдЬІ BO/T^HgHHblA.

¹⁰⁴⁶ Мабуть, це парафраза Книги Псалмів 9: 28. Пор.: под А^ыко/иъ grun трХдъ й бо/і^^нь.

1047 Книга Псалмів 12 (13): 3.

¹⁰⁴⁸ Друга книга Мойсеєва: Вихід 33: 22.

¹⁰⁴⁹ Сковорода має на думці слова: Иво птйцл швр^те сев? ^рЗ/ИннХ (Книга Псалмів 83 (84): 4).

¹⁰⁵⁰ Книга пророка Єзекіїля 8: 7-8.

¹⁰⁵¹ Сковорода має на думці слова: Т'ьі, го/іХвйце /иоа, въ покрові кЗ/иенн?, В/ій^ предст^нЇА (Пісня над піснями 2:14).

¹⁰⁵² Перша книга Мойсеєва: Буття 15: 11.

¹⁰⁵³ Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 60: 8. Пор.: Кїи сХть, иже йкш шв/ілцьі /ІбТАТЪ, Й Йкш ГО/іХвїе СО ПТЄНЦВІ КО /ИН^;

¹⁰⁵⁴ Книга пророка Ісаї 60: 8.

¹⁰⁵⁵ Пісня над піснями 2: 14.

¹⁰⁵⁶ Євангелія від св. Івана 15: 14.

¹⁰⁵⁷ Євангелія від св. Івана 15: 15.

¹⁰⁵⁸ Парафраза другої частини вірша Євангелія від св. Івана 15: 15. Пор.: вЗсъ же рекб^ъ ДрХгИ, Йкш ВСА, Йже C/ІЫІШ^Ъ (Я ОцЗ /ИОЄГШ, СК^З^Ъ вЗ/ИЪ.

¹⁰⁵⁹ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 60: 4. Пор.: Бо^ведй шкрестъ очи твой й вйждв

СОВрЗнЛА чЗдл твоа: се, ПрїИДОІШ всй сьшове твой ЩАЛЛЄЛА.

¹⁰⁶⁰ Парафраза Євангелії від св. Матвія 3: 16. Пор.: й се, (Явер^бішсА g/иХ невесЗ, й вйд?

А^л БЖЇА С^ОДАЦМ Йкш ГО/іХвА Й ГрАдХфЛ Hd НЄГО.

¹⁰⁶¹ Див. прим. 108 до циклу «Басни Харьковскія».

¹⁰⁶² Євангелія від св. Матвія 3:17.

¹⁰⁶³ Євангелія від св. Матвія 3:16.

¹⁰⁶⁴ Перша книга Мойсеєва: Буття 15: 11.

¹⁰⁶⁵ Книга пророка Софонїї 3: 1.

1066 Неточна цитата з Книги пророка Софонїї 3: 2. Пор.: Не ьуїлиша гмса, не прІАТъ нлк^Зша, Hd гда не оуповЗ Й КЪ БгХ СВОЄ/tlX не ПрИВ/іЙжИСА.

1067 фр_аза п^Зсъ гр ома зринає в Книзі Псалмів 76 (77): 19, у Книзі Ісуса, сина Сирахового 43:

18 та в Апокаліпсисі 14: 2.

¹⁰⁶⁸ Третя книга Мойсеєва: Левит 1: 14.

¹⁰⁶⁹ Книга Псалмів 83 (84): 2.

¹⁰⁷⁰ Книга Псалмів 83 (84): 3.

¹⁰⁷¹ Мабуть, Сковорода має на думці емблематичний образ горлиці. Див. прим. 466 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

¹⁰⁷² Книга Псалмів 131 (132): 4.

¹⁰⁷³ Можливо, це парафраза Книги пророка Ісаї40: 6. Пор.: всакл П/іоть с^но.

¹⁰⁷⁴ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 72 (73): 25. Пор.: Что во /ий єсть нл нвсй;

¹⁰⁷⁵ Неточна цитата з Книги Псалмів 72 (73): 27. Пор.: оуд^/іАкіфїи севе (Я тевє погйвнХтъ.

¹⁰⁷⁶ Книга Псалмів 83 (84): 3.

¹⁰⁷⁷ Книга Псалмів 103 (104): 17.

¹⁰⁷⁸ Можливо, це парафраза Третьої книги царств 19:12. Пор.: й таліш гдь.

¹⁰⁷⁹ Пісня над піснями 1: 9.

¹⁰⁸⁰ Книга Притч Соломонових 13: 20.

¹⁰⁸¹ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 31: 25. Пор.: іЗкшвъ же постЗви кХфХ свого Hd гор?.

¹⁰⁸² Неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 31: ЗО. Пор.: же/і3ні'е/иъ во во^же/іЗ/іъ єсй (Яитй ВЪ дб/ИЪ отцЗ твоегш.

¹⁰⁸³ Книга Псалмів 83 (84): 3.

¹⁰⁸⁴ Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 17: 24. Початок вірша звучить так: /Іице рл^Х/Ино /иХжл пре/иХдрл...

¹⁰⁸⁵ Трохи неточна цитата з Пісні над піснями 2: 14. Пор.: йвй лій зрлкъ твой.

¹⁰⁸⁶ Трохи неточна цитата з Пісні над піснями 2: 14. Пор.: оуывіішнъ сотвори лій глась твой.

¹⁰⁸⁷ Пісня над піснями 2: 14.

¹⁰⁸⁸ Пісня над піснями 2: 14.

Ю89 фр_азу ^ст? В/ілчн? взято з Книги Псалмів 22 (23): 2.

¹⁰⁹⁰ Пісня над піснями 2: 11.

¹⁰⁹¹ Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 9.

¹⁰⁹² Слова "отыде себ? Зима" - інтерполяція Сковороди.

¹⁰⁹³ Пісня над піснями 2: 12.

¹⁰⁹⁴ Парафраза Книги Екклезіястової 2: 14. Пор.: /иХдрлгш очи єгш во главі grun.

Ю95 фр_азу конц^ъ уелілй взято з Книги Псалмів 47 (48): 11.

¹⁰⁹⁶ Парафраза Книги Псалмів ЗО (31): 21. Пор.: скрвіеши й^ъ въ тлйн? лщ'а твоегш.

¹⁰⁹⁷ Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 13: 31. Пор.: Сердце че/іов'Ьческо Й^/И^НАСТЪ /ІИЦС ЄГШ, йлй Hd довро йлй Hd В/іб.

¹⁰⁹⁸ Неточна цитата з Третьої книги Мойсеєвої: Левит 1: 15. Пор.: да СЗтбргнетъ глакХ grun, й да во^/іожйтъ жрецъ нл б/ітлрв й йсц?дйтъ крбвв.

¹⁰⁹⁹ Неточна цитата з Третьої книги Мойсеєвої: Левит 1: 16. Пор.: й да СЗ/іХчйтъ гортлнв СЪ ПСрІС/ИЪ, Й Й^вергнетъ to (Я O/iTdpA Hd ВОСТОКЪ Hd /И'ЬсТО ПЄПЄ/Іa.

uoo Третя книга Мойсеєва: Левит 1:17.

hoi Неточна цитата з Третьої книги Мойсеєвої: Левит 1: 17. Пор.: приношенїе єств жертва, вона Б/ілгоХ^нїа гдХ. Див. також: жертва вона Б/ілговонїа гдХ (Третя книга Мойсеєва: Левит 23: 18).

¹¹⁰² Пор. із думкою Орігена: "...Слово про принесення жертв треба розуміти як слово про якісь небесні таїнства" [Ориген. Толкования к Евангелию от Иоанна// Ориген. О началах. -Санкт-Петербург, 2007. - С. 445].

Бес?да, нареченная ДВОЕ: о том, что Блаженным быть легко

Персбны:

Михайл. Данїйл¹. Израйл. Оарра². Наеман³.

?арра. О Наеман! Наеман! Ут?шь мене, друг мой...

Наеман. Кто тебе перепугал, брате Оарра? Дерзай! Мир теб?! Не бойся⁴! Конечно, ты сид?л в сбньмигц? оных:

"Гроб отверсг, Гортань их..."⁵

?арра. Т?-то Сирёны⁶ наполнили мой слух и сердце жалостным и смугценным п?ніем.

Михаил. Длячего ж ты себ? ушей не закупорил воском так, как древній Улйкс⁷?

?арра. Тайна ая мн? не изв?сгна. А знаю, что они мн? нап?ли много чудес, обезкураживших сердце моє. Не чудо ли de? Есгь, де, во Европ? н?кій Пророк, святый Іеремїй. Он нашел от трав сок, обновляюгцїй ему и Друзям его Младосгь, яко Орлюю Юносгь⁸.

Выслушайте второе Чудо. Н?кій Доктор медыцыны питался хл?бом точїю и водою и жил без всяких бол?зней л?т 300.

На вот и третее! Н?кій Калмык им?ет столь быстрыя Очи, что ясн?е и дал?е видит, нежели кая-либо зрительна Трубка. Вот чем мене пл?нили сладкогласны Сйрины! А мой очи день от дня слаб?ют. Не чаю прожить ни 20 л?т. Кто же мн? и кая страна обновит Юность? В?к мой скончавается...

Михаил. О Оарра! не тужи, друг мой. Мы замажем уши твой воском, медом и сотом: въчностью. "С нами Бог, разум?йте, о нев?жи"⁹. И сов?т ваш и слово разорится, яко с нами Бог¹⁰.

Услышите! Господа сил, ТОГО освятите¹¹.

"Той будет теб? во Освященїе, агце будеши уповая на НЕГО"¹². А иначе вся ваша кр?пость, о языцы осязаюгцїе, языцы нев?руюгціе! будет вам камень претьїканїя, и камень паденїя¹³, и падеж сокрушенїя. "И сокрушатся, и приближатся, и яты будут челов?цы, в твердын? своей сугце"¹⁴. О Друг мой, Израилю! Блаженны есмы, яко Богу угодная нам разумна суть¹⁵.

Израиль. Взглянь на мене, ?арра. Почто ты пл?нился Лесгным твоих Сйринов п?ніем? Вот влекут тебе на Камень претьїканїя и паденїя¹⁶. Почто, забыв Господа, святиш тое, что н?сгь святое?

"Той будет теб? во освященїе,

аще будеши уповая на НЕГО"¹⁷.

Друзья Іеремїиньї сосгар?ют паки, безбол?зніе Дбкторово прервется, а Очи Калмыковы потемн?ют. "Терпягцїи же Господа обновлят кр?пость, окрылат?ют, аки Орлы, потекут и не утрудятся, пойдут и не взалчут"¹⁸.

Данїил. Слушай, ?арра! Разум?еш ли, что значит освятить?

?арра. Ей! ей не разум?ю¹⁹! Научи мене²⁰.

Данїил. Освятить значит Основать и утвердить. Святое же значит незыблемое, неподвижное... Когда Исаїа вопїет:

"Господа сил, того Освятите"²¹, тогда значит, что Он Един есгь Свят, сир?чь Камень тверд, чтоб безопасно основать нам нашего ГЦастїя Храмину, а не дерзали бы мы святить ни одной Твари, яко клятву и п?сок.

"Всяка плоть сЬііо"²². Глагол же Божїй, сир?чь Основанїе, Сила и Дух, пребывает во в?ки²³.

Адамант сам собою тверд есгь, а мы, только почитая его таковым, д?лаем твердым. И сїе-то есгь: "Будет теб? во Освященїе, агце будеши уповая на НЕГО"²⁴. Сир?чь: Освятит тебе и утвердйт гцасгїя твой Домик в?чно и неподвижно, Если, минув дрянь, весь п?сок и с?но, почтеш Единаго Его святым и твердым.

?арра. Ай, друг мой Данїил! не худо ты судил.

Данїил. Плюнь же, Голубчик мой, на Верем?еву юность, на Дбкторово Тріїсіаліпїе и на Калмьщкїя Глаза. Исгинная дружба, правдйвое Щасгье и прямая Юность никогда не обветшает.

Ах! все то не наше, что нас осгавляет.

Пускай будет при нас, поколь осгавит нас.

Но да знаєм, что все de не-в?рный нам Друг. Один умирает в ЗО, а другой в 300 л?т. Если умирать есгь негцастье, так бба біідпы. Не велйка в том отрада Тюремнику, что иньіх в три часа, а егб в 30[-й] день вытагцат на Ешафот. Кбе же то мн? и здравїе, коему Концём слабость? Кая то мн? Младость, раждаюгцая мн? Староста? Ах! не называй Сладосгью, если раждает Гбресть. Не діілаїї Долготбю ничего, что прекрагцается. Не именуй Щасгїем ничегб, Что опровергается. От Плодбв и от Конца его суди всякое д?ло²⁵. Не люблю жйзни, печатл?емыя смертью, и сама она есгь смерть. Конёц д?лам, будь Судія!

Не то Орел, что л?тает,

Но то, что легко с?дает²⁶.

Не то Око, что яснізет,

Но то, что не отемн?ет.

Вот теб? прямбе Око! как напйсано о Друг? Ббжїем:

"Не отемн?ст? Очи Его,

Ни пстл ііста УспгІ) Его"²⁷.

?арра. О Наеман! Наеман! уті.пп, мене, Друг мой.

Наеман. О любезная душа! Околдунил тебе Глас сладкїй, Сиренскїй, Глас, влекуггцй Лотку твою на Камни. Ей! о сих-то камнях Глас сей Исаїи:

"Приблйжатся, и сокрушатся, и падут"²⁸.

"Наполнятся домове шума, и почїют ту Сйрины"²⁹.

Но не ббйся! Господь избавит тебе³⁰. Полбжит теб? во Основанїе Камень многоцізнен, краеугблен³¹.

"Тогда спасёшися и уразум?еши, гд? єси был"³².

?арра. Не дивйсь сему, что я околдунен, а скажи мн?, гд? не слышится Глас пустынных сих Птиц?

Сйрен лёстный Окїана!

Гласом его обаянна,

Б?дная душа на путй Всегда желает уснути,

Не доплывши брёга³³.

Се исполнилось на мн?, что я мальчиком п?вал.

Наеман. А я теб? взаимно от той же п?сни воспою:

Распространй Бодр в?трйла,

И Ума твоего крыла,

Пловугци на бурном мор?,

Возведи Очеса гор?,

Да потечеш путь прав³⁴.

?арра. Протолкуй мн?, Наеман, что значит Сйрин? Я слышал, что Сйрен значит пустьшную птицу³⁵.

Наеман. Когда не разум?еш, что есть Сйрин? ниже уразум?еш, что ли есть пусгынная птйца? Иное разум?ть Имя, а иное д?ло разум?ть то, что именем означается. Разум?еш Имя de, или скажу, Звон сей: Хрисгбс, но дай Бог, чтоб ты знал! что de Имя значит?

?арра. Так протолкуй же мн? не имя, но д?ло.

Наеман. Сйрин есгь сладкор?чивый Дурак, влекуігдй тебе к тому, чтоб ты основал Щастїе твоє на Камни том, который не утверждает, но разбивает.

?арра. Ражжуй как можно просг?е и пкусн ііе...

Наем[ан]. Сколько у вас славных и почтенных Любомудрцев? Вс? сїи суть Сйрины. Они-то соблазняют в жизни сей пловугцих, Стариков и Молодцов. Взглянь сердечным Оком на житейское Море. Взглянь на претьїканїе и паденїе пловугцих и на вопль их. Один возгн?здиться хот?л на Капитал?, как Нбева Голубица на Холмъ, и под Старосгь сокрушился. Дру-гой на Плотоугбдїи думал создать дом свой и в Кончйну л?т постыдился. Иной основался на Камн? Милосги Исполйнскїя³⁶ и был ему претьїканїем. Ты думаєш, но и ревнуєш с?сть на Камень плотскїя Юносги, плотскаго безбол?знія и плотских Очей твоих, и се ожидает тебе претьїканїе, паденїе и сокрушенїе³⁷!

?арра. Брось людскїя Б?шенсгва, а скажи только, Что значит пребьіванїе Сйринов на мор?? Зачем на вод??..

Наем[ан]. Зат?м, что в Сует?. Не хотят они в Гавань и в Лоно Авраамле³⁸, на Матерую и твердую Землю со Израилем, но с Фараоном³⁹.

Вот вам благол?пная Фіпура и преподобный Образ Надеждьі и обманьчивости! Гаванью или Лоном образуется Упованїе, а морем и водою - лживость всякїя плоти. Во Евангелїи Камень и п?сок есгь то же. На оном Мудрый, а на сем домик себ? строит муж Безпутный⁴⁰.

Ковчег и потоп - не то же ли⁴¹? Вода и Елиссёйское Жел?зо⁴² - не то же ли? Сорокол іііпая пусгыня и Обътованная Земля - не то же ли? Что только преходит Израиль, все то Море, вода, зыбкость, основанїе и упованїе юродивых мужей, как написано:

"Р?ка текугцая основанїе их"⁴³. "Почїют ту Сйрины"⁴⁴.

"Возволнуются и почити не возмогут"⁴⁵.

"Н?сгь радоватися нечесгивым"⁴⁶.

Оарра. Тьі уже и много насказал, и завел в любопытносгь. Так скажи же мн?: длячего иные толкуют, что Исаины Сйрины суть то пустынныя птицы, а возгн?здиваются в пусгом Вавилбн? град?⁴⁷.

Наем[ан]. О младенец с бабїими твоими Баснями⁴⁸! Ражжуй только Зубом мужеским сей час по Сампсбнову, найдені в жосгком н?жное, а в пустом пишу⁴⁹.

Пустынныя Птицы, разв? то не лже-Пророки, пусгое поюгцїе? Пустый Вавилон, разв? то не Сиренскїй Камень? Не все ли пустое, что суєта? и не все ли то вода, что не твердое? Послушай, вот Птица!

"Ефрём, яко Голуб безумный, не имый сёрдца"⁵⁰.

Учеников сих Птиц называет Михёа дгцерьми Сирйнскими, и точно о Самарій, кая таких птиц довольно у себе им?ла, вопїет: "Сотворит плач, аки Змїев, и рьіданїе, аки дгцерей Сирйнских"⁵¹.

К сим-то безумным птицам сл?дуюгцій Божїй отзыв:

"Приступите ко мн?⁵², послушайте мене, погублшїи сердце, суігци далече от правды"⁵³.

О сих же птицах нечисгых Oda поет вот что!

"Якоже Птйцы небесныя, свёріу я...

Горе им, яко отскочиша от мене"⁵⁴.

Учеников же их называет чадами вод:

"Яко Лев, возревет Господь, и ужаснутся чада вод"⁵⁵.

Чада вод и дгцери Сирйнскїя есть то же, у Исаїи называются отъятыми парягцих птиц птенцами⁵⁶.

Сій ж Сирёны называются Зміями и Гадами.

"Сотворит плач, аки Змїев..."⁵⁷

"Полижут персть, аки Змїеве..."⁵⁸

"Послю, аки Гады на Землю"⁵⁹.

Зачем туда? Зат?м, чтоб вся дни живота своего кушали Грязь⁶⁰.

Сіи-то суть Ангелы лютые⁶¹, псы, злые д?латели⁶², облаки бездождные⁶³,

водные, земные, духа не имуще...⁶⁴

?арра. Полно! полно! Поговори егце мн? о добрых Птицах. Я уже и разум?ю, что, конечно, не худо поет оная Птица:

"Глас Горлицы слышан в Земл? нашей"⁶⁵.

Наем[ан]. Н?сколько теб? благов?ствующих Птиц выпущу из Ковчега. Взглянь! "Кїи суть, иже, яко Облацы, летят?

И, яко Голубы со Птенцы, ко мн??"⁶⁶

Как темна и тонка вода во Облац?х воздушных⁶⁷, так вода Глубока -Совът в сердц? Мужей сих⁶⁸ и их Птенцов. И как Голубины Очи вьішше волнованїя Сирёнских вод, так Сердце их вьішше всея тл?ни подъялось. Взглянь еще на Горнїй Хор Птиц прозорливых!

"Подьях вас, яко на Крил?х Op лих, и приведох вас к себ?"⁶⁹.

"Ид?же труп, тамо соберутся Орлы"⁷⁰.

Не Орел ли то: "Ангел Господень восхити Фйлиппа"⁷¹?

Не Орел ли то: "Не обр?теся Енбх в живых"⁷²?

Не Орел ли то: "Взят бысть Илїа вихром"⁷³?

Вот Орел парйт! "В?м Человъка⁷⁴, прошедшаго небеса⁷⁵".

Вот Орел! "Ят Аввакума Ангел Господень за верх Его"⁷⁶.

Вот Орел! "Вознесу тя, Господи, яко подъял мя єси"⁷⁷.

Взглянь же на сего любезнаго Орла! "Вид?хом Славу Его..."⁷⁸ Куда-то они летят? Ах, превзойшли Они Труп и тл?нь. Устремили взор на ТОГО: "Вземлется от Земли Живот Его"⁷⁹. "Взятся великол?піе Его превыше небес"⁸⁰.

Ах! взглянь сюда!.. Не се ли оная Благов?сгница с масличною в?твою из Ноева Ковчега, Мир нам приносящая, летит? и, летя, вот что, кажется, поет: Дерзайте⁸¹! Да не смущается сердце ваше⁸² потопом вод Сирйнских! Я вижу Холм незыблемый, верхи Гор, из-под потопных волн выникающих, провижу весьма издалеча Землю и Гавань⁸³: в?руйте в Бога⁸⁴, там почїем.

"Кто даст мн? крйл?..."^8S

"Очи ваши узрят Землю издалеча"⁸⁶.

А мн? любезна и Горлица сія. Летит выспр поющи:

"Воспою нын? Возлюбленному п?снь"⁸⁷.

О ?арра! ?арра! чувствуеш ли вкус во Прорбчіих Музах? А иначе -б?жй и приложися к Галатам.

?арра. В?риш ли, что для мене пріятн?е п?ніе Сирёнское.

Наем[ан]. Ей, друже, в?рю, что больше Елёя им?ет во умащеній своем Лстец, нежели в Наказаній своем Отец, и что ложная позолотка есгь блисгательн?е паче самаго Злата, и что Иродова Плясавица⁸⁸ гаразда красйв?е, нежели Захарїина Елисавет⁸⁹. Но помни Притчу:

"Не славна изба углами, славна пирогами"⁹⁰.

"Не красна Челобйтна слогом, но Законом"⁹¹.

В самом сладчайшем яд? внутренній вред уничтожает сладость. Предревняя есть причта сія:

"АлАбд о |аи?од xf]g аЛт]0єіад"⁹².

"У Исгины простая р?чь".

Инако поют в Косгёл?, а инако на Маскарад?⁹³.

См?шбн, кто ищет красных слов в том, кого спрашивает о дорог?, и кто Лакирует чистое Золото. На что Прорбчїим П?сням Блядословїе? Пусть покрывается им Сирёнская лжа! А то, что они поют во Фигурах, фиіуры суть м?шёчки на Золото и шелуха для Зерна Божїя. Сіе-то есть иносказанїе и исгинная Оная Гкні]тс, сир?чь творенїе⁹⁴: положить в плотскую пустош Злато Божїе и зд?лать Духом из плоти, авось-либо кто догадлив найдет в коробочк? прекрасное Отроча Еврейское, взятаго вышше вод Сирёнских Челов?ка⁹⁵.

"Творяй Ангелы своя духи (духами)"⁹⁶.

Вот исгинные Пїйтьі, сир?чь Творцы и Пророки, и сих-то Писанїя любйл читать возлюбленный Давид:

"В творенїих руку твоєю поучахся"⁹⁷.

?арра. Однак мн? пріятны и Ковчёговы Птички. Мудренько поют. Выпусги еще хоть одну.

Михаил. Я теб? выпушу, обратись сюда, ?арра! возведи Очеса⁹⁸.

"Яко Ласговица, тако возопїю,

и яко Голуб, тако поучуся"⁹⁹.

?арра. Кой вздор? Громкїя ласговицы в коих сгранах родятся? А у нас они то же, что свершкй. Голуб глупяе Курицы, как может любомудрсгвовать?

Видиш ли? коль сгропотныя Музы Пророческїя? Вот каких птиц насобрал в свой Ковчег Ной! А мой Сирёны н?жно, сладко, ясно, громко и самыми преславными мбдными слбвушками восп?вают. Самыя морскїя волны, кажется, что от их п?нія поднимаются и пляшут, будьто от Орфёевой Псалтыри¹⁰⁰, и н?т толь глупаго скота и зв?ря, даже и самаго нечувсгвеннаго пня и холма, чтоб их не разум?л, чтоб не скакал и с воскликновенїем не восплескал в длани, и не дивно, что вселенную влекут за собою.

Михаил. Не бойся, ?арра. Израиль видит Двое. А de-то есгь Жезл, и власть Ему зд?лать из яда ядь, из смерти жизнь, из обуялосги вкус, а из сгропотнаго гладкое, и ничесоже Его вредит. Он ссет Камень¹⁰¹, преходит Море, вземлет Змїя¹⁰² и пьет Мёрру в сладость. Его желудок все варит в пользу, а зубы все сгирают и вся посп?шесгвуют во Благое. Слушай, Израиль! Раскуси ему Езекїину Мысль. Испїй сгропотну сїю р?чь так, как написано о Теб?:

"От потока на путй пїет..."¹⁰³

О Израилю! Преходь поток, исходь на ВТОРОЕ, сїе есгь твоє.

Израиль. "Господь даде мн? Язык..."¹⁰⁴ Ласговица и Голуб значит Израиля. Взглянь, ?арра, на стЬну и скажи, что ли видиш? Взглянь сюда.

?арра. Вйжу Картинку, гд? написана птичка, поднявшаясь из морскаго Брёга и летящая на другой невидный Брег.

Израиль. Сїя есгь Израилская Картина, нареченна Символ¹⁰⁵. Ласговица, уб?гая зимы, летит чрез море, от с?вернаго Брёга на Южный и, летя, вопїет:

"Н?сть мн? мира зд?"¹⁰⁶.

В сей-то Сймвол ударяет Езекїина Сёрдца Луч сей:

"Яко Ластовица, тако возопїю"¹⁰⁷.

Израиль везд? вйдит Двое. Ластовицу осязает, а чрез нея, будьто чрез прим?ту, ведушую к vi li i ii, провйдит Духом чистое, св?тлое и Божественное Сердце, возл?тающее вышше непосгоянных вод к Матербй и тёплой Твёрди. Сіе-то есгь стоять на Страж? со Аввакумом, возвбдить Очи¹⁰⁸ и быть Обсерватором на Сібн?¹⁰⁹. Необр?занный же сердцем видит одни Прим?ты без м?ты. Взглянь, Оарра, и на сей Сймвол. Вйдиш окрылат?вшую Д?ву, просгёршую руки и Крйла и хотягцую лет?ть чрез пучйну морскую, к выникаюгцим издалёча Холмам. А люб?зный Ея над Холмами из Облака взаимно к ней летит уже, просгирая к обятїю руки своя. Зд?сь видиш и плаваюгцїй Ковчег¹¹⁰. Сія есгь чистая Жена, о коей написано:

"Даны быша Жен? два Крйла Орла великаго"¹¹¹.

Блаженныя сея Жены потопом Блевбтин своих не мог потопить Змій седмиглавный¹¹². Она-то вопїет: "Кто дасг мн? крил?..."¹¹³ Вот теб? Ластовица! "Яко Ластовица, тако возопїю..."¹¹⁴ "'Не в сил? велиц?й, ни в кр?пости Глас Ея, но в Дус? моем', - глаголет Господь Вседержитель"¹¹⁵.

"Радуйся з?ло, дгци Сіоня, пропов?дуй, Дгци Іерусалимля"¹¹⁶.

Не Ластовица ли Павел, пропов?дуюгцій не в мудросги слова и мїрскаго витыйства, и Сирёнскаго Блядословїя, но в наученій и Сил? Духа святаго¹¹⁷?

А когда Ластовица кричит, что для нея С?верный Брег опасен и что узнала Она надежный Южный Брег, так не Двое ли Она видит? и не то же ли нам благов?стит: "В?м Человъка, о сем похвалюся"¹¹⁸?

Не то же ли, что Давид: "И полещу, и почїю"¹¹⁹?

Не то же ли, что Ангел: "Се благов?ствую вам радость велїю"¹²⁰?.. "Н?сть зд?"¹²¹. "Тамо Его узрите"¹²².

"Н?сть мн? Мира зд?"¹²³.

Сам Езекїя, сказав: "Яко Ластовица"¹²⁴ и протчая, всплош придает сїе: "Ищезост? бо Очи мой"¹²⁵. Сир?чь престал я то вид?ть, что прежде вид?л. Я вид?л одну воду, одну плоть и кровь, и одну пустош и суєту, и de есть Одно, и есть ничтоже, посему я и сл?п был, вид?вшш то, что ничтоже и Одна точїю т?нь есгь. Нын? же глупое Око моє ищезло и преобразилося во Око Въры, видящїя в т?лишк? моем обон-пол непостоянныя Плоти и Крови Твердь и высоту Господа моего, Духа Божїя, содержащаго своєю Горстїю прах мой, и сїе есгь второе и надежное, вторый Человък - Господь

МОЙ¹²⁶.

"Иже избави мя и отъя Бол?знь Души моея"¹²⁷.

Отсел? вс? воскресшїи возблагословят тя¹²⁸, и я, ожившій,

"Яко Ластовица, тако возопїю"¹²⁹.

И яко Павел, тако поучуся¹³⁰.

"От днесь бо д?ти сотворю, яже возв?сгят Правду твою..."¹³¹

"От нын? ни единаго в?мы по Плоти. Аще же и разум?хом по плоти Христа, но нын? ктому не разум?ем"¹³².

Посмотрй же, ?арра, и на другой Сймвол, в Центр коего ударяет сїя ж Езекїина р?чь. Взглянь сюда.

?арра. Вижу. На самом верх? Камня, в федин? моря стоягцаго, сгоит кая-то Птичка. Камень схож на Сиренскїй.

Израиль. Как ему быть Сиренским, когда Глас Сймволов есгь Таков: "In CONSTANTIA QUIESCO". Сир?чь:

"На незыблемосги почиваю"¹³³?

Кая в?рность на Сирёнском, волнами покрываемом? Сей есть каменный Холм ВЪЧНАГО, вьіникшїй из-под вселенскаго Потопа, на коем упокоился Нбев Голуб, с таким Благов?стіем:

Inveni portum Jesum. Caro, Munde, valete.

Sat me jactastis. Nunc mihi certa quies¹³⁴.

Сир?чь:

Прощай, Стихїйной потоп!

Я почїю на Холмах Въчнаго,

Обр?тши в?тву Блаженства.

Вот теб? Нбев Голуб! Послушай Гласа Его.

"Л?та в?чная помянух и поучахся"¹³⁵.

"Постави на Камени нози мой"¹³⁶.

"На Камень вознесл мя єси"¹³⁷.

"Господь -утвержденїе моє и Камень мой"¹³⁸.

Вот еще Голуб! "Со усердїем гоню"¹³⁹, к нам?ренному теку.

Аще како достигну во воскресенїе мертвых"¹⁴⁰.

"Разум?хом по плоти Христа, но нын? ктому не разум?ем"¹⁴¹.

Пожалуй, посмотрй мн? и на Сына Ібнина, сир?чь Голубйнина¹⁴²: "Блажен єси, Сймоне, Сыне Ібнин. Яко плоть и кровь не яви теб? (мене), но Отец мой, иже на небес?х... Ты єси Камень (Кифа), и на сем Камень утвержу всю Церковь мою..."¹⁴³ Слыхал ли ты о Данїйловом Камень¹⁴⁴? Се Он есгь. Слышал ли Замок Апокалиптйчный¹⁴⁵? Се он есгь. Слышал ли Рай? Вот он теб?! Слыхал ли о Земл? дивной, что от воды и пофед? воды¹⁴⁶? Вот же теб? об?тованная Земля! Вспомни Евангелскїй Маргарйт¹⁴⁷. Вспомни обр?тенную Драхму¹⁴⁸. Вспомни свобожденїе, исц?леніе, воскресенїе и протч[ая], и протч[ая], и протч[ая]. Все сїе и вс? Пророческїя Музы, как праволучныя сгр?лы молнїиньї¹⁴⁹, в сей святый и єдин Камень ударяя, путеводсгвуют.

Видиш, ?арра, в кую Гавань доплыла р?чь Езекїина? Не дерзай же хулить Птиц Нбевых. Они поют тихо, но Глас тбнок их, осгр и высок. А Сирёны, как Лёбеди, возносят громко крик, но по Пословиц?:

"Высоко полет?ла, да не далеко сізла"¹⁵⁰.

?арра. Право я влюбился в ваши птички. Ковчег ваш подобен Троянскому Коню¹⁵¹. Выпустите мн? еще хоть одну. Люблю, ЧТО ПОЮТ ДВОЕ. Одно во уши, другое в Разум, как написано: "Двое ая слышах"¹⁵².

Теперь вйжу, что не пустая древняя оная Притча:

"Глуп, кто двоє нащитать не ум?ет".

Вид?ть кошельок - не знать, что в кошельк?, - de есгь видягци не вид?ть. Видно, нужно везд? вид?ть Двое.

Вид?ть болван - не знать, что в болван?, есгь не знать себе. Сирёны поют воду, а ванти Птицы - воду и Гавань.

Вода есгь кошельок, а Гавань есгь Имперїал¹⁵³. Т?ло есгь вода и кожа, в которую од?т Истинный наш Адам¹⁵⁴.

Данїил. О ?арра! начал ты издавать благоуханїе.

"Сот искапают устн? твой, Нев?сго"¹⁵⁵.

Вот сей-то Сот закупорит теб? уши протйву Сирен¹⁵⁶.

?арра. Выпусти, Данїил, егце хоть одну мн? Райскую Птицу.

Данїил. Изволь! Еще ты такой не видал. Лови Её!

"Ербдїй на небесй позна время своє"¹⁵⁷.

?арра. Дичину ты выпустил. Я и имя ея в первое сльшгу. Скажи мн?, кой сей род есгь ПТИЦЫ, Ербдїй?

Данїил. У древних Славян она Ербдїй, у Еллинов - Пеларгбс¹⁵⁸, у Рймлян - Кикбнїа¹⁵⁹, у Поляков - Ббцян¹⁶⁰, у Малоросаан - Гайсгер¹⁶¹, -схожа на Журавля. Ербдїй³ значит Боголюбный, если слово Еллинское. Но что в том нужды? Брось т?нь, сп?шй ко Истин?. Осгавь физьіческїя сказки беззубым младёнцам. Все то бабїе, и баснь, и пустош, что не ведёт к Гавани. С?кй скор?е всю плоть по Израилски¹⁶². Сержусь, что медлиш на Скорлуп?. Сокрушай и выдырай Зерно Силы Божїя. Ербдїй знаменует В?ру во Христа, а ясн?е сказать, Израилское Око, вйдящее Двое, - вот теб? Гайстер! Будь здоров сним! С Небесё Крастель...¹⁶³

?арра. Конечно ж, есгь причина, длячего взят он во Образ сей.

Данїил. Конечно, троякая вина сему есгь. 1-я - что гн?здйтся на Кйрках¹⁶⁴. 2-я - что сн?дает Змїи¹⁶⁵. 3-я - что в старости родителей кбрмит, хранйт и нбсит¹⁶⁶. Кйрка значит Двор Божїй¹⁶⁷. "Коль возлюбл[енна] Селенїя твоя.. ,"¹⁶⁸

"Птица обр?те себ? храмину..."¹⁶⁹

"Тамо птицы возгн?зд[ятся]"¹⁷⁰. "Еродїево жилище предводительсгвует"¹⁷¹. Ербдїй всегда на вышших м?сгах, на Шпйцах и на Куполах гн?здйтся, будьто предводитель протчїим птицам.

"Блаженны живуггци в Дому твоем"¹⁷².

Вот теб? Ербдїй! "Едино просих от Господа"¹⁷³ и протч[ая]. Вот Ербдїй! "Обр?те его Їисус в Церкви"¹⁷⁴.

А аи теб? разв? не предводительствуюггце суть Ербдїй?

"Взыдоша на Гбрницу, ид?же бяху пребывающе,

Петр же, и Іяков, и Іоанн¹⁷⁵, и протчїе единодушно вкуп?¹⁷⁶.

И бысгь внезапу с небесе шум¹⁷⁷... и исполнишася вси

Духа свята, и начаша глаголати иными языки"¹⁷⁸.

^а 'Eqo<;, значит желанїе, Римски - Купидбн; ZeuJupiter, или Дій. Отсюду слово Еродій -то же, что Филб?ей⁽¹⁾.

Вот что в сей птйц? великое! "Позна время своє"¹⁷⁹.

Вйдно, что она познала ДВОЕ: время и время¹⁸⁰.

О кто сей прекрасный Еро дій есгь! Послушай Его:

"Се зима прейде, дождь (Потоп) отьиде, отьйде

себ?, Цв?ты явишася на земл?"¹⁸¹ и протч[ая].

Видиш ли? Что знают? и куда летят Нбевы Птйцы? Ко Авраамлю Заливу и к Гавани оной:

"ГОСПОДЬ ПАСЕТ МЯ..."¹⁸²

На вот теб? стадо и безтолкбвых Гайсгров!

"Лице небесе ум?ете разсуждати"¹⁸³.

"Горе вам см?югцимся нын?!"¹⁸⁴

?арра. А почему ты их назвал безтолковыми? Вить их за прогностики Христос не осуждает.

Данїил. Они чрез солнце разум?ют разумно непогбды, но не прозорливы узр?ть второе время, сир?чь Царствїе Божїе. Надобно знать с Данїилом Время одно и время второе¹⁸⁵. Из сих полу-времен все сосгавленно.

"И бысть вечерь, и бысгь Утро, День един"¹⁸⁶.

Одно время есгь плакать, а второе время см?яться¹⁸⁷. Кто одно знает, а не Двое, тот одну б?ду знает. Вот егце б?дные Гайстри! "Взалчут на вечерь..."¹⁸⁸

"Возволнуются, и почити не возмоіут"¹⁸⁹.

О безумно возн?здившихся сих Гайстрах можно сказать:

Их Твердь - одна вода,

В средин? их - Б?да¹⁹⁰.

См?яться нын? и веселиться зд? значит не видать ничево, кром? тмы и

СГИХІЙНЫЯ с?ни.

"Горе вам, см?ющимся нын?"¹⁹¹. И когда Петр сказал: "Добро нам зд? быти"¹⁹², тогда вдруг обличен: "Не в?дый, еже глаголаше"¹⁹³. Он разд?лял Мойсея от Илїи, Илїю от Христа, не познав еще исгиннаго Человъка, кром? Челов?чія плоти ИЛИ СІ ІЛІІІ.

А когда проснулся, тогда зд?лался мудрым Еродїем и, познав Двое, познал исгиннаго, сверх челов?чія сізни, Челов?ка, который есть Един во вс?х и всегда¹⁹⁴.

"Убуждшеся вид?ша Славу Его"¹⁹⁵.

"Обр?теся Иисус Един"¹⁹⁶.

"Иже есгь всяческая во всем"¹⁹⁷.

Просгый Ербдїй на одном небеси видит двойное время: стужу и теплоту, Зйму и весну, покой и досаду, - а Тайный Ербдїй, сир?чь Израиль, сверх стихій и сверх самаго тбнкаго вбздуха, видит тончайшее второе Естество, и тамо сей Ербдїй гн?здйтся.

"Что мн? есгь на небеси? и от тебе что восх[от?х] на земл??"¹⁹⁸ Сїе второе Естество, агце в стихїах? или кром? сгихїй? Бог в?сгь. Однак Израиль познал ОНОЕ¹⁹⁹.

?арра. О Данїйл! Ей! понравились мн? твой Гайсгры. Выпусти еще хоть одного.

Данїйл. Разв? и теб? хочется быть Гайсгром?

?арра. Велмй хочется, но да не безтолковым же.

Данїйл. И мудрый часто претыкается. "Толйко время с вами есмь, и не познал єси мене, Фйлиппе?"²⁰⁰

"Не можеши нын? по мн? ити"²⁰¹.

"Отвержешися мене трйщи"²⁰².

Дай Бог! чтобы ты был в лйк? сих Гайсгров:

"Сей есгь живот в?чный, да знают ТЕБЕ, и Егоже послал єси..."²⁰³ Вот Предводитель и Царь их! Послушай Его:

"Дух Господень на мн?..."²⁰⁴ "Нарещй Лъто Господне прїятно, и

ДЕНЬ..."²⁰⁵

Вот и сей не посл?дній! "Се ньінь время ьлагопрїятно! Се нын? день спасенїя!"²⁰⁶

Вот коль нужно слово сїе! Гый?і Kaipon²⁰⁷. Nosce Tempus²⁰⁸. Познай

ВРЕМЯ.

"Еродїй позна время своє: Горлица и Ластовица..."²⁰⁹ О Еродїево жилище²¹⁰! Блаженно єси! Не то ли Оно?

"По земл? ходяще, обращенїе имамы на небес?х"²¹¹.

"Праведных Душы в І’УІ І;І> БожЇЕЙ.. ,"²¹²

"Боже сердца моего²¹³! Душа моя в руку твоєю"²¹⁴.

"Под сьнь Его возжелах и с?дох..."²¹⁵

"Авраам рад бы вид?ть День мой, и вид?, и возрадовася"²¹⁶. "Он?ма же отверзост?ся Очи, и познаста Его, и Той не видим бысгь йма"²¹⁷.

Да избавит же тебе Господь от гІ,х Юродов!

"Еродїа позна время своє: Горлица и Ластовица... Людїе же мой сій, не познаша судеб Господних"²¹⁸.

"Возлюбиша паче славу челов?ческую, неже Славу Божїю"²¹⁹. "Осл?пи Очи их, да не видят, ни разум?ют"²²⁰, - вопїет Исаіа, увид?в Славу Христа Господня.

А они хвалятся: "Да ямы и пїем! утр? бо умрем"²²¹. Умирайте! Умирайте! Яко н?сть ваше разум?ти Двое. Видите, о ногцные Враны²²², один только днешнїй вечер, одну только воду со Сиренами. Сія-то мрачная слава осл?пила вам Очи, да не вйдите Утреннїя оныя Славьі:

"Востани Слава моя! Востану рано"²²³.

Длячего вы, о Зв?ри дубравные! в ложах своих леглй, не дождав Блаженнаго Онаго втораго Дня²²⁴:

"Во утрїй же вид? Іоанн Їисуса.

Се Агнец Божїй!

Сей есгь, о немже аз р?х"²²⁵.

Вы есте тма Міру²²⁶, и волки, не от числа оных:

"Венїамин волк, хигцник, рано ясть еще..."²²⁷ но в вечер глотающїе все без Останка на Утро²²⁸, да

"Останки нечесгивых потреблятся"²²⁹.

?арра. Я вбвся не разум?ю, что значит Останок...

Дан[їил]. О дряхлый и кбсный Клебпо! Останок есгь то же, что барьіш, росг, приложенїе, прилагаемое Прекрасньїм Ібсифом²³⁰ в пусгое врётигце Венїамйново²³¹. И сего ли не разум?еш? Не приложатся ж теб? Л?та живота...²³²

?арра. О! нын? разум?ю, и приложатся мн?, яко Езекїи²³³.

Данїил. Останок есгь /ЇЬ К) Господне прїятное (Iubilaeus Annus)²³⁴, День воздаянїя²³⁵, Весна Въчности, таяггцяся под нашим сокрушенїем, будьто Злато в Сумах Венїамйновьіх²³⁶, и воздаюггця Израилеви вм?сго м?ди -Злато, вм?сго жел?за - сребро, вм?сто дров - м?дь, вм?сго каменїя -Жел?зо²³⁷, вм?сто п?сочнаго фундамёнта - Адамант, Сапфир и Ан?ракс... Чол ли ты во Притчах:

"Исцвленїе плбтем и Приложенїе косгем"²³⁸?

Плоть брённая твоя есть-то зд?шнш Мір, и днешнїй вечер, и п?сбчный Грунт, и море Сирёнское, и Камни претыканія. Но там же, за твоєю плотїю, до твоей же плоти совокупилась Гавань и Лоно Авраамле²³⁹, Земля посред? воды²⁴⁰, словом Божїим держима, если ты не ногцный еси, но излет?вшій из Ковчега Вран, если ты Ластовица или Голубйца, узнавшая себе, сир?чь видягцая ДВОЕ: мір и МІР, т?ло и Твло, челов?ка и Человъка, - двоє в одном, и одно во двоих, неразд?лно и неслитно же²⁴¹. Будьто Явлонь и т?нь ея, Древо живое и древо мёртвое, лукавое и доброе, лжа и Истина, гр?х и разр?шеніе, кратко сказать: Все, что осязаеш в наружности твоей, агце в?руеши, все тоє им?еш во Слав? и в тайности Истое, твоєю ж внізшностїю свид?телствуемое, душевным т?лом духовное²⁴².

В сей-то Центр ударяет Луч Сёрдца Напёрсникова:

"Всяк Дух, иже испов?дует іисуса Христа, во плоти пригледіла (плоти приложившагося), от Бога есгь"²⁴³. "В?мы же, яко, егда явится, подобны Ему будем, ибо узрим Его, якоже есть"²⁴⁴. "И всяк им?яй надежду сію на НЕГО, очигцает себе, якоже Он чист есгь"²⁴⁵.

Вот теб? Останок! вот Приложенїе косгем твоим²⁴⁶! Все Тебе оставит, а Сей Останок никогда.

"Вся ПРЕХОДЯТ, Лювви ЖЕ - НИ"²⁴⁷.

"Господа сил, того освятите. . ,"²⁴⁸

Нын? разум?еши ли Надежду твою и Лжу Сирёнскую? Вот теб? вм?сто трисгал?тныя в?чная Память и Юность! Будь Здоров!

"В память в?чную пребудет Праведник"²⁴⁹.

От глума Сирёнских вод не убоится.

Сей есгь Живот в?чный. Нын?

"Обновится, яко Орляя, Юность твоя"²⁵⁰. Но не т?х Орлбв, что паки сгар?ют и умирают, но Оных, кой в познанїи Самаго себе велми высоко вознеслися, вышше вс?х Стихій и вышше самаго Зд?шняго солнца, яко и оно есть суєта же и вётош, ко Оному пресв?тл?йшему моєму Солнушку²⁵¹:

"Ты же Тойжде еси..."²⁵² "Од?яйся св?том солнечным, яко ризою"²⁵³, глаголяй к нам сія: "Подъях вас, яко на крил?х Орлих, и приведох вас к себ?"²⁵⁴. И вид?хом в труп? нашем СЛАВУ Его²⁵⁵, во Лв? сем сот в?чносги Его²⁵⁶, во тм? сей Свът не вечернїй Его²⁵⁷, в вод? сей нашей Твердь Гавани Его. Труп есгь всяк бренный челов?к, и Библїа есгь челов?к и труп. Найшов в нашем труп? Сії Ь і и Сот, находим посл? того сію ж пищу и в Библїи, да исполнится сїе:

"Ид?же Труп, тамо соберутся Орлы"²⁵⁸.

Высоку сей труп об?щает Трапезу, высоко и мы возлет?ли, гд? царсгвует в?чная Сладость и в?чная Юность.

*

БРАТА Господня,

В новую Страну, в пред?лы в?чносги.

Там испытаем, Легко ли быть Блаженным?

*

?арра. Тфу!.. Оправдйлась Притча: "На кон? ?здя, коня игцет"²⁵⁹. Я думал, что вельми трудно быть блаженным... По Земл?, по Морю, по Горних и преисподних шатался за Щасгїем. А оно у мене за пазухою... Дома... Древняя Притча: "Ita fugias, ut ne praeter casam"²⁶⁰.

"От лйха уб?гай, да хаты не минай"²⁶¹.

Наеман. О Оарра! не только дома, но в сердц? твоем и в душ? твоей Царствїе Божїе²⁶² и Глагол Его.

Сей есть Камень²⁶³, а протчее все тл?нь, ложь, лужа...

"Вся ПРЕХОДЯТ.. ,"²⁶⁴

Но кто теб? насізял лукавое с?мя de, будьто трудно быть блаженным? Не врагй ли Сирёны?

О Глагол Потбпный! и язык льсгивый!

Оарра. Ей! єй! они. От их-то Гортани Глас сей:

ХаЛгпа та каЛа²⁶⁵.

То каЛЛос %аЛгп6? єстті. Трудна Доброта...

Наеман. О да прильпнёт язык их к Гортан? их²⁶⁶!

"Н?мы да будут Усгн? льстивыя!"²⁶⁷

Изблюй онаго Духа лжы вон. А положи в сердц? сей многоц?нный во Основанїе Камень:

"ХаЛгпа та кака".

"Трудно быть злобным".

Что может обезкуражить и потопить сладко-тёплый Огнь Параклитов²⁶⁸, если не оная Змїйна, Сирёнская Блевбтина²⁶⁹? Отсюду-то в Дуін? Мраз и Скрёжет, Кбсность и Уньїнїе во обр?теніи Царствїя Божїя. Отсюду ни тепл еси, ни хладен, имам тя изблевати...²⁷⁰ О Гряди Господи ІИСУСЕ²⁷¹! Ей! Гряду скоро, амйнь...²⁷² Нын? не обынуяся сказую: Се Господь мой пришел! Се солнце возаяло! и новая Весна! Да расточатся и ижденутся со Блевбтинами своими Душы нечестивых от Пред?лов Весны въчная! Не входит туда неправда. Нам же даны Ключи²⁷³.

"ХаЛгпа та кака"²⁷⁴.

Не тмами ли тем²⁷⁵ тяжел?е олова беззаконіе?

Что же ли есгь легчае Любви Божїя?

"Крила Ея Крила Огня"²⁷⁶.

Напишй красками на нбгт? Адамантовом Славу аю²⁷⁷:

"Србдное, Нужное, Латвое есть то же".

Что же есгь нужн?е Царствїя Божїя? В заплутанных Думах и в затм?нных р?чах гн?здйтся Лжа и Притвор, а в трудных д?лах водворяется Обман и Суєта. Но Латвость в Нужносги, а Нужность в Србдности, Сродность же обитает в Царствїи Божїй. Что нужн?е для душевнаго челов?ка, как дыханіе? И се везд? туне вбздух! Что потребн?е для Духовнаго, как Бог? И се вся исполняет²⁷⁸!

Аще же что кому не удббное, напиши, что не надобное. О Глубина Премудрыя Благости²⁷⁹! сотвбршїя нужное не трудным, а трудное не нужным²⁸⁰.

Тако мой Господь сказа мн?: "Дух сладкїй, Дух Мирный, Дух Пророческїй, и не печатл?ю словес, да оправдится Премудрость Его от Чад Его"²⁸¹.

Израиль. О Наеман! Наеман! Дышеш Духом Параклйтовым²⁸², с высоты силою Его облеченный. И что есть Дух Ут?шитель, если не ЧИСТОЄ СЕРДЦЕ, от мрака гр?ховнаго воззванное? Аки в солнц? СОЛНУШКО, З?ница его, во вкус и прозорливость аяющее.

Сей есгь живый Силоам²⁸³ и родная Софїа²⁸⁴, видящая Двое и глаголющая Странное²⁸⁵.

Наеман. Т?мже, о Израилю, идуще новым святаго Духа путем: Ищите и Обрящете²⁸⁶. Се вся полезная суть возможна, и возможная - полезна.

?арра. Мн? бы хот?лось быть оным Папою и сочетать во одной Ипбстаси Первосвященсгво и Царство²⁸⁷.

Михаил. О славолюбный Зара²⁸⁸! Куда тебе Дух воскриляет? Но притом приснопамятно будь de:

"Кто, яко Бог?"²⁸⁹

?арра. Разв? же Бог не хощет, чтоб мы были Богом²⁹⁰?

Михаил. О ?арра! что радосгн?е святому Духу, как тое, чтоб нам вс?м стать Богом²⁹¹?

?арра. О Михайл! Се ты странное восп?л!

Михаил. Если оно святому Духу прїятное, тогда во истину странное и преславное. Он єдин есгь любопытная Оселка, показующая чистое Злато, нареченна Рймски Index²⁹². И в сїю-то м?ть ударяет сїе Павлово Слово: "Докімазете панта..."²⁹³

"Вся испытайте, благая же прїемлите"²⁹⁴.

Аще же гнушается Оный Голуб, тогда оно бывает Мїрскбе, мбдное, и в таком смысл? ббщее, в какбм разум?ет Петр святый, глаголя сїе:

"Господи, николйже ядбх скверно"²⁹⁵.

Скверно, в Рймском же лежйт Commune²⁹⁶, Еллински коі?б?²⁹⁷, разум?й Coenum²⁹⁸, сир?чь Блато, грязь, мёрзкое, мїрскбе...

?арра. Вить же славы искать Дух святый не запрегцает?

Мих[аил]. "Слава в студії их..."²⁹⁹ Видиш, что студная слава запрегцается. За добрую же славу лучше желает Павел умр?ть, нежели её испразнйть³⁰⁰. Оная слава есть т?нь, а сїя Фйникс³⁰¹. Оную хватают Псы на вод? Сирёнской³⁰², Сію же прїемлют Чада Божїя во Авраамлей Гавани. Суєтна слава, тгцетная прибыль, сласть ядовита, се три суть, суть Адскїя Горячки и Ехиднины³⁰³ Дгцери, нечестивому сердцу во опаленїе. Но Сущая Слава, истинная прибыль, Сласть не притворна, се аи суть Духа святаго Нев?сты, во обятїях своих чистую душу услаждаюігця.

?арра. Угадал ли я, что по Правилу Израилскому пустая слава есть трудн?е ИСТИННЫЯ?

Мих[аил]. Тфу! Как же не трудн?е Псу схватить т?нь, нежели истинный Кус³⁰⁴? Вот пред тобою Яблонь! Схвати мн? и подай т?нь. Но самое т?ло Ея вдруг обнять можеш.

?арра. Не только, но и плод сорву. Се теб? с нея прекрасное Яблоко! Благовонное! Дарую теб?. В нем обрящешь столько яблочных Вертоградов, сколько во Все-вселённ?й Коперниканских Міров. Вот теб? от мене награда! За твоє доброе Слово!

МИХ[АИЛ]. Если бы ты мн? Все-вселенну дарил по плоти, я бы отказался. И малыя Сторонки, моея Матери Малоросаи³⁰⁵, и одной Ея Горьї, не взял бы. Гд? мн? Её д?вать? Т?лйшко моє есгь маленькая Кучка, но и та мн? скучна. Что есгь плоть, если не Гора? Что Гора, если не Горесгь? "Кто, яко Бог?"³⁰⁶

Что сладчае и легчае, и вм?сгн?е, как Дух? Сердце моє вкушает Его без грусги, пьет без омерз?нія, вм?щает без труда, носит без досады. Душа моя в Духа, а Дух в Сердце моє преобразился. Боже сёрдца моего³⁰⁷! О Часгь моя всесладчайшая³⁰⁸! Ты Един мн? явил ДВОЕ: с?нь и безв?сгную Тайну. Тьі еси Тайна моя, вся же плоть есгь с?нь и Закрбв твой³⁰⁹. Всяка плоть есгь риза твоя, с?но и пепел, Ты же т?ло, Зёрно, Оимїам, Стакти и Kada³¹⁰, пречистый, нетл?нный, в?чный. Все теб? подобно, и ты всему, но ничтоже есть тобою, и ты ничемже, кром? тебе. Ничтоже, якоже Ты³¹¹.

"Кто, яко Бог?"³¹²

О ?арра! Что плачеши? Чего ищешь в Папствъ? Духа? Или Плбти? Дух сего Христа Божїя вдруг, как Мблнїю, прїять можешь. Но Престблы, Палаты, Колесницы, Сребро и Злато... все сїе есгь плоть, гора, труд и горесгь. Не прикасайся сему. Восходящее, высокое в нем и Божесгвенное, Оное да будет твоє.

Сїе-то есгь истинное Едйнство и Тбждесгво, и Легкость, и Нужность быть Причасгником не плоти, но Духа. Протчее же все есгь т?нь, вода и б?да... Хочеш ли быть Хрисгбм? К чему ж теб? свышше соткан Его Кафтан? К чему плоть Его? Им?ешь собственную. Возми ты от сгранника сего то, что сам теб? подносит. Вот Оно!

"Дуну, прїимите Дух свят"³¹³.

Сим образом будешь Едино и тбжде с ним, якоже он со Отцем твоим. Неужели ты Кафтан и плоть д?лаешь Христом? и хватая на поток? т?нь, умножаешь число не чад Божїих, но оных псов³¹⁴: "Отъяти хл?б чадом и поврещи псом"³¹⁵. Ах! Блюдись от сих псов, от злых д?лателей³¹⁶. Не д?лай Благим зла, а плоти Богом. Уклонися от зла и сотвори Благо³¹⁷, и будешь в числ? Чад оных:

"Елицы же прїяша Его, даде им область Чады Б[ожїи] б[ыти]..."³¹⁸

Хочешь ли быть Царем? На что ж теб? Елёй, в?нец, скиптр, гвардїа? Сія есгь т?нь и Маска. Достань же себ? свышше Сердце Царское. Сим образом будешь Едино с Царем твоим. Дух Правды, он-то есть Сердце Царёво³¹⁹. Правда утверждает Престолы сильных³²⁰ и обладает народами. И что сильн?е Ея? Кто, яко ПРАВДА³²¹? Сей есгь исгинный Царь и Господь, Твердь и Кр?посгь, Елей и Милость. Сей Дух да царсгвует в теб?! и Милостїю Вышняго не подвижишся³²². На вот теб? Царя без Маски!

"Царь уповает на Господа"³²³.

"Помаза нас Бог Духом"³²⁴.

"Дух Господень на мн?"³²⁵.

Хочешь ли быть Павлом ?ивёйским³²⁶? Антбнїем Егйпетским³²⁷? или Савою Освягценным³²⁸? Лицем?ре! к чему ж теб? фйникова Епанча Павлова? К чему Антбнїевска борода? а Савин Монасгырь? Капишбн Пахбмїев³²⁹?.. Сей есгь один только монашескїй Маскарад. Кая ж польза сею Маскою сокрывать теб? мїрское твоє сердце? Да явитися Челов?ком? Уклонися от зла³³⁰. Оставь т?нь. Стяжи себ? Мужей оных Сердце. В то время, вдру[г], как молнїа, преобразишся во вс?х Их. Б?гай молвьї, обьемли Уединенїе, люби Нигцету, ц?луй ЦЪЛОМУДРЕННОСТЬ, дружись со Терпеливосгью, водворися со Смиренїем, ревнуй по Господ? Вседержител?. Вот теб? Лучй Божесгвеннаго Сёрдца их! Сіє Иго велмй Благо и Легко есгь³³¹. А наживать сгранный и Маскарадный Габит³³², забродить в Нитрїйскїя Гбры³³³, жить между вбюгцими волками и Зміями, de не Бремя ли есгь? Ей! не удобоносимое, т?м что глупое и не нужное. Скажу:

"ХаЛгпа та кака"³³⁴.

?арра. А Елиссёй? не просит ли Епанчй от Илїй³³⁵?

Мих[аил]. Епанча оная н?сть мертвых, но живущих во Пред?лах Въчности. В ней все новое вм?сто вётоши. Чол ли ты у Исаїи Одежду Веселїя³³⁶? вот она!

"Под сЬнїіо Руки моея покрыю тя"³³⁷.

Не Елиссёй ли просит? "Да будет Дух, иже в теб?, сугуб во мн?"³³⁸. Как же дал бы Он просящему вм?сго Хл ііба Камень? Сей есгь Дух В?ры³³⁹, Дух сугуб, Дух, открьівающїй Двое³⁴⁰, Дух, разд?ляющій Іорданскїя сгруй³⁴¹, Дух, Богоявляюггцй сверх Сирёнских вод плавающее и выникшее Желіззо³⁴². Оно-то есгь из-под-потопный Холм. Обитель в?рныя Голубицы. Гавань, Лоно и Кйфа Авраамля³⁴³. Спасенїе от Потопа. "Да возрадуется Душа моя во Господ?. Облече бо мя в Ризу спасенїя.. ,"³⁴⁴ Вот от потопа Епапча!

Самый Ковчег есгь то нерукотворенная СкинЇА³⁴⁵, златотканными в?трйлами от дождёвных тучей покрываюгцая лучше, нежели Мантель³⁴⁶.

На сїю-то Скинїю тонко издалеча взирает Илїина Шинель, или Бурка, оттворившая Іорданскую Сушу и спасшая Елиссёя от омоченїя³⁴⁷. Жел?зо же тайно блисгает на Твердь, на твердую, Матерую Землю и Сушу, а Суша тихо возвбдит нас на Аввакумовскїй оный СІОН, сир?чь Обсерватбрїум³⁴⁸ (Терем):

"На Страж? моей стану и взыйду на Камень"³⁴⁹.

Вот теб? ОДЕЖДА и надежда! Носй здоров! Она есгь Дух сугуб, видяїгцй двое³⁵⁰. А Илїину Бурку гд? теб? взять? X a At па та кака³⁵¹.

?арра. Велмй благодарю теб? за сію Ризу. А без нея чем бы я был в Бурк?? вот чем! Лицем?р, Лже-Илїа, пророчій Идол. Что же? Ковчег преиспблнен есгь всякїя животйны. Хот?лось бы мн? быть хорошенькою в нем коею-то Птицею. Как думаешь?

Мих[аил]. Ковчег, есть он Цёрковь Израилская. Люби Её и молись. Аще дббр? просиши, прїймеши³⁵². Проси во Имя Христово, все вдруг получиш. Не забывай никогда сего: "ХаАгпа та кака"³⁵³.

Израиль. Слушай, ?арра! не желаешь ли быть Кабаном?

?арра. Пропадай он! я и велблюдом быть не хочу. Еленем быть? Я бы хот?л, а лучше Птицею.

Чиста Птица Голубица таков Дух им?ет:

Буде м?сго гд? не чисто, тамо не почїет.

Разв? травы и Дубравы, и с?нь есгь от Зноя:

Там прїятно и прохладно М?сго Ей Покоя³⁵⁴.

Так и Дух святый не почивает, разв? в чистом Сердц?, при вод? тихой и прозрачн?й, живой и тайн?й.

"Вода Глубока, Сов?т в сердц? Мужа..."³⁵⁵

О Мире наш! Мужу и Лоно! Хрисге Іисусе! Явися людем твоим, во водах Сирёнских обуреваемым. Но растолкуй мн?, о Израилю, кое то есть Сердце и Дух, преображаюігцй Есгесгво наше во вёпров?

Израиль. Пес хватает т?нь³⁵⁶, а Сердце, дблняя мудрсгвующее, есгь вепр. Не мыслит Горняя, разв? точїю о Брашн? и чрев? сердце Хамское любомудрсгвует³⁵⁷. Если им?еш Израилское Око, оглянься на Пред?лы Гергесенскїя. Вот теб? великое стадо Свиннбе³⁵⁸! Провидиш ли, что, минуя Брег, вс? утбпли во водах³⁵⁹? Что есгь Брег, если не Господь мой? Сами просят, да прейдет проч от Пред?л их³⁶⁰. Блато и воду Сирёнскую возлюбили, паче Славьі Божїя³⁶¹. Грязь любить, есгь то быть вепром. Ганяться за нею: есгь то быть Псом³⁶², вкушать ея: есгь то быть Змієм³⁶³. Хвалить ее: есгь то восп?вать лестныя Сирёнскія п?сеньки.

Любомудрствовать о ней: есть то мучиться Легебном б?сов³⁶⁴. Не Земля ли раждает и Зв?ри, и скотьі, и гады, и мухи? Так-то и сердце земное преображает нас в разныя нечистыя Зв?ри, скоты и Птицы. Чадами же

Божїими творит чистое сердце, вышше всей тлііпії возлет?вшее. Сердце златожаждное, любящее мудрсгвовать об одних кошельках, м?шках и чемоданах, есгь суігдй велблюд, любяігдй пить мутную воду³⁶⁵ и за вюками не могуїгцй прол?зти сквозь т?сную дверь во Пред?лы в?чности³⁶⁶. Сердце есгь Кбрень и сугцество. Всяк есгь т?м, чїе есгь сердце в нем. Вблчее сердце есгь родный волк, хотя лице и не волчее. Если перейшла в нея сила, тогда Сталь точным Магнйтом стала. Но Рута Рутой перестала быть, как только с нея Спирт и силу вывесгь. Сіє есгь Сердце и Сугцество Травьі. Афедрбн³⁶⁷ со всяким своим Лицем есть афедрбн. Но Храм Божїй всегда есгь вм?сгилигцем Святын?, хотя вид им?ет блудных домов. Женская плоть не м?шает быть Мужем Мужескому Сердцу. Сердце, востекаюгцее с Давйдом на Горняя³⁶⁸, осгавляюгцее велблюдам и Сиренам со Чадами их мутныя и морскїя вбды, жаждугцее Давидовскїя, утолйвшїя Самарянк? жажду, Оныя ВОДЫ³⁶⁹:

"Кто мя напоит Водою?.."³⁷⁰

"Господи, дажд ми сїю воду.. ."³⁷¹

Таково Сердце не Олень ли есгь? Даром, что рогов не им?ет. Роги и кожа Олёнья есть плоть и т?нь. Над?нь кожу его с рогами, без сердца его, и будешь Чучела его. См?шна Пустошь, не только хаЛгпа та кака³⁷².

Сердце, трудолюбствующее с Мужем Ру?иным Вобзом³⁷³ на Гумн? Библёйном, очигцаюгцее от полбвы в?чное Зерно святаго Духа на Хл?б, Сердце Израилское укр?пляюігцй, скажи, не Вол ли есть млатягцїй? В любезной моей Унгарїи³⁷⁴ волами молотят. И что ж воспягцает /ІукІ; быть волом³⁷⁵? Не думай, будьто до плотских волов вздорная ая истина касается: "Волу молотяшу да не заград[иши] Уст"³⁷⁶.

Сердце, воцарившееся над Зв?рскими б?шенствами и над волею своєю, расгерзаюгцее всякую власгь и Славу³⁷⁷, востаюшую на Бога, дерзаюгцее в нигцет?, в гоненїях, в бол?знях, во смерти, не сей ли есгь Скймен Львов Іуда от тІ,х³⁷⁸: "Ярятся, аки Львове"³⁷⁹. "Б?гает нечесгивый никомуже гоняшу, Праведник же дерзает, аки Лев"³⁸⁰. Что ж м?шает Марку быть львом³⁸¹? К таким-то Богосердёчным Скймнам, аки Лев, тако возревёт Господь: "Востани! и измлатй их, Дгци Сібня, яко роги твоя положу (осную) жел?зны, и пазнокти твоя положу м?дяны, и исгончйши Люди..."³⁸² Вот Рев! Львйнаго ГЦенка, от тридневнаго сна воскрешаюігцй, как написано: "Возлег почи, Кто воздвигнет Его?"³⁸³

Сердце, выспр сверкаюгцее, как молнїя, постигаюгцее и низвергаюгцее всякїя пернатьія Мёчты и замысловатыя сгихїйньїя Думы: не Сокол ли есть? Послушай Сокбльяго вйска. "'Агце вознесешися, якоже Орёл, и оттуду свергу тя', - глаголет Господь"³⁸⁴.

Сердце, парягцее на просгрансгво высоты небесныя, люблягцее св?т и вперяюгцее З?ницу Очей во блеск полуденных Лучей, в самое Солнца Солнушко Оное: "В Солнц? положи селенїе своє"³⁸⁵, не благородный ли есгь Орел с Напёрсником³⁸⁶? Ей, не от Рода Он подлецбв сих: "Не в?м Орла, парягца по воздуху. Глупца, высокомудрсгвуюгца по стихїам"³⁸⁷.

"Аще вознесеш[ися], яко Орел, и оттуду свергу тя.. ,"³⁸⁸

А не Гбрлица ли есгь Сердце, люблящее Господа, по нему Единому ревнующее, святыя Надёжды Гн?здо в нем обр?тшее³⁸⁹? Послушай Гласа Ея. "Ревнуя поревновах по Господ? Б[оз?]..."³⁹⁰ "Жив Господь мой, жива и Душа моя"³⁹¹. А тот Глас не Ея ли есгь? "Истаяла мя ревность моя..."³⁹² "Вид?х не разум?ваюггця, и исгаях"³⁹³. На вот теб? Лик, или Хор, Гбрлиц!

"Се вся осгавихом и всл?д тебе идохом"³⁹⁴.

Знай, что Библїа есть Вдова, Гбрлица, ревнующая и воздыхающая во Пусгын? о едином оном Муж?: "Бог Любви есть..."³⁹⁵ У сея-то вдовицы не оскуд?вает Чванец Елёя³⁹⁶, сир?чь Милосги, Любви и Сладосги, если пос?тит Ее Кто, Духа Пророческаго Дары имугцїй. Кто благ? или кто мил, кром? Бога? Сей Един есгь не оскуд?ваюггцй. "Вся преходят, Любви же -ни"³⁹⁷.

Взглянь мн?, пожалуй, на Магдалёну. Библїи Сердце есгь Сердцем Гбрлицы сея. При Елёйной Лампадъ не спит, тужит и воздыхает. О чем? Что безсмертнаго Жениха умертвили, что в Библейной Его Лампадъ ничего милаго и св?тлаго не найшли нощныи враны сїи, кром? трупа гнилаго сего: "Воззрят нань, егоже прободоша"³⁹⁸. Что, кром? риз Его, не нагили в ризах Его ни Смйрны, ни Стакты, ни Кааи³⁹⁹, сир?чь од?ющагося оными ризами⁴⁰⁰. Плачет пустынолюбная Горлица ая о буйных Д?вах со Іеремїею, восп?вая жалостную п?сеньку оную: "Очи мой изліясг? воду, яко оскуд?ша добрыя Д?вы"⁴⁰¹.

Блаженны мы, о ?арра! яко Глас Гбрлицы слышан в маленькой Земёльк? нашей⁴⁰². Ах! Сколько тогда Гбрлиц было, когда говорил Павел: "Обручйх вас Единому Мужу чистую Д?ву"⁴⁰³, и протчая. О обуялыя и б?дныя Гбрлицы со Чванцем свойм оныя!

"Идите ко продающим"⁴⁰⁴ и протч[ая].

Без милосги Милаго, а без твоего же преподобія нигд? не обрящеши онаго Преподобнаго Мужа⁴⁰⁵:

"Удиви Господь Преподобнаго своего"⁴⁰⁶.

Напосл?док, не Голуб ли теб? есгь Сердце, видящее Двое? Сердце, узр?вшее сверх непостоянносги Потопных вод Исаїевскую Твердь, Брег и Гавань оную:

"Царя со Славою узрите, и

Очи ваши узрят Землю издалеча"⁴⁰⁷.

Сіє чистое Сердце, верх всея Дряни возлет?вшее, есть Голуб чистый, есгь Дух святый, Дух в?д?нія, Дух благочесгїя, Дух Премудрости, Дух Сов?та, Дух нетл?нныя Славы⁴⁰⁸, Дух и Камень Въры⁴⁰⁹.

Вот почему Христос не рукосізчною и Адамантовою Гаванью нарицает святаго Петра⁴¹⁰! По Сердцу Его...⁴¹¹

?арра. О Сердце!.. Что ж тьі сгал? Ступай дал?е!

Изра[иль]. Израиль дал?е сей Гавани не ходит. Се ему Дом, Гн?здо и Кугци! водруженныя не на п?ск?, но на КИФ1>⁴¹². Конец потопу, Радуга и Мир есгь Кифа, на ней он возс?л.

Inveni portum Кернам. Caro, munde, valete!

Sat me jactastis. Nunc mihi San eta quies⁴¹³.

"Прощай стихійний потоп! - в?щает Нбева Голубица. - Я почїю на Холмах Святых, обр?тши Олйвныя Кугци".

?арра. О Сердце Голубйное! и Сердечный Голуб! Сей есть исгинный ІОНА, Адом изблеван во третій День на Брег Гор Кавказких. Сей Голуб есгь истинный Americus Columbus⁴¹⁴, обр?тшій новую Землю. Не хочется и мн? отеюду итить. О Наеман! Наеман! Дай! ну! станем и мы со Израилем в сей Гаван?. Оснуєм себ? Кущи на сей Кифтз. А! а! Любезный мой Аввакум! Се нын? разум?ю п?сеньку твою: "На Страж? моей стану и взыйду на Камень"⁴¹⁵. Сюда-то взирало твоє Пророчеє Око? Сію-то Кифу издали наблюдала бодрая Стража твоя? Сюда-то П?сня твоя и нас манйла? Блаженно Око твоє! прозорлив?е труб Зв?здозбрных. Блаженны поюігдя нам уста твоя! Блажен и Сіон твой, или Зоро-Терем⁴¹⁶, Пирамйда и Столп твой, из коего высоты простиралися Лучи Очей Голубиных. Не отемн?ют Очи твой, не истл?ют Уста твоя⁴¹⁷, и не падет Столп твой во в?ки в?ков.

Прощайте на в?ки! дурно-мудрыя⁴¹⁸ Д?вы, сладкогласные Сирёны, с вашими тл?нными Очима, с вашею сгар?ющеюся Младосгью, с младенческим вашим Долгол?тіем и с вашею, рыданія исполненною Гаванью. Пойте ваши п?сни людем вашего рода. Не прикасается Израиль Гергесёям. Свои ему поют Пророки. Сам Господь ему, яко Лев, возревёт⁴¹⁹, и, яко вихр Духа, возевйщет в крил?х своих⁴²⁰, и ужаснутся Чада вод.. .⁴²¹

Радуйся, Кефо моя, Петре мой⁴²², Гавань моя! Гавань В?ры, Любви и Надежды! В?м тя, яко не плоть и кровь, но свышше рожден єси⁴²³. Ты мн? отверзаеши Врата во Блаженное Царство св?тлыя Страны. Пятнадесятое Л?то плаваю по Морю сему и се достигох ко Пристанищу тихому, в Землю святую, юже мн? открыл Господь Бог мой. Радуйся Градо-Мати! Ц?лую тя, Престоле любезныя Страньї, не имущїя на путех своих⁴²⁴ б?дности и сокрушенїя, печали и воздыханія⁴²⁵.

Се теб? приношу благій Дар от твоих же вертоградов⁴²⁶! Кбшницу Грбздїя, и Смбквей⁴²⁷, и Ор?хов со Хл?бом Пасхи, во свид?тельсгво, яко Путем Праотцев моих внїйдох во об?тованную Землю.

Цей твір не датований. Встановити час його написання досить складно. Автограф діалогу зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України (ф. 86, № 9, арк. 1/41-26/66). Твір був уперше опублікований у Москві 1837 р. окремою книжечкою [див.: СкоеородаГ. С. Бес?да двое. - Москва: Издание Московского попечительного комитета «Человеколюбивого обгцества», 1837. - 50 с.]. Подаємо за автографом.

¹ Очевидно, під цим ім'ям виступає сам Сковорода - "Даниїл Мейнгард".

² Як припускав Леонід Махновець, під цим іменем може виступати Яків Правицький, бо він тут наймолодший, до того ж каже, що в дитинстві співав пісню «Сирен лестный окіана...», тобто 14-у пісню «Саду...» Сковороди, написану в 1762р., тоді, коли Правицький був його учнем [Махновець Л. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. -С. 236-237].

³ Очевидно, це мешканець Бабаїв, єврей-вихрест Наеман Петрович. Слід зазначити, що біблійне ім'я Наеман (Неєман) могло набувати й символічного сенсу, як-от у Симеона Полоцького: "...нам очиститися ими от проказы душевныя, якоже Неєман євріанин очистися водами іорданскими от проказы т?лесныя" [Полоцький С. Вечеря душевная. -Москва, 1681. - Арк. 38 (зв.); див. також: МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 536; пор.: Ориген. Толкования к Евангелию от Иоанна // Ориген. О началах. - Санкт-Петербург, 2007. - С. 439].

⁴ Трохи неточна цитата з Книги Суддів 6: 23. Пор.: И рече g/иХ гдь: /ийръ тев?, й не

БОЙСА.

⁵ Книга Псалмів 5: 10.

⁶ Див. прим. (3) до циклу «Сад божественных п?сней».

⁷ Натяк на одну з пригод Одіссея (Улісса): щоб якось пропливти повз сирен, він заліпив воском вуха своїх супутників (Одіссея, XII, 47-^9): 'Ти ж поуз них пропливи, заліпивши супутникам вуха / Воском медяним розм'яклим, щоб часом вони не почули / Співу того" [Гомер. Одіссея / Переклад із старогрецької Бориса Тена. - Харків, 2004. - С. 261]. Перегодом цю пригоду часто тлумачили в алегоричному сенсі як уміння людини не піддаватися світовим спокусам. "...Сягнеш мудрості тоді, - писав, наприклад, Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (XXXI, 2), - коли заткнеш вуха, і то не воском, що став у пригоді Уліссові та його супутникам: тут потрібна щільніша замазка" [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. -С. 122]. Починаючи з «Emblematum liber» (1531 р.) Андреа Альціаті (1492-1550), ця історія входить до репертуару емблематичної літератури [див.: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). -Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 377]. На неї любили покликатися й українські барокові письменники. Скажімо, Іван Максимович у своєму «Театроні» писав таке: "Твм поучаєт Сократ: похоти плотскія, аки сирены морскія, должно преходити на образ Улисса, вложивши он в ушеса своя воск, безб?дно прейде по водах их п?нія" [Максимович L ?ёатро?, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. -Арк. 115].

⁸ Парафраза Книги Псалмів 102 (103): 5. Пор.: шбновЙтса йкш ор/іА гоность твоа.

⁹ Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 8-9. Пор.: съ штн вгъ! V^Х/И^йте, й^ыцы. Пор.: "Пріидите вси языцы, уразум?йте" [Октоїх, сир?чь Осмогласник. - Київ, 1739. - Арк. 110].

¹⁰ Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 10. Пор.: й йже Зфе сов^тъ сов?цмете, р^орйтъ гдь, Й С/ібво, єже Зфе ВО^Г/МГО/іете, не превідетъ ВЪ в3съ, Йкш СЪ Hd/ИИ БГЪ.

¹¹ Книга пророка Ісаї 8: 13.

¹² Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 13-14. Пор.: той вХдетъ тев? въ стрЗ^ъ. И ащ вХдеши O^nOBdA Hd негб, вХдетъ тев? во шсціенїе.

¹³ Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 14. Пор.: И Зціє вХдеши о^повЗа нл негб, вХдетъ тев? ВО шсціенїе, А не Йкоже (1) Kd/ИЄНЬ ПреТЬІкЗнЇА ПреТКНеШИСА, ниже Йкш (1) Kd/ИЄНЬ ПЛДЄНЇА.

¹⁴ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 8: 15. Пор.: й сокрХіштсА, й приБ/ійжлтсА, й йти вХдХтъ ЧЄ/ІОВ^ЦЬІ въ твердьши сХфе.

¹⁵ Неточна цитата з Книги пророка Варуха 4: 4. Пор.: Е/ілжени єс/иві, інлк, йкш оугшднлА БГХ Hd/ИЪ pd^X/tlHd еХтв.

¹⁶ Сковорода має на думці слова: не йкоже ш кЗ/иень претвіклнЇА преткнешисА, ниже йкш ш кЗ/иень плдєнїа (Книга пророка Ісаї 8: 14).

¹⁷ Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 14. Пор.: И аціе вХдеши о^повла нл него, вХдетъ тев? во шеціенїе.

¹⁸ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 40: 31. Пор.: терпАцли же гда Й^/и?натъ кр^поств, ШКрЫ/іЗт^КІТЪ Зки ор/ій, ПОТекХтЪ Й не О^ТрХдАТСА, пбйдХтъ й не В^/ПХТЪ.

¹⁹ Фразу не р^Х/И^гс взято з Послання св. ап. Павла до римлян 7: 15.

²⁰ Можливо, це трохи неточна цитата з Книги Йова 13: 23. Пор.: нлХчй /ИА.

²¹ Книга пророка Ісаї 8:13.

²² Книга пророка Ісаї 40: 6.

²³ Парафраза Книги пророка Ісаї 40: 8. Пор.: г/ігб/іъ же вгл нЗшегш превывЗетъ во в^ки.

²⁴ Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 13-14. Пор.: Гда ей/гь, того шсватЙтє, й той вХдетъ

тев? въ стрЗ^ъ. И Зфе вХдеши о^повЗа Hd негб, вХдетъ тев? во шсіренїе.

²⁵ Парафраза Євангелії від св. Луки 6: 44. Пор.: Всако во древо СЗ П/іодЗ евоегш

ПО^НііЄТСА.

²⁶ Див. прим. 38 до циклу «Басни Харьковскія».

²⁷ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 34: 7.

²⁸ Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 15. Пор.: й гмдХтъ, й еокрХіштсА, й прив/ійжлтсА.

²⁹ Книга пророка Ісаї 13: 21.

³⁰ Парафраза Книги пророка Ісаї 49: 26. Пор.: гдв й^вЗвивый та.

³¹ Парафраза Книги пророка Ісаї 28: 16. Пор.: по/ілгЗкі во шсновЗнїе еїшнХ кЗ/иенв

/иногоц^ненъ, й^врЗнъ, крлеХгб/іенъ.

³² Книга пророка Ісаї ЗО: 15.

³³ Це - 4-а строфа 14-ої пісні «Саду божественных п?сней».

³⁴ Це - варіант 7-ої строфи 14-ої пісні «Саду божественных п?сней».

³⁵ Див. прим. (3) до циклу «Сад божественных п?сней».

³⁶ Очевидно, Сковорода має на думці згадувану в Біблії любов Божих синів до людських доньок: Испо/ійни же ба^Х нл уешй во днй оны: й потб/иъ, єгдЗ в^ождЗ^Х свшове вжїй къ дціере/иъ че/іов^чееки/иъ, й рлждЗ^Х еев'Е: тїи ба^Х йепо/ійни, иже СЗ в^кл, чє/іов^цві й/иенйтїи (Перша книга Мойсеєва: Буття 6: 4).

³⁷ Фразу гмденїе й сокрХшенїе взято з Книги пророка Ісаї 51: 19.

³⁸ Лоно Авраамове - одна з місцин потойбічного світу, "где души праведных людей в Старом Тестамент? умерших чекали приходу Христа Мессіи" [Слово к народу ка?оліческому. - Почаїв, 1765. - Арк. 36 (зв.)], або місцина, де перебувають душі померлих немовлят ("Храняй младенця, Господи, в нын?шнВм житіи, в будугцом же в?ц? уготовавый им пространство Авраамово лоно" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 746]). Лоно Авраамове може виступати також як синонім до слова "рай". Пор.: "...на лон? Авраамли ты Боже всели, прегр?шеныя вся отпустив, яко милосерд" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. -С. 779; або: "...понесюн у пазуху Авраамови у царство небесноє" [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. - Ньиредьхаза, 2006. -С. 149; див. про це: Аверинцев С. Лоно Авраамове // Аверинцев С. Софія-Логос: Словник / Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. - Київ, 2007. - С. 132].

³⁹ Алегоричне тлумачення епізоду виходу богообраного народу з єгипетської неволі, коли Червоне море розступилося перед ізраїльтянами, а вояків фараона потопило (див.: Друга книга Мойсеєва: Вихід 14: 19-31).

⁴⁰ Див.: Євангелія від св. Матвія 7: 24-27.

⁴¹ Ковчег і потоп старі українські богослови тлумачили в цілій низці алегоричних стратегій. Так, Дмитро Туптало писав: "...Ковчег Ноєв в духовноє нам обученіє привести может, аллигорически (иносказателн?) того располагаюгца. Ноє образ єсть Христа, ковчег образ Церкве Христовы, потоп - гоненіє на Церковь. И инако: Ноє - Христос, ковчег - Пречистая Д?ва Богородица, пріємшая внутрь себе Христа, в ней вочелов?чшася. Потоп - всеродная клятва, єюже погрузися весь мір... Паки инако: ковчег - челов?к, Ноє - душа, потоп - мір, во зл? лежагц..." [ТупталоД. Л?топись// Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 4. - С. 269-270]. А ось як трактували Ноїв ковчег у набожній ліриці: "Витай, Христе наш, витай, утВхо наша, / Витай, Спасителю, витай Откупителю. / Ти в Ноєвом ковчез? был ф?іурованій, / Жес мав принести покой пожаданій,/ Як соцец голубица принесла оливный..." [Українсько-руський архів. Т. IX. Матеріяли до історії української пісні і вірші: Тексти й замітки / Вид. М. Возняк. - Дьвів, 1913. -С. 80].

⁴² Сковорода має на думці слова: всп/івівє жел^о (Четверта книга царств 6: 6).

⁴³ Книга Йова 22:16.

⁴⁴ Книга пророка Ісаї 13: 21.

⁴⁵ Книга пророка Ісаї 57: 20.

⁴⁶ Книга пророка Ісаї 48: 22; 57: 21.

⁴⁷ Сковорода має на думці слова: И во вре/ИА /инбго птйцві й єжеве, сшвві й врЗнове ВО^ГН^ДАТСА ВЪ НЕ/ИЪ: Й ВО^/ІОЖ^ТЪ HdHB оуже 'ЗЕ/И/іе/И'ЬрНО пХствши, й онокентЗ?ри все/іатса въ не/иъ (Книга пророка Ісаї 34: 11).

⁴⁸ Сковорода має на думці слова: Сквернві^ъ же й блбш^ъ вЗсней СЗрицЗйсА (Перше

послання св. ап. Павла до Тимофія 4: 7).

⁴⁹ Сковорода має на думці слова: СЗ йдХцмгш йдб/иое й^вїде, й СЗ кр'Кикл'ш йчвідt ыЗдкое (Книга Суддів 14:14).

⁵⁰ Книга пророка Осїї 7: 11.

⁵¹ Книга пророка Михея 1: 8.

⁵² Книга пророка Ісаї 48: 16.

⁵³ Книга пророка Ісаї 46: 12.

⁵⁴ Книга пророка Осїї 7: 12-13.

⁵⁵ Парафраза Книги пророка Осїї 11: 10. Пор.: Вы^дъ гда йліаліъ ^одйти: йкш левъ

во^реветъ, понеже той во^реветъ, й о?жлснХтса чЗдіі вбдъ.

⁵⁶ Сковорода має на думці слова: ЬХдеши во "лки птйцві гмрАЦЛА птенецъ СЗатеій

(Книга пророка Ісаї 16: 2).

⁵⁷ Книга пророка Михея 1: 8.

⁵⁸ Книга пророка Михея 7: 17.

⁵⁹ Книга пророка Ісаї 16: 1.

⁶⁰ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 14. Пор.: й уешк сн^си вса днй животі твоегш.

⁶¹ Фраза Зггє/іві /імтві/ИИ зринає в Книзі Псалмів 77 (78): 49.

⁶² Фраза ділатіл'іі В/ів^ъ зринає в Книзі Притч Соломонових 14: 22.

⁶³ Фраза шб/Мцеі ве^вбдни зринає в Соборному посланні св. ап. Іуди 12.

⁶⁴ Парафраза Соборного послання св. ап. Іуди 19. Пор.: т^Ь/іссни, дХ^а не нліІцк.

⁶⁵ Пісня над піснями 2: 12.

⁶⁶ Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 60: 8. Пор.: Кїи сХть, иже йкш шб/ілцьі /ІбТАТЪ, й йкш гб/іХвїе со ПТЄНЦЬІ ко /ИН^;

⁶⁷ Неточна цитата з Книги Псалмів 17 (18): 12. Пор.: те/инл водл во шв/іли/Ь^ъ воздХшны^ъ.

⁶⁸ Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 20: 5. Пор.: Водл Г/іХбокл сов^тъ бъ сердцы мХжа.

⁶⁹ Друга книга Мойсеєва: Вихід 19: 4.

⁷⁰ Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 24: 28. Пор.: йд^же бо аціе вХдетъ трХпъ, таліш соверХтсА ор/ій. Див. також: йд^же т&ю, таліш соверХтсА й ор/ій (Євангелія від св. Луки 17: 37).

⁷¹ Трохи неточна цитата з Дій св. апостолів 8: 39. Пор.: Згг/гь же гдень вос^йти фмшгм. Филип - один з перших дияконів Єрусалимської Церкви; його забрав на небеса янгол.

⁷² Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 5: 24. Пор.: И оугодй енш^ъ вгХ, й не швр^т^шесА, ^не пре/іожй єго вгъ. Єнох - син Яреда, патріарх допотопної доби, якого Бог забрав у Царство Небесне.

⁷³ Четверта книга царств 2: 11. Ілля - найбільший старозаповітний пророк; він вознісся в небо на вогненній колісниці.

⁷⁴ Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 2.

⁷⁵ Послання св. ап. Павла до євреїв 4: 14.

⁷⁶ Неточна цитата з Книги пророка Даниїла 14: 36. Пор.: И йтъ єго Згг/гь гдень і,л вер^ъ Єгш.

⁷⁷ Книга Псалмів 29 (ЗО): 2.

⁷⁸ Євангелія від св. Івана 1: 14.

⁷⁹ Книга пророка Ісаї 53: 8; Дії св. апостолів 8: 33.

⁸⁰ Книга Псалмів 8: 2.

⁸¹ Очевидно, Сковорода має на думці слова Христа: держите: єс/иь, не войтєса

(Євангелія від св. Матвія 14: 27).

⁸² Євангелія від св. Івана 14: 1.

⁸³ Очевидно, Сковорода має на думці слова: й очи влши оррАтъ уешк щдллелл (Книга пророка Ісаї 33: 17).

⁸⁴ Євангелія від св. Івана 14: 1.

⁸⁵ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 54 (55): 7. Пор.: кто д<)стъ /ий кри/і?;

⁸⁶ Книга пророка Ісаї 33: 17.

⁸⁷ Книга пророка Ісаї 5:1.

⁸⁸ Ідеться про онучку Ірода Великого й сестру Ірода Агрипи 1-го, котра випросила в тетрарха Ірода Молодшого (Ірода Антипи) голову святого Івана Хрестителя (Євангелія від св. Марка 6: 17-28) [див. про це: Еесевий Памфил. Церковная история. - Санкт-Петербург, 2007. - С. 39-40]. Історія "Іродової плясавиці" в літературі старої України в моральному ключі тлумачилась так: "Да слезимо ІродіадВ и о поревновавших оной. Многа бо и нынв такова пиршества бьіваєт, аще и не Іоанн убиваєтся, но Христовы уды, и много лютвйше. Не главу бо просят на блюдв, но душа возлежащих, єгда бо рабов себв творят и в беззаконная желанія приводят, и блудницы заграждают, не главу отємлют, но душю закаляют, прелюбодВйства сотворяюще... Аще не дщи Іродіяна близ єсть, но оною плясавый тогда діавол..." [Алфа і Омега. - Супрасль, 1788. - Арк. 207; пор.: Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. -С. 102].

⁸⁹ Єлизавета - дружина священика Захари, мати Івана Хрестителя.

⁹⁰ Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 589, 700.

⁹¹ Пор.: "Не красна челобитная складом, складна указом" [Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. - Москва, 1956. - Т. IV. - С. 464, 700].

⁹² Еерипід. Фінікіянки, 469. Пор.: "КпАос, о |лЗ?о<; тгс, <хЛг|0єіа<; єфи" [див.: Еврипид. Трагедии: В 2 т. - Москва, 1999. - Т. 2. - С. 167]. Ця думка не раз лунала й пізніше. Наприклад, Сенека писав у «Моральних листах до Луцілія» (XL, 4): "...мова, звернена на пошуки правди, повинна бути простою, без окрас. Інша річ - привселюдні виступи: тут не дослухаєшся правди". А трохи перегодом (L, 12) Сенека цитує Еврипіда: "Якщо, за словами знаменитого трагіка, 'мова правди проста', то не гоже її заплутувати" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ,

2005. - С. 139,163]. Ця Еврипідова фраза стала крилатою. її можна потрактувати, зокрема, словами Петра Лодія: "Философ должен употреблять слова в собственном их значеній, а переносное знаменованіе оных предоставлять ораторам и піитам, потому что должность философа есть научать и уб?ждать; переносныя же р?ченія бол?е увеселяют, нежели научают, ибо они сильно увлекают дух от обращенія вниманія на истину" [Аодій ЕІ. Логическія наставленія, руководствующія к познанію и различенію истиннаго от ложнаго. - Санкт-Петербург, 1815. -С. 184].

⁹³ Пор. із настановою «Номоканона»: "П?снь, многих в преисподняя земли низведе не точію міряны, но и священики, иже, умягчивши себе, удобн? в блуд И В ИНЫЯ многія скверныя страсти низвергошася. П?снь убо мірским єсть, да людіє собираются в церковь. Да не убо с гласом вопієніа молитву творим, но со всякою кротостію и вниманієм ума" [Номоканон, си єст Законоправилник. - Київ, 1629. - С. 153].

⁹⁴ У курсах поетики зазначалося, що "слова поет, поема й поезія походять від грецького слова поієсо, що означає 'творити' [facere] чи 'вигадувати' [fingere]" [Prokopowicz Th. De arte poetica libri III ad usum et institutionem studiosae iuventutis roxolanae. Dictati Kioviae in orthodoxa Academia Mohileana. Anno Domini 1705. - Mohiloviae, 1786. - P. 13].

⁹⁵ Сковорода має на думці слова: Ывер^ши же, вйдитъ отроче П/іЗчХфеесА въ ковчежи/Ь, й поцмд'Б є ДЦіерв флрлшнА, й рече: СЗ д?тей еврейеки^ъ сїе (Друга книга Мойсеєва: Вихід 2: 6).

⁹⁶ Книга Псалмів 103 (104): 4; Послання св. ап. Павла до євреїв 1: 7.

⁹⁷ Книга Псалмів 142 (143): 5.

⁹⁸ Можливо, це парафраза Книги пророка Ісаї 49: 18; 60: 4. Пор.: Бо^ведй ижрестъ очи твой.

⁹⁹ Книга пророка Ісаї 38: 14.

¹⁰⁰ Орфей (гр. 'ОрсрЕ?і;) - легендарний співець і поет. Його гра на арфі годна була зачаровувати все живе й неживе, навіть морські хвилі. Про магічну дію Орфеєвої музики йдеться в поезії Горація (Оди, І, 24; Про поетичне мистецтво, 302) [див.: Квінт Еорацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 34, 223], у «Метаморфозах» Овідія (X, 88-146) [див.: Еіублій Овідій Е[азон. Метаморфози / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1985. - С. 175-176], у «Георгіках» Вергілія (IV, 511-512) [ЗеровМ. Твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 1. - С. 206], в «Аргонавтиці» Аполлонія Родоського (Аргонавтика І, 23-27) [див.: Аполлоний Родосекий. Аргонавтика / Перевод, введение и примечания Г. Церетели. - Тбилиси, 1964. - С. 5]. Зрештою, про це часто писали й перегодом, наприклад, Боецій («Розрада від філософії» III. М12) [див.: Боецій С. Розрада від філософії/ Пер. з лат. А. Содомори; передм.

В. Кондзьолки. - Київ, 2002. - С. 99]. В українській літературі перша згадка про Орфея зринає в перекладній хроніці Іоана Малали [див.: Чижевський Д. Антична література в старій Україні// ЧижевськийД. Філософські твори: У 4 т. - Київ, 2005. - Т. 2. - С. 46]. За часів бароко про Орфея, чия музика зрушувала з місця скелі й вела за собою звірів, писали, наприклад, Софроній Почаський [див.: Почаський С. Eux«QLcn;f|Qiov, албо Вдячносте ясне превелебнВйшому в Христ? єго милости господину отцу кир Петру Могил? // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 296], Афанасій Миславський [див.: Миславський А. Присвята кн. Д. М. Голіцину книги «Алфавит духовный» 1713 року// Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 501] та інші. Образ Орфея-співця міг на ту пору символізувати навіть Христа, як, приміром, в одному з казань Антонія Радивиловського: "Змышляют поетове, же Орфеус мовою своєю змягчал тигрисов и лвов. Христос Спаситель азаж не змягчал мовою своєю лвов и тигрисов? Змягчал" [Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 43].

¹⁰¹ Сковорода має на думці слова: наша /иедъ щ кЗ/иене (П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 32: 13).

¹⁰² Очевидно, Сковорода має на думці слова: В/ЖА во^/ий въ рХкХ твого (Друга книга Мойсеєва: Вихід 7: 15).

¹⁰³ Книга Псалмів 109 (110): 7.

¹⁰⁴ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 50: 4. Пор.: гдв даетъ /ин? А^вікъ.

¹⁰⁵ Див. прим. 18 до циклу «Басни Харьковскія».

¹⁰⁶ Це - емблематичний образ «Дастовица над морем л?таюгцая» (підпис: "Ищет индв себ? пребыванія для зимы. Alio hybernaculum") [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 78-79].

¹⁰⁷ Книга пророка Ісаї 38: 14.

¹⁰⁸ Парафраза Книги пророка Аввакума 2: 1. Пор.: Nd стрижи /иоей стЗнХ, й в^відХ нл Kd/ИЄНВ, Й П0С/И0Трі« еже вйд^ти.

¹⁰⁹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: й воззрАтъ нл сішнъ очи нЗши (Книга пророка Михея 4:11).

¹¹⁰ Сковорода подає тут опис 43-ї емблеми зі збірника Германа Гуго «Ріа desideria» (Антверпен, 1624) (між сторінками 378-379) [див. про це: ЧижевськийД. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 248].

¹¹¹ Трохи неточна цитата з Апокаліпсису 12: 14. Пор.: И дана выша жен? два кри/іЗ оул'а

ВЄ/іЙкЛГШ.

¹¹² Сковорода має на думці слова: И йспХстй вліш і,а женбгс щ оучтъ свой^ъ вбдХ йкш р^ЬкХ, да w въ р?ц^ потопйтъ (Апокаліпсис 12: 15).

¹¹³ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 54 (55): 7. Пор.: кто длстъ /ий крил?;

¹¹⁴ Книга пророка Ісаї 38: 14.

¹¹⁵ Неточна цитата з Книги пророка Захари 4: 6. Пор.: не въ сй/fb веийц'Ьй, ни въ кр^пости, НО ВЪ ДС^Ь /ИОЕ/ИЪ, Г/Іетъ ГДВ вседержйте/ів.

¹¹⁶ Книга пророка Захари 9: 9. Див. також: РлдХйса, дфй сїшновл, в'Ьіш, пропов^дХй, дфй іер/ій/иова (Книга пророка Софонії 3:14).

¹¹⁷ Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 13. Пор.: йже й глаголімъ не ВЪ НлХчеНВІ^Ъ ЧЄ/ІОВ^ЧЄСКЇА Пре/ИХдрОСТИ С/ІОВЕСК^Ъ, НО ВЪ НЛХЧЕНВІ^Ъ д^а стлгш.

¹¹⁸ Неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 12: 3-5. Пор.: И еІліъ

TdKOBd ЧЕ/ЮВ^КЛ... ш TdKOB^/ИЪ nO^Bd/iMCA.

¹¹⁹ Книга Псалмів 54 (55): 7.

^ш Неточна цитата з Євангелії від св. Луки 2: 10. Пор.: се во, В/ігов?ствХкі валіъ рлдость

ВЄЛЇЮ.

^т Євангелія від св. Матвія 28: 6; Євангелія від св. Марка 16: 6; Євангелія від св. Луки 24: 6.

^ш Євангелія від св. Матвія 28: 7.

^ш Сковорода має на думці підпис під емблемою «Ластовица над морем л?таюгцая»:

"Игцет индв себ? пребыванія для зимы. Alio hybernaculum".

^ш Книга пророка Ісаї 38: 14.

¹²⁵ Книга пророка Ісаї 38: 14.

^ш Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 47. Пор.: вторый Ч/ів^къ гдь съ нвсе.

¹²⁷ Книга пророка Ісаї 38: 14.

¹²⁸ Очевидно, це парафраза Книги пророка Ісаї 38: 19. Пор.: Живїи же возв/ілгос/іоватъ та.

¹²⁹ Книга пророка Ісаї 38: 14.

¹³⁰ Парафраза Книги пророка Ісаї 38: 14. Пор.: й йкш гб/іХвь, такт поХчХса.

¹³¹ Книга пророка Ісаї 38: 19.

¹³² Друге послання св. ап. Павла до коринтян 5:16.

¹³³ Це - 482-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Голуб на гор?, окруженной морем» (підпис: "Опочиваю на постоянств?. In constantia quiesco" [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 122-123].

¹³⁴ Сковорода дуже любив цю старовинну латинську епіграму [про її генезу див.: Циганок О. "Inveni portum...": форми сприйняття однієї античної епіграми у творчості Григорія Сковороди // Циганок О. З історії латинських літературних впливів в українському письменстві XVI-XVIII ст. - Київ, 1999. - С. 74-86]. До речі, ця епіграма була добре відома в українській літературі й до Сковороди. Наприклад, вона є в курсі поетики Митрофана Довгалевського.

¹³⁵ Книга Псалмів 76 (77): 6.

¹³⁶ Книга Псалмів 39 (40): 3.

¹³⁷ Книга Псалмів 60 (61): 3.

¹³⁸ Парафраза Книги Псалмів 17 (18): 3. Пор.: гдь оутвержденїе /иое, й прив^жифе /иое. Див. також: гди, кл/иенгс /ибй й оутвержденїе /иое (Друга книга царств 22: 2).

¹³⁹ Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 14.

¹⁴⁰ Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 11.

¹⁴¹ Друге послання св. ап. Павла до коринтян 5:16.

¹⁴² Див. прим. 257 до діалогу «Наркісс».

¹⁴³ Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 16:17-18. Пор.: В/іженъ єсй, смішне, влръ їшнл, Йкш П/ІОТЬ й кровь не йвй тев?, НО ОЦЪ /ИОЙ, Йже Hd НВС^^Ъ... ТЬІ єсй петръ, Й Hd С6/ИЪ Kd/ИЄНИ СО^ЙждХ црковь /ЙОГО.

¹⁴⁴ Сковорода має на думці слова: к^/иень же порлчйвый T'k'/io высть горл велика и нлпб/іни всю зє/И/ію (Книга пророка Даниїла 2: 35).

¹⁴⁵ Ідеться про візію "нового Єрусалима". Пор.: И аув іимннъ вйд?^ъ грлдъ стый, іер/ій/иъ нбвъ с^одАфь ІЯ вга съ невесе (Апокаліпсис 21: 2

¹⁴⁶ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 6. Пор.: И рече вгъ: да вХдетъ твердь посред? водьі, й да вХдетъ р^^/іХч^кіфи посред? водьі й водьі.

¹⁴⁷ Сковорода має на думці слова: Паки подбвно єсть цртвїе нвное че/іов^кХ кХпцХ, ЙфХфХ дбвры^ъ вйсерей, йже швр^тъ едйнъ /иногоц^ненъ вйсеръ, шедъ продііде ВСА, єлика й/ИАше, й кХпй єго (Євангелія від св. Матвія 13: 45-46).

¹⁴⁸ Сковорода має на думці слова: И/ій k<ja жєнЗ нліІцін дєсатв дрл^/иъ, ащ погХвйтъ ДрЗ^/ИХ ЄДЙнХ, не ВЖИГЛСТЪ /ІИ СВ^тЙ/ІНИКЛ, Й П0/Иететъ ^рЗ/ИИнХ, Й ЙфСТЪ при/гЁжнш, дбндеже шврАфетъ; й шв^тши ео^ывЗетъ дрХгини й сосЁды, г/ііігб/ікіфи: рЗдХйтєсА со /мною, йкш швр?тб^ъ дрл^/иХ погйвшХкі (Євангелія від св. Луки 15: 8-9).

¹⁴⁹ Фразу прлво/іХчныА стр^/іы /иимнїинві взято з Книги Премудрості Соломонової 5: 21.

¹⁵⁰ Пор.: "Летала высоко, а села недалеко" [Пословицы русского народа / Сборник В. Даля. -Москва, 1957. - С. 733].

¹⁵¹ У міфах про Троянську війну (див. «Енеїду» Вергілія II, 1-268) сказано, що на десятий рік облоги Трої ахейці здобули місто, сховавшись усередині спорудженого за порадою Одіссея величезного дерев'яного коня, якого троянці сприйняли за дарунок і власноруч затягли до міста. Отож, "троянський кінь" (equus trojanus) означає "підступний намір". Окрім того, це - емблематичний образ. Див., наприклад, 174-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Троянскій конь» (підпис: "Под видом в?ры. Под предлогом благочестія. Specie religionis") [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Пе-тербург, 1788. - С. 44-45]. Однак Сковорода абстрагується тут від цього значення.

¹⁵² Книга Псалмів 61 (62): 12.

¹⁵³ Імперіал - російська золота монета вартістю п'ять ("пятирублевый империал") або десять ("десятирублевый империал") рублів. Чеканилася з 1755 р.

¹⁵⁴ Тобто Христос. Див. прим. 43 до циклу «Сад божественных п?сней».

¹⁵⁵ Пісня над піснями 4: 11.

¹⁵⁶ Див. прим. 7.

¹⁵⁷ Трохи неточна цитата з Книги пророка Єремії 8: 7. Пор.: Єршди нл невесй по^нЗ врє/ИА своє.

¹⁵⁸ Гр. 7ієАаруді;.

¹⁵⁹ Лат. сісопіа.

¹⁶⁰ Пол. Ьосіап.

¹⁶¹ Див. прим. 14 до притчі «Благодарный Еродій».

¹⁶² Очевидно, Сковорода має на думці слова: Бо всакїй пХтв пХстьши прїидбіш ШпХсТОІШКІЦЛИ, Йкш /ИЄЧВ ГДЄНВ ПОАСТЪ (Я Kp<JA ЗЄ/ШЙ даже ДО Kp<JA ЄА: Н^СТВ /ийрл

всан/Ьй плоти (Книга пророка Єремії 12: 12).

¹⁶³ Мабуть, Сковорода має на думці слова: Просйіш, й прїидбіш крЗстє/іи, й нєбєснлгш нлсвіти а (Книга Псалмів 104 (105): 40).

¹⁶⁴ Див. емблематичний малюнок «Аиста, или буселя, гнВздо на церкв?» (підпис: "ЗдВ безопаснВе. Ніс augusta") [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 32-33].

¹⁶⁵ Див. емблематичний малюнок «Аист, или бусел, пожирающая змію» з таким підписом: "Желал бы я всВх их перегубить. Consicere est aninus" [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 72-73].

¹⁶⁶ Див. емблематичний малюнок «Аист, или Бусел-птица, на себ? носящая другую» (підпис: "Совершенное благочестіе помогает своим родителям в их нуждв. Pietas augusta") [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 26-27].

¹⁶⁷ Нім. die Kirche - 'церква'.

¹⁶⁸ Книга Псалмів 83 (84): 2.

¹⁶⁹ Книга Псалмів 83 (84): 4.

¹⁷⁰ Книга Псалмів 103 (104): 17.

¹⁷¹ Книга Псалмів 103 (104): 17.

¹⁷² Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 83 (84): 5. Пор.: Е/іжени живХцли въ до/иХ твое/иъ.

¹⁷³ Книга Псалмів 26 (27): 4.

¹⁷⁴ Євангелія від св. Івана 5:14.

¹⁷⁵ Дії св. апостолів 1:13.

¹⁷⁶ Парафраза Дій св. апостолів 1: 13-14. Пор.: й ііндрей, фмшпъ й диміл, влрдо/Ю/ией й /илтдей, икшвъ а,іфеовъ й ti/ишнъ ^И/іштъ й ЇХдсі икшв/ів: аи всй ва^Х терпАфе

ЄДИНОДХШНШ ВЪ /ИО/ІЙТВ^Ь Й /И0/1ЄНЇИ.

(Ч Ім'я "Філофей" (гр. ФіАо?еос,) означає "друг Божій, Боголюбив, Богом любим" [Беринда П. Дексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 469].

¹⁷⁷ Дії св. апостолів 2: 2.

¹⁷⁸ Дії св. апостолів 2: 4.

¹⁷⁹ Книга пророка Єремїї 8: 7.

¹⁸⁰ Сковорода має на думці слова: Вс?/иъ вре/ИА й вре/ИА всац^й всціи под невесс/иъ (Книга Екклезіястова 3: 1).

¹⁸¹ Пісня над піснями 2: 11-12.

¹⁸² Книга Псалмів 22 (23): 1.

¹⁸³ Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 16: 3. Пор.: лице оувш невесе оулі^ете р^сХждлти.

¹⁸⁴ Євангелія від св. Дуки 6: 25.

¹⁸⁵ Мабуть, Сковорода має на думці слова: длдсса иліъ до вреліене й вреліене (Книга пророка Даниїла 7: 12).

¹⁸⁶ Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 5.

¹⁸⁷ Парафраза Книги Екклезіястової 3: 4. Пор.: вреліА пллклти й вреліА слі^Ьатиса.

¹⁸⁸ Парафраза Книги Псалмів 58 (59): 7. Пор.: Bo^epdTATCA нл вечеръ, й в^лчХтъ.

¹⁸⁹ Книга пророка Ісаї 57: 20.

¹⁹⁰ Парафраза приказок: "В Дуцку все не по-людску: навколо вода, в середине беда"; "Кременец - венец: кругом вода, а в середине беда" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 344].

¹⁹¹ Євангелія від св. Дуки 6: 25.

¹⁹² Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 17: 4 та Євангелії від св. Дуки 9: 33. Пор.: довро

ЄСТВ Hd/ИЪ ЇДІ БЫТН.

¹⁹³ Євангелія від св. Дуки 9: 33.

¹⁹⁴ Очевидно, Сковорода має на думці слова: й дХ^ъ едйнъ во всё^ъ (Книга Екклезіястова 3: 19).

¹⁹⁵ Неточна цитата з Євангелії від св. Луки 9: 32. Пор.: оувХждшесА же вйд^іш сллвХ єгш.

¹⁹⁶ Євангелія від св. Дуки 9: 36.

¹⁹⁷ Парафраза Послання св. ап. Павла до ефесян 1: 23. Пор.: иже єств... всачєскла во всё^ъ. Див. також: да вХдетъ вгъ всачєскла во всё^ъ (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 28).

¹⁹⁸ Неточна цитата з Книги Псалмів 72 (73): 25. Пор.: Что во лій єств Hd нвсй; й СЗ тевє что вос^от^ъ Hd ^елілй;

¹⁹⁹ Парафраза Книги Ісуса Навина 22: 22. Пор.: гдв ыліъ в^ств, й ійлв ыліъ по^н^етъ.

²⁰⁰ Євангелія від св. Івана 14: 9.

²⁰¹ Євангелія від св. Івана 13: 36.

²⁰² Євангелія від св. Івана 13: 38.

²⁰³ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 17: 3. Пор.: се же єств живбтъ в^чнвій, да ЗНЛКІТЪ теве єдйнлго ИСТИННЛГО вга, Й єгбже ПОСЛЛЛЪ єсй ійсъ ^ртк

²⁰⁴ Книга пророка Ісаї 61: 1.

²⁰⁵ Книга пророка Ісаї 61: 2.

²⁰⁶ Друге послання св. ап. Павла до коринтян 6: 2.

207 Автором цієї фрази вважають Піттака. Принаймні так свідчив славетний римський поет і ритор Авзоній (310-392 pp.) у «Ludus septem sapientium» [див.: Авсоний. Стихотворения. - Москва, 1993. - С. 68]. Варто зазначити, що творчість Авзонія була добре відома вихованцям Києво-Могилянської академії. Наприклад, Дмитро Туптало цитував його «Книгу еклог» (1,10) в одному зі своїх листів [див.: ФедотоваМ.А. Эпистолярное наследие Димитрия Ростовского. Исследования и тексты. - Москва, 2005. - С. 161-162].

²⁰⁸ Див.: ЦимбалюкЮ., КобіеЙ., СмуроеаЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 236].

²⁰⁹ Книга пророка Єремії 8: 7.

²¹⁰ Сковорода має на думці слова: таліш птйцы вогн?здатса, єршдїево жи/ійфе

предводйте/іствХетъ й/ии (Книга Псалмів 103 (104): 17).

²¹¹ Очевидно, це парафраза Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 20. Пор.: Шше во житїе Hd нвсё^ъ єсть.

²¹² Книга Премудрості Соломонової 3: 1.

²¹³ Книга Псалмів 72 (73): 26.

²¹⁴ Книга Псалмів 118 (119): 109.

²¹⁵ Неточна цитата з Пісні над піснями 2: 3. Пор.: под с^нь є™ вос^от^ъ й сЬдб^ъ.

²¹⁶ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 8: 56. Пор.: ав^ааліъ отецъ вішъ рлдъ вы

БЫ/ГЬ, ДЛБЬІ вЙд^/ТЬ день /ибй: й вйд? Й ВОЗр^ДОВЛСА.

²¹⁷ Євангелія від св. Луки 24: 31.

²¹⁸ Неточна цитата з Книги пророка Єремії 8: 7. Пор.: ЄршдІа нл невесй по^н^і вре/ИА своє, гбр/ІИЦЛ Й /МСТОВИЦЛ СЄ/iHdA, врлвїе СО^р^нЙіШ ВрЄ/ИЄНЛ В^ОДШВЪ свой^ъ: /ІМДЇС же /ИОЙ сГи не по^нліш сХдевъ гдни^ъ.

²¹⁹ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 12: 43. Пор.: воз/ігсвйіш бо плче слакИ

ЧЄ/ІОВ^ЧЄСкХкі, НЄЖЄ С/МВХ БЖЇКІ.

²²⁰ Парафраза Книги пророка Ісаї 44: 18. Пор.: ште/ин^іш очи й^ъ єже вйд^ти й р^Х/М^ти.

²²¹ Книга пророка Ісаї 22: 13.

²²² Памва Беринда у своєму лексиконі тлумачив це слово так: "Нощный вран: сл?поворон, птица си плачлива єст и на нырищех и на здВх ту любит сВдати" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 148].

²²³ Неточна цитата з Книги Псалмів 56 (57): 9. Пор.: Бостони, слаъа /иоа, востани, yd/ітйркі й rSc/іи: востлнХ рлнш.

²²⁴ Парафраза Книги Псалмів 103 (104): 20-22. Пор.: По/іожЙ/іъ єсй Т/иХ, й высть нбфь, въ НСЙЖС ПрбЙдХтЪ всй SB^pie дХврЛВНЇИ, СК??ИНИ рыклкіцли вос^йтити Й B^blCKdTH (Я ЕГЛ пЙфХ ССБ^. Бо^СЇА СО/1НЦЄ, Й СОВр^ІШСА, Й ВЪ /ІОЖіі^Ъ свой^ъ /іагХтъ.

²²⁵ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 1: 29-30. Пор.: Бо оу'трїй (же) вйд? іимннъ ійы грАдХцм къ сев? й глагола: се, Згнецъ вжїй, в^Є/И/іай гр^уй лііра: сей єсть, ш не/иже ат,ъ

г^х^ъ-

²²⁶ Парафраза Євангелії від св. Матвія 5: 14. Пор.: Бьі єсте св^тъ лпуа.

²²⁷ Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 27.

²²⁸ Сковорода має на думці слова: сХдїй є™ йкш вб/іцы ^р^івГйстїи, не шстлв/іа^Х нл оу-тро (Книга пророка Софонїї 3: 3).

²²⁹ Очевидно, це парафраза Книги Псалмів 36 (37): 28. Пор.: с^/ИА нечестйвы^ъ ПОТревЙтСА.

²³⁰ Перше значення імені Йосиф - "помножене" [БериндаП. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 417]. Йосиф Прекрасний - одинадцятий (і улюблений) син Якова, один з головних прообразів Ісуса Христа. В українській бароковій літературі образ Йосифа, мабуть, найліпше змалював Лаврентій Горка у своїй драмі «Іосиф патріарха» (1707-1708 pp.).

²³¹ Див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 42: 25-28.

²³² Парафраза Книги Притч Соломонових 9: 11. Пор.: й при/іожЗтсА тев? л%та животі твоегш.

²³³ Сковорода має на думці звернені до Єзекїї слова Бога: й при/іожХ къ /гЁтиміъ твой/иъ /г^тъ патьнЗдєсать (Четверта книга царств 20: 6).

²³⁴ "Ювілейний рік" (лат.) - рік звільнення, відпущення; кожен п'ятдесятий рік.

²³⁵ Парафраза Книги пророка Ісаї 61: 2. Пор.: нлрсфй /г^то гднс прЇАТно й день

ВО^ДіІАНЇА.

²³⁶ Сковорода має на думці слова: й швр^те чЗшХ во вретиціи вены/иши (Перша книга Мойсеєва: Буття 44: 12).

²³⁷ Парафраза Книги пророка Ісаї 60: 17. Пор.: И В/И^стш /и^ди принєсХ ти улато, й В/И^СТШ ЖЄ/Т^Л принесе ТИ сревро, Й В/И^СТШ древесъ принесе ТИ /И^ДЬ, Й В/И^СТШ Kd/ИСНЇА ЖС/Т^О.

²³⁸ Парафраза Книги Притч Соломонових: або 3: 8 (пор.: й^и/клеше вХдстъ т^/iS твос/иХ й оу"врсічєв<інїє костыіъ твой/иъ), або 3: 22 (пор.: й^и/клеше п/ібтс/иъ твой/иъ й оу^врсічев^нїе

КОСТС/ИЪ).

²³⁹ Див. прим. 38.

²⁴⁰ Сковорода має на думці слова: твердь посрсд? водьі (Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 6).

²⁴¹ Говорячи про спосіб поєднання видимої та невидимої природ, Сковорода послуговується формулою христологічного догмата. Вперше на цю обставину вказав Дмитро Чижевський [див.: Tschizewskij D. Skovoroda, ein ukrainischer Philosoph (1722-1794) (Zur Geschichte der "dialektischen Methode") // Der russische Gedanke. - 1929. - Hft. II. -

S. 168].

²⁴² Сковорода має на думці слова: с^стса т^/іо дХшсвнос, востлстъ т&ю дХ^бвнос. Єсть т^/іо дХшевное, й єсть т^/іо дХ^бвное (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 44).

²⁴³ Перше соборне послання св. ап. Івана 4: 2.

²⁴⁴ Перше соборне послання св. ап. Івана 3: 2.

²⁴⁵ Трохи неточна цитата з Першого соборного послання св. ап. Івана 3: 3. Пор.: И всакъ Й/И^АЙ нлдсждХ сїго нЗнь, ШЧИфЛСТЪ ссвс, йкоже онъ чйстъ єсть.

²⁴⁶ Парафраза Книги Притч Соломонових 3: 8, 22. Пор.: оуврлчевлнїе костыіъ твой/иъ.

²⁴⁷ Схожі вислови Сковорода подає по-латинському у вірші, вміщеному в листі до Якова

Правицького від 3 жовтня 1785 p.: "Omnia praetereunt, sed Amor post omnia durat. / Omnia

praetereunt, haud Deus, haud et Amor". В амстердамській збірці «Symbola et emblemata»

під № 733 міститься емблема «Купидон окруженный змією, т. е. в в?чности» (підпис: "Любовь в?чна, безпред?льна. Любовь всегда пребывает. Amor perpetuo durat") [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 184-185]. Пор. також слова з молитви: "истинная же любовь точію николиже умерщвляєтся" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 788].

²⁴⁸ Книга пророка Ісаї 8: 13.

²⁴⁹ Неточна цитата з Книги Псалмів 111 (112): 6. Пор.: Бъ пЗ/Иать в^чнХкі вХдстъ првникъ.

²⁵⁰ Книга Псалмів 102 (103): 5.

²⁵¹ Сковородинське "солнушко" ("сонушко") - відповідник "розумного сонця" (•?ооо???ето? аотро?) Діонісія Ареопагітського. Інок Ісая свого часу перекладав цю фразу по-слов'янському словами "умосоставная зв?зда", "єдиная заря", "в?чное св?тило" тощо [див.: Творения Дионисия Ареопагита: Рукопис Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка. - № 819168-С-2. - Ост. чверть XV ст.].

²⁵² Книга Псалмів 101 (102): 28.

²⁵³ Неточна цитата з Книги Псалмів 103 (104): 2. Пор.: шд^айса св^то/иъ йкш рижого.

²⁵⁴ Друга книга Мойсеєва: Вихід 19: 4.

²⁵⁵ Парафраза Євангелії від св. Івана 1: 14. Пор.: вйд?^о/иъ С/МвХ grun.

²⁵⁶ Сковорода має на думці слова: СЗ оучтъ /іввовві^ъ Й^а сей /иедъ (Книга Суддів 14: 9).

²⁵⁷ Очевидно, Сковорода має на думці слова: й св^тъ во тмі св^титса (Євангелія від св. Івана 1: 5).

²⁵⁸ Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 24: 28. Пор.: йд^же во ацк вХдетъ трХпъ, таліш соверХтсА орлй. Див. також: йд^же т^/іо, таліш соверХтсА й орлй (Євангелія від св. Дуки 17: 37).

²⁵⁹ Пор.: "На коні їде, і коня шукає" [Номис, № 6618; Франко, № 14784]; "На коне сидит, а коня ищет" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 578].

²⁶⁰ Цю приказку подає у своїх «Адагіях» (І. 5. 3) Еразм Роттердамський, покликаючись на Теренція. Існує й трохи інакша її форма: "Ita fugias, ne praeter casam" [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. C. Б. Барсов. - Москва,

2006.-С. 184].

²⁶¹ Очевидно, Сковорода створив цей вираз, спираючись на народні приказки: "Від лиха не втечеш"; "Від лихого поли ріж, а втікай" [Франко, № 16525,16527] тощо.

²⁶² Можливо, Сковорода має на думці слова: цртвїе вжїе внХтрв влсъ єств (Євангелія від св. Луки 17: 21).

²⁶³ Дії св. апостолів 4: 11.

²⁶⁴ Див. прим. 247.

²⁶⁵ Вислів "xaAtna та каЛа" є, наприклад, у Платоновому «Гіппїї більшому» (304е; у

перекладі Уляни Головач: "Прекрасне - річ складна" [Платон. Діалоги. - Київ, 1995.-С. 107]) та в «Державі» (435с, 497d; у перекладі Дзвінки Коваль: "Прекрасне - важке" [Платон. Держава. - Київ, 2000.-С. 125, 192]). Схожу сентенцію Діоген Лаерцій приписував Піттакові (І, 76) [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 63]. Серед старих українських письменників у формі "та каЛа" ("добрая неудобна суть") це прислів'я згадували, зокрема,

Тарасій Земка [див.: Земка Т. Друга передмова до тлумачень св. Андрія, архієпископа Кесарїї Каппадокійської, на Апокаліпсис св. Івана Богослова // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. -С. 140; пор.: Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. -Київ, 1676. - С. 311], Стефан Калиновський [див.: Калиновский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. -

С. 176].

²⁶⁶ Парафраза Книги Йова 29: 10. Пор.: А^вкъ й^ъ при/івпе гортлни й^ъ.

²⁶⁷ Книга Псалмів ЗО (31): 19.

²⁶⁸ Див. прим. 281 до діалогу «Наркісс».

²⁶⁹ Сковорода має на думці слова: И йспХстй в/жй ^л женбгс щ оучтъ свой^ъ вбдХ йкш р^ЬкХ, да го въ р?ц^ потопйтъ (Апокаліпсис 12: 15).

²⁷⁰ Парафраза Апокаліпсису 3: 16. Пор.: ТЛкш, йкш швХ/Иоренъ єси, й ни тегыъ ни

СТХДСНЪ, Й^Б/ІЄвЗтИ ТА (Я О^СТЪ /ИОИ^Ъ Й/ИЛ/ИЪ.

²⁷¹ Трохи неточна цитата з Апокаліпсису 22: 20. Пор.: Єй, грАдй гди ійсе.

²⁷² Апокаліпсис 22: 20.

²⁷³ Сковорода має на думці звернені до Петра слова Христа: й д3/иъ ти К/ігсчй цртвл нвнлгш (Євангелія від св. Матвія 16: 19). Пор.: "Владыко многомилостиве, Господи Іисусе Христе, Боже наш, верховному твоєму апостолу Петру и прочіим апостолом твоим ключа Царствія Небеснаго вручивый..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 355].

²⁷⁴ "Важко бути злим" (гр.).

²⁷⁵ Фраза т/и3/ии те/иъ зринає в Книзі Псалмів 67 (68): 18 та в Книзі Ісуса, сина Сирахового 23: 27.

²⁷⁶ Пісня над піснями 8: 6.

²⁷⁷ Парафраза Книги пророка Єремії 17: 1. Пор.: Гр^ъ іХдинъ нлпйынъ єсть пис3/і0/иъ ЖС/І^^НЫ/ИЪ Hd нбгти Здл/иЗнтов?.

²⁷⁸ Очевидно, Сковорода має на думці слова: йспо/іненїе йспо/інАгсцкігш всачєскла во всё^ъ (Послання св. ап. Павла до ефесян 1: 23).

²⁷⁹ Парафраза Послання св. ап. Павла до римлян 11: 33. Пор.: W, Г/іХвинЗ вогЗтствл й прс/иХдрости й рЛ^Нліа вжїа!

²⁸⁰ Див. прим. 162 до циклу «Басни Харьковскія».

²⁸¹ Друга частина цитати - це парафраза Євангелії від св. Матвія 11: 19. Пор.: И шпрлвдйсА прс/иХдроств (Я чЗдъ свой^ъ.

²⁸² Див. прим. 281 до діалогу «Наркісс».

²⁸³ Див. прим. 11 до циклу «Сад божественных п?сней».

²⁸⁴ Див. прим. 2 до віршованого діалогу «Разговор о премудрости».

²⁸⁵ Очевидно, Сковорода має на думці слова: стрЗннл во н?кла в/мг3еши во оушесЗ нЗіш (Дії св. апостолів 17: 20).

²⁸⁶ Євангелія від св. Матвія 7: 7; Євангелія від св. Луки 11: 9.

²⁸⁷ Папи римські інколи поєднували вищу церковну та світську владу.

²⁸⁸ Зара - син Юди й Тамари (див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 38: 27-30).

²⁸⁹ Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдв вгъ нЗшъ;

²⁹⁰ Ідеться про уподібнення людини до Бога, тобто про обоження (теозис чи теомімезіс) [див. про це: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 162-166]. Старі українські богослови зазвичай мали на думці благодатне "обоження". Див. прим. 45 до діалогу «С?мфоніа, нареченная Книга Асхань». Тим часом Сковорода схильний говорити про "іпостатичну" причетність людини до Божого єства.

²⁹¹ Очевидно, Сковорода має на думці Книгу Псалмів 81 (82): 6. Пор.: р^ъ: вб^и

ЄСТС, Й СВШОВС ВВЇШНАГШ ВСИ.

²⁹² Одне зі значень лат. index - 'пробний камінь'.

²⁹³ Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до солунян 5: 21. Пор.: "па?та 5є 5окі|ліСете".

²⁹⁴ Так Сковорода переклав фразу: "па?та 5є Ьокі^а^Етє, то каЛо? катєхетє" (Перше послання св. ап. Павла до солунян 5: 21). У Єлизаветинській Біблії цей вірш подано так: Вса же йскХішкіфе, дшвр^А держите.

²⁹⁵ Неточна цитата з Дій св. апостолів 10:14. Пор.: гди, йкш нико/ійже йдб^ъ всако скверно.

²⁹⁶ Пор. у Вульгаті: "numquam manducavi omne commune" (Дії св. апостолів 10: 14).

²⁹⁷ Пор. у Септуагінті: "о?Ьгпотг Ефауо? палі коі?о?" (Дії св. апостолів 10: 14).

²⁹⁸ У Новому Заповіті (див., наприклад: Дії св. апостолів 10: 14) kolvoq могло означати 'підлий, нечистий'. Його латинським відповідником виступало слово соепит - 'багно, болото'.

²⁹⁹ Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 19.

³⁰⁰ Сковорода має на думці слова: дбвр?е во /ин? гте оу/ирети, неже/іи noj(Bd/iS /його кто да йспр^днйтъ (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 9: 15).

³⁰¹ Фенікс (лат. phoenix) - міфічний чарівний птах, що мав здатність воскресати з попелу. Феофан Прокопович писав: "...цей птах є казковим, або напевно символічним чи ієрогліфічним. І дійсно, єгиптяни, які створили культ сонця і йому найбільше поклонялись, уявляли собі його немов птаха, який сходить і заходить в Геліополісі, місті сонця. Його ж вони уявляли як одинокого фенікса, бо й сонце є одне. Тому, за свідченням Лактанція, Клавдіана, Овідія та інших, фенікс називається сонячним птахом" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 307]. У християнській традиції фенікс зазвичай символізував Христа. Скажімо, Іван Величковський писав: "Умне феникс, Христе, Отче царю чисте, / Шествуй щедротами, Матерє молбами" [Величковський І. Твори. - Київ, 1972. - С. 122]. Образ фенікса був популярний також в емблематичній літературі. Скажімо, він є на малюнках № 57, 135, 320 та 649 зі збірки «Symbola et emblemata» [див.: Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 16-17, 34-35, 80-81, 164-165]. У всякому разі, образ фенікса належав до сталих виражальних засобів української барокової літератури. Це засвідчує хоч би низка творів, у чиїх назвах фігурує слово фенікс, наприклад, «Тричі воскреслий фенікс» Якова Суші чи «Воскреслий фенікс» Лаврентія Крщоновича. Зверталися до нього й барокові проповідники [див., зокрема: Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 209 і деінде].

³⁰² Сковорода має на думці байку «Про собачу зажерливість». Див.: прим. 161 до діалогу «Наркісс».

³⁰³ Див. прим. 78 до трактату «Начальная дверь ко христіянскому добронравію».

³⁰⁴ Див. прим. 161 до діалогу «Наркісс».

³⁰⁵ Сам Сковорода називав Малоросію, тобто Гетьманщину, "матір'ю". Див. його лист до Михайла Ковалинського від 26 вересня 1790 р.

³⁰⁶ Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдь вгъ нішъ;

³⁰⁷ Книга Псалмів 72 (73): 26.

³⁰⁸ Парафраза Книги Псалмів 72 (73): 26. Пор.: й члсть /иоа, вже, во в^къ.

³⁰⁹ Очевидно, це парафраза Другої книги царств 22: 12 та Книги Псалмів 17 (18): 12. Пор.: й

ПО/ІОЖЙ Т/ИХ злкрбвъ свбй.

³¹⁰ Парафраза Книги Псалмів 44 (45): 9. Пор.: C/MvpHd й стекти й каиа СЗ рй^ъ твой^ъ.

³¹¹ Очевидно, це парафраза Другої книги царств 7: 22. Пор.: н^сть во йнъ йкоже тьі.

³¹² Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдь вгъ нішъ;

³¹³ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 20: 22. Пор.: И сїе рекъ, дХнХ й г"лл и/иъ: прїи/ийте д^ъ стъ.

³¹⁴ Див. прим. 161 до діалогу «Наркісс».

³¹⁵ Євангелія від св. Матвія 15: 26; Євангелія від св. Марка 7: 27.

³¹⁶ Фраза д^/ііітє/іїє влы^ъ зринає в Книзі Притч Соломонових 14: 22.

³¹⁷ Книга Псалмів 33 (34): 15. Пор. зі словами молитви: "єже по испов?даніи сем уклонитися от зла и помощію Божією творити благоє" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 351].

³¹⁸ Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Івана 1: 12. Пор.: Єлйцві же прЇАїш єго, длде Й/ИЪ UJB/ldCTB ЧЛДШ/ИЪ ВЖІИ/ИЪ выти.

³¹⁹ Цікаві міркування на тему "духа правди" в царя подав свого часу Семен Климовський у своїй дидактичній поемі «О правосудію началствуюгцих, правдВ и бодрости их». Див., наприклад: "Бог мирствует с правдою, что правда требует, / то и Бог благоволит и с нею двйствует, / правда же со Богом мир содержйт сладчайший, / не пребудет без Бога а ни час кратчайший; / Бог с правдою, правда з Богом живет во вся в?ки: / сим м?рилом казнь приемлют злобни челов?ки" [Барокова поезія Слобожанщини / Упорядкування, передмова, примітки та коментарі Леоніда Ушкалова. - Харків, 2002. - С. 103].

³²⁰ Фразу престб/іы сй/іьны^ъ узято з Книги Премудрості Соломонової 5: 24.

³²¹ Парафраза Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдв вгъ нлшъ; Це означає, що Сковорода ототожнював Правду з Богом, так само, як, приміром, Лазар Баранович ("Chrystus iest prawda..." [BaranowiczL. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - S. 130]) або навідомий автор славетної лірницької пісні «Про Правду і Кривду»: "Бо сам Господь -Правда, і смирить гординю, / Сокрушить Неправду, вознесе святиню" [Драгоманое М. Політичні пісні українського народу. - Женева, 1885. - Ч. II. - С. 213].

³²² Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 20 (21): 8. Пор.: й шт'ік вышнагш не

ПОДВЙЖИТСА.

³²³ Книга Псалмів 20 (21): 8.

³²⁴ Парафраза Дій св. апостолів 10: 38. Пор.: помада єгб вгъ д^0/иъ.

³²⁵ Книга пророка Ісаї 61: 1; Євангелія від св. Луки 4: 18.

³²⁶ Павло Фівейський (228-341 pp.) - перший єгипетський пустельник, найбільш шанований преподобний у православній традиції. Недаром його ім'я названо першим у молитві до преподобних: "Преподобній и богоносніи отци наши, Павле ?ивейскій, Антоніє Великій, Оеодосіє, Євоіміє, Макаріє, Аоанасіє, А?онскій, Савво Освященный..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 324 (третя пагін.)].

³²⁷ Преподобний Антоній Єгипетський (Великий) (251-356 pp.) - уславлений затворник, зверхник перших чернечих спільнот.

³²⁸ Преподобний Сава Освящений (439-532 pp.) - засновник кількох монастирів у Палестині, з-поміж яких і славетна Велика лавра.

³²⁹ Ідеться про Пахомія Великого (бл. 292-347 pp.) - фундатора єгипетського кіновіального, тобто спільножительного, чернецтва.

³³⁰ Книга Псалмів 33 (34): 15.

³³¹ Парафраза Євангелії від св. Матвія 11: ЗО. Пор.: иго во /иое В/іго, й вреліА ліое легко єств.

³³² Від лат. habitus - 'зовнішність, вигляд, образ'.

³³³ Нітрійські гори, або Нітрійська пустеля, - солончаковий скелястий степ на західному березі Нілу, де, починаючи з II ст., мешкали пустельники.

³³⁴ "Важко бути злим" (гр.).

³³⁵ Сковорода має на думці слова: й в^а лійлштв йлїнХ є^їссей гмдшХгс вер^Х є™ (Четверта книга царств 2: 13).

³³⁶ Сковорода має на думці слова: швлече во ліа въ рй^Х спнїа й одеждекі вєсєлїа (шд^а ліа) (Книга пророка Ісаї 61:10).

³³⁷ Книга пророка Ісаї 51: 16.

³³⁸ Неточна цитата з Четвертої книги царств 2: 9. Пор.: Дії вХдетъ оуво Д^ъ, йже въ тев'Е, еХгХвъ во /ин?.

³³⁹ Фразу д^ъ в^рві взято з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 4:13.

³⁴⁰ Сковорода має на думці слова: И рече Є/іїссей: да вХдетъ оуво Д^ъ, иже въ тев^, сХгХвъ во /ин? (Четверта книга царств 2: 9).

³⁴¹ Сковорода має на думці слова: И пріАтъ пл'ііі /ий/іштв свою, й свйтъ ю, й оу дсіри ?к

въ вбдХ, й р^стХпйсА водл шдХ й шдХ: й проидбстл обл по (Четверта книга

царств 2: 8).

³⁴² Сковорода має на думці слова: й веп/іыве жел^^о (Четверта книга царств 6: 6).

³⁴³ Див. прим. 38.

³⁴⁴ Книга пророка Ісаї 61: 10.

³⁴⁵ Скинія (гр. ащ?ц) - переносне святилище, що його мав богообраний народ до побудови Єрусалимського храму.

³⁴⁶ Лат. mantellum - 'покривало, плащ'.

³⁴⁷ Сковорода має на думці слова: И пріАтъ (єлїссей) /ий/ішть Й/іїинХ, йже іиде вер^Х єгш,

й оудлри въ вбдХ, й не р^стХпйсА воді И рече: гд'Б вгъ й/іійнъ ііффш; И оу^-д<ірн

Є/іїеееЙ ВОДЫ (вторйцею), Й р^СтХпЙіШСА ШдХ Й ШдХ, Й прейде Є^їссей ПО cXj(X

(Четверта книга царств 2: 14).

³⁴⁸ Транслітерація середньовічного лат. observatorium - 'споглядальна вежа'.

³⁴⁹ Книга пророка Аввакума 2:1.

³⁵⁰ Сковорода має на думці слова: И рече є^їссей: да вХдетъ оуво Д^ъ, йже въ тев^, сХгХвъ во /ин? (Четверта книга царств 2: 9).

³⁵¹ "Важко бути злим" (гр.).

³⁵² Парафраза Євангелії від св. Івана 11: 22. Пор.: Зфе прбсиши СЗ вгл, длстъ тев? вгъ.

³⁵³ "Важко бути злим" (гр.).

³⁵⁴ Сковорода цитує в трохи зміненому вигляді леонівські вірші з поетики свого професора богослів'я в Києво-Могилянській академії Георгія Кониського (1717-1795). Пор.: "Чиста птица Голубица Таков нрав им?ст: / Буде м?сто Где нечисто, Тамо не почиєт. / Но где травы и дубравы и сВнь єсть от зноя - / То прилично, То обычно М?сто єй покоя" [Волинський П. Основи теорії літератури. Вступ до літературознавства. - Київ, 1962. - С. 183].

³⁵⁵ Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 20: 5. Пор.: Водл Г/іХвок^і сов^тъ ВЪ сердцы /ИХЖіі.

³⁵⁶ Див. прим. 161 до діалогу «Наркісс».

³⁵⁷ Можливо, це парафраза Книги Ісуса, сина Сирахового ЗО: 27. Пор.: Світло сердце й влаго UJ врлшн? Й (1) йди своей ПОПЄЧЄТСА.

³⁵⁸ Сковорода має на думці слова: Еашє же далече СЗ него стлдо свинш /инбго плсб/ио (Євангелія від св. Матвія 8: ЗО). Див. також: Євангелія від св. Марка 5: 11; Євангелія від св. Луки 8: 32.

³⁵⁹ Сковорода має на думці слова: й се, (Звїе) оустре/ийсА стлдо все по врегХ въ /йоре, й оутопбіш въ вод^ъ (Євангелія від св. Матвія 8: 32). Див. також: Євангелія від св. Марка 5: 13; Євангелія від св. Луки 8: 33.

³⁶⁰ Сковорода має на думці слова: И се, весь грлдъ й^ыде въ ср^тенїе ійсови: й вйд^вше Єго, /ИО/ійіш, йкш давы прешмъ СЗ пред?/іъ й^ъ (Євангелія від св. Матвія 8: 34).

³⁶¹ Очевидно, це парафраза Євангелії від св. Івана 12: 43. Пор.: воз/ігсвйіш во плче C/1<jbX

ЧЄ/ЮВ^ЧЄСКХК>, НЄЖЄ С/ІЛВХ вжїгс.

³⁶² Див. прим. 161 до діалогу «Наркісс».

³⁶³ Сковорода має на думці слова: й уемлк сн^си вса днй животі твоегш (Перша книга Мойсеєва: Буття 3: 14).

³⁶⁴ Сковорода має на думці слова диявола: легешнъ й/ИА /ин?, йкш /инб^и єс^ьі (Євангелія від св. Марка 5: 9; див. також: Євангелія від св. Луки 8: ЗО).

³⁶⁵ Див. прим. 89 до циклу «Басни Харьковскія».

³⁶⁶ Сковорода має на думці слова: оудбв^е єсть вє/ібХдХ скво^? Йг?іин? оушы проитй, неже вогатХ въ цртвїе вжїе вийти (Євангелія від св. Матвія 19: 24).

³⁶⁷ Гр. афєбрсог - 'нужник'.

³⁶⁸ Очевидно, Сковорода має на думці слова: йкш росл ^ер/ИшнсКііА с^одацма нл гбры сїшнскїа (Книга Псалмів 132 (133): 3).

³⁶⁹ Див. розмову Ісуса із самарянкою про живу воду в Євангелії від св. Івана 4: 10-15.

³⁷⁰ Неточна цитата з Другої книги царств 23: 15. Пор.: кто нлпойтъ /ИА водою;

³⁷¹ Євангелія від св. Івана 4:15.

³⁷² "Важко бути злим" (гр.).

³⁷³ Див.: Книга Рут 2: 1-18.

³⁷⁴ Сковорода добре знав звичаї та обичаї Угорщини, оскільки перебував там п'ять років у складі Токайської комісії.

³⁷⁵ У християнській традиції, зокрема іконографічній, віл є символом євангеліста Луки. Пор., наприклад, поезію Івана Величковського: "Луки благов?стіс от жреца начася, / того ради вол жремій при нем написася" [Величковський І. Твори. - Київ, 1972. - С. 105].

³⁷⁶ Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 9: 9. Пор.: да не уаг^адиши

ОуСТнХ BO/id /ИО/ІОТАЦкІ.

³⁷⁷ Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 24. Пор.: єгдл йспр^днйтъ ВСАКО Hd4<J/iCTBO Й ВСАкХ B/1<JCTb Й сЙ/іХ.

³⁷⁸ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 49: 9. Пор.: ск??иенъ /іьвовъ іХда: СЗ

/i^TOpdC/ІИ.

³⁷⁹ Книга пророка Ісаї 5: 29.

³⁸⁰ Парафраза Книги Притч Соломонових 28: 1. Пор.: Е^глетъ нечестйвый ни єдйно/иХ же ГОНАфХ, првный же Йкш /іевъ OynOBdA.

³⁸¹ Символом євангеліста Марка є лев. Пор.: "Марку лев знаменіє, яко он начал єст / гласом в пустини, иже, яко лев, кричал єст" [Величковський І. Твори. - Київ, 1972. - С. 105].

³⁸² Книга пророка Михея 4: 13.

³⁸³ Парафраза Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 9. Пор.: во^/іегъ почй йкш левъ й йкш ск??иенъ: кто во^вХдитъ єго; Див. також: во^/іегъ оуснХ/ГЬ єсй йкш левъ й йкш ск??иенъ: кто во^вХдитъ єго; (Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 9).

³⁸⁴ Неточна цитата з Книги пророка Авдія 1: 4. Пор.: (іщ во^нєсєшиса йкоже 6ре/гь й ащ ПО/ІОЖЙШИ ГНІЗДО ТВОЄ сред? ВВ^ЗДЪ, II СЗтХдХ свергХ ТА, г?іетъ гдь.

³⁸⁵ Книга Псалмів 18 (19): 5.

³⁸⁶ Символом св. ап. Івана Богослова як євангеліста є орел. Пор.: "Іоан орла имат, яко возл?таст / к солнцу-Христу и єго божество являєт" [Величковський І. Твори. - Київ, 1972. -

С. 105].

³⁸⁷ Парафраза Книги Притч Соломонових ЗО: 18-19. Пор.: не в^/иъ: С/гЬдл оул'а па^ціа (по воадХ^гі) й пХтй g/Иіа (по/Г^цм) по кашнн, й сте^й кор^В/іА П/іовХцм по /иоргс й пХтш м&жа въ гоности (єгш).

³⁸⁸ Неточна цитата з Книги пророка Авдія 1: 4. Пор.: (іщ во^нєсєшиса йкоже 6ре/гь й ащ ПО/ІОЖЙШИ гн^дб твоє сред? ВВ^^Ъ, й СЗтХдХ свергХ ТА.

³⁸⁹ Сковорода має на думці слова: Иво птйца швр?те сев'І; ^а,иинХ, й гориш і, j гн'іічдо сев?, Йд^же ПО/ІОЖЙТЪ птенцы СВОА, О/ІТіїрЙ ТВОА, ГДИ СИ/ІЪ, Црі« /ИОИ Й вже /ИОЙ

(Книга Псалмів 83 (84): 4).

³⁹⁰ Третя книга царств 19: 10,14.

³⁹¹ Парафраза Першої книги царств 25: 26 та Четвертої книги царств 2: 2. Пор.: жйвъ гдь й ЖИВЛ дХіШ ТВОА.

³⁹² Парафраза Книги Псалмів 118 (119): 139. Пор.: Истла/іл /иа єсть ревноств твоа.

³⁹³ Книга Псалмів 118 (119): 158.

³⁹⁴ Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 19: 27. Пор.: се, /иві шстлви^о/иъ вса й

ВС/ГЁДЪ ТЄВЄ Йдб^О/ИЪ.

³⁹⁵ Трохи неточна цитата з Першого соборного послання св. ап. Івана 4: 8, 16. Пор.: вгъ /ігсвві єств. Сковорода має на думці 534-у емблему зі збірки «Symbola et emblemata», яка називається «Горлица со своими птенцами взираюгцая на убитаго самца» (підпис "Нын? познаю, что есть любовь. Nunc scio, quid amor sit") [Емвлемы и с?мволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. -С. 134-135].

³⁹⁶ Сковорода має на думці слова: чвЗнецъ єлеа не оу/иЗ/іитсА до дне (Третя книга царств 17: 14).

³⁹⁷ Див. прим. 247.

³⁹⁸ Книга пророка Захари 12: 10; Євангелія від св. Івана 19: 37.

³⁹⁹ Парафраза Книги Псалмів 44 (45): 9. Пор.: C/MvpHd й стекти й каиа СЗ рй^ъ твой^ъ.

⁴⁰⁰ Сковорода має на думці слова: ПрЇАСтл же т^/іо ійсово й шввйстл є рй^/ии со •Зрш/иЗтві (Євангелія від св. Івана 19: 40).

⁴⁰¹ Це - контамінація Плачу Єремїї 1: 16 (Очи /иой щл'іаітІ вбдХ, йкш о^дл/іЙса СЗ /иенє оут^ішАЙ /Иа) та Книги пророка Амоса 8: 13 (Бъ той денв шскХд^гстъ д?вві дшврвіА).

⁴⁰² Парафраза Пісні над піснями 2: 12. Пор.: Г/іЗсъ гбр/іицві ывіішнъ въ уешй нЗшей.

⁴⁰³ Неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 11: 2. Пор.: шврХчй^ъ во вЗсъ єдйно/иХ /иХжХ д^вХ чйстХ.

⁴⁰⁴ Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 25: 9. Пор.: йдйте же гте къ продлгсцш/иъ.

⁴⁰⁵ Очевидно, це парафраза Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 24. Пор.: и шв/ієціЙса въ НОВОГО ЧЄ/ЮВ^Кіі, СО^ДііННііГО по вгХ въ прЗвд? й въ преподбвїи йстинві.

⁴⁰⁶ Книга Псалмів 4: 4.

⁴⁰⁷ Книга пророка Ісаї 33: 17.

⁴⁰⁸ Парафраза Книги пророка Ісаї 11: 2 (пор.: й почіетъ нл не/иъ д^ъ вжїй, д^ъ пр/йерости й рЛ^Нліа, д^ъ сов^Тіі й кр^пости, д^ъ в^д^Ьнїа й В/Ігочєстїа) або відповідного молитовного тексту (пор.: "Дух премудрости, дух разума, дух страха Божія" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 34 (друга пагін.)]).

⁴⁰⁹ "Камень в?ры" - одне з Божих імен. Пор.: "Камень в?ры краєугольньїй же и основаніє церкви своєй сам сый, Христе Боже..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 125 (третя пагін.)].

⁴¹⁰ Ідеться про слова Христа: тві єсй сшшнъ свшъ ішнинъ: тві нлречешисА кйфсі, єже ск^Зєтса петръ (Євангелія від св. Івана 1: 42).

⁴¹¹ Фразу по сердцХ єг<Ь взято з Другої книги параліпоменон 6: ЗО.

⁴¹² Див. прим. 257 до рубрики «Дисти до різних осіб» (лист № 110).

⁴¹³ Див. прим. 134.

⁴¹⁴ Прізвище відкривача Америки, славетного іспанського мореплавця Христофора Колумба (лат. Columbus) (1451-1505 pp.) походить від лат. columba - 'голуб'.

⁴¹⁵ Книга пророка Аввакума 2:1.

⁴¹⁶ Тобто обсерваторія.

⁴¹⁷ Неточна цитата з П'ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 34: 7. Пор.: не ште/ин^ст? очи є™, ни нітлііта оустн? є™.

⁴¹⁸ Це - слов'янський відповідник лат. stulta philosophia та гр. цороадфіа. Сковорода вживав усі ці три форми.

⁴¹⁹ Фразу йкш /іевъ возреветъ узято з Книги пророка Осії 11: 10.

⁴²⁰ Книга пророка Осії 4: 19.

⁴²¹ Книга пророка Осії 11: 10.

⁴²² Див. прим. 186 до циклу «Сад божественных п?сней».

⁴²³ Можливо, це парафраза Книги Йова 38: 21. Пор.: Б^/ИЪ оуво, йкш тогдл рожденъ єсй.

⁴²⁴ Фразу Hd пХте^ъ свой^ъ узято з Книги пророка Єремії 18: 15.

⁴²⁵ Парафраза Книги пророка Ісаї 35: 10. Пор.: (Яв^Ьже во/і^^нв й печаль й во^дьі^нїе.

⁴²⁶ Очевидно, Сковорода має на думці слова: "Сам твоя от твоих теб? приносягцих..." [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 167 (друга пагін.)].

⁴²⁷ Сковорода має на думці слова: кбшницХ грб^дЇА й дебети ва^ницъ С/ибквей (Перша книга царств 25: 18).

БЕСВДА 1-я,

НАРЕЧЕННАЯ

Observatorium. (Сіон)

Лйца:

Аоанасїй¹, Лбнгин², Яков³, Ермблай, Григорій⁴

Григ[орїЙ]. "Прїйдите, взыйдем на Гору Божію..."⁵

О Бесіідка! О Сад! О Время л іі і пос! О Друга мой! Восхигцаюсь веселїем, вйдя вас, моих Собесіздников.

"Прїйд[ите], взыйд[ем] на Гору Господню..."⁶

А?ан[асіЙ]. Вчера нападала на мене ужасн?йшая Скука и, как пшенйчную Нйву Вихр, колебала. Едва довл?л отбйться.

Григ[орїЙ]. Блажу тебе, друг мой: Радуйся, Вбине Христов! Сія есгь Побііда наша, поб?ждаюгцая не плоть и кровь людскую, но б?шенныя мысли и мучйтельные Духи⁷. Они-то суть Сілі я, Глава и Начало всякїя челов?ческія Злобы, а власть тмы⁸ житейскїя, опаляюгцїя Душу мертвых челов?ков.

А?ан[асіЙ]. Я вчера не был мертвым, а т?м-то самым и чувствовал, что сердце моє горестн?йшим н?кіим огнем опалялося.

Григ[орїЙ]. Как? ты вчера не был мертв?.. Не достойно ж я тебе назвал Блаженным.

Аєан[асїЙ]. А мн? твоє слово не понятно.

ГРИГ[ОРЇЙ]. Бьіл ли кто болен? тот н?сть болен. А кто был мертв, тот есгь уже жив⁹.

Как пройшла ночь смерти, так насгал День Жизни.

А?ан[асіЙ]. Вот теб? крючки по Закоулкам¹⁰! а Закоулки по крючкам. Кто ли заперті,/! Закоулок? Тот перейшол Крючок. Не погн?вайся, я не Пророк, и меня твой Свйток внутрь не услаждает¹¹.

Григ[орїЙ]. О любезный Челов?че! Коль сладка Сердцу моєму простота твоя!

Аєан[асїЙ]. Но не сладка Гортани моєму словеса твоя¹². Помилуй: Бес?дуй просг?е.

Григ[орїЙ]. Есгь, что мнится правым, но сугцеством крйво¹³. И есть, что мнится разврагценньїм, но Есгесгвом правое. Если Закоулок ведет к Правот?, по Концу своєму прав есть. Но косоглазый тот прямик и крючковата есгь простота, отверзаюгцая Проспектйву¹⁴ и Архитектурной Мост прямо во Град Лжи. Конец д?лу Судья¹⁵. Чтб-то показалось ли теб? Крючком, что ли?..

^а Primo et novissimo amico meo Andrea Joannidi Kowalewscio, Domino Vice Tribuno proprii fetus editionem dono affero. Senex Gregorius de Sabba Skoworoda. [Першому й останньому моєму другові Андрію Івановичу Ковалевському, панові віце-іубернаторові, присвячую й дарую витвір моєї душі. Старець Григорій Савич Сковорода (лат.)].

А? АН [АСЇЙ]. Я вчера, слышь, не был мертвым, а днесь жив есмь¹⁶. Так не достоин ли я Ублаженїя и твоего сорадованїя?

Григ[орїЙ]. Таковаго величанья досгоин и Буйвол. Он тебе здоров?е и вчера не был мертвым.

А?ан[асіЙ]. По мн?, изволь, блажи и его. Буйволовское Блаженство моего не упразднит. Неужель Милость Божїя в одних точїю наших выгодах ограничилась?

"ГЦедрбтьі Его на вс?х д?л?х Его"¹⁷.

И я благодарю Ему, что досел? есмь жив.

ГРИГ[ОРЇЙ]. Чем ты ув?рен в живот? твоем?

А?АН[АСЇЙ]. Разв? ты Член Сёкты Пиррбнскїя¹⁸? А мн? в доказательство употребить Трость сію¹⁹?

Григ[орїЙ]. Разв? т?м, что шатко похаживаеш?

А?ан[асіЙ]. То-то видиш, моє ті,ліііпко, слава Богу, котится, как тел?жка. Ай дядя!..

Григ[орїЙ]. Дядя Сестрйнцу своєму не сов?товал ?хать в глубоку Ос?нь возком, но верхом на Свадьбу. А?бнька р?шился ?хать возком: сам себ? Господин и Кучер.

В пол? сред? Брбда Лошак отпрягся, оставив Колесницегонителя во потоп? вод многих.. .²⁰

А?АН[АСЇЙ]. Ну! Что сгал? Вези дал?е.

Григ[орїЙ]. Не везется. Аоонька с нуждою п?ш добрался до брачнаго дому, испольнив Пословицы:

"Сп?шил на Об?д, да и Ужина не засгал"²¹.

"Кто сп?шит - насм?шит"²².

Вот теб? твоя тел?жка!

А?АН [АСЇЙ]. Молодчик твой был в?трогон.

Григ[орїЙ]. Старик Аоонька с женою своєю посгроили себ? хатку на льду²³. В седмый день с полночи пришол, как тать, дождевой Поток и стагцил их с Храминкою в Потоп...

А? АН [АСЇЙ]. Вот разъ?хался с Баснями! Все твоє Доказательство на пустых небылйцах.

Григ[орїЙ]. Евангелїе разв? не Притчами учит? Забыл ты храмину, дураком основанную на п?ск?²⁴? Пусть учит без Притчей тот, кто пишет без красок! Знаєш, что Скбропись без красок, а Жйвопись пишет Красками. Но во обоих, как в Моисейской Купин?, д?йствует тойжде Язык огненный, если только мы сами не лишенны онаго ЯзьїКА:

"Начаша глаголати сгран[ными] Языки"²⁵.

Пускай, наприм?р, Книжник, сир?чь Муж учоный, напишет Сентенцію сію:

"Б?с скуки мучит душу".

Без сумн?нія, сердце его отрыгнуло, а Трость его написала слово благое²⁶. Но чем лучіна Трость Книжника Скорописца²⁷ от Кйсти Книжника Живописца, если он невидимое скучных Мыслей волнованїе изобразил утопающим челов?ком? Он со Іеремїею чрез челов?ка изобразил душу:

"Глубоко сердце челов?ку, и челов?к (то) есгь"²⁸, а со Исаїею чрез потоп изъяснил мучительное сердца обуреванїе: "Взволнуются нечисгивыи"²⁹.

Таковая Прйточная Р?чь ничем не хужа от оной, так сказать, безкрасочной р?чи, наприм?р:

"Душа их в злых таяше"³⁰.

Однако ж и ая самая пахнет притчею таюгцаго от воздушныя теплотьі льда. Так, как и de Книги Іовскїя Слово:

"Р?ка текугцая основанїе их"³¹, -

дышет сказкою о посгроенной храминк? на льду.

А?ан[асіЙ]. Как вьюн вьется. Трудно схватить.

Григ[орїй]. Вот, наприм[?р], безкрасочное слово!

"Вся погибнут"³².

Но коль красно сїе ж самое выразил Исаїа!

"Всяка плоть сі.ііо"³³.

Сноп травьї есть то пригожій Образ всей Гибели³⁴. Сам Исаїа без фигуры сказал сл?дуюгцее:

"Дати плачугцим веселїе"³⁵.

Но коль благообразно и краснопйсно то же он же:

"Скочит хромый, аки Елень"³⁶.

"Востанут Мертвыи"³⁷.

Труп лежаггцй есгь образом души, в уньїлу отчаянносгь поверженныя. Тогда она, как стерво, лежит дол? в плачевной сгуж? и скрежет?, лишенна животворягцаго теплоты Духа и жизненныя проворности. Будьто Змїй, лютым мразом одебел?вшій там, гд? Кавказская Гора сг?нью своєю заст?няет ему спасительный Солнечный Св?т.

Сія оледел?лость находит тогда, когда в яблон? корень и мозг, называемый сердечко, а во внутренних душевных тайносгях тл?ет и увядает тоє, от чего все протчее, как дверь, зависит от Зав?са.

Прозр?л аю гн?здяшуюся язву очитый Іеремїа:

"В тайн? восплачется душа ваша"³⁸.

Сих движугцихся мертвецов изобразил Oda Зміями:

"Полйжут персть, аки Змїеве, пл?жугце по земли"³⁹.

А Павел от праха возбуждает, как пьяных:

"Востани Спяй..."⁴⁰

А?АН [АСЇЙ]. Куда тебе занес дух бурен⁴¹? Ты за?хал в невеселу сграну и в царство, гд? живут:

"Яко язвенны, спягцїи во гроб?х"⁴².

Григ[орїЙ]. А как душевная Унылость (Можно сказать: Ной и гной⁴³) образуется поверженным стервом, так сего ж Болвана оживленїем и восганїем на ноги живопишется Сердечное Веселїе.

"Воскреснут Мертвыи"⁴⁴.

Взглянь на восгаюгцаго пред Петром Енея⁴⁵! Он ходит и скачет, как Елень и как Тавй?а, сир?чь Серна⁴⁶, или Сайгак.

"Востанут сугцїи во гроб?х"⁴⁷.

Знай же, что он de говорит о веселій и слушай:

"Вси земнородныи возрадуются"⁴⁸.

Не забывай, Аоанаай, сея Сіраховскїя п?сеньки:

"Веселгв сер/it та живот человъку"⁴⁹.

А?AH[АСЇЙ]. Я се каждый день пою. Я веселїе весьма очень люблю. Я тогда только и радостен, когда весел. Люблю Пророков, если они одно веселїе нам поют. Не их ли Р?чи нареченны от древних Музами?³

Григ[орїЙ]. Так точно. Их п?ніе есть то в?гцаніе Веселїя. И сїе-то значит Еллински: ЕиаууеАю?⁵⁰, а затьїкаюгцїй от сих П?вцов Уши свои нар?цался Ацоїкюссир?чь буїй, безвкусньїй дурень, Еврейски Навал⁵¹, Римски Fatuus⁵²... Противный же сему: Еофос^с, или Philosophus⁵³. А пророк: Поофі]ті]с, сир?чь пров?гцатель, или звался - Поіі]тг|С, сир?чь Творец⁵⁴.

А?ан[асІЙ]. Ба! ба! Ты мн? Божїих Пророков под?лал Пійтами?

Григ[орїЙ]. Я об Орлах, а ты о Совах⁵⁵. Не поминай мн? обезьян и не дивись, что Сатана образ и имя св?тлаго Ангела на себе крадет.

Самое имя "Поіі]тг|с" что значит⁵⁶? Един только пророческїй дух провидит⁵⁷.

А?анасіЙ. Правда, что всяк художник - творец, и видно, что de имя закрытое. Одно только мн? не мило в Пророках, что их р?чи для мене суть сгрбпотныя, разврагценныя, завитыя, странныя, прям?е сказать: круто горисгыя, окольошыя, заплутанныя, необыкновенныя... Кратко сказать: бабья баснь⁵⁸, хлопотной сумозброд, младенческа небыль.

Кто может, наприм?р, развязать сїе:

"Ид?же труп, тамо собер[утся] орлы"⁵⁹?

Если ж оно простое, кто премудр не заткнет ноздрей от смрада стерва сего? ?ивёйская урбдивая Сфйнга мучила древле Егйптян⁶⁰. А нын? в?шает на страсть души наши Іерусалимская Красавица Марїам⁶¹. Вселенная, пробождаема вострїем Іеф?аевых Пик⁶², б?сится от бол?зни и ярясь вопїет:

"Докол? вземлеши души наши?"⁶³

Григ[орїЙ]. Нетопыр вопрошал Птенцов:

Длячего вы не любите л?тать ночью?

А ты длячего не любиш Днем? - спросйли Гбрличигц и Гблубя. Мн? воспягцает причина досгаточная, - отв?чает Темная Птица: Моє око не родилось терп?ть св?та... А наше Око - тмы, - ульїбнувшись, сказали Чисгыя Птицы.. ,⁶⁴

Аєан[асїЙ]. Замолк? Бай дал?е.

^а Сир?чь п?снями.

^ь A|jouao<; - безгтЁсненный, вкуса не имущій. ^с Еофод - вкус имущїй. Еофіа значит вкус.

Григ[орїй]. Иносгранцы вошли в Дом Соломбнов. Услаждались, взирая на безчисленные Образы безц?ннаго Богатства. Сл?пый с них, ощупывая фигуру Золотаго Льва, уязвил остр?йшими его зубами сам свою руку. Гости, исшед из дому, воскликнули:

"Коль возлюбленный дом!

И Горницы твоя, Сыне Давидов⁶⁵!

Сам Господь сотворил оныя".

"А я изшел из Чертогов уязвленным", - вскричал сл?пый. "Мы вид?ли, как ты то жезлом, то руками щупал", - сказали Очитые. Осязать и касаться есгь язва и смерть, а взирать и понять есгь сладосгь и неизреченное Чудо.

А?ан[асіЙ]. Опять тьі возвратился на свой Балясы.

Григ[орїЙ]. Прости мн?, Друг мой. Люблю Притчи.

А?ан[асіЙ]. К чему ж ты приточил притчи твой? Вить притча есгь Баляс, Баснь, пустошь...

Григ[орїЙ]. Слышал ты Пророческих р?чей фигуры. Фигура, Образ, Притча, Баляс есгь то же. Но сїи Балясы суть то же, что Зерцало. Весь Дом Соломонов, вся Библїа наполненна ими.

А?АН[АСЇЙ]. Если так, всуе защигцаеш Красавицу твою Библїю. Нёчево на Ее з?вать.

Григ[орїЙ]. Длячего ж ты з?ваеш в Зеркало⁶⁶?

А?ан[асіЙ]. К чему ж з?вать на Библїю, когда в ней голые Балясы? А зеркало - д?ло иное.

Григ[орїЙ]. Как иное, если оно есгь та же пусгошь? Разв? теб? не довелось быть в хрусгальньїх Фабриках? Оно есть пепел.

А?ан[асіЙ]. Пепел, но прозрачный⁶⁷. Он меня веселит. Я в нем вижу самаго себя. А всяк сам себ? миляе всего.

Григ[орїЙ]. О пл?ненный твоим Болваном Нарцыссе⁶⁸! Мило теб? в источник и в прозрачный пепел з?вать на гибельный твой Кумир, а не сносно смотр?ть во свягценныя Библёйныя Вбды, дабы узр?ть в Богозданных сих Пророческих Зерцалах Радосгь и веселїе, и услыніать преславныя сладости Благовъстіе:

"Днесь спасенїе Дому сему бысть"⁶⁹.

Повернись на право, сл?пец, выглянь из Бес?дки на небеса, скажи мн?, Что ли видиш?

А?ан[асіЙ]. Я ничево не вижу. Облаки вижу, а облак есть то Морская пара и ничто.

Григ[орїЙ]. О нетопыр! взглянь с прим?тою. Будь твоє Око Орлєє и Голубиное! Да избодет твоє вечернее Око Вран Соломоновскїй⁷⁰!

А? АН [АСЇЙ]. А! а! вот она Красавица! в восточном облак? Радуга. Вижу Её.

"Коль прекрасна аянїем своим!"⁷¹

Григ[орїЙ]. Нын? ж скажи мн?, что видиш?

Конечно, в пусгом не пустошь же видиш.

А?ан[асіЙ]. Радугу вижу, а чем она и что ли такое она есгь, город или село⁷², по пословиц?, не знаю, Бог весгь. Знаю, что сей Лук благокруглый облачный⁷³, испещренный называют Дугою, раєм, райком, радостною дугбю и Радугою⁷⁴.

Григ[оріЙ]. В Инд?йских Горах путешествовали Европейцы. Найшли кожаной М?х с хл?бами и такое же судно с вином.

Потом пришед над Прбпасгь, усмотр?ли по другую сторону что-то черное, лежагцее на Дорог?. "Авось еще Бог даст Хл?б, - вскричал Один, - я вйжу М?шйще". "Провались такой М?шище, - спорил другой, - я боюсь: то Зв?рище". "Кой Зв?рище? кленусь вам: то огор?лый пнище". Четвертый сказал: "То город". Пятый вопїял: "То село..." Так-то и ты видиш, а что ли такое оно? не знаєш.

А? АН [АСЇЙ]. Который же с них отгадал?

Григ[орїЙ]. Р?шил Гаданїе посл?дній.

А?АН [АСЇЙ]. Ну пошол! врїош.

Григ[орїЙ]. Точно село. Они псі, там ііосі.ліі.

А?АН [АСЇЙ]. И один не спасся?

Григ[орїЙ]. Один из 7 одобрил древнюю Пословицу:

"Боязливаго сына Матер? ридать нёчево"⁷⁵.

А? АН [АСЇЙ]. Кая ж пагуба их погубила?

Григ[орїЙ]. Дурной взор и дурна прозорливость. Как только взодрались на он-пол бездны, так вс?х их в смерть перемучил Инд?йскій Дракон.

А? АН [АСЇЙ]. Видно, что аи Прозорливцы им?ли рабское Лїино Око⁷⁶, а не Ревёккин пригожій взор, и не Лукина Товарища, Клебпы.

Фигурненькїй ты выточил балясик, право... Да к чему же ты его приточил?

Григ[орїЙ]. К твоим Очам на Очки.

Аєан[асїЙ]. А мн? на что твой Очки? Я и без них вйжу.

Григ[орїЙ]. Видиш так, как по Заход? Солнца курица⁷⁷. Чем больше з?вает, rl> Vi мен?е видит. Должно зр?ть, узр?ть и прозр?ть, ощупать и придумать, повидать и догадаться.

Красочная т?нь всгр?чает твой взгляд, а мечтанье да блисгает во твой Ум⁷⁸. Наружность шибает в Глаз, а из нея Спирт да мечется в твой разум. Видиш сл?д? вздумай Зайца. Болван?ет Предмет? умсгвуй, куда он ведет? Смотриш на Портрет? Помяни Царя. Глядиш в Зеркало? Вспомни твой Болван. Он позадй тебе, а видиш его Т?нь. Пред очима твоима благокруглый Радуги Лук⁷⁹, а за спиною у тебе - Царь небесных кругов Солнце⁸⁰. На прекрасную Его во Облак?, как в чисгом Исгочник? т?нь, гляди вн?шним взором, а на Животворящее и спасительное Его сїянїе взирай умным Оком... Чисгый Ум есгь то же, что Солнце. Его праволучныя сгр?лы⁸¹ прямо ударяют в лице Окиана, а самое их Жало, уклоняясь от лица Морскаго, кбсвенно бодет М?ть иную.

Сіе-то значит Блюсти и Примъчать.

Видим и осязаем в наличности, а прим?чаем и соблюдаем в Сердц?.

Таков Челов?к есть точный Обсерватор⁸². А жизни его поле есть то Обсерваторїум. Вон гд? один теб? Обсерватор! взглянь!

"На стражъ моей стану"⁸³.

А?ан[асіЙ]. О Голубчик мой! о мой Кум Аввакум⁸⁴! Воисгину люблю Его. Конечно, он что-то не подлое прим?чает на Страж? своей⁸⁵. Скажи мн?, мой Прозорливец: куда смотрит и что-то видит Пророческое Око твоє?

Григ[орїЙ]. Не шали, Аоанасїй. Не м?шай ему смотр?ть. Пускай себ? забавляется...

А?ан[асіЙ]. Вот! а мы что? Пускай же и нам покажет то, что видит. Так ли, друг мой Лбнгин? А Ермолай наш др?млет. Слышь, Ермолай! Востани, спяй⁸⁶!

Др?мая, как Курица, пугце не усмотриш.

Лонгин. Пожалуй, не шуми. Я не сплю, я все сльїшу.

А?ан[асіЙ]. Ермолай др?мает, а ты глубоко задумался, и то же, что спиш. Вить я не тебе бужу. Однак и ты ободрись. Давай перейдем до Пророка! Докол? нам быть печальными?

"Прейдем до Ви?леема"⁸⁷.

Яков. Постой, Аоанасїй! постой, не сп?ши!

А?АН[АСЇЙ]. Йду Рыбы ловити⁸⁸.

Яков. Не забудь же торбы взяти⁸⁹.

А?ан[асіЙ]. Ба! Друг мой, гд? ты взялся? Глас твой возвеселил мене.

Як[ов]. Я вашу всю Бес?ду до одной нитки слышал под Яблонею. А твоим р?чам см?ялся.

А? АН [АСЇЙ]. Люблю, что см?ялся. Я плакать не люблю.

Як[ов]. Куда ты поднимаеш крйла лет?ть?

А?АН [АСЇЙ]. А вон-гд?, видиш, на Гор? Пророк!

Як[ов]. Гд? теб? Пророк? То пасет Овцы Пастыр из Рыбенс-Дбрфа⁹⁰. О Простак! Или ты шут, или Младенец.

Аєан[асїЙ]. О когда бы мн? быть оным Младенцем!

"Открыл еси та Младенцем..."⁹¹

Як[ов]. Разв? ты не слыхал мудраго онаго слова:

"Не м?сго святит Челов?ка"⁹²?

А?АН [АСЇЙ]. Слыхал, да не вздумалось.

Як[ов]. Попловй во Іерусалим. Внїиди в Палатьі Соломоновскїя. Проберись в самый Давїр, Храм Его. Вздерись хоть на ?авбр, хоть на Галилёю, хоть на Синай. Водворись в Вертеп? Виолеемском, или при Силоам?, или над Іорданом. Вселися зд?сь в Пророческїя Келій. Питайся с ними бобами. Не пій вина и Сікеры⁹³. Яждь Хл?б и воду в м?ру. Над?нь Илїину Мантію⁹⁴ и сандалїа. Опояшись Іереміиным чрёсленником⁹⁵. Разм?рь Іерусалимскїй Храм со Іезекїилем⁹⁶. Разочти с Данїилом крючкй Седмин его⁹⁷. Стань Казначеем при Хрисг?. Од?нься в Кафтан Его и спи в нем, и об?дай, и вечеряй вм?ст?. Наложи на себе Петровы и Павловы Узы. Разд?ли Море. Возврати Різки. Воскреси мертвых. Каждую неделю д?йсгвуй над собою седмину Церковных Церемоній. Если можеш, вознесися выспрь к Деннйц?. Сядь на Радуг? судією⁹⁸. Займи для себе Чертоги в Солнц? и Лун?⁹⁹. Осгавь всю вётошь под Солнцем. Взлети к нбвостям с Орлами.

Воспяти небешым Кругам теченїе с Навйном¹⁰⁰. Повели в?тренным волненїям¹⁰¹, и протч[ая] и протч[ая].

А я при вс?х сих Знаменїях и Чудесах твоих воспою в честь твою Соломбновскую П?сеньку:

"Суета суетстбїй"¹⁰².

Или сію Гамалїевскую:

Буря море раздымает,

В?тер пб/шы...¹⁰³

Если не процв?тет в Душ? твоей оное Понятїе, кое обитало в Сердц? Мойсея и Илїй, и того Единаго Мужа, с к?м они ведут свою на ?авбр? бес?ду. Если для тебе не понятен и не прим?тен, а посему и не вкусен оный Исход, сир?чь Центр и Мъть, куда бьет от чистаго их сёрдца Дух Прав, как из Облака праволучная сгр?ла Мблнїина¹⁰⁴. Ей! воспою теб?:

"ВСЯЧЕСКАЯ СУЕТА"¹⁰⁵.

А? АН [АСЇЙ]. Однак я йду до Пророка. Нигд? он от мене не скроется.

Як [ОБ]. Вот теб? без соли и Уксусу салата¹⁰⁶! Скажи мн?, не вкусньїй Шут, Что то есть Пророк?

А?АН [АСЇЙ]. Пророк есть Челов?к очйтый.

Як [ОБ]. Вить же ты ни Челов?ка, ни Пророка не найдені.

Аєан[асїи]. Будьто велика Фигура найтить Челов?ка.

Як[ов]. Очень велика Фигура, и ты вм?сго Очитаго попадешь на сл?пца, а вм?сто челов?ка, на его скотину. Испольниш Пословицу:

"Ъхал в Казань,

Да за?хал в Р?зань"¹⁰⁷.

А? АН [АСЇЙ]. Фу! на то будет у нас перебор.

Як [ОБ]. Как может им?ть перебор сл?пец, а омраченный найтить Просв?гценнаго?

А? АН [АСЇЙ]. Врїош, Якупіа. Я с очима.

Як [ОБ]. Да откуду же у тебе Челов?ческое Око? Вить челов?ческим оком есть сам Бог.

Аєан[асїЙ]. Так разв? ж у мене 2 Боги во лбу? Куда ты, брат, за?хал? Бог с тобою!..

Як [ОБ]. А я молюся, чтоб Он и с тобою так был, как есть уже со мною.

Аєан[асїЙ]. Кошелек пустой, нёчево дать на Молитвы. Да ты же, брат, и не non.

Як [об]. О друг мой! не было б мн? от тебе сладчайшїя Мзды, как если бы я до того домолился, дабы испольнилось на теб? Желанїе, сир?чь Молитва, просв?гценнаго и радосготворными Очима взираюгцаго и вопїюгцаго Исаїи:

"Свътися, СБЪТИСЯ Їерус[алиме] .. ,"¹⁰⁸

"Се тма покрыет Землю..."¹⁰⁹

"На теб? же явится Господь

И СЛАБА ЕГО..."¹¹⁰

А? АН [АСЇЙ]. Ну полно с Пророчьими Лоскутками! Много вас таких Ветошников и лоскутосошивателей. А скажи мн? только тое, о чем Пророки пишут?

Як[ов]. То же, что Евангелисты, о едином Челов?к?.

А?ан[асіЙ]. Так выплутайся же ты мн? из сего Узла: длячего мн? нелзя найтить Челов?ка?

Як[ов]. Фу! длятого что не знаєш, что то есгь Челов?к. Не узнав прежде, что значит Адамант, ни с Фанаром, ни с Очками не найдеш, хоть он есть в ГибіпцІ) твоем¹¹¹. Ну! найди мн?, если скажу, что в Домик? твоем есгь Амбра¹¹².

А?ан[асїй]. А Бог Её в?сгь. Амбра или Умбра¹¹³.

Як[ов]. Э! не Умбра, но Амбра...

А?АН [АСЇЙ]. Амбра твоя что значит, не знаю. Сій Города мн? совс?м не знакомы. А челов?ка знаю. Перевидал я их один, другой 1000000.

Як[ов]. Видал и з?вал, но не увид?л и не знаєш.

А?АН [АСЇЙ]. Я и тебе вижу и знаю.

Як[ов]. От рожденїя ты не видал и не знаєш мене.

Аєан[асїи]. Или шутиш, или ты впал в Обморок...

Як[ов]. Что-то запахло теб? Обмороком?

Аєан[асїи]. И мою Голову поразил ты мраком твоим.

Як[ов]. Я, Яков, есмь Челов?к. А ты Челов?ка не знаєш, посему и не видиш. Гд? ж теб? Обморок?

Аєан[асїи]. О Челов?че! Когда бы ты в голов? моей не потушил Осганков св?та молитвами твоими¹¹⁴! Ты мн? наскажеш, и до того уже доходит, что у мене ни очей ни ушей, ни рук ни ног не бывало.

Як[ов]. Да только ли рук и ног? Ты весь ничтоже. Ты Умбра, ты т?нь не испов?дуюгцаяся:

"Господи, Человъка не имам"¹¹⁵.

Аєан[асїй]. Почему же Я н?смь Человък?

Як[ов]. Может ли быть челов?ком то, что ничтоже?

Аєан[асїЙ]. Как же я есмь "ничтоже" твоє?

Як[ов]. Скажи ж мн?, почему есть ничтожесгвом Дым, Пар, Т?нь?

А?ан[асіЙ]. Кая ж вина лишила мене Челов?чесгва?

Як[ов]. Тая, что ты не искал.

Аєан[асїЙ]. А не искал почему?

Як[ов]. А почему не игцеїн Амбрьі?

Аєан[асїЙ]. Есть ли она? и что то есгь она? не знаю.

Як[ов]. Не в?руяй о Есгесгв? Человъка, не игцет Его, не обр?тает и не в?сть Его.

Аєан[асїЙ]. Как же протчїе люди? Разв? не разум?ют? Всегда им Человък во устах.

Як[ов]. Вс? бес?дуют о всем. Но не вс? Знатоки. Бредут в сл?д влад?ющая Мбды, как Овцы. А Человък разум?ет Путь свой.

А? АН [АСЇЙ]. И так они слабо знают и дурно видят?

Як [об]. Так, как ты, и т?м же оком. Но что теб? до людей? "Знай СЕБЕ..."¹¹⁶ Довольно про тебе. Т?м мы не знаєм себе, что всю жизнь любопытсгвуем в людях. Осудливое Око наше дома сл?пбтствует, а з?вая на Улицы, простирает Луч свой во внутренносгь Сос?дских ст?н, приникнув в самое их Пйщное Блюдо и в самый іорящїп в спальн? их ночный Св?тилник. Отсюду Критйческїя бес?ды. Богатые столы во вс? колокола повсюду звонят осужденїем. Кая польза любопытно з?вать и ц?нить путь побочных Путников, а презирать без наблюденїя ведущую нас стезю? Отсюду Заблужденїе, просгупка, преткновенїе и Паденїе.

Что пособит знать, по сколько Очей во лбу им?ют жители Лунные и доз?ваться чрез всепрехвальн?йшее Штекляное Око до черн?ющих в Лун? пятен, если наша З?ница дома не прозбрна? Кто дома сл?п, тот и в Гостях, и кто в своей Горниц? не порядочен, тот на Рынк? пугце не исправен. Если ж ты дома сл?п, а в людях очйт, знай Притчу:

"Врачу! сам прежде исц?лись"¹¹⁷.

Не твоє то, но чужеє Око, что не теб? служит. Чучел тот, не Мудрец, что не прежде учит сам себе. Лже-монета всегда по рынк? брбдит, дома пугце опасна. "Знай себе..."¹¹⁸ Т?м-то не разум?ем и Библїи, что не знаєм себе. Она то-есть Вселенская Лампада, огненная Фарїйская Вежа¹¹⁹ для Мореплавающїя жизни нашея. Она-то есгь:

"Друг в?рен, кров кр?пок.

Обр?тый же Его, обр?те Сокровище"¹²⁰.

Но когда на домашней нашей стез? о Бревно претыкаемся, тогда и на Улицах друга нашего, нас, по лицу судящих Лицем?ров, самая м?лочная соблазняет щёпка¹²¹. Заплутываемся, как кровожаждная муха, в пагубную паучйну плотских Дум подло ползающаго сердца нашего. Падаєм в с?ть и мрёжу нечистых Уст наших. Погрязаем, как Олово, в потоп? лстиваго Языка¹²². Погибаем в?чно в священн?йшем сем Лабиринт?¹²³, не достойны вкусить сладчайшїя оныя Пасхи:

"Един есмь аз, дондеже ПреЙду"¹²⁴.

Возвратися ж в дом твой, о буйный Челов?че¹²⁵!

Выйди вон из тебе дух пытливый¹²⁶, а сам изыйди из Лика у Павла нам?ченных Жен оплазйвых¹²⁷. Очисти свою прежде Горницу. Сыщи внутрь себе Свът¹²⁸. Тогда найдеш и Библейным ссором погребенную драхму¹²⁹. Стань на собственной твоей страж? с Аввакумом:

"На стражъ моей стану"¹³⁰.

Слышь Ушима! На страж? моей, а не чуждей.

"Знай себе,

Довл?ет за тебе"¹³¹.

А?ан[асіЙ]. Не без толку ты наврал. Но только тое для моих Зубов терпким и жестоким кажется, будьто я даже и сам себе не знаю.

Як [ОБ]. Не уповай на твоє знанїе, а Р?чи Пророков почитай не пусгьіми. Не все то ложное, что теб? не понятое. Вздором теб? кажется т?м, что не разум?еш. Не кичись твоєю прозорливосгью. Вспомни Инд?йских путников.

Чем кто глуп?е, т?м горд?е и самолюбн?е. Пов?рь, что не из дура родилось Іеремїино слово:

"Воззр?х, и се не б? Челов?ка...¹³²

И не вид?х Мужа"¹³³.

А? АН [АСЇЙ]. Разв? ж около Его людей не было?

Як[ов]. А гд? ж сей твари н?т? Но они были Умбра, или т?нь, а не прямые люди.

А?АН [АСЇЙ]. Почему же они т?нь?

Як[ов]. Потому что они тма. Они не знали, так, как и ты, челов?ка, ухватився чрез сл?поту свою не за Челов?ка, но за обманьчиву т?нь Его. А сей-то челов?к лож¹³⁴, отвел их от Истиннаго.

Аєан[асїи]. Изъясни мн?, как ухватились за т?нь?

Як[ов]. Вить ты ті,ш, разум?еш. Если купуєш сад, плотиш деньги за Яблоню, не за ті,пі,. Не безумен ли, кто Яблоню м?няет на т?нь? Вить ты слыхал Басню: Пес, пловучи, хватал на вод? т?нь от мяса, чрез то из уст прямый кус вьіпустил, а поток унес¹³⁵.

В аю-то м?ть Дїоген¹³⁶, в полдень с Фанарем ишучи Челов?ка, когда отозвалась Людская См?сь: "А мы ж, де, разв? не люди?", - отв?чал: "Вы собаки..."¹³⁷

А?ан[асіЙ]. Пожалуй, не прим?шивай к Предитеч? и к Пророкам Божїим Дїогенишка. Иное д?ло Пророк, иное Филосбфишка.

Як[ов]. Имя есть то же: Пророк и Филбсоф.

Но не суди Лица, суди слово Его. Сам Христос сих, сидягцих во тм? и с?ни смертн?й, называет Псами. Нехорошо, де, отнять хл?б чадом и "Поврегцй Псом"¹³⁸. А кой ухватились не за т?нь, но за прямаго Человъка:

"Даде им область чады Божїими быти"¹³⁹.

Аєан[асїи]. Ну! быть так. Пускай сій Песїи люде хватаются за т?нь Челов?чу¹⁴⁰, как за Лже-монёту. Но сами же однак они суть челов?ки, люди почотные, а не мертвая гІ,іп,.

Як[ов]. С?нь сі і',1111 мила, а ночь тм? люба. Сродное к сродному склонно¹⁴¹, а прилипчивосгь обоє сливает в ту же см?сь. И сам ты таков, каковб то, что любиш и обьемлеш. Любляй тму, сам еси тма и сын тмы¹⁴².

Аєан[асїи]. А! а! Чувсгвует нос мой Кадильницу твою. Туда ты зав?ял, что и я есмь т?нь? Н?т, Якуїна! Я гі.іііі не ловлю.

Як[ов]. Я давича егце сказал, что ты одна еси от сих безчисленных, Земный Клуб обременяющих, Мертвых Тііііеп, коим Предитеча и весь Пророческїй Лик точным сид?лцам Адским благов?сгвуют Истиннаго Человъка. Безумїе есть в 1000-чу крат тяжел?е свинцу. Самая тяжчайшая глупость образуется сими сына Амбсова словами:

"Одебел? сердце их,

Тяжко ушима слышат"¹⁴³.

Сіє тяжкосердїе, сир?чь долбй садящеесь, усырённаго и грубаго сёрдца, мыслей его дрождїе, в самый Центр Земный погрязает, как Олово¹⁴⁴, откуду тебе выдрать никак не возможно. Сердце твоє, возлюбившее сует-ную ложь и лживую гибель т?ни Челов?чія, КТО силен поднять из бездн Земных, дабы выскочить могло на Гору Воскресенїя и узр?ть ц?ломудрен-ным взором блаженнаго Онаго, на с?далигц? губителей не с?вшаго, Давидова Мужа¹⁴⁵?

"Удиви Господь Преподобнаго своего"¹⁴⁶.

Шатайся ж, гони в?тры, люби суєту, игци лжи, хватай т?нь, печися, мучься, жгись...

А?ан[асіЙ]. О мучиш мене, паче Египетскїя гадательныя оныя Льво-Д?вы¹⁴⁷! низвергаеш в Центр Земли. Садиш в преисподнюю Ада. Связуеш не р?шимими Узами Гаданій. А я, хоть не Сампсбн¹⁴⁸ и не р?шительный оный предревнїй Эдып¹⁴⁹, однак досел? нахожусь пред тобою, Якуїна, и волен, и не связан. По Пословиц?: "Мъхом ПУГАЕШ"¹⁵⁰.

Як[ов]. Кто дурак, тот и во Іерусалим? глуп, а кто сл?п, тому везд? ночь. Если ты Т?нь, везд? для тебе ад.

А? АН [АСЇЙ]. Право, ты, друг, забавен, люблю тебе. Можеш и о враках р?чь весгь Трагедїално. Вижу, что твой Хранитель есть то Ангел Витыйства. Теб?-то дано, как Притча есгь,

"Ex musca Elephantem"¹⁵¹,

"Ex cloaca arcem.. ,"¹⁵² скажу на прямик:

Из кота Кйта,

а Из нужника создать Сіон.

Як[ов]. Как хотиш, ругайся и шпыняй. А я со Исаїею,

"Яко Ластовица, тако возопїю и яко Голуб, тако поучуся"¹⁵³.

Аєан[асїи]. Вот нашол громогласну птицу! Разв? она твоєму Пророку Лебедем показалась? А твоего голуба курица никак не глуп?е.

Як[ов]. О кожаной М?х! "Да избодет Вран ругаюгцееся Отцу око твоє!"¹⁵⁴ Аєан[асїи]. Тьі, как сам странными и крутыми дышеш мыелями, так и единомысленники твой дикїя Думы сгранным отрыгают Языком. Сказать Притчею:

"По губам салата".

Як[ов]. А не то же ли поет и твой Пророк Горатїй:

"Portidbus, non judiciis utere vulgi"¹⁵⁵?

По мосту-мосгочку c народом ходи, а по разуму его себе не веди¹⁵⁶.

Болен вкус твой, т?м дурен и суд твой. Чувегвуй же, что мудрых дум дичина сосгоит в том, чем она отстоит от бродягцих по егбгнам и торжищам¹⁵⁷ дрождей Мірскаго Пов?рія. И гаразда скор?е всгр?тишся на улицах с Глйнкою, неж с Алмазом. Многїе ли из людей могут похвалиться: "В і>М Человъка"¹⁵⁸, когда сам челов?к жал?ет о себ?:

"Возглядах, и не б? знаяй мене"¹⁵⁹?

Вс? усгремили взор свой на мертвость и лжу.

"Воззрят нань, егоже прободоша"¹⁶⁰.

А на сердце им никогда не всходит Оный:

"Кость не сокрушится от него"¹⁶¹.

"Род же Его кто испов?сть?.."¹⁶²

А?ан[асіЙ]. Ну! добро быть так. Но за что ты мене назвал кожаным м?хом?

Як [об]. Тьі не только м?х, но чучел и йдол Поля Дейрскаго¹⁶³, поругавшїйся Божїю Пророку.

А?АН [АСЇЙ]. Но прежде выправься: как я м?х?

Як [об]. Видал ли ты деревенску Маску, что зовут Кобыла¹⁶⁴?

Аєан[асїи]. Знаю, в ней ловлят тетерваков. Что же?..

Як [об]. Ну! Если бы в таких Масках 1000 челов?к на смотр твой пришла и пройшла, можно ли сказать, что ты был им Инспёктор, или Обсерватор?

Аєан[асїи]. Кто исправно носит кобылу, можно вид?ть, но кто он внутрь есгь и каков челов?к? почему знать? Ври дал?е.

Як [об]. К чему же дал?е? Уже видиш, что ты не точїю м?х, но Чучела и Болван.

А?АН [АСЇЙ]. Вот теб? на! За кой Гр?х?

Як [об]. За тот, что ты, вс?х вид?нных тобою в Жизни Челов?ков, одну точїю на них кожу вид?л и плоть, а плоть есгь идол, сир?чь видимость, видимосгь же есть то мертвая крыша, закрываюгцая внутрь исгиннаго Онаго Челов?ка:

"Положи тму, Закров свой"¹⁶⁵.

"Се Сей сгоит за сг?ною нашею"¹⁶⁶.

"Пофеди вас стоит, егоже не в?сте"¹⁶⁷.

"Слыши, Израилю¹⁶⁸! Господь Бог твой посреди тебе"¹⁶⁹.

Видиш, что и челов?к твой, и ты с ним - кожаной, дряхлой, мертв, прах, т?нь... еси.

"Каков персгный, таковы и..."¹⁷⁰

А?АН [АСЇЙ]. Вот он куда вы?хал!

Як [об]. Собери не только вс?х вид?нных, но всего Земнаго, если можеш, и Луннаго Шара людей, свяжи в один Сноп, закрой им, будьто Кблосы, Гбловы, смотри на подошвы их Тысячу л?т, над?нь Очки, прибавь прозорливое штекло, з?вай, ничево не увидиш, кром? соломы оной:

"Всяка плоть сЬио"^|71.

А я, в похвалу твоей Прозорливосги, воспою:

"Мудраго Очи его во Глав? его, Очи же безумных на концах Земли"¹⁷².

Аєан[асїи]. Что ты? взб?сился, что ли? Я людям никогда не заглядал в подбшвы, а Око моє сидит в Голов? моей...

Як [об]. Что ты? Пень, что ли? Разв? свиннбе Око не в Голови ея? Чувсгвуеш ли, что Голова есть Болван? Сей Болван, как начальною часгю есгь своего Болвана, так у Пророков значит не видимую во всякой плоти, господсгвуюгцую в ней Силу ея и Начальство. А хвост, подошва, пята есгь фигурою праха, полбвы, отруббв, дрождей, и что только есть грубое, подлое и дебёлое во всякой твари, как бурда, брага, сыр, грязь и протч[ая]. То же бы значило, когда бы Соломон сказал и так:

"Очи безумных на хвостах земли"¹⁷³.

Когда СЛЫШИШ de: "Блюсти будеш его пяту"¹⁷⁴, разум?й так: Будеш Обсерватор наружнїй, из числа т?х: "Осяжут, яко сл?пыи ст?ну"¹⁷⁵.

"Полйжут персть, аки Змїеве, пл?жугце по земли"¹⁷⁶. Браги истиннаго Челов?ка.

"Врази Его персть полйжут"¹⁷⁷.

"Смерть упасет их"¹⁷⁸, ядугцих плоды смёртныя плоти, горкую и гладную Т?нь гибельныя Смоковницы, минувших самое Древо Райское.

"Взалчут на вечерь..."¹⁷⁹

Когда слышиш: "Испїют вси гр?шныи земли дрождїе"¹⁸⁰, разум?й, что устранившїеся и бродягцїе по окбльным окблицам и наружним городским ругам, шатаюгцїеся по Концам и хвостам с Евангелским б?сным, по пустым м?сгам, по распутїям вн? селеній и гробовищам¹⁸¹, имущїе скотское и женское оное разсужденїе:

"Души мужёй, женам подобных, взалчут"¹⁸².

Вс? аи, Ей! не вкусят сладчайшїя оныя, Сына Царева Вёчери: "Не имам пити...

Дондеже пїю новое Вино в Царст[вїи] Неб[есном]"¹⁸³.

Вс? сій Содбмляне тблпятся под вечерь в дом Лбтов к Ангелам¹⁸⁴, но не входят, а только извн? обходят по Калугам¹⁸⁵, окружающе стёны града: алчны и жаждны¹⁸⁶, труждаюггцеся и обремененны¹⁸⁷. Главная вина сему есгь подлая и прегрубая, тяжел?е олова, а груб?е Сыра, тяжесгь сердца их. Погрязают сьшове аи тяжкосердые, как олово¹⁸⁸.

"Глава окруженїя их, труд у стен их"¹⁸⁹.

"Усырися, яко млеко, сердце их"¹⁹⁰. О Исаїе!

"Ув?ждь, яко пепел есгь сердце их, и прельщаются"¹⁹¹.

"Вскую любите суєту, и ищете лжи?"¹⁹²

"Вкусите, и видйте"¹⁹³.

"Яко удиви Господь Преподобнаго своєю"¹⁹⁴. "Возведите Очи ваши..."¹⁹⁵

Что ж ты, Друг мой, думаєш? Ты все, как сл?пый Содбмлянин, одно осязаеш. Всяка тл?нь есть то одно. Очувствуйся. Мертв еси¹⁹⁶. Привязался ты К твоєму трупу, НИ О чем сверх его не ПОМЫШЛЯЯ. Одно, а не двоє в себ? видиш и к сему прил?пляясь, исполняеш Пословицу:

"Глуп, кто двоє насчитать не знает".

Глядиш в Зеркало, не думая про себе. Взираєш на т?нь, не помня Яблони самой. Смотриш на сл?д, а не вздумаеш про Льва, куда сей сл?д ведет? З?ваеш на Радугу, а не памятуеш о Солнц?, образуемом красками Ея.

Сіє значит: одно пусгое в себ? вид?ть, а посему и не разум?ть, и не знать себ? самаго себе.

Разум?ть же значит: сверх виднаго предмета провид?ть Умом н?чтось невидное, об?тованное видным. "Восклонитеся, и видите..."¹⁹⁷ Сіе-то есть хранить, наблюдать, прим?чать, сир?чь при изв?сгном понять безв?стное, а с предстоящаго, будьто с высокой Горьї, Умный Луч, как праволучную сгр?лу¹⁹⁸ в м?ть, метать в отдаленную Тайносгь... Отсюду родилось слово:

Символ¹⁹⁹. Вот что значит взойти на Сіон²⁰⁰, на Соломоновску вооруженну Вежу²⁰¹, стоять на страж? с Аввакумом и быть Обсерватором²⁰².

Так-то блисгает, как Солнце, и как праволучныя сгріілы Молніины²⁰³, Ум Праведных, имущих души своя в Руц? Божїей, и не прикоснется им Мука²⁰⁴. Они, как искры по сгеблїю, чрез всю, угльми их опусгошаемую тл?нь, текут, возл?тают и возносятся к Въчному, как стр?лы Силнаго изощренны²⁰⁵, вооружившїя Столп Давидов, в тул? т?ла тл?ннаго сокровенныя²⁰⁶.

Сіи Божесгвенныя Сердца и Души воскрилився пофебренными оными, Нбевой Голубицы Крилами²⁰⁷:

"Крила Ея, крила огня"²⁰⁸,

и выспрь в Чертог В?чности устремляясь, Орлим...

*

іЗАг) tzqoc, тб? ЬіаАоуо? тб? тарі. тг)д ЕйЬаіцо?іас;²⁰⁹.

*

А? ah [асїй]. Ей!..

Судячи з усього, цей твір був написаний на початку 1770-х pp. Автограф зберігається у відділі рукописів Російської державної бібліотеки (ф. 14, оп. 1365, арк. 1-19). «БесВда 1-я» була вперше опублікована в 1971 р. на сторінках київського часопису «Філософська думка» [див.: СкоеородаГ. С. Бесіда 1-я, нареченная observatorium (Сіон) [Публікація та вступна стаття «Невідомі твори Г. С. Сковороди. Бесіда 1-я, нареченная observatorium (Сіон.) і Бесіда 2-я, нареченная observatorium Specula...» І. А. Табачникова; пер. М. Д. Ро-гович] // Філософська думка. - 1971. - № 5. - С. 94-107]. Подаємо за автографом.

¹ Під цим ім'ям виступає Панас Панков. Див. прим. 1 до циклу «Басни Харьковскія».

² Як припускала Анастасія Ніженець, Донгин - це липецький мешканець із родини Догвинів, яка належала до секти духоборів [див.: Ніженець А. М. Про оточення Г. С. Сковороди у Дипцях і Валках (70-80-і роки XVIII ст.) // Радянське літературознавство. - 1983. -№ 2. - С. 34-35].

³ Це - Яків Петрович Правицький, учень і один з найближчих приятелів Сковороди. Народився в селі Жихор. У 1752-му (за іншими даними - десь у 1756-му) році вступив до Харківського колегіуму. Після закінчення колегіуму (мабуть, 1766 р. або трохи пізніше) став священиком Архангельської церкви в Бабаях (якраз на ту пору тамтешній священик Тимофій Давровський помер). Збирав і переписував твори Сковороди, листувався з філософом. Помер не пізніше 1795 р. [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 166-170].

⁴ Під цим ім'ям виступав сам Сковорода.

⁵ Трохи неточна цитата з Книги пророка Михея 4: 2. Пор.: прїидйте, в^ыде/иъ нл гбрХ гднгс. Див. також: прїидйте, й в^ыде/иъ нл гбрХ гдню (Книга пророка Ісаї 2: 3).

⁶ Книга пророка Михея 4: 2.

⁷ Варіація на тему Послання св. ап. Павла до ефесян 6: 12 Пор.: йкш н^ств наша врЗнв къ крбви Й П/ІОТИ, НО КЪ НіічЗ/ІШ/ИЪ Й КО B/idCTE/ИЪ (Й) КЪ /ИІрОДержЙте/іб/ИЪ Т/ИВІ в^ка СЄГШ, КЪ дХ^ОВШ/ИЪ ВЛОБВІ ПОДНеБ(5СНЕІ/ИЪ.

⁸ Говорячи про "власть тмы", Сковорода, очевидно, має на думці слова: й^вЗви нЗсъ СЗ В/іЗсти тє/Инеіа (Послання св. ап. Павла до колосян 1: 13).

⁹ Парафраза Апокаліпсису 1: 18. Пор.: й вы^ъ /иертвъ, й се, жйвъ єс/ив.

¹⁰ Пор.: "Разошелся ум по закоулкам, а в середине ничего не осталось" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 437].

¹¹ Ідеться про епізод із Книги пророка Єзекіїля 3: 1-3. Див.: И рече ко /ин?: сьше ЧЄ/ЮВ^ЧЬ, СН^ЖДЬ СВИТОКЪ сей, Й Йди Й рцьі СЫНШ/ИЪ ІЙ/ібВЫ/ИЪ. И (Явер^б^Ъ QJCTd /ИОА, й напнта /ИА свйтко/иъ сй/иъ й рече ко /ин?: сьше чє/іов^чь, оуст'а твоа сн^датъ, й чрево ТВОЄ НЛСЫТИТСА CEHTKd СЄГШ ДЛННЛГШ тев?, й сн?дб^ъ ЄГШ, й высть во оуст^ъ /ИОИ^Ъ Йкш /Иедъ С/МДОКЪ.

^п Парафраза Книги Псалмів 118 (119): 103. Пор.: К6/іь сладка гортлни /ИОЄ/ИХ словеса

ТВОА.

¹³ Сковорода має на думці слова: Єсть пХть, иже /ИнЙтса челов^кш/иъ прлвъ выти, пос/і?днаа же єгш при^бдАтъ во дно (Книга Притч Соломонових 14: 12).

¹⁴ Дат. prospectimis - 'видноколо'.

¹⁵ Див. прим. 39 до циклу «Басни Харьковскія».

¹⁶ Парафраза Апокаліпсису 1: 18. Пор.: й вы^ъ /иертвъ, й се, жйвъ есмь.

¹⁷ Книга Псалмів 144 (145): 9.

¹⁸ Піррон (гр. П?ррсо?) (бл. 360-270 pp. до н. е.) - давньогрецький філософ, засновник скептичної школи. Як свідчив Діоген Даерцій (IX, 69, 107), його послідовників називали "пірронівцями" (за ім'ям їхнього зверхника), а також "апоретиками", "скептиками", "ефектиками" й "зететиками" - за основними принципами їхньої науки. Зрештою, усі ці принципи зводяться до того, що треба утримуватися від суджень, і це принесе спокій [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. -Москва, 1979. - С. 381, 393]. Сам Піррон нічого не писав. Про його науку докладно знаємо

з трактату Секста Емпірика «Пірронові засади» [див.: Секст Эмпирик. Сочинения: В 2 т. -Москва, 1976. - Т. 2. - С. 207-380].

¹⁹ Якийсь філософ відлупцював чоловіка, котрий, щоб довести, що рух є, став ходити. Діоген Даерцій (VI, 39) свідчив, що так робив кінік Діоген: "...коли хтось стверджував, що руху нема, він звівся й почав ходити" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 246]. Те саме в Секста Емпірика (Проти фізиків, II, 68-69): "...один зі старих кініків [Діоген] на силогістичні міркування, спрямовані на заперечення руху, нічого не відповів, але встав і пройшовся, оприявнюючи тим самим глупоту софістів" [Секст Эмпирик. Сочинения: В 2 т. - Москва, 1976. - Т. 1. -С. 327-328].

²⁰ Фразу въ потопі вбдъ /инбги^ъ узято з Книги Псалмів 31 (32): 6.

²¹ Пор.: "їхав на обід, але й вечері не застав" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Баїмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 192].

²² Пор.: "Хто спішить, той людей смішить" [Номис, № 5581; Франко, № 24709]; "Поспішиш - людей насмішиш" [Франко, № 21036; Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період/ Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963.-С. 530].

²³ Див. прим. 177 до діалогу «Наркісс».

²⁴ Див.: Євангелія від св. Матвія 7: 26-27.

²⁵ Неточна цитата з Дій св. апостолів 2: 4. Пор.: начаша г/мгб/мти йны/ии а^ыки.

? I * / / / ы

²⁶ Парафраза Книги Псалмів 44 (45): 2. Пор.: ШрыгнХ сердце /иое слово влаго, глаголк луч* А^ЛЛ /ИОА цреви: А^ЫКЪ /ИОЙ трость книжника скорописцю.

²⁷ Образ книжника-скорописця зринав, зокрема, тоді, як мова заходила про богодух-новенність Святого Письма. Біблійні книги, зазначав, наприклад, Георгій Кониський, "словом Божіим и Богодухновенным Писанієм потому называются, что Дух Святый вдохнул оныя пророком и апостолом, и язык их (как о себ? пророк Давид написал) был трость, то єсть перо книжника скорописца самаго Бога" [Кониський Г. Слово в недВлю Великаго поста// Собраніе сочиненій Георгіа Конисскаго, архієпископа Б?лорусскаго. -Санкт-Петербург, 1835. - Ч. 1. - С. 96].

²⁸ Неточна цитата з Книги пророка Єремії 17: 9. Пор.: Г/іХбоко сердце (чє/іов^кХ) гтє ВС^^Ъ, Й Че/ІОВ^КЪ єсть.

²⁹ Парафраза Книги пророка Ісаї 57: 20. Пор.: Неправедній же bo^bo/IhXkitca.

³⁰ Книга Псалмів 106 (107): 26.

³¹ Книга Йова 22: 16.

³² Можливо, Сковорода має на думці слова: всй вкХп? погйвнХтъ (Книга пророка Ісаї 31: 3).

³³ Книга пророка Ісаї 40: 6.

³⁴ "Сноп травы" - це 414-та емблема зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Связка сВна» (підпис: "Се все твло. Кром? сВна нВт ничего. Тако всякая плоть. Hoc omnis саго") [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 104-105].

³⁵ Парафраза Книги пророка Ісаї 61: 3. Пор.: дати П/МчХцш/ИЪ сїшнл слакИ В/И^стш пепе/іа, помауанїе вссміа П/ілчХцш/ИЪ.

³⁶ Книга пророка Ісаї 35: 6.

³⁷ Парафраза Книги пророка Ісаї 26: 19. Пор.: ВоскреснХтъ /иертвїи й востлнХтъ.

³⁸ Книга пророка Єремії 13: 17.

³⁹ Книга пророка Михея 7: 17.

⁴⁰ Послання св. ап. Павла до ефесян 5:14.

⁴¹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: огнь й жХпє/ГЬ, й дХ^ъ вХренъ члсть чаши й^ъ (Книга Псалмів 10 (11): 6.

⁴² Неточна цитата з Книги Псалмів 87 (88): 6. Пор.: йкш й^веннїи спацли во грбв?.

⁴³ Римування чужих та питомих слів на взір "Ной :: гной" у старій Україні належало до улюблених школярських грашок [див.: Чижевський Д. І. Історія української літератури. -Київ, 2003. - С. 369].

⁴⁴ Книга пророка Ісаї 26: 19.

⁴⁵ Див.: Дії св. апостолів 9: 32-35.

⁴⁶ Сковорода має на думці слова: таш^а, йже ікауаема Г/МГО/ієтса сернсі (Дії св. апостолів 9: 36). Образ Тавіти зазвичай зринав у ході розгортання "воскресенського" мотиву, як-от в Івана Величковського: "Внезапу Тави?у мертву воскрешаєт/ и сим чудом в в?р? народ утверждаєт" [Величковський І. Твори. - Київ, 1972. - С. 134].

⁴⁷ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 26: 19. Пор.: вост<жХтъ иже во гров^^ъ.

⁴⁸ Парафраза Апокаліпсису 11: 10. Пор.: И живХцли нл уешй во^р^дХкітсА й во^вєсє/іатса. Див. також: й во^р^дХкітсА йже нл ^е/И/ій (Книга пророка Ісаї 26: 19).

⁴⁹ Трохи неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового ЗО: 23. Останнє слово має форму:

ЧЄ/ІОВ^Кіі.

⁵⁰ "Радісна звістка" (гр.). В «Учительній Євангелії» 1637 р. це слово потрактоване так: "Євангеліє єст слово грецкоє, по-славенску вьікладаєтся 'благов?стіс', а нашим языком руским 'доброє ознайменіє' або 'добрая в?сть"' [Євангеліє учителноє. - Київ, 1637. -С. 827].

⁵¹ Історію Навала див.: Перша книга царств 25: 1-42. Навал постає жорстоким, злим і грубим чоловіком. При тому в тексті Біблії спеціально підкреслено, що його ім'я цілком відповідає його ж таки вдачі: "Навал ім'я йому, і глупота (nobalaз ним" (Перша книга царств 25: 25). Слово nabal означає "дурний", "поганий" [The Brown-Driver-Briggs Hebrew and English Lexicon. - Peabody, Mass., 1999. - P. 614-615; The Interpreter's Dictionary of the Bible. - Nashville, 1989. - Vol. 3. - P. 491] (див., наприклад: П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 32: 6); "низький" за суспільним становищем, "той, що діє безчесно"; "нікчема", "нечестивець", "безумець", тобто той, чиї думки та слова спрямовані проти Бога (див.: Книга Йова 2: 10; Книга Псалмів 13 (14): 1 та ін.). Сковорода тлумачить це ім'я, спираючись, найімовірніше, на Септуагінту й Вульгату, де воно подане різними словами

зі значенням "дурний, нерозумний". Наприклад, слово поЬа]а^ь з Першої книги царств 25: 25 у Септуагінті перекладено як афроо??г], у Вульгаті - stultitia. Щоправда, ужитого Сковородою слова оцю?оос, у Септуагінті, здається, нема.

⁵² Дурний, тупий (лат.).

⁵³ Гр. фіАдаофос, - 'той, хто любить мудрість'. Як свідчив Діоген Даерцій (1,12), "філософію філософією, а себе філософом уперше став називати Піфагор" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 66]. Слід сказати, що в Україні часів бароко любов до мудрості поставала, зрештою, не чим іншим, як любов'ю до Бога, адже, як казав іще Іван Дамаскин у своїй «Діалектиці», справжньою Мудрістю є Бог [див.: Йоана Дамаскина діалектика, або логіка // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 126; див. про це: Tatarkiewicz W. Historia filozofii. - Warszawa, 1970. - T. 1. - S. 162]. Отже, філософ - це той, хто любить Бога. Як зазначав, наприклад, Іоаникій Галятовський у другому казанні на пошану Івана Богослова: "Святый апостол Іоан маєт в себ? філософію, любов мудрости, и єст філософ, любячій мудрость, бо любил он Мудрость Бозскую, Христа, Збавителя нашего..." [Галятовський І. Ключ разум?нія. - Дьвів, 1665. - Арк. 455 (зв.); докладніше див. про це: УшкаловЛ. "Бо ж любив він Мудрість Божу" // УшкаловЛ. З історії української літератури Х?ІІ-Х?ІІІ століть. - Харків, 1999. - С. 121-134]. Варто зазначити, що в середньовічній традиції поетів часто називали sophista або sophus [див.: Курціус Е.-Р. Європейська література і латинське середньовіччя / Переклав з нім. Анатолій Онишко. - Дьвів, 2007. - С. 233].

⁵⁴ Ототожнення поета й пророка особливо помітне в римській традиції, де поета називали vates - 'провісник'.

⁵⁵ Пор.: "Орел орла плодить, а сова сову родить" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 291]; "Свинья не родит бобра, а сова не высиживает орла" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 722]. Орел протиставляється сові і в класичній літературі: досить пригадати хоч би одну з епіграм Марціала (Епіграми, X, 100, 4) [див.: Марк Валерий Марциал. Эпиграммы / Пер. с лат. Ф. Петровского. - Москва, 1968. -С. 311], добре знану в старій Україні [див., зокрема: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 453].

⁵⁶ Гр. noLrjii)(; означає "творець". Феофан Прокопович у своїй поетиці пояснював його так: "...Слова поет, поема й поезія походять від грецького слова поієсо, що означає 'творити' чи 'вигадувати', звідси й поета, якби так було заведено, сміло можна було б назвати 'творцем', 'вигадником' чи 'наслідувачем'. Адже вигадувати чи змальовувати - значить наслідувати ту річ, чий відбиток, або подоба, змальовується" [Prokopowicz Th. De arte poetica libri III ad usum et institutionem studiosae iuventutis roxolanae. Dictati Kioviae in orthodoxa Academia Mohileana. Anno Domini 1705. - Mohiloviae, 1786. - P. 13]. Поет і пророк у свідомості старих українських письменників прямо корелювали. Наприклад, у курсі «Liber artis poeticae» (1637 р.) сказано: "поети - тлумачі слів і помислів Бога, вони розкривають їхню суть, учать людей священнодіянню і богопоклонінню: завдяки поетам смертні навчаються всілякому добру" [Крекотень В. І. Київська поетика 1637 року // Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI-XVIII ст. - Київ, 1981. -С. 126].

⁵⁷ Див. прим. 97 до циклу «Басни Харьковскія».

⁵⁸ Очевидно, Сковорода має на думці слова: Скверны^ъ же й блбіи^ъ влсней СЗрицлйсА, шбХч<ж же севе ко Б/і гочтїгс (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 4: 7).

⁵⁹ Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 24: 28. Пор.: йд^жє бо аціе вХдетъ трХпъ, таліш соверХтсА ор/ій. Див. також: йд^жє т^/іо, таліш соверХтсА й ор/ій (Євангелія від св. Луки 17: 37).

⁶⁰ Див. прим. 19 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

⁶¹ Сковорода має на думці Біблію, алегорично витлумачуючи сюжет про Маріам із 12-ої глави Четвертої книги Мойсеєвої: Числа.

⁶² Див.: Книга Суддів 12: 6.

⁶³ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 10: 24. Пор.: докб/гЬ дХшы h<jlua в^Є/И/ієшн.

⁶⁴ Див. 19-у байку Сковороди «Нетопыр и два птенца - Горлицын и Голубинин».

⁶⁵ Можливо, це парафраза Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 5. Пор.: кб/ів доврй дб/ии твой, ыкшве, Й кХфЫ ТВОА, ЇЙ/ІЮ.

⁶⁶ Дзеркало було улюбленим образом українських барокових письменників, зокрема Кирила Ставровецького, Мелетія Смотрицького, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Симеона Полоцького, Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Дмитра Туптала, Стефана Яворського, Івана Максимовича, Михайла Козачинського, Феофілакта Лопатинського, Феофана Прокоповича, Йоасафа Кроковського, Паїсія Величковського та інших. Його рясно вживали передовсім у ході богословських тлумачень таїнства святої євхаристії: Христос є цілим під особою хліба в цілій гостїї й цілий у щонайменшій її частинці так само, як обличчя людини є цілим у цілому дзеркалі та в кожній окремій частинці, коли дзеркало розлітається на друзки. Саме в цьому сенсі Сковорода вживає "дзеркальну" символіку в своїй ранній латиномовній поезії «Про святу вечерю, або Про вічність» («De sacra caena, seu aetemitate»). Крім того, за допомогою цього образу Сковорода пробує окреслити єство матерії, "істинного чоловіка" та Біблії, котрі відбивають Божу Премудрість так само, як частинки розбитого дзеркала - людське обличчя. Зрештою, дзеркало багато важить для Сковороди й тоді, коли мова заходить про ідею себепізнання.

⁶⁷ Образ дзеркала як ніщоти, здатної породжувати примари сущого, робить його міцно прив'язаним до "ванітативного" мотиву [пор.: Hernas Cz. Barok. - Warszawa, 1980. - S. 86; докладніше див.: УшкаловА. Григорій Сковорода і антична культура. - Харків, 1997. -С. 53-68]. Власне кажучи, пишно вбрана панночка, яка милується собою перед дзеркалом, - це усталена барокова емблема самої марноти [див.: Емвлемы и с?мволы из-бранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. XXI].

⁶⁸ Див. прим. 1 до діалогу «Наркісс».

⁶⁹ Євангелія від св. Луки 19: 9.

⁷⁰ Сковорода має на думці слова: Око рХгукіфеесА отцХ й домждлкіфее старости /штерни, дл йстбргнХтъ є врлнове СЗ деврЇА (Книга Притч Соломонових ЗО: 17).

⁷¹ Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 43: 12. Пор.: s'b/iib прекрлснл сіаніе/ИЪ

СВОЙ/ИЪ.

⁷² Можливо, Сковорода має на думці приказку: "Ні к селу, ні к город)/' [Номис, № 7650]; "Ни к селу, ни к городу" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. -С. 637].

⁷³ Фраза B/idroKpSr/id ліка шб/ілкшвъ зринає в Книзі Премудрості Соломонової 5: 21.

⁷⁴ Див. прим. 92 до циклу «Сад божественных п?сней».

⁷⁵ Пор.: "Боязливого сина мати не плаче" [Номис, № 9294]. Сковорода любив повторювати цю приказку, мавши на думці передовсім богобоязливість - чесноту, яка обіймає дуже високий щабель у християнській ієрархії вартостей. Скажімо, Касіян Сакович уважав "боязнь Божую" за першу серед таких чеснот християнина, як "трезвость", "чуйность", "статечность", "чистость" [див.: Сакович К. В?рш? на жалосный потреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в Х?І-Х?ІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. -С. 49]. Тим часом Пантелеймон Кульчицький розглядав її у низці так званих "моральних" чеснот [див.: KulczyckiP. Tresc theologiczney nauki obyczayney. - Poczaiow, 1787. - S. 152], хоч, як правило, і філософи [див.: Козачинский М. Книга третья. Нравственная фило-софия, или Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 375-404],

і богослови [див.: Начатки догмато-нравоучителнаго богословія. - Почаїв, 1770. - С. 25] розташовували на цьому щаблі тільки розважливість, мужність, поміркованість та справедливість. Іноді богобоязливість ставили навіть побіч "богословських" чеснот: віри, надії та любові. Наприклад, Антоній Радивиловський казав: "Кто маєт познанє себе самого, таковый боязнь Божію, любов, в?ру, над?ю и иныи цноты заховати может..." [Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 623].

⁷⁶ Дія - старша донька Давана, яка мала слабкі очі (див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 29: 16), протиставлена тут "вельми вродливій з обличчя" Ревеці (Перша книга Мойсеєва: Буття 24: 16) - сестрі Давана, майбутній дружині Ісаака й матері Ісава та Якова. Джерело, до якого вона зійшла, в символічному сенсі означало Божу Премудрість, "сходження вниз до якої ріврозначне сходженню вгору" (Філон Олександрійський. Про нащадків Каїна, 136) [Филон Александрийский. Толкования Ветхого Завета. - Москва, 2002. - С. 280-281]. Крім того, слабка на очі Дія протиставлена тут Клеопі та Дуці, яким "відкрилися очі" пізнати Христа (див.: Євангелія від св. Дуки 24: 30-31).

⁷⁷ Пор. із приказкою: "Сліпій курці усе пшениця" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963.-С. 542].

⁷⁸ Сковорода говорить тут про пізнання як про рух від чуттєвого до розумового. Старі українські письменники та богослови зазвичай розв'язували це питання так: "Дух нВсть видим плотскими очима. Ум паки не может умствовати духа, разв? во образ?х чювством подлагаємьіх. Тако бо глаголет князь вс?х любомудрцев: 'Не может быти в ум?, аже не бяше в коєм-любо чювств?..."' [Полоцький С. Жезл правленія, утвержденія, наказанія и казненія. - Москва, 1667. - Арк. 120]. А Стефан Яворський спеціально наголошував: "Ничтоже бьіваєт во ум?, аще не прежде будет в чувств?, якоже філософіа учит и самим искусом познаваєм сію истину. Вся бо, яже во ум? имамы, быша прежде в чувств? нВкоєм, или в чувств? вид?нія, или слышанія, или уханія, вкушенія, осязанія и просто рещи: чувства суть аки н?кія врата, имиже входит во ум всяко познаваємо" [Яворський С. Камень в?ры. - Київ, 1730. - С. 77-78].

⁷⁹ У Книзі Премудрості Соломонової 5: 21 є фраза еллго?.^Тіглл ліка (іш/мкшвъ.

⁸⁰ Сковорода говорить тут про знаковий характер чуттєвих образів, коли вони стають, як казав Стефан Яворський, "'знаменієм' присугція вещи". Наприклад, "дым єсть знаменіє присущаго огня, аще и невидимаго. Воздьіханіє єсть знаменіє печали присущея, аще и невидимыя. Движеніє жилы в руках єсть знаменіє здравія или скорби, и прочая т?м подобная" [Яворський С. Камень в?ры. - Київ, 1730. - С. 433].

⁸¹ Фраза прлво/іХчнвіА страві зринає в Книзі Премудрості Соломонової 5: 21.

⁸² Лат. observator - 'спостерігач'.

⁸³ Книга пророка Аввакума 2: 1.

⁸⁴ Пор.: "Аввакум не кум..."; "Того ж кума, Аввакума" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 108, 855].

⁸⁵ Сковорода має на думці слова: Hd стрижи /иоей стЗнХ, й в^ыдХ нл кЗ/иенв, й пос/иотрго еже вйд^ти, что во^Г/іетъ во /ин? й что (Яв^Ьцмкі Hd шв/іиченїе /иое (Книга пророка Аввакума 2: 1).

⁸⁶ Послання св. ап. Павла до ефесян 5:14.

⁸⁷ Євангелія від св. Луки 2: 15.

⁸⁸ Євангелія від св. Івана 21: 3.

⁸⁹ Напевно, Сковорода має тут на думці іронічні приказки на взір: "Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти" [Франко, № 9603].

⁹⁰ Рібенсдорф - німецька колонія, заснована 1765 р. вихідцями з Віттенберга за 5-6 верст на північний схід від Острогозька та за 3 версти від слободи Таволзької на протилежному березі річки Тиха Сосна.

⁹¹ Євангелія від св. Матвія 11: 25.

⁹² Пор.: "Не місце чоловіка красить, а чоловік місце" [Номис, № 955].

⁹³ Парафраза Третьої книги Мойсеєвої: Левит 10: 9. Пор.: вїнЗ й сїкерл не пште.

⁹⁴ Про "мантію", тобто мілоть (овечу шкуру), Іллі йдеться у Третій книзі царств 19: 19 та в Четвертій книзі царств 2: 8,13-14.

⁹⁵ Сковорода має на думці слова: Сїа г?іетъ гдв ко /ЖГІ;: йдй й стажЙ іев'І; чрес/іеникъ /івнанвін й препоАши того Hd чрес/гЬ^ъ твой^ъ (Книга пророка Єремїї 13:1).

⁹⁶ Про це йдеться у 40-42 главах Книги пророка Єзекїіля.

⁹⁷ Див.: Книга пророка Даниїла 9: 24-27.

⁹⁸ Очевидно, Сковорода має на думці слова: сК/іъ єсй нл пртб/гЬ, сХдай прЗвдХ (Книга Псалмів 9: 5).

⁹⁹ Мабуть, Сковорода має на думці слова: въ сб/іни/Ь по/іожй се/іенїе своє (Книга Псалмів

18 (19): 5).

¹⁰⁰ Сковорода має на думці слова: И стЗ сб/інце й /іХнЗ въ стоанїи (Книга Ісуса Навина 10:13).

¹⁰¹ Сковорода має на думці слова: злпретй в^трХ й во/іненїк> воднб/иХ (Євангелія від св. Луки 8: 24). Див. також: Євангелія від св. Матвія 8: 26; Євангелія від св. Марка 4: 39.

¹⁰² Книга Екклезіястова 1: 2.

¹⁰³ Сковорода цитує початкові рядки російського канта, який з'явився десь у 1720-х pp. і був дуже популярний і тоді, і перегодом: "Буря море раздымает, / А ветр волны подымает: / Сверху небо потемнело, / Кругом море почернело, / Почернело. / В полдни будто в полуночи, / Ослепило мраком очи: / Одна молнья-свет мелькает, / Туча с громом наступает. / Наступает..." [див.: Русская литература XVIII века, 1700-1775: Хрестоматия/ Сост. В. А. Западов. - Москва, 1979. - С. 22-23]. Чому він називає цю пісню "гамаліїв-ською", сказати важко.

¹⁰⁴ Фраза прлво/іХчнвіА стр&іві /иимнїинві зринає в Книзі Премудрості Соломонової 5: 21.

¹⁰⁵ Книга Екклезіястова 1: 2.

¹⁰⁶ Фразу "Без солі та оцту" ("Без соли и уксуса") здавна використовують кулінари, коли йдеться про відповідний спосіб приготування страв.

¹⁰⁷ Пор.: "Ехал в Казань, а заехал в Рязань" [Пословицы русского народа. Сборник

В. Даля. - Москва, 1957. - С. 449].

¹⁰⁸ Книга пророка Ісаї 60: 1.

¹⁰⁹ Книга пророка Ісаї 60: 2.

¹¹⁰ Книга пророка Ісаї 60: 2.

¹¹¹ Можливо, Сковорода має на думці сюжет Езопової байки «Півень та перлина».

¹¹² Амбра (італ. атЬга, франц. атЬге) - пахощі, один із трьох основних видів коагульованої смоли. Феофан Прокопович характеризував його так: "Амбра - це арабський медикамент, що являє собою жирний субстрат. Вона звичайно знаходиться в Індійському чи Ефіопському морі і на їх берегах, дуже пахуча й дуже дорога, дуже іуста... Кажуть, що вона витікає з якихось джерел, але кинута в море й піднята високо в повітря згущується й коагулюється" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 484].

¹¹³ Лат. umbra - 'тінь'. Це слово в старій Україні було, зокрема, складником "театральної" метафори, адже деякі сцени в шкільному театрі подавали тінями, чи, як тоді казали, "per umbra" [див.: ЕрчиН В. Мануил (Михаил) Козачински] и гьегова Траедокомеди]а. - Нови Сад; Београд, 1980. - С. 262].

¹¹⁴ Пор. з народним прислів'ям: "З цим і останній розум загубиш" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 400].

¹¹⁵ Євангелія від св. Івана 5: 7.

¹¹⁶ Гасло "Пізнай себе" Сковорода ототожнює з біблійним Б/ік>дй севе (Перша книга Мойсеєва: Буття 31: 24), йспытЗй севе (Книга Ісуса, сина Сирахового 18: 20) тощо.

¹¹⁷ Парафраза Євангелії від св. Луки 4: 23. Пор.: врлчХ, щч^лша. саліъ. Цей вислів став народною приказкою. Пор.: "Врачу, ізціли ся сам!" [Франко, № 4138].

¹¹⁸ Див. прим. 16 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

¹¹⁹ Ідеться про "сьоме чудо світу" - велетенський маяк на острофі Фарос біля Олександрії, що його збудував кнідський архітектор Сострат [див.: Замароеський В. Сім чудес світу: художні нариси. - Київ, 1979. - С. 257-282].

¹²⁰ Книга Ісуса, сина Сирахового 6: 14.

¹²¹ Пор.: "В чужім оці порошинку бачиш, а в своїм і поліна не помічаєш" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 522]; "В чужом глазу порошина велик сучец; в своем и бревна не видать" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. -С. 465].

¹²² Парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 15: 10. Пор.: погрА^біш йкш олово въ воді

В^/ін?й.

¹²³ Див. прим. 459 до діалогу «С?мфоніа, нареченная Книга Асхань».

¹²⁴ Книга Псалмів 140 (141): 10.

? І * , ^ , .j _f

¹²⁵ Парафраза Євангелії від св. Луки 8: 38-39. Пор.: ШпХсти же єго іисъ, Г/іа: возврлтисА

ВЪ дб/ИЪ твбй Й ПОВ^ДЛЙ, ЄЛША ти сотвори ВГЪ.

¹²⁶ Сковорода має на думці слова: Евкть же йдХцш/ИЪ намъ нл /ИО/ійтвХ, отроковице

H^KdA Й/ИХцкІА ДХ^Ъ ПЫТ/ІИВЪ Ср^ТЄ НЛСЪ, ЙЖЄ СТАЖЛНЇЄ /ИНОГО ДЛАШЄ ГОСПОДЄ/ИТі

свой/иъ во/і^вХк>фи (Дії св. апостолів 16:16).

¹²⁷ Сковорода має на думці слова: кХпнш же й прЗ^дны о^чЗтса шв^одйти дб/иы, не точїю же прЗздны, но й В/іадЙвьі й шп/ііі^Йвы, Г/Мгб/ік>цшА, йже не подовЗетъ (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 5: 13).

¹²⁸ Очевидно, Сковорода має на думці слова: просвітите сев? світъ відінЇА (Книга пророка Осії 10: 12).

¹²⁹ Сковорода має на думці слова: И/ій кал женл нліІцін дєсатв дрл^/иъ, ащ погХвйтъ ДрЛ^/ИХ ЄДЙнХ, не ВЖИГЛеТЪ /ІИ СВ^тЙ/ІНИКЛ, Й П0/Иететъ ^pd/ИИнХ, Й Йфетъ при/і^жнш, дбндеже шврАфетъ (Євангелія від св. Луки 15: 8).

¹³⁰ Книга пророка Аввакума 2:1.

¹³¹ Пор. з народною приказкою: "Пізнай себе, буде з тебе" [Франко, № 20310], - що її Яків Головацький узяв перегодом за свій девіз [див.: ДашкевичН.П. Отзыв о сочинении г. Петрова «Очерки истории украинской литературы XIX столетия» // Отчет о двадцать девятом присуждении наград графа Уварова. Приложение к LIX-му тому Записок Императорской академии наук. - № 1. - Санкт-Петербург, 1888. - С. 130 (прим.); про це: УшкалоеЛ. Сковорода та Україна // УшкаловЛ. Есеї про українське бароко. - Київ, 2006. -С. 133-161]. Є й російські приказки: "Знай себя, и того будет с тебя"; "Знай себя, и будет с тебя" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 620].

¹³² Книга пророка Єремії 4: 25.

¹³³ Мабуть, це парафраза Книги Псалмів 36 (37): 25. Пор.: й не вйд?^ъ првникл.

¹³⁴ Сковорода має на думці слова: всакъ че/іов^къ /ібжь (Книга Псалмів 115 (116): 2).

¹³⁵ Див. прим. 161 до діалогу «Наркісс».

¹³⁶ Діоген Синопський (гр. Aioyevrji; Еі?сопе?с;) (412-323 pp. до н. е.) - славетний

давньогрецький філософ-кінік, добре знаний у старій Україні. Недаром історії чи згадки про Діогена є в таких різножанрових книжках, як «Юстифікація невинності» Мелетія Смотрицького [див.: Smotryc'kyjМ. Iustificacia niewinnosci. - S. 1., 1923. -К. 4 (?.)], «В?рш? на жалосный погреб... Петра Конашевича Сагайдачного» Касіяна Саковича [див.: Сакович К. В?рш? на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в Х?І-Х?ІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 43], «Євхаристеріон» Софронія Почаського [див.: Почаський С. Eux«QLcn;f|Qiov, албо

Вдячность ясне превелебн?йшому в Христ? єго милости господину отцу кир Петру Могил?// Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в Х?І-Х?ІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 296], «Огородок Марій Богородицы» та «В?нец Христов» Антонія Радивиловського [див.: РадивиловськийА. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 469; Радивиловський А. В?нец Христов. -Київ, 1688. - Арк. 151-151 (зв.), 255, 367, 370, 480], «Вечеря душевная» Симеона Полоцького [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 113 (друга пагін.)], «Алфавит» і «Театрон» Івана Максимовича [див.: Максимовичі. Алфавит собранный, ри?мами сложенный. - Чернігів, 1705. - Арк. 112-113 (зв.); Максимовичі. ?ёатро?, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. -Арк. 311, 345, 404 (зв.)], «С?мя слова Божія» [див.: С?мя слова Божія. - Почаїв, 1772. -С. 437] тощо.

¹³⁷ Сковорода поєднує тут два сюжети, що їх розповідав про Діогена доксограф Діоген Лаерцій: історію про те, як Діоген серед білого дня ходив з ліхтарем, кажучи: "Шукаю людину" (VI, 41), - та оповідку про те, як Діоген, снідаючи якось на майдані, відповів людям, котрі обізвали його собакою: "Це ви собаки, тому що з'юрмилися біля мого сніданку" (VI, 61) [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 246-247, 263]. Вислів "Шукаю людину" ("Hominem quaero") приписують також Езопові: "Коли з рабів у домі був Езоп один, / Хазяїн наказав йому обід зварить. / У хаті не було вогню. Тож він / Став бігать по сусідах, жару взяти десь. / Небавом роздобув і повернув назад; / Щоб скоротити шлях, через майдан подавсь. / Аж тут гукнув якийсь Базіка з натовпу: / 'Чому, Езопе, ходиш вдень з вогнем?' Мудрець /

На те: 'Шукаю чоловіка!.."' [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. - Київ, 1986. - С. 70].

¹³⁸ Євангелія від св. Матвія 15: 26; Євангелія від св. Марка 7: 27.

¹³⁹ Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Івана 1: 12. Пор.: даді и/иъ шв/ілств чадшлгь ВЖІИ/ИЪ Бвіти.

¹⁴⁰ Натяк на байку «Про собачу зажерливість». Див. прим. 161 до діалогу «Наркісс».

¹⁴¹ Див. прим. 108 до циклу «Басни Харьковскія».

¹⁴² Див. прим. 79 до циклу «Басни Харьковскія».

¹⁴³ Парафраза Книги пророка Ісаї 6: 10. Пор.: шдеве/Г^ во сердце люд'їй сй^ъ, й оушй/ил свой/tid тажкш с/іыішіш. Іван Леванда коментував цей вірш так: "Жалуєтся на нас Дух Святый и говорит: 'Одебел? сердце людей сих, и ушима тяжко слышаша необр?заніи сердцы и ушеса'. И что ж се за уши, которыя Дух Святый называет необр?занными? Уши нечистыя, уши набитыя полно похотьми так, как гноєм, уши глухія для Бога, короче сказать, уши наши" [Леванда І. Слова и р?чи. - Санкт-Петербург, 1821. - Ч. 2. -С. 12-13].

¹⁴⁴ Сковорода має на думці слова: погрАзбіш йкш олово въ вод? в&ін?й (Друга книга Мойсеєва: Вихід 15: 10). Пор. народну приказку: "Тьижке, як олово" [Франко, № 30866].

¹⁴⁵ Сковорода має на думці слова: Е/іженъ /иХжъ, иже не йде іи сов^тъ нечестйвві^ъ, й Hd пХтй гр^шнві^ъ не стЗ, й Hd с?дЗ/іНфи гХвйте/іей не с^де (Книга Псалмів 1: 1).

¹⁴⁶ Книга Псалмів 4: 4.

¹⁴⁷ Тобто Сфінкса. Див. прим. 19 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

¹⁴⁸ Сковорода має на думці Самсонову загадку: СЗ йдХцмгш йдб/иое й^віде, й (Я кр^пклгш й^віде С/іЗдкое (Книга Суддів 14: 14).

¹⁴⁹ Див. прим. 217 до діалогу «Кольцо».

¹⁵⁰ Пор.: "Не міхом полохає" [Номис, № 4327]; "Налякав міх - і торби страшно!"; "Кого міх налякає, тому й торба не дасть спати" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. -С. 470].

¹⁵¹ "З мухи слона" (лат.). Цю приказку наводить, зокрема, Лукіан [див.: Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. Вид. 2-е, перер. і доп. -Київ, 1975. - С. 241] у своїй «Похвалі мусі» (12): "Але я закінчую свою промову, хоч іще багато чого міг би сказати, - щоб хто-небудь не подумав, що я, як каже приказка, роблю з мухи слона" [Лукиан из Самосаты. Избранная проза. - Москва, 1991. - С. 173]. Володимир Даль також подавав її у своїй збірці: "Из мухи делает слона" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 734].

¹⁵² "З нужника - жертовник" (лат.). Схожі слова є в Ціцероновій промові «На захист Планція» (XL. 95). Еразм Роттердамський подає цю приказку у своїх «Адагіях» (IV. 5. 94) у такій формі: "Ex cloaca facere arcem".

¹⁵³ Книга пророка Ісаї 38: 14.

¹⁵⁴ Парафраза Книги Притч Соломонових ЗО: 17. Пор.: Око рХгу кіцієєса отцХ... дл йстбргнХтъ є врЗнове.

¹⁵⁵ Мабуть, Сковорода коротко переказує тут 72-77 рядки послання Горація «До Мецената». У перекладі Андрія Содомори вони звучать так: "Хай би спитав мене римський народ, чому не тримаюсь / Звичних для римлян засад, не ходжу попід портики звичні, / Чом не спішу я до того, що всі, не того й уникаю, - / Я відповім, як-то хворому левові мовила в байці / Хитра лисиця: 'Тому що сліди мене надто лякають: / Всі, бач, до тебе ведуть, а від тебе - ні одного сліду"' [Квінт Горацій Флакк. Твори/ Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 179].

¹⁵⁶ На думку Миколи Сиваченка [див.: Сиеаченко М. До історії української пареміографії: Г. С. Сковорода // Сиеаченко М. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. - Київ, 1974. - С. 28], Сковорода цитує тут (трохи скоротивши) російське прислів'я, чиїми українськими відповідниками є: "Людей ся радь, а свій розум май" [Франко, № 16898]; "Людей слухай, а свій розум май"; "На людей складайся, розуму ж тримайся"; "Людей питай, а свій розум май" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 321-322].

¹⁵⁷ Фразу Hd тбржифи^ъ й Hd стбгнл^ъ узято з Пісні над піснями 3: 2.

¹⁵⁸ Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 2.

¹⁵⁹ Книга Псалмів 141 (142): 5.

¹⁶⁰ Книга пророка Захарїї 12: 10; Євангелія від св. Івана 19: 37.

¹⁶¹ Євангелія від св. Івана 19: 36.

¹⁶² Книга пророка Ісаї 53: 8.

¹⁶³ Див.: Книга пророка Даниїла 3: 1.

¹⁶⁴ Пор. фразу із царської грамоти до мешканців Білгорода, де їм було сказано, щоб вони "личин на себя не накладывали, и кобылок б?совских..." [АебедевА. О борьбе духовных властей епархии белогородской с суевериями // Киевская старина. - 1890. -Т. XXVIII. - Янв. - С. 2]. Сковорода тлумачив маску як метонімію оманливої зовнішності, підступну шкаралущу речей. На думку Ришарда Лужного, розуміння світу як "маски", котра приховує "єство речей", є "фундаментальною" ідеєю Сковороди [див.: Luzny R. Teodycea Hryhorija Skoworody na tie slowianskiej mysli religijnej okresu oswiecenia // Studia Slavica in Honorem Viri Doctissimi Olexa Horbatsch: Festgabe zum 65. Geburtstag/ Hrsg. von G. Friedhof, P. Kosta und M. Schtitrumpf. - Mtinchen, 1983. -Vol. 2. - S. 104]. Справді-бо, наш філософ універсалізує стару богословську настанову, згідно з якою маска виказує своє диявольське підложжя закоріненістю в поганських звичаях. "Иные, - писав, наприклад, Інокентій Гізель про празник на пошану Коляди, -лица своя и всю красоту челов?ческую, по образу и по подобію Божію сотворенную, нВкими лярвами, или страшилами, на діаволскій образ пристроєнньїми, закрывают, страшаще и ут?шающе людій, Творца же и Зиждителя своєго укаряюще и аки бы не доволствующе или мерзящеся творенієм руку єго" [Синопсіс, или Краткоє собраніє от разных л?тописцев о начал? славяно-россійскаго народа // Українська література

XVII ст. - Київ, 1987. - С. 175; пор.: Туптало Д. Л?топись // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 4. - С. 657]. Так само неприхильно старі українські богослови поціновували й маски, що їх використовували під час "латинських" карнавалів [див., наприклад: Номоканон, си єст Законоправилник. - Київ, 1629. - С. 38].

¹⁶⁵ Друга книга царств 22:12.

¹⁶⁶ Пісня над піснями 2: 9. Сей означає тут Христа.

¹⁶⁷ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 1: 26. Пор.: посреді же вЗсъ стойтъ, єгшжє вві не вісте.

¹⁶⁸ Заклик С/іьіши, інлк чотири рази звучить у П'ятій книзі Мойсеєвій: Повторення Закону: 5:1; 6: 4; 9: 1; 27: 9.

¹⁶⁹ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 6: 15.

¹⁷⁰ Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 48.

¹⁷¹ Книга пророка Ісаї 40: 6.

¹⁷² Парафраза або Книги Екклезіястової 2: 14 (пор.: /иХдрлгш очи єгш во главі grun, л ве^Х/Инвій во тліі ^бдитъ), або Книги Притч Соломонових 17: 24 (пор.: /Іице р^Х/Ино

/ИХЖЛ ПрЄ/ИХдрЛ, ОЧИ ЖЄ ВЄ^Х/ИНііГШ Hd КОНН/Ё^Ъ ^Е/И/іЙ).

¹⁷³ Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 17: 24. Пор.: очи же везХ/Инлгш нл

КОНН/Ё^Ъ ^Є/И/іЙ.

¹⁷⁴ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3:15. Пор.: той твого В/іюстЙ вХдетъ глакХ.

¹⁷⁵ Книга пророка Ісаї 59: 10.

¹⁷⁶ Книга пророка Михея 7: 17.

¹⁷⁷ Книга Псалмів 71 (72): 9.

¹⁷⁸ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 48 (49): 15. Пор.: С/иертв оуплсетъ а.

¹⁷⁹ Парафраза Книги Псалмів 58 (59): 7. Пор.: Bo^epdTATCA нл вечеръ, й в^/ічХтъ.

¹⁸⁰ Парафраза Книги Псалмів 74 (75): 9. Пор.: дрбждїе grun не ЙстоціЙса, йспігстъ всй

Гр^ШНЇИ ^Є/И/іЙ.

¹⁸¹ Див.: Євангелія від св. Марка 5: 1-5.

¹⁸² Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 18: 8. Пор.: дХши же /иХжей жен3/иъ подбвнві^ъ в^/ічХтъ.

¹⁸³ Парафраза Євангелії від св. Матвія 26: 29. Пор.: не йліаліъ пйти СЗнн? СЗ сегш П/іодЗ /іо^Ніігш, до дне тогш, єгдЗ є пїго съ валін ново во цртвїи оцЗ /иоегш. Пор.: не нліаліъ пйти СЗ П/іодЗ /іо^Ніігш, дбндеже цртвїе вжїе пріидетъ (Євангелія від св. Луки 22: 18; див. також: Євангелія від св. Марка 14: 25).

¹⁸⁴ Сковорода має на думці слова: Пред сіинїе/trh же /иХжїе г^ада содб/ШАне (іній дони дб/иъ (Перша книга Мойсеєва: Буття 19: 4).

¹⁸⁵ Згідно зі словником Памви Беринди, слово "халуга" ("калуга") означає "улица, заплутя, заулок" [Беринда П. Дексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. -Ст. 277].

¹⁸⁶ Сковорода має на думці слова: З/ічХціє й жЗждХфе, дХіш й^ъ въ нй^ъ й^че^е (Книга Псалмів 106 (107): 5).

¹⁸⁷ Фразу трХждЗгсфїисА й швре/иененнїи взято з Євангелії від св. Матвія 11: 28.

¹⁸⁸ Сковорода має на думці слова: погрА^біш йкш олово въ вод? в&ін?й (Друга книга Мойсеєва: Вихід 15: 10).

¹⁸⁹ Книга Псалмів 139 (140): 10.

¹⁹⁰ Книга Псалмів 118 (119): 70.

¹⁹¹ Книга пророка Ісаї 44: 20.

¹⁹² Книга Псалмів 4: 3.

¹⁹³ Книга Псалмів 33 (34): 9.

¹⁹⁴ Книга Псалмів 4: 4.

¹⁹⁵ Євангелія від св. Івана 4: 35.

¹⁹⁶ Фразу /иертвъ єсй взято з Апокаліпсису 3: 1.

¹⁹⁷ Мабуть, це парафраза Євангелії від св. Дуки 21: 28. Пор.: воск/іонЙтєса й во^двйгните

Г/ld ВВІ БА ША.

¹⁹⁸ Фраза прлво/іХчнвіА стр^/іві зринає в Книзі Премудрості Соломонової 5: 21.

¹⁹⁹ Див. прим. 18 до циклу «Басни Харьковскія».

²⁰⁰ Очевидно, Сковорода має на думці слова: й воззрАтъ нл сішнъ очи нЗши (Книга пророка Михея 4: 11).

²⁰¹ Сковорода має на думці слова: Икш стб/іпъ длвідовъ быа твоа, сбздлнъ въ Qd/ini'uiQ^b: ТВКАЦМ фИТШВЪ вйситъ Hd Не/ИЪ, ВСА СТр^/ІВІ сЙ/ІВНВІ^Ъ (Пісня над піснями

4: 4).

²⁰² Сковорода має на думці слова: Nd стрижи /иоей етлнХ, й в^ыдХ нл Kd/иень, й пос/иотрго Єже вйд^ти (Книга пророка Аввакума 2: 1).

²⁰³ Фразу прлвс?ігічныА стр^/іы /иимнїиньї взято з Книги Премудрості Соломонової 5: 21.

²⁰⁴ Парафраза Книги Премудрості Соломонової 3: 1. Пор.: Првны^ъ не дХши въ рХи/Ё вжїей, й не прикбенетсА й^ъ мХка.

²⁰⁵ Фразу етр?/іы ей/іьніїгш й^шфрены взято з Книги Псалмів 119 (120): 4.

²⁰⁶ Сковорода має на думці слова: пс?іожй /ИА йкш етр?/іХ й^вр^ннХ, й въ тХ/fb евое/иъ екрьі /ИА (Книга пророка Ісаї 49: 2).

²⁰⁷ Парафраза Книги Псалмів 67 (68): 14. Пор.: кри/і? го/іХвйн? поереврєн^Ь.

²⁰⁸ Пісня над піснями 8: 6.

²⁰⁹ "Матерія для діалогу про щастя" (гр.).

БЕСВДА 2-я,

Наречённая Observatorium. Specula. Еврёйски: СЇСЗН

Что есгь Истинное Блажёнство?

На чем оно твердо сгойт?

Конёчно, Камень оный есгь велйкїй, дйвный и Един.

*

Лйца.

Аоан[асїй], Яков, Ермбл[ай], Лбнгин, Григорій.

*

А?ан[асіЙ]. Скажй мн? Григорій: длячегб Еллины назвали Блажёнство: ЕиЬаіцо?іа? сйр?чь Благоразумїе, а Блажённаго: ЕйЬаіцсо??

Григ[орїЙ]. Ты ж мн? скажй! Длячего Еврёи назвали бное ж Св?том? Оно не Солнце.

"Возсїяет вам, боягцимся Имене моего,

Солнце Правды..."² Малахря].

А?ан[асіЙ]. Не длятого ли, что умное Око, как Св?т и Фанарь во тм?³, предводительсгвует нам, когда Блажёнства йгцем? А всякое Сумн?ніе и Нев?жество есть то тма.

Як [ОБ]. Умное Око есть нам вожд во вс?х д?лах. Неужёли хорошая Скрипйца и Табакёра наречётся у тебе св?т и Благоразумїе⁴?

Григор[ЇЙ]. Даіцсо?, или Даймон, или Дёмон, значит Дух В?д?нія⁵. Каждый же Челов?к сосгбит из двойх, противосгоягцих себ? и борюгцихся Начал, или Есгёсгв: из Гбрняго и Пбдлаго, сйр?чь из В?чности и Тлііпїя. Посему в каждом живут два Дёмоны, или Ангелы, сир?чь В?стники и Посланники⁶ своих Царёй: Ангел благій и злый, Хранйтель и Губйтель, мйрный и мятёжный, св?тлый и темный...⁷ Справтеся, о други мой, с собою, загляньте внутрь себе. Ей, сказую вам: увйдите тайную ббрбу двойх Мысленных Вбинств, найпаче при Начинанїи важнаго д?ла⁸. Внйкните только и вознйкните на думное сёрдца вашего Поле, вс?х Окианов и всяких Небёс і ірос гра і її ї ї) ні f іее. В Едйн Час колйкїя тысячи перел?тывают пернатых и Мблнїи быстр?йших Дум ваших во вс? концьї Вселённыя и во всю Поднебёсную пресмыкаюгцихся? Н?т дііла, ни самаго м?лочнаго д іііісі пїя, коему бы не были онй Началом и сіліепе?і.

Горнее Духбв ополчёніе немблчно вопіёт:

"Кто, яко Бог?"⁹

"Всяка Плоть сёно и ничтоже"¹⁰.

"Дух животворйт"¹¹. Глагол Божїй.

"Внял ли еси Рабу моєму Іову?"¹²

"Ты есй Христос, Сьін Бога Живаго..."¹³

А дблнее в Бёздн? Сердёчной противор?чит:

+"Нвсть Бог"¹⁴.

t "Плоть и кровь все животворйт". t"Tvne ли чтит Іов Бога?"¹⁵ +"Доходы то д?лают". t "Христос льсгит нарбды.. ."¹⁶

Об? сій Армій, как потоки от Исгбчников, завйсят от таковых же, двойх свойх Начал: Гбрняго и дблняго, от Духа и Плоти, от Бога и Сатаньї, от Отца Исгины и от Отца Лжи, от Христа и Антйхрисга. Велйкая и благая Дума Есть-то Главный Ангел, в?сгь благая, Сов?т прав, Уста премудрая, Язык ново-огнённый, Благов?сгіе Мйра, Глагол Живота, С?мя благословённое¹⁷, Слово спасйтельное¹⁸, и напротив того. Тепёрь скажи, Аоанасїй: Ббрются ли твой Мысли¹⁹?

А?ан[асіЙ]. Ей, отгадал ты! Одна мысль вопіёт во мн?, или скажу с Пророком Захарїею:

"Ангел глагбляй во мн?"²⁰:

Нбвое, но полёзное²¹ возв?гцает Сковорода. А непріязненный Ангел хйтро противор?чит и шёпчет, как Ев?, вот что!

+"Тонко чрез-чур прядёт... Не годйтся на рубаху паучйна..."

Я же во Исаїи недавно читал сїе:

"Постав паучйный ткут"²², и не будет, де, им во од?яніе²³. Говорит о В?трогбнах, поучаюгцихся тгцётным, а презр?вших полёзная. И подлинно: "Л?та наши, яко паучйна..."²⁴

Яков. Ябедник из тЬх же Закбнов, как Змій из т?х же Цв?тбв, не мед, но яд высосает, а Дїавол в той же Бйблїи весь вкус от своего чрёва, как Паук паучйну из собсгвеннаго своего брюха, тончайше и глаже шблка, ведёт, а не от Божїего Духа, как Минйстр Лжё-Хрисга, а не Закбннаго Царя, кбего верхбвный Благов?стник вот чем хвалится!

"Мы же Ум Христов ймамы"²⁵.

Лонгин. И я чувствую моих Духбв Ббрбу.

Ермолай. А во мн? таков же спор тайно шумйт.

Яков. Сіє и дйвно, и не дйвно. Дйвно, что мало кто усердсгвует заглядать внутрь, испытывать и узнавать себе. А не дйвно потому, что непрерйвная ая Брань в каждом до едйнаго сёрдц? не усыпает. Во мн? самом сердёчный избыток, или неисчерпаемый Роднйк, от самаго рождества моего не родйл ни слова, ни дііла, чтоб начинанїю его преиспбдних Духбв с небёсными Сйлами Брань не предиграла так, как на неб? борюгцихся в?тров шум предваряет Грядущую Вёсну. Сіє мн? прим?тно не было в юношеских л?т?х. Буйныя мой мысли презирали оную Прйтчу:

"Всяк Ерем ііп Про себя разум?й"²⁶.

Странныя Р?дкосги и в?тренныя Нбвосги отманывали их от вкуса, как оныя, так и сея обгценарбдныя Р?чи:

"Харбш Дон.

Но что лучше, как свой Дом?"²⁷

Казалось, что в Дбм? моём вс? для мене равно прїятели. А мн? и на ум не всходйло бное Евангелское: "Врагй челов?ку домашній его"²⁸.

Наконец усйлившаясь, как пожар, в т?лёсном Домйшк? моём нестрбйносгь буйносги расгочённых по безпутїям мыслей, будьто Южный в?тер потоки, собрала во едйно, а мн? на память, и во Увагу привела речённое бное к исц?л?вшему Б?сноватому Слово ХРИСТОВО:

"Возвратися в Дом твой"²⁹.

От того начала Благодёнствія моего весна возсїяла. И так, слово твоє, Григорій, и дйвно, и не дйвно, и нбвое, и дрёвнее, и р іідкое, и ббгцее.

Однак благая во мн? дума, или скажу с Патріархом Исааком: "Ангел мой..."³⁰, похваляет слово твоє, а Клеветнйк³¹ н?м.

Ермол[ай]. Ангел твой, о Друг ты мой Яко в,

"Иже тя сохраняет от всякаго зла"³²,

не прельгцается, похваляя Дрёвнюю Нбвосгь и новую Дрёвносгь. Все то не велйкое, что не заключает в себ? купно Дрёвности и нбвости. Если во времена Соломбновскїя³³ не ?дали гриббв, а нын? восгал Изобр?татель бных, сїе не велйкое, яко не дрёвнее, а не дрёвнее потому, что без сего Люди живали древле блажённо. Что древн?е, как Премудрость, ИСТИНА, БОГ? Вс? д?ла не для вс?х, а СіЕ - вс?м Временам, Странам и Людям сгблько для каждаго нужное, сколько для Корабля Компас³⁴ и Кормйло³⁵, а для Путника Товїи - Наставник Рафайл. Премудрость чувствует вкус во всесладчайшей Йстинъ, а Истина сокрылась в Богь, и Бог в ней. Сей есгь Едйн крае-угблный Камень для вс?х зйждугцих Храм Блажёнсгва, и премудрая Симметрїа³⁶ для сгрбюгцих Ковчёг Покоя. Сія есть едйная, святых святійшая, Дрёвностей Дрёвносгь.

Ho гд? ты мн? паки найдеш сёрдце, управляемое Компасом³⁷ и Телескопом В?ры Ббж'ія? Вот сія ж самая Дрёвносгь есгь предйвная Р?дкосгь, нбвосгь, Чудо! а хуляігцй её есгь Пакосгник плоти, Ангел Сатанын³⁸. Не люди сему виною, но сердцами их овлад?вшій хульный Дух.

Лонгин. Да! Вспбмнил и я, что Христов Напёрсник³⁹ называет Закон Его нбвым:

"Новую Запов[?дь] даю вам..."⁴⁰

Правда, что йсгинная есгь Соломонова Прйтча:

"Брат от Брата помогаем"⁴¹ и протч[ая].

Есть така же и Руская:

"Дбброе Братство Лучше Богатства"⁴².

Однак сей необорймый Град вс? презирают, и Дружней Любвй Адамант блисгает весьма в ріідкпх м?сгах. Вот теб? новйнка!

Но паки, когда Прев?чный сей Сов?т есгь древн?йшая вс?х тварёй Симметрїа и

"кр?пка, яко смерть, Люьовь"⁴³,

рёвносгным Сосграсгїем⁴⁴ вс?х Міров Сисгёмы связавшая и обращаюгцая, тогда он же в посланій своём нарицает Его вётхим⁴⁵.

Сам Бого-Челов?к, котбраго не пбдлый дух, по прах? пблзугцїй, как Змїй, но вышній бный Архангел Д?в? благов?стйт, нарицается нбвым Адамом⁴⁶ и вётхим дёньми⁴⁷.

"Бог Люввй есть"⁴⁸.

И так: "Нізмы да будут Усгн? льстйвыя"⁴⁹, слово, твоє, Григорій, хуляггдя.

А?ан[асіЙ]. А мн? взойшлй на память гбрдые Мудрець! пышныя плоти, с ругательством вопрогцаюгцїе: "Что есгь Сатана? Гд? он? Подай его проклятаго сюда мн? в руки! Многб ль у егб рогбв?.."

Не правду ли сказует Апостол: "Хулягце, в нйхже не разум?ют"⁵⁰? Судйте: не онй ли сами с рогами? и не забавны ли для сына Сирахова: "Кленушу нечестйвому Сатану, сам кленёт свою душу"⁵¹.

Умной в Картошной ИгрІІ Лабёт⁵² быть Может, а благій и Злый Дух есгь для них нёбыль. Вот теб? преддверїе в Лабйринт⁵³ Безббжїя! Уничтбжив Ангелскїя Чйны, легко сказать:

"Нвсть Бог"⁵⁴.

Так, как затаскав по Филистймску живыя водьї потоки⁵⁵, сам собою сгановйтся Истбчник не изсл?дованным и не в?роятным.

Яков. Осгавь Филистймов и Хамов...

"Всяк Верем?й Про себя разум?й"⁵⁶.

Не люди сему виною, но овлад?вшій сердцами их Дух клеветнйчїй. Если в теб? челов?чее сердце, сож а лі, її, а если угодно, ревнуй и гнізвайся, но бізгай вражды и злббныя гбрдосги с ядовйтою пасм і',пікою. Кто гбнит челов?ка за В?ру, есгь самый главный Ббжїю челов?колюбію враг, равен озлобляюгцему нйгцаго за то, что не захотізл Христа ради в мйлосгыню принять одёжды. Берегись, друг мой, дабы не вкрался, под свіітлою Маскою, в ігі'.дро твоє хйтрый Змїй, дабы Ангелская люббвь к Богу не преобразйла тебе в Дїавола для челов?ков. Не забывай учйтельскїя оныя пуги:

"Не піісге, кбего духа есгё"⁵⁷.

Ангелскими языками говорй, а людёй вс?х люби⁵⁸. Истинная Люббвь не самолюбйва.

Григ[орїи]. А я радуюся о единомьіслїи нашем. Допл ііе г мн? вас четырех согласїе. Гбрнїя Мысли в тяжкосёрдых душах не водворяются. Самый чіісгіііііііїп Спирт небёсный, наречённый у Елліпг¹: Атра⁵⁹, Римски тоже Aura⁶⁰, не Живет разв? только вышше Облаков.

Возвратимся ж на путь теченїя р?чи нашей.

По числу Ангел разд?лйте весь род человізчїй на два Рбды: на вьішнїй и нйжнїй, на дёсный и л?вый, на благословённый и отриновённый⁶¹.

Тепёрь можно всякаго вопросйть:

^а Называется тож: AL0f|Q, Aether: coelum, quod supra nubes [небо, яке понад хмарами (лат.)]. В Библїи: "Дух хлада тонка"*¹*. Царст[в]. "ДУХ есть Бог"⁽²⁾.

"Наш ли еси?

Или от супостат наших?"⁶²

"Коего духа еси?"⁶³

Н?т зд?сь неутралсгва. По двойнбму роду людей, вспбмните Евангелское распутїе: путь узкїй и пространный, дёсный и л?вый⁶⁴.

Жизнь наша есгь путешесгвїе⁶⁵. Л?вый, чрез Трїумфалньгя ворота, чрез увеселйтельныя Проспектйвы⁶⁶ и цв?тонбсные Луга низвбдит в Преиспбднюю, прямо сказать, в грусть не усыпающих в Душі; Червёй. Дёсный во вхбд? жёсгок и сгропбтен, в протчем помалу-малу гладок, напосл?док сладок, во Исхбд? сладчайшїй⁶⁷. Так, как всякое благбе Дііло в зачатій и в кбрен? гбркое, а в плодах свойх сладкое, и сізявшїе со слезами -жнут с радосгїю⁶⁸.

Дёсным шёсгвует Род правых, за руковбдсгвом Ангела мйрна, в?рна наставника, Хранйтеля душ и т?лёс наших. И как сам Вожд их св?тел, так и Род бный правых за есгь благоумный, благодухбвный, благоуханный, а жизнь их есгь вот то-то: Евдемонїя⁶⁹! Благовбнїе, Благовізянїе, каковбе дышет Смйрна, Стакта и Kada⁷⁰. Отсюду родйлось у нас Слово: Благогов?ніе. Отсюду у древних всякая благосп?шная удача называлась: Дексїома⁷¹. Деснйчїе, дёсныя рукй дііло, а Люди - Сыны Св?та⁷² и Десницы. Наприм?р, Венїамйн значит Сын Деснйцы⁷³.

Шуйскїй же род, или л?вый, во всем оному есгь противен. Негбдную пбдлосгь и у нас в Малорбсаи называют: Шуя⁷⁴. Без сумнізнїя, то же, что Шуїя, и чутьли не отсюду родйлось слово сїе: Л?нйв. Будьто Л?вын сын, не Деснйцын. Но я уже заврался. Вот вам! длячего в Еллинской Дрёвносги Блажёнсгво наречённо: ЕиЬацо?іа?

А? АН [АСЇЙ]. Нын? мн? открылися аи Павловы ріічп:

"Прїясте мя, яко Ангела Божїя"⁷⁵.

"Христово Благовонїе есмьї"⁷⁶.

И сам такбв есть всяк, каковбму Ангелу прил?пляется. Сій суть дббрыя д?вы⁷⁷.

"В вбню М?ра твоего течём"⁷⁸.

Но ах! Скудно их... Не пусто плачеш, о Іеремїа⁷⁹!

"Оск?д ілпа дббрыя д?вы"⁸⁰.

Род лукавый и прелюбод?йный⁸¹ повсюду умножается. Вс? сїи не внїйдут в Брачный Покой чертога Женихова.

"Не в?м вас!"⁸²

Ермол[аЙ]. Мн? непресганно в Очах мечтается Искусйтель Учйтеля нашего во Пустын?. О безсгыдный! На кого не дерзнёт наступйть, когда кбзненные свой нав?ты не устыдйлся воздвйгнуть на Главу вс?х Ббжїих Мужёй и Прорбков?

"Верзися долу"⁸³.

Возможно ли, дабьї повалйлся в дблнюю грязь и в пбдлость смрадную рёкіній Истину сїю:

"Аз ОТ ВЫШНИХ ЕСМЬ.. ,"⁸⁴

Кто свышше и в Гбрняя рождён, никак не вм?щает духбв, отсылаемых в стадо свиннбе. "Вы от нйжних есте"⁸⁵.

Но паки, коль прїятен был Ему Ангел в Вертоград?, побуждаюгцїй Его к высот? терп?нія, по Благоволенїю и Естеству Горняго Отца Его.

Лонг[ин]. Конечно, теб? сад сей, гд? бес?дуем, навел такїя Мысли. И мн? сїи, пред нами цв?туігде Крйны сёлные⁸⁶, дьішугцїе во обонянїе наше Оимїамом своего Благоуханїя, возвели на сердце сидягцаго на гробном Камен? Мат?ёева Ангела⁸⁷, благов?ствуюгцаго М?ронбсицам Онаго Единаго Человъка:

"Род же Его кто испов?сть?"⁸⁸ "Аз Ці!'1)1 полнїй и Крин удолнїй"⁸⁹.

Для стрегугцих гроб Ангел мой ужасен⁹⁰, но для Мироносиц - коль красен! Св?товиден, как Молнїя и как Крин, исполнившїй воздух благоуханїя⁹¹. Не оно ли моего тайно касается обонянїя, услаждая горягцее во мн? с Клебпою и Лукою сердце моє?

..."Крйла Ея Крйла огня..,"⁹² ..."Полещу и почїю"⁹³.

А? АН [АСЇЙ]. Н?т, Брат, посгой! Высоко, не долетиш. Дабы возмогти обонять Благоуханїе нетл?ннаго онаго Челов?ка, нужно нажить оный Hoc: "Hoc твой, яко Столп Ливанскїй"⁹⁴.

Сим-то носом обоняет Исаак ризы Сына своего Іякова⁹⁵. Потеряли было сей нос, и за то услышали вот что!

"О несмысленные Галаты!"⁹⁶ "и косные сердцем..."⁹⁷

Остервен?вшую Луну и пёрсгнаго челов?ка каждое Око видит. "Безумный яко Луна изм?няется"⁹⁸.

Но небеснаго Онаго Челов?ка: Яко взятся от земли Живот Его⁹⁹, как первородныя Луны, не узрит, разв? пребысгрое чувство.

"Теб? подобает расги, мн? же..."¹⁰⁰ "Пребудет с солнцем и прежде Луны"¹⁰¹.

Вс? гі, были безносые, коих вопрошает Павел:

"Прїясге ли духа свята?"¹⁰²

Мы, де, и не знаєм: есть ли? и что он значит? Хотя Царедвбрец, однак без носа был тогда и Евнух тот, что спрашивал Фйлиппа: "Скажи, о коем Челов?к? столь великол?пно говорит Исаіа?"¹⁰³ Не без Толку у Евреев не ставили во Священники без-носых и кратко-носых¹⁰⁴. Лишён чувсгва, обоняющаго Христово Благовонїе, и не могущїй похвалиться:

"В?м Челов?ка"¹⁰⁵,

Как может показать другим нев?ждам:

"Се Агнец Божїй"¹⁰⁶?

Соломбновская Нев?сга, кром? похваляемаго Братом носа¹⁰⁷, им?ет Голубиныя Очи¹⁰⁸. Сими Благородными Чувсгвами не дивно, что провидит нестар?ющагося Еленя, высоко скачущаго и прескакивающаго по Горам и Холмам¹⁰⁹.

"Чувсгво прав?дных благопосп?шно"¹¹⁰.

Яков. Носатых носатый хвалиш. Ангел Божїй, восхитившїй выспр за волоса Аввакума¹¹¹ и Фйлиппа¹¹², может и друга нашего Лбнгина поднять в Горняя. Неужель думаєш, что он лыс? Думаєш так, а оно не так. Дух В?ры¹¹³

- не прозорливая ли есть Премудросгь? Не она ли есть блаженная С?дйна и Вблосы оные:

"Влас Главы вашея не погибнет"¹¹⁴.

Не он ли восхигцает и Лик М?роносиц? Благоуханное М?ро Божїя В?ры в сердц? их - досгаточный для Благов?сгника повод, чтоб схватить и поднять их из ползанья в Горняя. В?ра зрит неосязаемаго Челов?ка, и он не смотрит на тл?нь, кром? В?ры.

"Господи, очи твой зрят на В?ру"¹¹⁵.

Сей благов?стил Сына и Пречисг?й Марій. Сей и Захарїи, но при ?иміам? же В?ры. Сей же об?гцает Родителям Израилскаго избавителя Сампсбна. Но и зд?сь д?йсгвует не гиблюгцїй Влас В?ры¹¹⁶.

"Жел?зо не взыйдет на Главу Его"¹¹⁷.

Сій ж Власы и нетл?нные В?ры Лучи украшали и озаряли и Мойсееву Главу, восхитили Енбха¹¹⁸ и вс?х оных с Павлом:

"Подъях вас, яко на Крил?х Орлих, и приведох вас к Сп.ь"¹

Воплогценный Ангел Павел хвалится, что и ему власы Главы помазал Бог духом своим так, как и Исаїи: "Помазавый нас Бог..."¹²⁰ "Дух Господень на мн?..."¹²¹

А как в?рует, так и благов?стит ползугцим:

"Востани спяй.. ,"¹²²

Так, как Исаїа н?коему горестному Книжнику:

"Что ты зд?? и что теб? зд?..."¹²³ То же, что Евангелскїй Ангел:

"Что игцете?.. н?сть зд?..."¹²⁴

"Тамо Его узрите¹²⁵, о косные сердцем!¹²⁶"

И восхигцает их в Горняя Галилёйская, гд? "вид?вше Его, поклонишася Ему..."¹²⁷ "И той невидим бысть йма"¹²⁸.

Тогда прямо увид?ли, когда стал невиден и неосязаем так, как когда игцез из Глаз т?лесный друга Моего Болван, тогда осталось в Моем сердц? Сердце Его, как Магнйтной Дух в стальнбм Колц?.

"Кр?пка, яко смерть, Любви...

Крила Ея крила огня.. ,"¹²⁹

А когда плотская Любов толь сильно в?ет и женет к смертносгным вождел?ніям, то равно и Дух Божїя Любви жесгок, как Буря, шумен, как от вина, углїем огненным и пламеньми варит¹³⁰, как Ад, жжет сердце, воскриляет и усгремляет в Горняя.

"Жесгока, аки ад, Ревносгь"¹³¹.

И так мило мн?, когда признался Лбнгин, что рушит сердце жало Ревности Божїя и утробу ему так, как /ІукІІ и Клебп?¹³². Признаться ли вам, что и мою утробу трогает той же Пламень? Часто он угашается плотским Жаром. Но кто прямо вкусил Красоты Горняго Челов?ка, сих Любви ни вода Многа угасить, ни рі'жп потопить не могут¹³³.

"Ни настоягцая, ни грядущая..."¹³⁴

"Ополчится Ангел Господень..."¹³⁵

Просгудит Вавилбнску Пещь и избавит их¹³⁶.

"Ищезе сердце МОЄ И ПЛОТЬ МОЯ..."¹³⁷

Григ[орїЙ]. Се уже слышали мы - о двоих началах, о двойном род? Ангелов и челов?ков, о двоепутїи челов?ческія жизни. В протчем нын? сами доум?вайте, что от сих же Исгочников раждается двойный вкус в Библїи: Добрый и Лукавый, спасительный и погибельный, ложный и Исгинный, Мудрый и Безумный...

Яков. Н?т легше доум?ться, как в сем. Змїй из той же Корбвы сосёт молоко¹³⁸ и преображает в яд, а челов?к слушает Прйтчы:

"Мелзй млеко, и будет Масло"¹³⁹.

Душевному челов?ку Лбтово пїянство, Давидово и Соломоново женолюбїе - смрад, яд и смерть, а Духовному - благовонїе, ядь, пища и Живот.

В?ра Горняя вземлет Змїя¹⁴⁰ и не язвится, в пещи не опаляется, в Мор? не погрязает, яд и смерть яст и пьет, и оттуду здрава, вот

"Знаменїя в?рующим!"¹⁴¹

Библїа есгь не только Корова, но Ад и Змїй, и лютый поглощаюггцй Лев. Но в жестокосги сего Льва находят со Сампсоном сот сладосги¹⁴² ті,: "Десница твоя воспрїят мя..."¹⁴³

Сей Дракон для таких ц?лителный и есгь Древо сладчайших Райских Плодов, но не т?м:

"Полйжут Персть, аки Змїеве, пл?жуще по земли"¹⁴⁴.

"Той сотрет твою Главу..."¹⁴⁵

Чудо Израилское! Гд? В?ра находит сладчайшую паче Меда и Сота¹⁴⁶ пишу, там тяжкосердую Душу кусают пеая Мухи и Шершни.

"Послю на них Шершни..."¹⁴⁷

А?ан[асіЙ]. Берегись, Яков. Ты уже зд?лал Библїю древним чудовищем, мучившим древле Египтян.

Имя Ея Сфинкс. Д?вичья голова, тулуб львиный...¹⁴⁸

Яков. Не обынуясь, друг мой, сказую, что она-то есть Лев, обходяггцй Вселенную, рыкаюггцй и терзаюггцй¹⁴⁹, попавши на б?днаго, от л?вой сграны чтельника. Пропал он во Адских Ея челюсгах. Ты же, о Израилю! не бойся, Іякове¹⁵⁰!

"Срящет его, яко Мати..,"¹⁵¹

Покрыет его от Зноя, вспокоит в Матернем лон?, ухл?бит хл?бом и напоит водою.

"Вода глубока сов?т в Сердц? МУЖА"¹⁵².

"Піяй от Воды сея...

не вжаждется во в?ки"¹⁵³.

А? АН [АСЇЙ]. Так не она ж ли есть и Блудница оная у Соломона, которыя сл?дом волочутся буйные Молодчики? Она горчайшая Ада¹⁵⁴. Б?гут, де,

"Яко Елень, стр?лою уязвлен в Ятра...

Не в?дый, яко на душу свою течет"¹⁵⁵.

Куда она заводит их? О лютый язык ея!

"Зубы его Зубы Львовы,

убиваюігди душу.. ."¹⁵⁶

Яков. О друг мой! Отгадал ты. Се тая Блудница!

"Глаголы потопныя, Язык льсгив"¹⁵⁷ сея Блудницы.

Она наводит всемїрньїй потоп. Но В?ра с Нбем из не гнїюгцаго зиждет себ? безопасную Храмину. Она Римски: Area¹⁵⁸, то же что Еллински: Архп¹⁵⁹. Сіє есть Имя Божїе.

"Покрыет тя Божїе Начало"¹⁶⁰.

От сея Блудницы спас Ангел Обручника.

"Ібсифе, не убойся..,"¹⁶¹

Не много не попал, мимо Рахйль, на пр?лобкую Лїю¹⁶².

Ермол[аЙ]. Не отгадаю ли и я? Не Библїа ли есгь оные смертоносные Исгочники, преображаемые Елиссёем во спасительные, когда их осолйл Солью Пророк¹⁶³? Зассорили их Филистины¹⁶⁴.

Яков. Ты в самый Центр попал. Очигцает их Исаак¹⁶⁵, осоляет Елиссей¹⁶⁶, освягцает, погружая в них Христа, Предитеча, а сам Христос претворяет обуялую их воду во вино новое, кое

"Веселит сердце Челов?ка"¹⁶⁷.

А Мойсей Горним Жезлом разд?ляет и услаждает невкусную их Горесгь¹⁶⁸, по Павловому:

"Слово ваше, да будет еблїю растворенное"¹⁶⁹.

"О Боз? похвалю Глагол, о Господ? похвалю Слово"¹⁷⁰.

Лонг[ин]. Дух Гаданїя тронул и мене. Не она ли есть оный, что в Данійл?, седми-главный Змїй, жёны и младенцы погубляюгцїй¹⁷¹?

"Змїй сей, егоже создал єси..."¹⁷²

Хоть он Кит, хоть Дракон - есгь-то Библїа.

Яков. Не излилея ли на вас, друга мой, Дух оный от Вышняго? "Излїю от Духа моего.. ."¹⁷³

"Старцы ваши ебнїя узрят.. ,"¹⁷⁴

Кто силен de разр?шить, агце не будет Бог с ним¹⁷⁵? "Дух В?ры вся испытует и вся отверзает"¹⁷⁶. Сему Змїю в челюсгь, вм?сго соли, ввергает Данїйл Гомблку, Пйлулу, или Котишбк¹⁷⁷. Тогда сего Аспида малое Отроча повесть может¹⁷⁸.

Ермол[аЙ]. Любезный мой Котишбк! Что значит сей шарик? Или вопрошу тебе Еврейски: Манна? что сїе¹⁷⁹?

Яков. Он сл?плен из См?рны, из деревяныя вблны и из Туку. Пошол прямо в Брюхо Змїино.

Ермол[аЙ]. Говори, друг мой, поскоряе, не мучь мене¹⁸⁰.

"Докол? вземлеши Душу нашу?"¹⁸¹

ЯКОВ. Фу! разв? не знаєш, кто был во чрев? Кйтов??

Ермол[АЙ]. Ах! ты теперь пуще помрачил мене.

ЯКОВ. "В?ровах, т?мже возглаголах"¹⁸².

Сей шарик есть Присносущный Центр Пресвятыя В ЬЧІЮСІИ. В храм?х Божїих образуется так:

В цёнтр? Треугблника Око.

1. Алфа, всякую тварь предваряет.

2. со-МЕГА, посл? всей твари остается.

3. Вита, єсть раждающаясь и ищезающая Средйна. Но по Началу и Концу в?чная.

СЇЯ ТРОИЦА ЕСТЬ R/llil 1111І/У.

"Трисолнечное Едйнство"¹⁸³.

"не дремлющее Око..."

а

ЕРМОЛ[АЙ]. Не знаю, что-то Аоанасрй] все улыбается.

А?ан[АСІЙ] . Треуголник твой, Якуша, пахнет Пиоагбром¹⁸⁴. Опасно, чтоб ты не накадил и духом Платбновским¹⁸⁵. А мы ищем Христова Духа¹⁸⁶.

Л0НГ[ИН]. И мн? кажется, будьто запахли Платбновскїя Ідей¹⁸⁷.

ЯКОВ. Пиоагбрствую или Платбнствую - н?т нужды. Только бы не Идолопоклонствовал. И Павел, и Аполлбс суть ничтоже с Авраамом:

"Никтоже Благ.. ,"¹⁸⁸

ГРИГ[ОРЇЙ]. Дайте Покой! Пожалуйте, не д?йте его¹⁸⁹. Он слово благое отрыгнул, от в?рующаго сердца¹⁹⁰.

С В?рою грязь есть у Бога дражайшая чистаго Злата. Не на Лйца зряще судите¹⁹¹. Вспомните вдовьін П?нязь¹⁹². Не заключайте Богов?д?шя в т?снот? Палестйнской. Доходят к Богу и Волхвьі, сир?чь Филбсофы¹⁹³. Един Бог Іудеев и Языков, Едина и Премудрость. Не весь Израиль мудр. Не вс? Язычники тма. Позна Господь сугцїя его¹⁹⁴. Собирает от вс?х четырех

^а Tqlot|Aloc Мо?ас каі Фиаіс. [Трисонячна єдність і природа (гр.)].

в?тров¹⁹⁵. Всяк для Его есгь Авраамом, только бы сердцем обладал Дух Божїя В?ры, без коей и Авраам не мог оправдаться, и никтоже ин.

Един Дух В?ры¹⁹⁶ оправдает и Племя, и страну, и время, и пол, и чин, и возраст, и разум... Иноплеменник Нееман исц?лился во Іордан?¹⁹⁷, гд? тгцетно омывался не обр?занный сердцем Израиль. Куда глупое самолюбїе! Кланяетеся в храм?х изображенному Треуголнику¹⁹⁸ не разум?югцим онаго Живописцем, а сей же образ, у Любомудрцов, толком Божества озаренный, ругаете. Не de ли есгь:

"Кланяетеся, егоже не в?сге?.."¹⁹⁹

Не ражжевав Хл?ба сего Христова, как можете претворить и пресугцествовать²⁰⁰ в животворяггцй сок? Не сїе ли есгь Суд себ? жрать и смерть²⁰¹, дабы исполнилось Писанїе: "Шед удавися"²⁰²?

Вгляньте, сл?пцы, на Божїе хл?бы, называемые Просфора, сир?чь Приношенїе²⁰³. Не видите ли, что на одном из седми, сред? верха его, ложе Треуголника, выр?заннаго Копїем Свягценничим? раздробляемаго и влагаемаго во уста Причастникам? Священник - не Пророк ли есть? А пророк - не Любомудрый ли и Очитый Муж? не Минйстр ли и Апостол Божїй, из гІ;х числа:

"Безв?стн[ая] и тайн[ая] Премудр[осги] тв[оея] явил ми еси"²⁰⁴.

"Научу беззаконныя Путем т[воим]"²⁰⁵.

Не хл?б сей есгь, но Х/ГЫ, пресущесгвленный, Он есгь Дух Божїй. Тайна Тройцы, и не вино Стїхїйное, не вино физь'іческое, но вино новое нетл?нія, Вино Хрисговой Премудрости, веселяггця сердце в?рных²⁰⁶. Сего Премудрости Духа в Хл?б сей и в Вино если не вдунуть, что осталось вкусить? разв? смерть.

"Смерть упасет их"²⁰⁷.

"Близь еси ты, Господи, усген их, далече же от сердец их"²⁰⁸.

Сего-ж-то ради Пророк Данїил влагает в челюсть Змінну таинственный Хл?бец²⁰⁹.

А? АН АС [ЇЙ]. Кой вздор? Там Хл?бец во устах Змїиньїх, а у нас Треуголник в Хл?бик?. Не ліішпся что-то. Не могу согласить...

Григ[орїи]. Куда ты, друг мой, осгр и шаток в ругательствах! А в разум? Прорбческих Тайн сердце твоє коснізе Черепахи. Ражжуй хорошенько, почувсгвуешь вкус. Там хліібец во Глав? Змїйной, я зд?сь Треуголник в Хл?б?. "Той сотрёт..."²¹⁰

Аєанас[ЇЙ]. Воля твоя: не ліішпся. Там в Голов?, будьто в Горшк ІІ, Хл?б, а зд?сь в Хл іібі. Хл іібпк Треугблный. Хл?б и Горшок - разница...

Григ[орїи]. О кбсный Галате, мой Брате! Догадайся, что Змїйна Глава и Хл?б есть то же.

Аєан[асїи]. Боже мой! Сіє не вм?сгймое для сёрдца моего.

Григ[орїи]. О любезное мн?, прбстое твоє, но не в?рное сердце!

Аєан[асїЙ]. Ражжуй мн?, тогда могу пов?рить.

Григ[орїЙ]. Бйблїа, не Змїй ли есгь? Вход и Дверь ея, не Главйзна ли Кнйжная²¹¹? Седмь Дней, не седмь ли глав? Седмь Сблнцев, не седмь ли Хл?бов? Не в сїя ли Хл?бы вкидает Данїйл Хл іібец бный?

"В Сблнц? положй сел[енїе] своє"²¹². "Той сотрёт т[вою] Главу"²¹³.

Солнце запало... Прощайте²¹⁴!

Судячи з усього, цей твір було написано на початку 1770-х pp. Автограф зберігається у відділі рукописів Російської державної бібліотеки (ф. 14, оп. 1365, арк. 19 (зв.)-34). «Бес?ду 2-ю» було вперше опубліковано в 1971 р. на сторінках київського часопису «Філософська думка» [див.: СкоеородаГ. С. Бесіда 2-я, нареченная Observatorium specula [Публікація та вступна стаття «Невідомі твори Г. С. Сковороди. Бесіда 2-я» І. А. Табач-никова] // Філософська думка. - 1971. - № 6. - С. 83-92]. Подаємо за автографом.

¹ Етимологія слова Сіон (євр. siyyon, Ційон) остаточно не з'ясована, але значення "спостережний пункт" чи "дозорна вежа" з цим словом напевно ніяк не пов'язані. Можливо, Сковорода ототожнив гору Сіон (її й справді ототожнюють із кількома різними місцинами, включно з Храмовою горою) з горою Цофім (євр. sopim). Якраз слово Цофім означає "сторожа", "спостерігачі" (корінь sapa^ь означає "оглядати, шпигувати, спостерігати, слідкувати" [див.: The Brown-Driver-Briggs Hebrew and English Lexicon. -Peabody, Mass., 1999. - P. 859]). По-грецькому ця гора називається Скопос, тобто "Спостерігач"; латинізована форма - Scopus. Гора Скопус [див.: Avi-Yonah М. Zofim// Encyclopaedia Judaica. - Jerusalem, 1973. - Vol. 16. - P. 1192-1193] - це узвишшя на північ від Єрусалима (зараз входить у межу міста). Згадки про цю гору є тільки в післябіблійній літературі. З гори Цофім паломники, які прямували до Єрусалима, могли вперше побачити Храм. Після його зруйнування, дивлячись зі Скопу су на Храмову гору, вони на знак скорботи надривали собі край одяїу (див.: Єрусалимський Талмуд, Моед Катан 3: 7, 83Ь; Вавилонський Талмуд, Песахім 3: 8 та ін.; мідраш Ейха рабба 5: 18, 1). Йосиф Флавій також згадував про гору Скопус в «Іудейських старожитностях» (XI, 329) та в «Іудейській війні» (II, 528, 542; V, 67,106).

² Книга пророка Малахїї 4: 2.

³ "Фанар"-світильник міг набувати різних символічних значень. Пор., наприклад: "душу свою в тЪлЪ, как св?чку в фонар?..." [ТупталоД. Брань святаго архістратига Міхаила, воєводьі сил небесных, и ангелов его с седмоглавным змієм // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: У 3 ч. - Киев, 1824. - Ч. 3. - С. 395].

⁴ Метафорично слово скрипица означає "мысль" [див.: Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 48], тож його можна асоціювати зі словами "св?т и благоразуміе", а от табакерка за часів Сковороди була ходовою метонімією нікчемної речі. Варто пригадати хоч би санкт-петербурзький часопис «Трутень», де в одному з матеріалів до геть порожніх, але модних, дрібниць зараховані "табакерки черепаховые, бумажные, суріучные; кружева, блонды, бахромки, манжеты, ленты, чулки, пряжки, шляпы, запонки..." [Избранные произведения русских мыслителей второй половины

XVIII века. - Москва, 1952. - Т. II. - С. 137], або «Подорож із Петербурга до Москви» Олександра Радігцева: "Табакерочка золотая, пряжки серебряные и другая дрянь..." [Радищев А. Н. Избранные философские сочинения. - Москва, 1949. - С. 92].

⁵ Фразу д^ъ в^д^Ьнїа взято з Книги пророка Ісаї 11: 2.

⁶ За словником Памви Беринди, ангел означає "в?стник, посел, опов?дач" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 334; про значення цього слова див. також: Аверинцев С. Ангели// Аееринцее С. Софія-Логос: Словник / Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. - Київ, 2007. - С. 35-39].

⁷ Ця думка дуже стара. Про двох янголів, які супроводжують людину, говорили ще Єрм у своєму «Пастирі» ("Два янголи з людиною: один добрий, а другий злий" [Ранние отцы Церкви: антология. - Брюссель, 1988. - С. 193]), Оріген (Про першооснови, III, II, 4) [див.: Ориген. О началах. - Санкт-Петербург, 2007. - С. 256] та інші.

⁸ Як писав свого часу Оріген (Про першооснови, І, 5), "...усяка розумна душа... повинна витримати боротьбу проти диявола та його янголів і супротивних сил, тому що вони намагаються обтяжити її гріхами..." [Ориген. О началах. - Санкт-Петербург, 2007. - С. 24]. Пор., наприклад, з «Діоптрою» Віталія Дубенського: "Не возможеши без брани жити, идВже будеши им?ти имаши брань, понеже в себв имаши, иже ти сопротив речет. Во єдином челов?ц? полагаєт апостол два челов?ка [йдеться про слова святого апостола Павла: 'Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день у день відновляється внутрішній' (Друге послання св. ап. Павла до коринтян 4: 16)]. И тако сопряженна, яко ни єдин пребывати может без другаго, и тако между собою разнствующа, яко суще два, обаче єдин єст, и єдин - два. В сих двойх всего живота дВло прохожденно бьіваєт" [Діоптра, сир?ч Зерцало, албо Изображеніє изв?стнос живота челов?ческаго в мир?. - Кутейно, 1654. - Арк. 148 (зв.)-149; про "внутрішню" та "зовнішню" людину див. також: Туптало Д. Внутренній челов?к// Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: ВЗч. - Киев, 1824. - Ч. 1. - С. 101-108; Максимовичі. Богомьісліє. - Чернігів, 1710. - Арк. 70 (зв.), 357 (зв.); Яворський С. Камень в?ры. - Київ, 1730. - С. 256].

⁹ Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдь вгъ нЗшъ;

¹⁰ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 40: 6. Пор.: всакл П/іоть сіно.

¹¹ Друге послання св. ап. Павла до коринтян 3: 6.

^п Неточна цитата з Книги Йова 3: 3. Пор.: вна/ГЬ /іи єси оуво (мьіслїк твоєю) рлвХ /ИОЄ/ИХ їшвХ; Див. також: вна/ГЬ лн єси /иыс/іію твоєю нл рлвл /иоєго їшвл; (Книга Йова 1: 8).

¹³ Євангелія від св. Матвія 16: 16; Євангелія від св. Івана 6: 69.

¹⁴ Книга Псалмів 13 (14): 1. Інокентій Гізель стверджував, що думку: "аз мню, яко н?сть Бога", -людині навіює сам диявол [Гізель І. Мир с Богом челов?ку. - Київ, 1669. - С. 616-618].

¹⁵ Неточна цитата з Книги Йова 1: 10. Пор.: тХнє Тшвъ чтйтъ гд<і;

¹⁶ Парафраза Євангелії від св. Івана 7: 12. Пор.: нй, но /іьстйтъ нлрбды.

¹⁷ Фразу сі/ИА в/ігвєно взято з Книги пророка Ісаї 61: 9; 65: 23.

¹⁸ Фраза С/ібво спнїа зринає в Діях св. апостолів 13: 26.

¹⁹ Сковорода змальовує тут картину "психомахії" (Пруденцій), що її можна порівняти з такими творами старої української літератури, як «Брань святаго архистратига Михаіла, воєводьі сил небесных, и ангелов єго, с седмоглавным змієм» Дмитра Туптала чи «Брань честних седми добродВтелей з седми гр?хами смертними» Йоасафа Горленка [див.: УшкаловЛ. Психомахія // УшкаловЛ. Українське барокове богомислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду. - Харків, 2001. - С. 63-87].

²⁰ Книга пророка Захари 1: 9.

²¹ Цю опозицію можна зрозуміти, коли згадати, що старі українські письменники дотримувалися традиціоналістських настанов, особливо тоді, коли йшлося про питання віри. Скажімо, Лазар Баранович писав: "Omnis in religione novitas est vanitas" [Baranovicz t. Nowa miara starey wiary. - Nowograd-Siewierski, 1676. - S. 262]. Таку саму настанову можна добачити і в уснопоетичній традиції: "Нового не запроваджай, старовини держись" [Номис, № 685; докладніше див.: УшкаловЛ. Antiquus - modernus // УшкаловЛ. Світ українського бароко: філологічні етюди. - Харків, 1994. - С. 11-18.

²² Книга пророка Ісаї 59: 5.

²³ Парафраза Книги пророка Ісаї 59: 6. Пор.: Постлвъ й^ъ не вХдетъ нл рй^Х.

²⁴ Книга Псалмів 89 (90): 10. Лазар Баранович коментував ці слова так: "...Живот наш держася на шелковой нити. Но єгда пов?шен бысть на тонком власВ... Єгда пов?шен на слабой паучинВ: л?та наша, яко паучйна" [Баранович А. Трубы словес пропов?дных. -Київ, 1674. - Арк. 316].

²⁵ Перше послання св. ап. Павла до коринтян 2:16.

²⁶ Пор.: "Всяк Еремей про себя разумей!" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. -Москва, 1957. - С. 440, 620]; "Усякий Веремій про себе розумій" [Номис, № 9582]; "Усяк Веремій про себе розумій" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 322].

²⁷ Пор.: "Дон Доном, а найкраще дома" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період/ Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963.-С. 201]; "Дон, Дон, а лучше дом" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 325].

²⁸ Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 10: 36. Пор.: И вр^й чє/іов^кХ до/шшнїи Єгш.

²⁹ Євангелія від св. Луки 8: 39.

³⁰ Фразу Згг/гь /ибй узято з Другої книги Мойсеєвої: Вихід 23: 23; 32: 34.

³¹ Тобто диявол, адже гр. biafioAoc, означає "наклепник".

³² Неточна цитата з Книги Псалмів 120 (121): 7. Пор.: Гдь со^рлнйтъ та СЗ всаклгш В/іІ

³³ Див. прим. 6 до трактату «Начальная дверь ко христіянскому добронравію».

³⁴ Компас - популярний емблематичний образ. Його можна знайти, скажімо, у збірці «Symbola et emblemata» під № 129 [див.: Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 34-35; про цей образ у Сковороди див.: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004.-С. 143].

³⁵ Цей образ також належить до емблематики. Див., наприклад, малюнок № 461 зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Кормило корабельное» та підпис: "Водам полагает закон. Укрощает волны морскія. Legem ponit aquis" [див.: Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 116-117].

³⁶ Гр. а?ццЕтріа - 'сумірність, належна пропорція'.

³⁷ Див. прим. 34.

³⁸ Трохи неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 12: 7. Пор.: длдєса /ий гмкостникъ П/ібти, агге/іъ ытлнйнъ.

³⁹ В автографі: Наперстник.

⁴⁰ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 13: 34. Пор.: З^пов^дь нбвХгс длп вЛліъ.

⁴¹ Книга Притч Соломонових 18: 19.

⁴² Див. прим. 204 до циклу «Басни Харьковскія».

⁴³ Трохи неточна цитата з Пісні над піснями 8: 6. Пор.: кр'Ьпкіі йкш С/иерть /ігсвьі.

⁴⁴ Поняття сострастіе у Сковороди є відповідником гр. а?цпа?Еіа й синонімом до слова любов. Коли він говорить про сострастіе між елементами світу, це можна трактувати як щось схоже на Емпедоклове розуміння любові - рушійної сили, яка забезпечує єдність першостихій.

⁴⁵ Сковорода має на думці слова: Бо^/імв/ієннїи, не ?^пов?дь нбвХ пишХ вЛліъ, но ^ПОВ^ДЬ вет^х, йже Й/И^СТЄ Йспєрвсі. З^ПОВ^ДЬ BeTJ^d єсть С/ібво, ЄЖС С/ІЫІШСТе йспервл

(Перше соборне послання св. ап. Івана 2: 7).

⁴⁶ Див. прим. 43 до циклу «Сад божественных п?сней».

⁴⁷ Фразу вет^їй ден/ии взято з Книги пророка Даниїла 7: 9, 22.

⁴⁸ Трохи неточна цитата з Першого соборного послання св. ап. Івана 4: 8, 16. Пор.: вгъ /ІГСБВІ єств.

⁴⁹ Книга Псалмів ЗО (31): 19.

⁵⁰ Друге соборне послання св. ап. Петра 2: 12.

⁵¹ Книга Ісуса, сина Сирахового 21: ЗО.

⁵² Дабет (від франц. la bete - 'звір, дурень') - штрафний внесок у грі в ломбер, що його в певних випадках платили гравці, наприклад, тоді, коли скидали карту іншої масті, тощо. Про все це докладно йдеться, скажімо, в ірої-комічній поемі сучасника Сковороди Василія Майкова «Игрок ломбера» (1763 р.) [див.: Ирои-комическая поэма/Ред. и прим. Б. Томашевского; вступ, статья В. Десницкого. - Ленинград, 1933. - С. 101-116]. Слід сказати, що у XVIII ст. ця гра була дуже популярною. її форму використовували навіть у літературі. Наприклад, один з перекладних українських сатиричних діалогів (із французької) розпочинається так: "Року 1733, октоврія 10, в Глухов? получено: «Игра ломбер знатн?йших європейских дворов»" [Малорусская историческая шарада // Киев-ская старина. - 1885. - Т. XI. - Март. - С. 592-593].

⁵³ Див. прим. 459 до діалогу «С?мфоніа, нареченная Книга Асхань».

⁵⁴ Книга Псалмів 13 (14): 1.

⁵⁵ Сковорода має на думці слова: й вса К/іЗда^и, иже йскопЗіш рлвй отцЗ є™, во вре/ИА отцЗ є™, злгр.ідйіш а фіг/іїст(/И/іАне (Перша книга Мойсеєва: Буття 26: 15).

⁵⁶ Див. прим. 26.

⁵⁷ Євангелія від св. Дуки 9: 55.

⁵⁸ Сковорода має на думці слова: (Іціі а^віки чс/іов^чсски/ИИ глаголк й Згг/іски/ии, /іюввє же не й/ил/иъ, вві^ъ (йкш) /И^дв звенАфи, й/ій к??ивЗ/іъ звацЗай (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 13: 1).

⁵⁹ Гр. а?ра - 'подув, вітрець'.

⁶⁰ Дат. aura - 'подув, вітрець; повітря; випари; небо, небесна висота; легенький подих, просвіт, примара, тінь; блиск, сяйво; звук, голос, відлуння'. Очевидно, Сковорода має тут на думці своїх улюблених римських класиків, наприклад, Горація, який говорив (Сатири, II, 2, 79) про душу як про "частку небесного подуву" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 155], чи Сенеку, котрий у «Моральних листах до Дуцілія» (LXVI, 12) писав те саме про розум: "А що таке розум, як не частка божественного подиху, що проникла в людське тіло?" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Дуцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 215].

⁶¹ Старі українські богослови пов'язували цю думку з наукою Авіустина. Наприклад, Петро Могила писав: "Яко мовит Авіустин: 'Двои суть людей товариства, с которых єдно предуставлено єст на в?ки царствовати з Богом, а другоє в?чнос однести каранє'" [Могила П. Крест Христа Спасителя и всякаго челов?ка // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 281].

⁶² Книга Ісуса Навина 5: 13.

⁶³ Парафраза Євангелії від св. Дуки 9: 55. Пор.: кбегш дХ^л єстЗ вві.

(Ч Парафраза Третьої книги царств 19: 12. Пор.: глЗсъ ^ллдл тбнкл.

<²> Парафраза Євангелії від св. Івана 4: 24. Пор.: д^ъ (єств) вгъ.

⁶⁴ Сковорода має на думці слова: Бнйдите орки/ии врлты: йкш прострЗннлА врлтЗ й широкій пітв ВВОДАЙ ВЪ пЗгХбХ, Й /ИНО^И сХтВ В^ОДАфІИ Й/ИЪ: ЧТО Oy"?KtlA врлтЗ, й тісный пХть вводай въ живбтъ, й талш й^ъ єсть, йже шврітлкітъ ЄГО (Євангелія від св. Матвія 7:13-14).

⁶⁵ Символ дороги - один із найбільш поширених у літературі українського бароко. Справа в тому, що зазвичай людина поставала тут мандрівником-"перегрином" (homo viator), а її життя - повсякчасною екзистенційною мандрівкою. Отож, образи мандрівника й дороги належали до кола сталих виражальних засобів нашого письменства XVII-XVIII ст. Наприклад, Кирило Ставровецький писав: "Странствіє наше в мир? сем з?ло єст прудкоє, яко наибыстр?йшая р?ка плынет без постоянія текутце, тако и мы течем и приближаємся к смерти, яко бвг конскій до кресу, и дни нашв прудко преходят, яка тВнь облака безводнаго и яко корабль волнами морскими и в?тры носимый без постоянія, яко камень з горы на дол летит и ниже опертися мало может, тако приближаєтся живот наш к смерти и мы, яко странницы в мир? сем, понеже странствуєм невидимым странствієм през позорище мира, яко през нВкую гостинницу" [Транквіліон-Спшеровецький К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. - Арк. 353]. Самого Христа було заведено змальовувати "небесным Пелгримом" [див.: Транквіліон-Стаероеецький К. Перло многоцВнноє. - Могилів, 1699. - Арк. 57], а його дочасне життя - "уставничим пелгримством" [див.: Радивиловський А. В?нец Христов. - Київ, 1688. -Арк. 424 (зв.)]. Попри все розмаїття житейських шляхів, вільна воля людини мала обирати, зрештою, одну з двох доріг: ліву (дорогу гріха) чи праву (дорогу порятунку). Мабуть, найяскравіший образ цих двох доріг на тлі "великого ланцюга буття", тобто неба, землі й підземного світу, Сковорода змалював у своїй візи «Брань архистратига Михаила со Сатаною".

⁶⁶ Лат. prospectivus - 'видноколо'.

⁶⁷ "Ліва" ("широка") та "права" ("вузька") дороги людського життя - мотив, який бере свій початок з Євангелії від св. Матвія 7: 13-14. Він був надзвичайно поширений у старій українській літературі. От як описував ці дороги, наприклад, Климентій Зиновіїв: "Дв? дороги в?м на сем св?тВ ся обр?тают, / которьіє челов?ков до двох стран привождают. / Єдна до преисподних м?ст гр?шников уводит, / другая праведников самого неба доводит. / Л?вая то дорога знать ведет в в?чны муки, / а правая до неба приводит Боїу в руки" [Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 200].

⁶⁸ Див. прим. З—4 до поезії «Est quaedam moerenti flere voluptas» та прим. 752-753 до діалоіу «С?мфоніа, нареченная Книга Асхань».

⁶⁹ Гр. Е?баціо?іа - 'щастя; достаток'.

⁷⁰ Сковорода має на думці слова: С/И?рнл й стекти й каиа СЗ рй^ъ твой^ъ (Книга Псалмів 44 (45): 9).

⁷¹ Гр. бЕ^ісоца - 'подання правої руки'; в переносному значенні: 'союз, дружба'.

⁷² Окреслення сьшовє світл зринає в Євангелії від св. Луки 16: 8 (пор.: сьшовє вікл сегш /иХдрійши пЗчє сыншвъ світл) та в Євангелії від св. Івана 12: 36 (пор.: дбндеже світъ Йліате, вірХйтє во світъ, да сьшовє світл вХдете).

⁷³ Пор.: Веніамін: сын дній, або доброд?телей, або правицы" [БериндаП. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 376].

⁷⁴ Ці роздуми про єство "правого" та "лівого" навіяні, мабуть, євангельською візією Страшного суду: й постЗвитъ овцы шдєснХгс севє, л кш^/іицм шшХгскі (Євангелія від св. Матвія 25: 33) та посталими на її Грунті фразами на взір: "шуицу гр?шным вс?м людєм презначаєт" [Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. -

С. 150]; "Избави нас, Бог, от шуего стояния..." [Пословицы русского народа. Сборник

В. Даля. - Москва, 1957. - С. 43] тощо. Крім того, як свідчив Володимир Даль, одне зі значень слова "шуя" - "полова" [Даль В. Толковый словарь живого великорусского язы-ка. - Москва, 1956. - Т. IV. - С. 651].

⁷⁵ Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до галатів 4: 14. Пор.: йкоже агглл бжїа ПрЇАСТе /ИА.

⁷⁶ Неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 15. Пор.: юртово Б/1Г0Х^НЇЄ ЄС/ИЬІ.

⁷⁷ У Третій книзі царств 1: 3 зринає фраза отроковйцы дбврьіА.

⁷⁸ Пісня над піснями 1: 3.

⁷⁹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: д?вйцы /иоа й йншты /иой (Яидбіш въ П/і^нъ (Плач Єремії 2: 21).

⁸⁰ Неточна цитата з Книги пророка Амоса 8: 13. Пор.: шскХд^гстъ д?вы дшврьіА.

⁸¹ Фраза рбдъ /іХмвъ й пре/ігсвод^йный зринає в Євангелії від св. Матвія 16: 4.

⁸² Євангелія від св. Матвія 25: 12.

⁸³ Неточна цитата з Євангелії від св. Луки 4: 9. Пор.: вер^исА (ЯшдХ дб/іХ.

⁸⁴ Євангелія від св. Івана 8: 23.

⁸⁵ Євангелія від св. Івана 8: 23.

⁸⁶ В Євангелії від св. Матвія 6: 28 зринає фраза крТнъ се/іны^ъ.

⁸⁷ Сковорода має на думці слова: Згг/іъ во гдень сшедъ съ нвсе, пристХп/іь Шкали к^/иень СЗ дверїй rpoBd й сЬдашє Hd не/иъ (Євангелія від св. Матвія 28: 2).

⁸⁸ Книга пророка Ісаї 53: 8; Дії св. апостолів 8: 33.

⁸⁹ Пісня над піснями 2: 1.

? І * Г> / ^ Ч / V

⁹⁰ Сковорода має на думці слова: W етрaj^a же єгш сотрАсоїшсА стрегХцпи и бьііш йкш /иертви (Євангелія від св. Матвія 28: 4).

⁹¹ Можливо, Сковорода має на думці слова: в^ же зрлкъ grun йкш /и6/інїа, й шд^Ьанїє єгш в^Ь/іб йкш сн^гъ (Євангелія від св. Матвія 28: 3).

⁹² Пісня над піснями 8: 6.

⁹³ Книга Псалмів 54 (55): 7.

⁹⁴ Пісня над піснями 7: 4.

⁹⁵ Сковорода має на думці слова: й шбона вонго рй^ъ єгш, й Б/ігос/іовй єго й рече: се, вона сьшіі /иоегш, йкш вона нйвы йспб/інены, йже Б/ігвЙ гдь (Перша книга Мойсеєва: Буття 27: 27).

⁹⁶ Послання св. ап. Павла до галатів 3: 1.

⁹⁷ Парафраза Євангелії від св. Луки 24: 25. Пор.: ш нєс/ИЬК/ієннла й кшснла сердце/иъ.

⁹⁸ Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 27: 11. Пор.: ве^Х/Иный же йкш /іХн^і Й^/И^ЬнАЄТСА.

⁹⁹ Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 53: 8. Пор.: йкш в^/И/ієтса (Я зе/шй живбтъ єгш.

¹⁰⁰ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 3: ЗО. Пор.: оно/иХ подовлетъ рлстй, /ин^ же.

¹⁰¹ Книга Псалмів 71 (72): 5.

¹⁰² Очевидно, це парафраза Дій св. апостолів 19: 2. Пор.: ащ оувш д^ъ стъ прЇА/іи;

¹⁰³ Парафраза Дій св. апостолів 8: 34. Пор.: ш кб/иъ пррбкъ глаголетъ сїе; ш сев^ ли, или ш йн^/иъ н^кое/иъ;

¹⁰⁴ Див.: Третя книга Мойсеєва: Левит 21: 18.

¹⁰⁵ Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 2.

¹⁰⁶ Євангелія від св. Івана 1: 29.

¹⁰⁷ Сковорода має на думці слова: нбсъ твой йкш стб/іпъ /іївлнскїй (Пісня над піснями 7: 4).

¹⁰⁸ Сковорода має на думці слова: очи твой го/іХвйн^Ь (Пісня над піснями 4: 1).

¹⁰⁹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: Е^Ьжй, врлте /ибй, й оуподбвисА серн? или юнцХ є^еней, Hd гбры іірш/илтшвъ (Пісня над піснями 8: 14).

¹¹⁰ Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 11: 9. Пор.: чХвство же првны^ъ Б/ІЛГОПОСП^ШНО.

¹¹¹ Сковорода має на думці слова: И йтъ єго Згг/гь гденв і,л вер^ъ є™, й держл і,л B/idCbi Г/idBbi є™, й постави єгб въ віівіг/ішн? вер^Х рвл шХ/ИО/ИЪ дХ^л своегш (Книга пророка Даниїла 14: 36).

¹¹² Сковорода має на думці слова: Згглъ же гденв вос^йти фмтпл (Дії св. апостолів 8: 39).

¹¹³ Фразу д^ъ в^рві взято з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 4: 13.

¹¹⁴ Євангелія від св. Дуки 21: 18.

¹¹⁵ Книга пророка Єремїї 5: 3.

¹¹⁶ Сковорода має на думці слова: й В/меъ г/мвы влшєа не погйвнетъ (Євангелія від св. Дуки 21: 18).

¹¹⁷ Перша книга царств 1: 11. Див. також: й жел^о нл Г/МвХ є™ не в^відетъ (Книга Суддів 13: 5).

¹¹⁸ Сковорода має на думці слова: И оугодй енш^ъ вгХ, й не швр^тлшесА, з^не пре/іожй єго вгъ (Перша книга Мойсеєва: Буття 5: 24).

¹¹⁹ Друга книга Мойсеєва: Вихід 19: 4.

¹²⁰ Друге послання св. ап. Павла до коринтян 1: 21.

¹²¹ Книга пророка Ісаї 61: 1.

¹²² Послання св. ап. Павла до ефесян 5: 14.

¹²³ Книга пророка Ісаї 22: 16.

¹²⁴ Євангелія від св. Дуки 24: 5-6.

¹²⁵ Євангелія від св. Матвія 28: 7.

¹²⁶ Парафраза Євангелії від св. Дуки 24: 25. Пор.: ш нєс/ИВК/ієннііа й кшснла сердце/иъ.

¹²⁷ Євангелія від св. Матвія 28: 17.

¹²⁸ Євангелія від св. Дуки 24: 31.

¹²⁹ Неточна цитата з Пісні над піснями 8: 6. Пор.: кр'Ьпкіі йкш С/иертв /іювві, жестока йкш Здъ ревноетв: крй/id є^ крй/id огна.

¹³⁰ Сковорода має на думці слова: кр илл єа кр илл огна, (оут/іїе огненно) платы є^ (Пісня над піснями 8: 6).

¹³¹ Пісня над піснями 8: 6.

¹³² Див.: Євангелія від св. Дуки 24:1-35.

¹³³ Парафраза Пісні над піснями 8: 7. Пор.: Бод^і лтога не /ибжетъ оугасйти /ікібвє, й р^ки

не ПОТОПАТЪ ЄА.

¹³⁴ Послання св. ап. Павла до римлян 8: 38.

¹³⁵ Книга Псалмів 33 (34): 8.

¹³⁶ Про вогненну піч вавилонського царя Навуходоносора та про врятування кинутих у неї трьох отроків: Ананії, Азарії та Мисаїла - ідеться в Книзі пророка Даниїла 3: 19-28. Цей сюжет є в канонах та акафістах. Кажуть, що Сковорода особливо любив співати ірмос 7-ої пісні Івана Дамаскина: "Образу златому на пол? Деир? служиму, тріє Твоя отроцы не брегоша безбожнаго вел?нія. ПосредВ же огня ввержени, орошаєми пояху: благословен єси, Боже отец наших". Пор., наприклад, «Стиси краєсогласніи на Рождество Христово» Симеона Полоцького: "Отроцы в святой в?р? воспитани, / от мучителя, в огнь пещный послани. / Яко идолу поклона не даху, / но Сыном Божим орошени бяху. / Проклят єсть идол, и вси суть проклята, / иже дерзают Богом єго звати" [Полоцкий С. Вирши. - Минск, 1990.-С. 327].

¹³⁷ Книга Псалмів 72 (73): 26.

¹³⁸ Сковорода має на думці народні повір'я про те, що змії чи вужі ссуть у коров молоко. Існують оповідки й про те, що відьми можуть перетворюватись на змій, коли рушають доїти корів [див.: ИвановП. В. Народные рассказы о ведьмах и упырях // Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. - Київ, 1991. - С. 449-450]. Є навіть приказка: "Нассав сі як вуж" [Франко, № 4520]. Свого часу Себастьян Фабіян Кльонович описав це повір'я в поемі «Роксоланія» [див.: Себастьян Фабіян Кльонович. Роксоланія / Пер. Михайла Білика. - Київ,

1987. - С. 34-35].

¹³⁹ Книга Притч Соломонових ЗО: 33.

¹⁴⁰ Очевидно, Сковорода має на думці слова: й же^/гь шврлфейсА въ В/иЇа во^/ий въ рХкХ твою (Друга книга Мойсеєва: Вихід 7: 15).

¹⁴¹ Мабуть, це парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 14: 22. Пор.: ЗнЗ/Иеше ЙТЬ не вІрХюфЫ/ИЪ, НО Нев?рНЫ/ИЪ.

¹⁴² Сковорода має на думці слова: СЗ оуттъ /іввовы^ъ Й^а сей /иедъ (Книга Суддів 14: 9).

¹⁴³ Книга Псалмів 17 (18): 36. Цей образ є і в емблематиці. Див., наприклад, малюнок № 554) у збірці «Symbola et emblemata», який має назву «Самсон вынимает мед из львиного черепа» та підпис: "Сладость присходит от силы. Vincit solertia vires" [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 140-141].

¹⁴⁴ Книга пророка Михея 7: 17.

¹⁴⁵ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3:15. Пор.: той твою В/іюсти вХдетъ главі.

¹⁴⁶ Парафраза Книги Псалмів 18 (19): 11. Пор.: С/іЗждша пЗче ліеда й сбтл.

¹⁴⁷ Парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 23: 28. Пор.: пос/ію шєршни пред товбю.

¹⁴⁸ Див. прим. 19 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

¹⁴⁹ Сковорода має на думці слова: сХпостЗтъ вЗшъ дмво/іъ, йкш левъ рык^А, ^бдитъ, йскш кого пог/іотйти (Перше соборне послання св. ап. Петра 5: 8).

¹⁵⁰ Парафраза Книги пророка Ісаї 41: 14. Пор.: не бойса, ыкшве, ліалый ій/ію.

¹⁵¹ Книга Ісуса, сина Сирахового 15: 2.

¹⁵² Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 20: 5. Пор.: ВодЗ Г/іХбокЗ совітъ въ сердцы лііжа.

¹⁵³ Євангелія від св. Івана 4:13-14.

¹⁵⁴ Очевидно, Сковорода має на думці слова:/иедъ во кЗплетъ СЗ оустенъ жены В/іХднйцы, йже Hd вре/ИА нмлаждаетъ твбй гортань: пос/іідй же горчЗе жмчи шврАфеши (Книга Притч Соломонових 5: 3-4).

¹⁵⁵ Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 7: 23. Початок вірша звучить так: йкш g/ІЄНВ О^А^В/іеНЪ стрі/ібю ВЪ ЙтріІ...

¹⁵⁶ Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 21: 3. Пор.: ^Хвы /іввшвы ^Sbbi grun, оувивЗюфїи дХшы че/іов?чи.

¹⁵⁷ Книга Псалмів 51 (52): 6.

¹⁵⁸ У Вульгаті area означає "ковчег": area Noe.

¹⁵⁹ Гр. архц - 'початок, первень'. Корелят лат. principium. Один із найважливіших термінів грецької філософії, що його семантичний опис уперше подав у своїй «Метафізиці» Арістотель.

¹⁶⁰ П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 33: 27.

¹⁶¹ Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 1: 20. Пор.: ішсифе, сьше двдовъ, не о^войса.

¹⁶² Лію, яка мала слабкі очі (див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 29: 16) й символізує діяльне життя, протиставлено тут образові Рахілі, котра символізує життя споглядальне. Скажімо, в Данте (Чистилище XXVII, 97-108) цей мотив постає таким: "Побачив уві сні я юну жінку, - / Вона, вродлива, поставна, струнка, / Співала, рвавши квіти у корзинку: / 'Коли питаєшся, хто я така / Й чого квітки збираю, знай, - я Лія, / І гарні руки ці плетуть вінки, / Бо дзеркало оздобить - в мене мрія. / Не чинить так сестра моя Рахіль: / Вдивлятись в нього - це для неї дія. / Для неї зір - мета дбання й зусиль, / А я цікавлюсь рук своїх діянням, / їй споглядать, для мене ж діять - ціль'" [Данте Аліг'ері. Божественна комедія / Переклад з італійської та примітки Євгена Дроб'язка. - Київ, 1976. - С. 338-340]. Про Рахіль та Дію не раз говорили й старі українські письменники, наприклад, Симеон Полоцький [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 129 (зв.)].

¹⁶³ Сковорода має на думці слова: И іЦыде єлїссей іи йсдшдицм вшднЗа, й кшіи тХ сб/іь, й рече: сйце _п г?іетъ гдв: йзи/Ьлй^ъ вбды сїа, не вХдетъ СЗ нй^ъ ктоліХ сліерти й неп/ібдетвії. И щи,іліша вбдві до дне еегш (Четверта книга царств 2: 21-22).

¹⁶⁴ Сковорода має на думці слова: й вса К/іЗда^и, иже йскопЗіш рлвй отцЗ єгш, во вре/ИА отцЗ єгш, уаг^адниіа а фіґ/іїстї/ШАне (Перша книга Мойсеєва: Буття 26: 15).

¹⁶⁵ Сковорода має на думці слова: И пЗки іыЗкъ йскопЗ К/іЗда^и вшднвіа, иже йскопЗіш рлвй ав^ааліа отцЗ єгш, й уаг^адииіа твіа фіг/іїстш/іАне (Перша книга Мойсеєва: Буття 26: 18).

¹⁶⁶ Див.: Четверта книга царств 2: 21-22.

¹⁶⁷ Книга Псалмів 103 (104): 15.

¹⁶⁸ Сковорода має на думці звернені до Мойсея Божі слова: ты же во^/ий же^/іъ твой й прострй рХкХ твого Hd /йоре, й рлстбргни є (Друга книга Мойсеєва: Вихід 14: 16).

¹⁶⁹ Парафраза Послання св. ап. Павла до колосян 4: 6. Пор.: Слово вЗше (да ввівЗетъ) всегдЗ во влгти, сб/іїк> рлстворено.

¹⁷⁰ Книга Псалмів 55 (56): 11.

¹⁷¹ Про цього змія-Віла йдеться в 14-ій главі Книги пророка Даниїла.

¹⁷² Книга Псалмів 103 (104): 26.

¹⁷³ Книга пророка Іоїля 2: 28.

¹⁷⁴ Книга пророка Іоїля 2: 28.

¹⁷⁵ Слова ацч не вХдетъ вгъ съ нйліъ зринають у Євангелії від св. Івана 3: 2.

¹⁷⁶ Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 10. Пор.: НЗліъ же вгъ СЗкрвмъ єств д^оліъ своЙліъ: Д^ъ во вса йспвітХетъ, й глХвины бжїа.

¹⁷⁷ Сковорода має на думці слова: И в^а данінлъ сліблХ й тХкъ й вблнХ, й во^в^ірй вкХп?, Й сотворй ГО/ИО/іХ, Й ввеже ВО ОуетЗ В/ЖКІ, Й Й^АДЪ р^С^ДеСА B/ЖЙ (Книга пророка Даниїла 14: 27).

¹⁷⁸ Сковорода має на думці слова: й телецъ й юнецъ й левъ вкХп? гмстЙса вХдХтъ, й отрочЗ мало поведетъ а (Книга пророка Ісаї 11: 6). Цей вірш - яскравий приклад символічності Біблії. Якби тлумач Святого Письма, - писав, наприклад, Іоаникій Галятовський, - "разум?л сенс чворакій, который в Писм? Святом знайдуєт, зрозум?л бысь и тоє, же юж тепер пасется в куп? волк с агнцем, и рысь почиваєт с козлищем, и юнец со лвом в куп? пасется, и отроча малоє водит их" [Галятовський І. Месія правдивий. - Київ, 1669. - Арк. 353].

¹⁷⁹ Манна (євр. man) - чудесний харч, що його Бог щодня посилав ізраїльтянам під час їхнього перебування в пустелі. Пояснення походження слова від займенника та ("що") є тільки в Другій книзі Мойсеєвій: Вихід 16: 15: "І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: 'ман іу⁷ (man Ьй бо не знали що то (та^-Ьй*)". Більше ніде форма man у значенні "що" в єврейській Біблії не зустрічається. Памва Беринда тлумачив слово манна як "дар, або упоминок, або що?" [БериндаП. Дексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. -Ст. 433]. Цей старозаповітний образ міг набувати різних символічних значень, як-от у Дмитра Туптала: "Манна образ б? т?ла Христова во євхарістіи святой" [Туптало Д. Розыск о расколнической брынской в?р?. - Київ, 1748. - Арк. 314 (зв.)].

¹⁸⁰ Фраза не ліХчи ліенє зринає в Євангелії від св. Марка 5: 7; 8: 28.

¹⁸¹ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 10: 24. Пор.: докб/fb дХшві нЗша в^елілеши;

¹⁸² Книга Псалмів 115 (116): 1.

¹⁸³ Очевидно, Сковорода цитує тут слова з 9-ої пісні п'ятниці 3-го тижня Великого посту (ірмос інший): "Св?т и жизнь и всед?тель, трисолнечноє єдинство, Бог же и Господь...". Трикутник символізував "таинство Св. Тройцы" також в емблематиці [див.: Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. LV].

¹⁸⁴ Піфагор (гр. П??аудраі;) (друга половина VI - початок V ст. до н. е.) - давньогрецький філософ, чия наука та оповідки про якого були добре знані в старій Україні. Досить пригадати бодай Іоаникія Галятовського ("Пи?агорас филіозоф такоє был выдал право, же богом их поганским потреба оф?ровати з винограда необр?занного..." [Галятов-ськийі. Месія правдивый. - Київ, 1669. - Арк. 211 (зв.)]) або Василя Григоровича-Барсько-го, який, подаючи опис острова Самос, двічі згадує про те, що тут, у печері гори Керкіс, мешкав колись "пресловутый философ Пи?агор" [Григорович-Барсъкий В. Странствова-нія. - Санкт-Петербург, 1778. - С. 379, 384]. Сковорода покликався на Піфагора у діалозі «Бес?да 2-я», у трактатах «Silenus Alcibiadis», «Жена Лотова», а також у перекладі Плутархового трактату «Про спокій душі».

¹⁸⁵ Див. прим. 55 до циклу «Басни Харьковскія».

¹⁸⁶ Таке неприхильне ставлення до цієї геометричної символіки було характерне для деяких українських православних письменників-полемістів домогилянської доби. Наприклад, Василь Суразький писав про трикутники "латинян": "...Отца и Сына, и Святаго Духа латины быти мнимают. Верхній угол полагают Отца, низу же оба углы кладут Сына и Духа. Так н?како выображают. И треми углы три ипостаси, окруженієм же около их безначалноє и безконечноє Божественнаго єстества обьявити хотят, зато, иже глаголют, круг ни начала, ниже конца имат" [Суразький В. О єдиной, истинной, православной в?р?. - Остріг, 1588. - Арк. 68].

¹⁸⁷ Як свідчив Діоген Лаерцій (III, 75), Платон учив, що всі першостихїї (повітря, вогонь, земля, вода) "складаються... з трикутників і розкладаються на трикутники" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. -

С. 172].

¹⁸⁸ Євангелія від св. Матвія 19: 17.

¹⁸⁹ Очевидно, це парафраза Євангелії від св. Івана 12: 7. Пор.: Рече же ійсъ: не д'І;й'ге єа.

¹⁹⁰ Парафраза Книги Псалмів 44 (45): 2. Пор.: ЫрыгнХ сердце /иое слово влаго.

¹⁹¹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: не нл лща зрАфе й/И^йте в^рХ (Соборне послання св. ап. Якова 2: 1).

¹⁹² Див.: Євангелія від св. Марка 12: 41^4.

¹⁹³ Сковорода має на думці царів-волхвів, що прийшли поклонитися Христові-немовляті (див.: Євангелія від св. Матвія 2: 1-12). Це - мудреці-маги чи халдеї. їхньою батьківщиною від часу Климента Олександрійського заведено вважати Персію і Месопотамію. Волхви, маги, халдеі, філософи є для Сковороди синонімічними поняттями.

¹⁹⁴ Сковорода має на думці слова: по^н^і гдв сХфи^ъ grun (Четверта книга Мойсеєва: Числа 16: 5). Старі українські богослови досить часто говорили про існування християнства до Різдва. Як стверджував, наприклад, Іоаникій Галятовський, "христіане зась были от початку св?та" [Галятовський І. Ключ разум?нія. - Київ, 1659. - Арк. 101 (зв.)]. На його думку, вже Адам був християнином, бо він "в?рил в Христа, Месію правдивого, которій м?л пріити на св?т, и пророковал о пристю єго..." [Галятовський І. Месія правдивый. - Київ, 1669. - Арк. 144]. Із другого боку, пелагіанське твердження, начебто "до спасенія не треба челов?кови ласки Божои надприроднои..., но толко треба до того щеіулне соизволенія людскаго, которого то соизволенія... и всемоіущая сила Божая не потрафит в челов?кови справити, єжели челов?к не схощет" [Начатки догмато-нравоучителнаго богословія. - Почаїв, 1770. - С. 854], зазнавало тут різкої критики з позицій християнського ексклюзивізму. Припустімо, у книзі «С?мя слова Божія» сказано таке: попри те, що філософи, які жили до Різдва, "так много писали о добродВтелех, рекше о цнотах..., так много наук прекрасных сложили о укрощеніи душевных страстей, о управленій обьічаєв наших подлуг разума и сов?сти..., сами так цнотливоє и воздержноє житіє проводили, обаче ничтоже у Бога себ? заслужили, не были бо в ласц? Божієй" [С?мя слова Божія. - Почаїв, 1772. - С. 215; пор., наприклад: Мысли при чтеніи Посланія святаго апостола Павла к Колоссяном, изложенные в Харьковском духовном коллегиум?... ректором коллегіума и богословских наук профессором протоіереем и кавалером Андреем Прокоповичем. - Санкт-Петербург, 1820. - С. 15].

¹⁹⁵ Чотири вітри, згідно з грецькою міфологією: Борей (північний вітер), Евр (східний вітер), Зефір (західний вітер) та Нот (південний вітер).

¹⁹⁶ Фразу д^ъ віры взято з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 4: 13.

¹⁹⁷ Історію зцілення сиріянина Неємана від прокази подано в 5-ій главі Четвертої книги царств. Неєман згадується і в «Молитвослові»: "Єліссеом пророком твоим проказу Неєммана с?ріанина очистивый" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 536].

¹⁹⁸ Ідеться про іконографію "всевидящого Ока".

¹⁹⁹ Євангелія від св. Івана 4: 22.

²⁰⁰ Сковорода говорить тут про епіклезу.

²⁰¹ Сковорода має на думці слова: сХдъ севі истъ й пі'етъ, не р^сХждлА ті/id гдна (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 11: 29).

²⁰² Євангелія від св. Матвія 27: 5.

²⁰³ Гр. проофора - 'приношення, дар'.

²⁰⁴ Книга Псалмів 50 (51): 8.

²⁰⁵ Книга Псалмів 50 (51): 15.

²⁰⁶ Можливо, це парафраза Книги Суддів 9: 13. Пор.: вїно /иое, вєсє/іацієє вга й человіки.

²⁰⁷ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 48 (49): 15. Пор.: слеутв о|™сетъ а.

²⁰⁸ Неточна цитата з Книги пророка Єремії 12: 2. Пор.: влщ єси тьі оуттъ й^ъ, далече же СЗ оутрбвъ й^ъ.

²⁰⁹ Див.: Книга пророка Даниїла 14: 27.

²¹⁰ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 15. Пор.: той твою В/іюстй вХдетъ главі.

²¹¹ Сковорода має на думці або слова: се, прїидХ: въ главщнк книжні писано єсть ш /ині (Книга Псалмів 39 (40): 8), або слова: се, йдХ: въ главщнк книжній нлпиыса ш /ині (Послання св. ап. Павла до євреїв 10 : 7).

²¹² Книга Псалмів 18 (19): 5.

²¹³ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 15. Пор.: той твою В/іюсти вХдетъ главі.

²¹⁴ Таке раптове закінчення розмови є одним зі старих конклюзивних топосів: "Мусимо закінчувати, бо вечоріє" [див.: Курціус Е.-Р. Європейська література і латинське середньовіччя / Пер. з нім. Анатолій Онишко. - Львів, 2007. - С. 105]. Наприклад, саме так закінчується трактат Ціцерона «Про оратора» або діалог Марка Мінуція Фелікса «Окта-вій» [див.: Марк Минуций Феликс. Октавий // Ранние отцы Церкви: Антология. - Брюссель,

1988.-С. 590].

Діалог, или Разглагол о Дрёвнем Мір?

Любёзному Другу Михайлу Іоанновичу Ковалізнскому¹ Пйсан 1772-го Года. Дай в Дар 1788-го

*

Возлюбленный Друже Михайле!

Пріймй от мене маленькій сей Дарик. Дарую теб? мою Забавочку². Она Божественная. Разглагол о Дрёвнем Мір?. Чтб ли есгь найдревнізйінее? Бог. Ты родйлся любйтися с Богом. Пріймй сію мою Лепту. Читай. Мудрствуй. Прирастй Её. И возрастй Её. От Зерна изыйдет благос?ннолйственный Дуб Мамврійскій³. С?нь его вм?стйт хоть Все-вселенную... Мнбзи глаголют, Что ли діілает в Жйзни Сковорода? Чем забавляется? Аз же о Господ? радуюся. Веселюся о Боз? Спас? моем...⁴

Забава, Рймски Oblectatio⁵, Еллински Діатріба⁶, Славёнски Глум⁷, или Глумлёніе, есгь Кор?фа⁸, и Верх, и Цв?т, и Зерно Челов?ческія Жйзни. Она есть Чентр⁹ каждыя Жйзни. Вс? Д?ла коеяждо Жйзни сюда текут, будьто Стёбліе преобразуяся в Зерно. Суть Н іікіп, без Центра живугціи, будьто без Гавани пловугціи. А я о растл?нных не бесіздую¹⁰. Своя Коемуждо видь Забава мйла. Аз же поглумлюся в Запов?дех Візчнаго¹¹. Ты в?си, яко люблю Его и яко Он возлюбйл мя есгь¹². Речеши, Како 10 Запов?дей довл?ют в Долгол?тную Забаву? Тфу! Агце бы и Сугубый Ма?усалов В?к¹³, и тогда довл?ют. Ах! Все Омерз?ніем и во Омерз?ніе исхбдит, разв? Святыни. Ах! не всуе Давйд: "Дйвна (де) Свид?н[ія] твоя"¹⁴. Все предваряют, все печатл?ют. Всякой Кончйн? суть Концём и Останком без Мёрзосги. В?чная Мати Святыня кбрмит мою Старосгь. Я Сосца Ея сосу без Омерз?нія¹⁵. И алчу паче и паче¹⁶. Я во Візки буду с Нею, а Она со мною. Вся бо прехбдят, Любёзная же ЛюбОвь? Ни¹⁷! Кратко регцй: се есгь Діатріба и Типйк¹⁸ моея Жизни!

"Блажен Муж, йже в Премудрости умрёт и Иже в Разум? своем поучается Святынъ, размышляя Путй Ея в Сёрдц? своем, и в Сокровённых Ея уразумйтся..,"¹⁹

Любёзный Друже! Есмь и пребуду твой Данійл Мёінгард²⁰.

Основініе Діілога

"Помянух Дни Дрёвнія". Ч'албм 142²¹.

"Воззрйте на Дрёвнія Рбды". Сирах²².

"Сн?сте Вётхая Вётхих". Мойсёй²³.

"Помянух Судбьі твоя от Візка, Господи, и утізінихся"²⁴.

"Пов?даша мн? Законопреступницы Глумлёнія,

но не яко Закон твой, Господи". Ч^/ал[бі] 118²⁵.

Sola Veritas, est dulcis, viva, Antiquissima.

Cetera Omnia sunt Foenus, et heri natus Fungus²⁶.

Разглагол o Дрёвнем Мір?

Лйца:

А?анагій. Іяков. Лбнгин. Ермблай. Григорій.

Григ[оріЙ]. Посмбтрим же нын? на Прирбдныя Богопропов?дники. Заглянем в Древняя Л?та, агце хбщете.

А?ан[асіЙ]. О Преславное Позорище! Но коим Образом мбжно вйд?ть Дрёвняя Л?та? Мбжно ли на тбе взирать, Что уже протекло? Аще же протекло, тогда не вйдное. Како же взирать?

Лонг[ин]. Аще открывается ?ёатр самых Древн?йших Времён, тогда мбжно вйд?ть и Людёй. Вода без Рыб, Воздух без Птиц, а Врёмя без Людёй быть не может.

А?ан[асіЙ]. Како же мбжно вйд?ть Прошёдшая Бремена?

Іяков. Так мбжно вйд?ть, как Вчерашній Житія твоего День, а вчерашній День так, как Днёшнее, прошёдшее Утро, а Утро так, как Пол-Часа сего, в коем находимся. Се ньін? течёт Десятый Час, 30-четвёртая Минута, 1772-е Л?то от Христа, Пятый-надесят День М?сяца Маіа. Наконёц, Половйну Десятаго Часа сего Прошёдшую, так вйд?ть мбжно, как 4 Минуты. Вот! только что протекли они. А тепёрь 5-я вторь'ія Половйны Минута. Взгляньте на Часьі!..

А?ан[асіЙ]. Что надлёжит до Вчерашняго Житія моего Дня, Он мн? во всей Жйзни есгь сладчайшим Позбром.

Лонг[ин]. Как так?

А?ан[асіЙ]. Господи! не мн?, но Имени твоєму Слава...²⁷ Похвалюся о Господ? пред Другами. Вчера довелося в Бесізд? спорить с н?которым моим Сосіздом. Он разъярйвся, называл мене Негодяем, Жйтелсгву врёдным, Вбром и протчая. Пришов я Домой, по Прошёсгвіи н?сколько Часбв услышал Жёнской и Діітскоіі Вой. Что за Причйна? Сказали мн?, что до помянутаго Сосізда прі?хал старйнный его Заимодавец с Вёкселем, что не в Сйлах доплатйть 30-ти Рублёй по Вёкселю, что Никто на Прбзьбу его, хотя обшасгал ЗО Дворбв, не помбг ему и что напосл?док берут его под Стражу. Жалко мн? стало! Схватйв Перо, написал к нему Сл?дующее:

Любёзный Друг!

Благодарю вам, что подали мн? Случай к Благод?янію. Посылаю вам ЗО Рублёй. Употребйте бныя, как Сббсгвенныи свой. Сим в?чно мене одолжйть можете.

Ваш Усёрдный Слуга, Н. N.

Я послал Дёньги, а Он свободйлся. На сіє Вчерашнее Дііло взирая, чувсгвую внутрь Богатство Сладосги, коея едйныя Капли не отдал бы я за 1000 Ефймков²⁸. А мн? Она вся стала только ЗО Рублёй.

ЕрмолаЙ. Дешева Купля твоя. А иной продаёт за ЗО Рублёй и ці; лат Христа²⁹.

Лонг[ин]. Т F> Vi же Оком, коим смбтришь на Вчерашнее Время, можно взирать на самыя Авраамскія Бремена³⁰. Павел вс? прошёдшіи Л?та заключает в сем Слбв? "вчера", нын?шныи - в Слбв? "Днесь", а Все будущее нарицает Візком:

"Іисус Христос Вчера и Днесь, Тойже и во В іікіі"³¹.

Аки бы рекл: Вчера и Днесь и Завтра, Сйр?чь во Візки В?кбв³². Аще Кто вйдит Днесь, той вйдит и Вчера, и Откровёніем едйнаго Дня отверзается 1000 Л?т³³. Она вм?щается в одном Дн?, а День просгирается в 1000 Л?т. Уразум?й Вёчер Седмйцы и узриши Утро Седмй-Тысящ Л?т.

"И бысть Вёчер, и бысгь Утро, но День едйн"³⁴.

Іяков. Мбжет быть, и Правда, что Тысяща единоббразных Печатей заключается в однбй такбй же, а одна расхбдится в Тысяшу, и едйн Скудёльный Модель сокрылся в Десятй Тысящах Сосудов³⁵. "Вся Т?м быша..."³⁶

А?ан[асіЙ]. Каким же Образом 1000 Л?т будет одным Днем и вопрёки?

Лонг[ин]. Ох! не любопытствуй. Не Все то лбжное, что Младёнческим Умам не вм?стное. Если не понимаешь, обуздай Разум твой в Послушаніе³⁷ и в?руй Петру Святому...

"Едйно же de да не утайтся от вас, Возлюбленныи, яко едйн День пред Господем, аки 1000 Л?т, и Тысяща Л?т, аки День Едйн"³⁸. Оглянься на Ч^/алоі 89.

А?ан[асіЙ]. В?рую, Господи, яко 1000 Л?т пред Очйма твойма, яко День Вчерашній...³⁹

Лонг[ин]. Я бы мог теб? сказать и Сіє, что, если Кто едйнаго Челов?ка знает, тот вс?х знает. Едйн в Тысягц?, а Тысяща, как Челов?к Едйн⁴⁰. Но Сіє не у нас, но пред Господем.

А?ан[асіЙ]. Ах! пред Господем. Скажй, гд? пред Господем?

Лонг[ин]. Там. На том Мір?, на другом Св?т?.

А?ан[асіЙ]. Гд? же той вторый Мір?

Лонг[ин]. Там, гд? "Вторый Челов?к, Господь с Небесё"⁴¹.

А?ан[асіЙ]. А вторый Челов?к гд??

Лонг[ин]. Там, гд? вторый Мір.

А?ан[асіЙ]. A вторый Мір гд??

Лонг[ин]. Вот гд?! Послушай Петра святаго:

"Нбваго Небесё и нбвыя Земли чаєм, по Об?тованію Его, в нихже Правда живёт"⁴².

Вйдишь, что вторьш Мір там, гд? нбвое Нёбо и новая Земля. Они его суть Уды.

А?ан[асіЙ]. Гд? же нбвое Небо и Земля нова?

Лонг[ин]. Там, гд? старое Небо и Земля.

А?ан[асій]. А старое Нёбо гд??

Іяк[ов]. Изрядный есй Исгец! Еще нбваго не сыскал, а сгарый Мір потерял. Старое Небо под Носом у тебе.

А?ан[асіЙ]. Видь старое Небо и старая Земля везд??

Лонг[ин]. Везд?.

А?ан[асіЙ]. И нелзя сыекать М і'.сга, ни на едйн Чентр⁴³ пустаго?

Лонг[ин]. Нелзя.

А?ан[асіЙ]. Все напблненно старым Небом и Землею?

Лонг[ин]. Все.

А?ан[асіЙ]. Гд? ж твой нбвый Мір?

Лонг[ин]. Везд?.

А?ан[асіЙ]. Как же сгарый Мір пом?стйшь с нбвым?

Лонг[ин]. Так, как Т?нь с ея Деревом. Взглянь на сію Живую и Благос?ннолйственную Яблоню.

А?ан[асіЙ]. Яблоня поднялася выспр, а Т?нь протянулася по Долу. Т?нь на ином, а Яблоня на ином М?ст?. Тут Дііло иное.

Лонг[ин]. Крайняя видь Часгь Тііпії лежйт на Земл?, но Начало и Основаніе Ея есгь с Яблонею вкуп?, и она никогда не бывает ни больше, ни мёныне Яблони своея. Кратко сказать, Т?нь Яблоням м?стйться не м?шает.

А?ан[асіЙ]. Вот так разв? скажи: "Т?нь Яблоням м?стйться не м?шает".

Лонг[ин]. Да я же так и сказую.

А?ан[асіЙ]. Т?нь Яблон? м?сгйться не м?шает.

Лонг[ин]. Конечно.

А?ан[асіЙ]. И так вётхій Мір есгь Т?нію новаго?

Лонг[ин]. Думаю и в?рую. А если совершённо уразум?ю, что так есгь de, тогда узрю его и любля возлюблю Его во Господ?, а Господа в Мір? Его.

А?ан[асіЙ]. Ах! б?дненькіи мы с нашим Міром. Мір наш, В?к наш и Челов?к наш есть то Т?нь одна. Но почему Мір наш есгь Т і'ліііо?

Лонг[ин]. Вопрошу и я тебе. Почему Т?нь есгь Ті'.пііо?

А?ан[асіЙ]. Потому, что прохбдит и не посгоянствует.

Лонг[ин]. Как же она прохбдит?

А?ан[асіЙ]. Когда Солнце Западает, тогда Т?нь ищезает, а т?м скорііе, чем больше просгирается. Вчера была одна. Днесь другая. Заутра трётяя привйдитея. То раждаетея, то ищезает. А родйвшись, не стойт твёрдо, но от сего к тому Міісг? уклоняетея. Вопрёки же Яблоня Л?т Сто стойт неподвйжна.

Лонг[ин]. Вот еще почему Т?нь есгь Безд?лкою! Она не есгь Д?лом, но піікоеіо только Икбною⁴⁴ Его являетея и придёржится Ему. Воззрй же нын? тл?нным твоим Оком на безд?лную Т?нь тл?ннаго твоего Міра и воспбй с Давйдом:

"Дніє наши, яко С?нь на Земл?, и н?сгь Постоянія"⁴⁵.

Он непрестанно прем?няется. То раждаетея, то ищезает. То убывает, то уклоняетея. Не мнбгія ли Тысящи Тііпеїі ея в Яблон?? Так Тысяща наших

Л?т в Едйном Дн? Господнем сокрываются. Мір Господень и День Господень ёсгь то Дрёво Жизни. А наш Дряхлый, Т?нный и Тл?нный Мір есть то Дрёво Смёрти. Оно Глупомудрьім⁴⁶ Сердцам вйдится Добром, по Естесгву же своєму есгь лукавое.

"И прикрьі ны С?нь Смертная"⁴⁷.

Мір наш есгь Рйза, а Господень - Тііло. Небо наше есгь Т?нь, а Господнє

- Твердь. Земля наша - Ад, Смерть, а Господня - Рай, Воскресёніе. В?к наш есть то Лжа, Мечта, Суєта, Пара, Ничтоже, а Истина Господня Пребывает во В?ки⁴⁸. В?к наш есгь то Разлйчіе и Разнофбрміе Тііпії, С?чёніе П?ска, Увядёніе Цв?та. В?к же Господень есгь Едйнсгво, Тбждество, Адамант. День наш есгь то же, что Вечер, Ногц, Луна. День Господень есгь то Віічпое Утро, Св?т неприступный⁴⁹, незаходймое Солнце. "Господь близ"⁵⁰. "Прійдет же День Господень, яко Тать в Ногцй, в оньже Небеса убо со Шумом мймо пбйдут, Стихіи же сожигаемы разорятся"⁵¹. А как Мір наш и В?к зол, так и Челов?к наш лукав.

"Пёрвый Челов?к от Земли Пёрсгный"⁵².

А?ан[асіЙ]. Таковых-то, думаю, 1000 во Едйном Чг./К )І?Ы< Ь, стоягцем пред Господем, а Един Божій Челов?к в Тысягц? наших.

Лонг[ин]. А я теб? сказую, что не Тысягца, но вс? наши, вс?х В?кбв Челов?ки, во Едйном Господнем Челов?к? так обр?таются, как безгцётный вс?х наших Міров Хор сокрывается в Божіем Мір? и в Ра? Перворбднаго онаго Міра, о коем Іов:

"Кто мя устрбит по М?сяцам прёжних ДнеЙ, в нихже мя Бог храняше"⁵³. Сей-то есгь День Господень, яко Тать⁵⁴. Зри Ч'албм 83-й, Стих 11-й⁵⁵.

А как в Боз? разд?лёнія н?сть, но Он есгь просгираюгцееся по вс?м В?кам, М?сгам и Тварям Едйнство, убо Бог, и Мір его, и Челов?к его есть то Едйно.

А?ан[асіЙ]. Чуден єсй, Господи! Чуден Мір твой. Чуден Челов?к твой.

Лонг[ин]. Уразум?й едйно Зёрно Яблочное, и довл?ет теб?⁵⁶. Агце же едйно в нем Дрёво с Коренем, с В?твами, с Листами и Плодами сокрылося, тогда мбжеши там же обр?стй безчйсленныя Садбв Миллібны. Дерзаю сказать: и безчйсленныя Міры. Вйдиши ли в маленькой нашей Крбшк? и в Крбшечном Зёрн? ужасную Бёздну Божія Сйлы? Длячего же вопрёки наша просгирающаяся вышше Зв?зд Обшйрносгь во Едйном Божіем Пункт? утайться не могла бы? Если Кто хоть мало Н і',что Духом Божіим надхнён, тот может скоро пов?рить, что во едйном Господнем Челов?к? вс? наши Пёрсгныи вм?щаются. Пбдлая наша Природа, находясь Т?нью, нахбдится Обезяною, подражающею во всем своей ГоспожІІ Нді УІ'Ь. Сія Рабыня Вн?шносгьми свойми, будьто Красками, навбдит Т?нь на вс?х Блажённыя Натуры Д?лах, изображая Тііпію для Тл?нных и Младёнческих Умов Все Сокрбвище, таящееся в Неищерпаемом НіідрІ, Госпбдствуюгція Прирбды, яко невйдима есгь Присносугцная Истина⁵⁷. И так, если Ніічто узнать хбчешь в Дус? или во Истин?, усмотрй прёжде во Плоти, сйр?чь в

Наружности, и увйдишь на ней Печатл?емыя Сл?ды Божій, безв?сгная и Тайная Премудрости его обличаюгціи и будьто Тропйнкою к ней ведугціи.

А?ан[асій]. Потйше, Господйне мой! не зал?тывай с Орлами во Мрак Облачный. Перестаю разум?ть Р?чь твою. Прядй поі р?бііе Нйточку для Очей моих Селских.

Лонг[ин]. Бывал ли ты когда в Царских Палатах? Стоял ли посредіі Чертога, им?югцаго вс? четыр? Ст?ны и Двёри, покрытыя, будьто Лаком, Зёркалами?

А?ан[асій]. Не довелось.

Лонг[ин]. Стань же, если хотйшь, на равном МіісгІ, и вели поставить вкруг себе Сотню Зёркал В?нцём. В то Время увйдишь, что едйн твой Т?лёсный Болван владізет Сотнею Вйдов, от едйнаго его завйсягцих. А как только отнять Зёркалы, вдруг вс? Копій сокрываются во своей Искбнносги, или Оригинал?, будьто В?твы в Зёрн? своём. Однако же Т?лёсный наш Болван и сам есгь едйна тбкмо Т?нь Исгиннаго Челов?ка. Сія Тварь, будьто Обезяна, образует Лицевйдным Д?яніем невйдимую и Пришосугцную Сйлу и Божество Того Человъка, коего вс? наши Болваньі суть акибы Зерцаловйдныя Тііпії, то являюгціяся, то игцезаюгціи при том, как Истина Господня сгойт неподвйжна во Візки⁵⁸, утвердйвшая Адамантово своє Лице, вм?гцаюгцее безчйсленный П?сбк наших Тііпеїі, просгираемых из везд?-сущаго и неигцерпаемаго Ніздра ея безконёчно.

"Сокрыеши их в Тайн? Лица твоего"⁵⁹.

Сегб-то Челов?ка вйдит Блажённый Навйн, как напйсанно:

"Воззр?в Очйма свойма, вйд? Челов?ка, сгоягца пред ним"⁶⁰.

Ражжуй всякое Словцб, а вопёрвых то: "Воззрізх", и то: "Стоягца". А Дніє наши яко С?нь, и н?сгь Постоянія⁶¹. Навйну явилося То же, Что Аврааму:

"Воззр?в Очйма свойма, вйд?: и се тріе Мужи!"⁶² Авраам к Чудному сему Челов?ку говорит:

"Аз есмь Земля и Пёпел"⁶³.

А там Пйшется: "Стоягца протйву себе"⁶⁴.

Конёчно ж, Гбрній бный Челов?к Протйвнаго есть Есгесгва. А Навйн -одна тбкмо Т?нь и Пёпел.

"Вйд? Челов?ка сгоягца протйву себе"⁶⁵.

ЕрмолаЙ. "Господи! Что есгь Человък? Яко пбмниши Его"⁶⁶.

Мн? вйдится, что Давйд вопрошает Бога о том же чудном ЧГ/К )ІЇІ>ІСІ>, о коем прёжде сказал:

"Славою и Чёстію в?нчал еси Его"⁶⁷.

Лонг[ин]. Конёчно, сему-то Челов?ку дйвится Давйд, воззр?в Умныма Очйма на Великолізпіе Его, поднявшееся превышше наших Небёс и Стихій. Он вйд?л, что из нашея Братіи Челов?к всяк есгь не то, что Он, и разнйтся, как отстбит Нёбо от Землй⁶⁸. Будьто бы сказал: "Ах Господи! Коль чудный тот Челов?к, коего сам ты почёл Челов?ком! Он теб?, а ты Ему Друг. Он в теб?, а ты в нем".

"Господи! Что есть Челов?к? яко познался еси Ему"⁶⁹.

Кто из нас Смёртных подббен Ему? Ах! ни един! Наш Род есгь то Земля, Пёпел, Т?нь, Вид, Ничтб...

"Дніє наши яко С?нь прехбдят"⁷⁰.

Но твой Челов?к есть в?чно стоягцій.

"Посгавил еси Его... Вся покорйл есй под Нбз? Его"⁷¹.

Іяков. Ни мало н?т Сумн?нія, чтоб Давидова Р?чь не касалася до Чуднаго Челов?ка сего: "Что есгь Челов?к, яко пбмниши Его?"⁷²

Разсудйте Слово сіє: "Пбмниши Его"⁷³. Конечно же, Он не Земнаго нашего Рбда есть, Если Бог Его пбмнит. Наш весь Род изключён из Его Записи. Вот Слушай!

"Не соберу Соббров их от Кровей, нижё помяну Имён их Устнама мойма"⁷⁴. Мы-то есмьї Плоть и Кровь, и Сііпо. Како может Плоть и Кровь устоять пред Лицем Господним⁷⁵?

"Бог наш Огнь поядаяй есгь"⁷⁶.

Но о сем Челов?к? пйшется: "Пос?гцаеши Его"⁷⁷.

Вйдно, что чудный сей Челов?к чужд есгь Плоти нашея и Кровй и вс? нашего Міра Стихіи превозшедшій.

"Яко взятся Великол?піе твоє превышше Небес"⁷⁸.

Григорій. Если бы он был Земньга, тогда хотягцим его вйд?ть кая Нужда была смотр?ть в Гору? Видь Плотянаго Челов?ка скорі,'е увйдишь, в Землю Взор усгремйвши, нёжели з?вая на Небёсный Свод. Однак единогласно пропов?дуют: "Воззр?х. Воззр?х..."⁷⁹ Вот! в ту же Дудку дмет и Данійл: слушай!

"Воздвигбх Очи мой и вйд?х. И се Муж Едйн! Облечён в Рйзу Льняную^а, и Чрёсла Его препоясанна Златом св?тлым, Тііло же Его, аки ?арсйс... Глас же Словёс Его, аки Глас Народа"⁸⁰.

В сих Словах прим?чай то: "Едйн", и то: "Глас, аки Глас Народа"⁸¹. Только что не сказал: Едйн во вс?х, а вс? в нем. "И речё мн?:

Не ббйся, Муже желаній! Мир Теб?!"⁸²

Сего-то узр?в, Давйд задивйлся, поя с Востбргом:

"Господи, Господь наш! Коль чудно Имя твоє!..

Яко взяся Великол?піе твоє превышше Небёс"⁸³.

Лонг[ин]. Мйлый Позор Сердёчным моим Очам открывается. Се вйжу на Пусгбм Путй в Пбл? Вельмбжескую Колеснйцу текушую! а сидягцаго в ней Знаменйтаго Господина. С К?м же? С Нйгцим Странником скитаюгцимся. Они сидягце бесіздуют. А пред нимй лежйт Отвёрсгая Книга. "Скажй, пожалуй! Ражжуй мн? хоть Мало! - просит Придвбрный Пан, Казначёй Царйцы Е?ібпскія. - Можешь ли знать, о Друг ты мой, Фйлиппе! О Коём Челов?к? пов?сгвует Исаіа сл?дуюгцее?

"Яко Овча на Заколёніе ведёся..."⁸⁴

^а Зд? Лен раззлм?ется, нарицаемый Оный в?ссбн, Еллински - puaaogf¹). Сей Род есть Каменнаго Лёна, неопаляемый во Огнй. Образует убо Нетл?ніе. Злато такожде им?ет свой Отрёбы. Огнем же очигцённое и св?тится, и не согаряет, и есть Безсмёртія Образ.

"Во Смирёніи Его Суд его взяся"⁸⁵.

"Род же Его Кто исповізсгь?

Яко вземлется от Землй Живбт Его"⁸⁶.

Зд?лай Мйлость! О себ? ли, или об ином Ком сія Р?чь Его?

Фшипп: Кая Пбльза читать от Прорбков и не разум?ть⁸⁷?

ЕВНУХ: Как же мбжно разум?ть, агце не Кто насгавит мя⁸⁸?

Фшипп: О Господйне! Ей! войсгину піісії Нев?жда. Не жаждет бо Разума Премудросги разв? Премудр. Не думай же, Пане мйлый, дабы Исаіа сйми толь велйкими Словами величал ілііппаїо Коегб либо Челов?ка. Пророк посгоянен в Р?ч? своёй. Не может похвалйть То же, Что недавно похулйл. Разв? вы позабыли? Вспбмните вышречённое.

"Всяка Плоть С?но"⁸⁹, - недавно возопйл^а.

Смотрйте на Вселённу, напблненну такйми, как мы, Челов?ками, то раждающимися, то погибающими. Так возмбжно ли, чтоб Пророк о себ? или о Другом дерзнул сказать:

"Род же Его Кто испов?сг?"⁹⁰

Кто ж скажет, что наш Род не Земля, Плоть, Сі; ііо и Т?нь? Но Прозорлйвое Исаіно Око прозр?ло в Плбтской нашей Т і',1111 особлйваго Челов?ка, кой Едйн тбкмо и есгь, и о нем вопіёт: "Взёмлется от Землй Живбт Его..."⁹¹ А наше все Родослбвіе земнбе заключйл в сем Слбв?:

"Всяка Плоть Сі'.по"⁹².

И как Данійл сказал:

"Глас Словёс Его, аки Глас Народа"⁹³, так и Исаіа вопіет о том же Муж?:

"Глагол Бога нашего пребывает во Візки"⁹⁴.

Будьто бы на едйн Тон п?л с Данійлом:

"Сйла Глагола Его, аки Сйла в Нарбд?"⁹⁵⁶.

ЕВНУХ: О Фйлипп! Чудеса ты насказал. Ты во мн? Смёртное зажёг Желаніе вйд?ти сего Челов?ка. Я о нем от Рождёнія слышу пёрвый Раз.

Фшипп: Мйлостивый Государь! "Крііпка, яко Смерть, Любов..."⁹⁶ Но когда Великол?піе онаго Челов?ка превышше Небёс и вышше всізх наших Стихій поднялбся, тогда нелзя пблзующим по Зе?іліі и пресмыкающимся по Стихіам Взбром вйд?ть Его. Сіє значйт - искать во Мёртвых Живаго и вестй Сего Праведнаго и невйннаго Агнца на Заколёніе, сгрйгти Мёртвенность Волосбв Его, ясти Зёмлю и мудрствовать о Сііігі,. Таковая Душа, яко двйжущаяся по Земл?, не посвящается Господёви Израилскому и вн? Числа есть сего:

"Святи их во Истину твою. Слово твоє Истина есгь"⁹⁷.

Правда, что вся Стихійная Пбдлосгь, будьто Рйза, им носймая, Его ж самаго Она есгь, и Он в ней везд?. Но не Она им есть, ни Он Ею⁹⁸. И хотя в

^а Вьішше уже сказанно сіє: "Сьіне Челов?чь, возопій" (вел?л ему Бог). "И Что (де) возопію?" (вопрошает Исаіа). "А вот Что! (говорит ему Бог):

Всяка Плоть СЁно"<²> и прбтчая...

⁶ Глас, Глагол, Воля, Вел?ніе, Царствіе, Закон, Сйла, Дух есть Тбжде.

ней, но кро?гі', ея, и вышше ея пребывает, не М?сгом, но Святынею, и Разсуждёніе о нем отнюд н?сгь пбдлое, яко

"Во Смирёніи Его Суд о нем высбк"⁹⁹.

Сія Стихійная Его Пбдлосгь и Смирёніе Его ж Самаго уничтожает пред нами. В ней-то мы, усгремляя Очи, погружаем и Мысли наши и, засмотр?вся на Т?нь, не возвбдим Сердёчных Очёй в Гбрнее Исгины Разсуждёніе и в В?д?ніе Исгиннаго Челов?ка, яко

"Взёмлется от Землй Живбт Его"¹⁰⁰ и

"Взяся Великол?піе Его превышше Небёс"¹⁰¹.

И так, Пане мйлый! Если можешь возвесгь Сердёчное твоє Око от пбдлыя Натуры нашея в Гору ко бной Господсгвующей Святбй Вродъ, в той День можешь увйд?ть и Едйнаго бнаго Божія Человъка.

Но никогда Умный Взор наш от Смёрти к Жйзни и от Землй к Небёсным не восхбдит, разв? в той День:

"Вбньже Стихіи сожигаемы разорятся..."¹⁰²

В День бный Господень созидается Сёрдце чйстое в Челов?к?, а в Сёрдце вселяется Слово сіє, тайно вопіюгцее:

"Плоть НИЧТОЖЕ.. ,"¹⁰³

Во Врёмя бное¹⁰⁴ Правда, с Небёс принйкнувшая и купно возсіявшая от Землй Истина палит и уничтожает вс? Стихіи, показуя, что онй суть только одною Т?нью Исгины. Утаённа же Истина, аки Рйзу, их нбсит.

Вйдишь, Государь, что едйна тбкмо Вііра вйдит чуднаго Онаго Человъка, Коёго Т?нь псі. мы есмьї. В?ра есгь Око Прозорлйвое, Сёрдце чйсгое, Уста отвёрсгая. Она едйна вйдит Св?т, во Тм? Стихійной св?тягційся¹⁰⁵. Вйдит, любит и благов?сгит Егб. Не вйд?ть Его ёсгь то Сл?пота. Не слышать Его ёсгь то быть Аспидом. Не говорйть о Нем ёсгь то быть Н?мым. В?ра всю сію мймотекушую С?нь, аки Воду непосгоянную, прехбдит¹⁰⁶. Вершйт свой Исхбд Воскресёніем, очигцённым Чувсгвом взирая на Человъка, неприсгупным Св?том Блисгаюгцася и "Радуйтеся"¹⁰⁷ рекугца...

ЕВНУХ: Сій Мысли для мене особлйво Нбвыя. Ах! я их давно жаждал. Тепёрь онй долгол?тн?йшую мою Жажду утоляют. Ей! Свягценное Писаніе есть то Вода и Куп?ль. Се йстинная Вода! Вода и Дух. Нйгцій Фйлипп Духа к ней приложйл. Нын? Чтб ли возбраняет мн? в ней кресгйтися, измытися, очйститися Сёрдцем от Лукавствій и вс?х Прёжних моих Началорбдных Заблужденій и Сл?поты?..

Фиаипп: Войстину можно, агце в?руеши от всего Сёрдца твоего во Неїлііппаїо Человъка, Христа іисуса... Что касается и до самаго мене: "Вііропах, т?мже возглагблах..."¹⁰⁸

Еунух: "Віір?ю, Сына Божія быти, Іисуса Христа"¹⁰⁹.

ЕрмолаЙ. Конёчно ж, в гію-то Пресв?тлую Страну приподнимает ядущая Зёмлю Сердца наша Небёсный наш Челов?к и пблзущих Долу нас, спящих и Мёртвых, возбуждает сл?дующим Громом свойм:

"Восклонйтеся и воздвигнйте Главы вашя. Занё приближается Избавлёніе ваше"¹¹⁰.

В сёй-то Сі рапІІ Живаго Челов?ка узриши, по Сказк? Ангела: "Тамо Его узрите"¹¹¹.

Іяков. Такожде гбнит и Павел почиваюгція на мёртвых Стихіах, возбуждая Хамов, вов?рившихся Мёртвенносги Стихійной:

"Како возврагцаетеся паки на немогцныя и худыя Стихіи?"¹¹²

"Такожде и мы, єгда б І; хоч Млады, под Стихіами б І; хоч Міра, порабогцённы" ^пз.

И Сіє Мудрованіе Мёртвых Сердёц называет Пустою Философіею, котбрая бражничит по Бурді; Стихійной, препятсгвуюгцей филосбфсгвовать по Христі;¹¹⁴, о коём к Галатам:

"Посла Бог Духа Сына своего в Сердца ваша.. ."¹¹⁵

Таковбе Мудрованіе, понёже вбвся Райскому нашему Восхбду в Перворбдный Мір м?шает, отаскивая долу Око наше, длятого будьто в Трубу трубит:

"Агце умрбсте со Христбм от Стихій Міра, почтб, аки живуще в Мір?, сгязаетеся?"¹¹⁶

"Вышних ищйте, пд ііже есгь Христос"¹¹⁷.

"Гбрняя мудрсгвуйте, а не Земная. Умрбсте бо, и Живот ваш сокровён есгь со Хрисгбм в Боз?"¹¹⁸.

"Н?смы Рабынина Чада, но Своббдныя"¹¹⁹.

"Вышній Іерусалйм своббден есть"¹²⁰.

Григорій. Труба Вселённ?й, Павел наш, стблько в?рным Сердцам сладок, скблько Аспидам протйвный. Ах! колйко, яко раждающая Матерь, болйт Утробою, да вообразится в нас Христос! Сей Молніевйдный Ангел неутомймо и чистосердёчно очищает нам Путь к Переходу в Гбру Галилёю, дабы нам обновйться Духом Ума и од?ться в нбваго Человъка, созданнаго по Богу, в Правд? и Преподббной Истин?¹²¹.

Он сам пёрвый Раз услышал Животворящій Глас Блажённаго сего Человъка вбзл? Дамаска:

"Сауле! Сауле! Что мя гбниши?"¹²²

О сем Едйном Муж? и хвалится: "В?м Человъка..."¹²³ И сим Гласом ни мало не разнйт Данійловскія Мусикіи:

"И се Муж Едйн! Облечён в Рйзу Льняну"¹²⁴.

А понёже сей есгь Живот В?чный, дабы знать сего Человъка со Отцём Его¹²⁵, Истиннаго же ГЦастія такова есть Природа, что чем множайших им?ть в нем Сопричастников, т?м слаже и д?йствйтелн?е беззавйстное de Добро сгановйтся и сим одним разнйтся от Лбжнаго Мірскаго ГЦастія, о коем Подббное сказать никак не возмбжно, затілі что как сама наша Природа есгь Т/іІіппая, так и ГЦастія Ея суть гііспып Пред?лы, Учасгников не терплящіи, разв? со Умалёніем свойм и, будто Древёсныя Тііпії, многих вм?сгйть не могущіи. Того ради Паул, Всегб отщетйвся и собрав все Усёрдіе, Гбнится, течёт, все проб?гает, все минает, вперёд простираясь, дабы Кбим-либо Образом постйгнуть и приобр?сгй Человъка, коего вс? Святосгныи Вйды (разум?й Церкбвныя Церемоній) слабою ігіікоеіо Т?нью быти вйдятся, затм?нным Мановёніем ко Дражайшей Истин? и ко Крайн?йшему Концу приводягціи, об?гцая блажённое во Врёмя своє¹²⁶ Явлёніе сего Красііііпшаіо паче вс?х Сынбв Челов?ческих¹²⁷ так, как об?щает Цв?тугцая Смокбвница Сладчайшіи Плоды.

"Вм?няю Вся Тгцету быти за Превосходящее Разум?ніе Христа ІИСУСА, Господа моєю..."¹²⁸ "Ёже разум?ти Его и Сйлу Воскресенія Его..."¹²⁹ "Агце како досгйгну во Воскресенїе Мёртвых"¹³⁰.

А как ужё получйл желанное, и испблнилося на нем de Его Слово: "Не вбтгце текбх"¹³¹, "В?м Человъка"¹³², "Посл?ди вс?х, яко н?коему Извергу, явйся и мн?"¹³³, в то Врёмя, дабы Мнбжеством Соучастников Премірное своє умножить Щастіе, к томужде Едйному В?нцу Славы не во тл?нных наших Мірах, но в Перворбдном Божіем, и во Дн? Господнем, в?чно процв?таюгцему, поогцряет и Прбтчіих вс?ми М?рами к Разум?нію, тогбжде блажённаго, нетл?ннаго Мужа возбуждая:

"Востани спяй! и воскресни от Мёртвых, и осв?тит тя Христос"¹³⁴.

Дблго ли теб? Качатися по Стихіам? О негцасный Мертвёц! Поднимй хоть мало погребённыя твоя Мысли в Гору, повышше Стихійныя Тіііііі, и узриши Челов?ка живаго, неприступним Св?том блистаюгцася¹³⁵. Тут Мир твой, а не в твоем мятёжном Мір?¹³⁶.

Увйждь со Авраамом и возрадуйся:

"Авраам вйд? День мой и возрадовася"¹³⁷.

Паул кричйт во едйн Тон с вопіюгцим Исаіею:

"Востани, восгани, Сібне! Облецыся в Кр?пость твою!

Исгрясй Прах и восгани. Сяди, Іерусалиме.

Совлецьї Узу Выи твоея, пл?нённая Дгцерь Сібня¹³⁸.

Св?тйся, Св?тися, Іерусалиме!.."¹³⁹

"Тогда узриши и возрадуешися"¹⁴⁰.

Сій Ангелы Божій высбким Трубным Гласом возбуждают спягцих на эе?іл іі и Мёртвых в Сіліп Стихійной. Да воскрёснут и узрят Человъка, вьішше Облаков сидягца¹⁴¹, и просв?тятся, яко Солнце¹⁴².

А?ан[асіЙ]. Чудёсная есгь сія Двойца Трубачёй.

Лонг[ин]. Конёчно, Чудная. Они трубят не о Пёрсгном коём Челов?к?, но о том высбком Муж?, Котбрый

"Отлучён от Гр?шных и вышше Небёс бысгь"¹⁴³.

"Яко Чудно Имя Его по всей Земл і',"^|44.

Мбжно ли им во своёй Музик? разногласить? Их Обойх Труба есть согласна Тр?бІІ святаго Петра:

"Во Имя Іисуса Христа Назорёя восгани и ходй!

И ем его за Дёсную Руку, воздвйже"¹⁴⁵.

О коль Красное и Согласное сих Трубачёй Воскликновёніе!

"И вскочив ста, и хождаше"¹⁴⁶. И се исполнйлася на нем Трубача Захаріи прбпов?дь!

"Се Муж! Восгбк Имя Ему"¹⁴⁷. "А В?нёц будет терплягцим и Ключймым Ему и Разум?вшим Его"¹⁴⁸.

Іяков. Не Іезекійль ли воскрешает Мертвець! на Поли?

"Постави мя сред іі Поля. Се же бяше Пблное Костей"¹⁴⁹.

"Се аз воведу во вас Дух Живбтен!"¹⁵⁰

Чтб ли есть Поле сіє, аще не Мёртвенность Стихійна? В сію Смерть погружённы Сердца наши. Сія есгь Земля Егйпетска и Поле Танебс¹⁵¹, сйр?чь Поле Пагубы, и Поле Мертвецбв, и Поле Жажды, о коем Іойль:

"Скбты Пблскіи воззр?ша к теб?, яко посхбша Исгбчники Вбдныи, и Огнь поядё Красная Пусгыни¹⁵². Воззр?ша к Теб?, дающему Скотам Пйшу.. ,"¹⁵³

Не мы ли есмьї Скбты Пблскіи, опусгйвшіи Очи наши на Подбшву Поля? Длячего не возвбдим Очей к Тому: "Вся покорйл еси под Нбз? Его, Овцы и Вольї вся. Еще же и Скбты Пблскіи"¹⁵⁴.

Длячего не взираєм к Тому:

"Аз Цв?т Пблній (полевый) и Крын Удблній"¹⁵⁵.

Длячего не им?ем ни Очей, ни Ушей и не слышим Исаіи?

"Проведе их сквозь Бездну, якоже Коня сквозь Пусгьшю, и не утрудйшася, и яко Скбты по Полю, и снійде Дух от Господа и настави их. Тако провёл еси Люди твоя, да сотворивши Теб? Едйному Имя славно"¹⁵⁶.

Востани, о Л?нйвый Дремлюче! Возведй Очи твой, о сидящій в Темнйц?! Минай и проходи Пусту Бездну и Стізну твоих Стихій. Воззрй хоть мало, о тяжкосёрдая и пблзущая Душа! к Тому:

"Се Сей сгоит за СтЬибіо нашею, Проглядаяй!"¹⁵⁷ Поднимйся от Поля и, если имізешь Уши, слушай Самаго Его¹⁵⁸! "Отв?щает Брат мой и Глаголет мн?:

Востани! Прійди, Блйжняя моя, Добрая моя"¹⁵⁹.

Не думаешь ли, что Брат сей внизу и в Стихіах? Повізрь же, пожалуй, Ангелам вопіющим:

"Нвсть здъ! Воста!"¹⁶⁰

Поднимайся ж и ты на Гору Галилёю. Не пблзай по Полю, как Скот. Восклонйся и подними Главу твою с Давйдом: "Возведбх Очи мой в Гору.. ."¹⁶¹

Знай, что во Во Візки не утблят Жажды твоея пбдлыи Стихіи, и будешь во Візки во Пламен? сем:

"О! О! Б?жйте от Землй! в Сіон спасайтеся!"¹⁶²

Слышь! Чтб ли вопіет Захаріа? А Давйда не слышит ли Ухо твоє? Гд? Приб?жище? Вот гд?!

"Гбры высбкія Еленям"¹⁶³. "Имже Образом желает Елень на Истбчники Вод, сйце желает Душа моя к теб?"¹⁶⁴.

Но знаешь ли Исгиннаго сего Еленя? Вот он теб?!

"Вскочив, ста, и хождаше, и внійде с нйми в Церковь"¹⁶⁵.

Чтб ли есгь Церковь, аще не Гора его святая¹⁶⁶?

ЕрмолаЙ. Віірпо, что сій Елени поднимаются к Истбчникам, о коих Исаіа:

"Пойщут Водьі, и не будет. Язык их от Жажды изсше. Аз Господь Бог, аз услышу их, Бог Израилев, и не оставлю их. Но отвёрзу на Горах Різки и средіі Поля Исгбчники. Сотворю Пусгьшю в Луги Водныя и жаждущую Землю во Водотёчи¹⁶⁷. Да узрят и уразумізют, и помыслят, и ?в іідят вкуп?, яко рука Господня сотворй сія Вся"¹⁶⁸.

А что Захаріа ко Уразум?нію тогбжде Божествённаго Мужа сими Словами: "О! О!"¹⁶⁹ - возбуждает, вйдно из Начала Ріічп его, изречённыя пбсл? Откровёнія и ВпдІ'ліія Его.

"Воздвигбх (де) Очи мой и вйд?х. И се Муж! и в Руц? Его Уже Землем?рно"¹⁷⁰.

Григорій. Захаріа то же Самое трубит, Что Іезекіил:

"В той День бысть на мн? Рука Господня. И ведё мя Тамо. Во Вид?ніи Божій ведё мя на Зёмлю Израилеву и постави мя на Гор ІІ висбц? з?ло"¹⁷¹.

Когда говорит: "В той День"¹⁷², - пропов?дует всерадосгный День, и В?к Господень, и Мір Перворбдный, вс? Стихіи Превосходящій¹⁷³, о коем Данійл:

"Той прем?няет Бремена и Л?та"¹⁷⁴.

Сіє блажённое Врёмя есгь наших Времён Окончаніем, а Нбваго Візка Началом, по Данійлову Слову:

"Егцё Конец на (йное) Врёмя"¹⁷⁵.

Сіє Пресв?тлое Врёмя и День Господень нарицается у Іойля

"День Тмы и Бури, День Облака и Мглы"¹⁷⁶.

В сих Словах сопряжённа есть Истина и Т?нь. День Господень ёсгь то Св?т, а наш есгь Мгла, Облак, Буря и Тма. Сіє есть То же, Что "И бысть Вёчер, и бысгь Утро, День Едйн"¹⁷⁷.

А когда говорит Іезекійль: "Ведё мя Тамо"¹⁷⁸, - тогда согласен Ангелу, сидягцему при Грбб? и глаголющему:

"Тамо Его узрите"¹⁷⁹.

Когда же говорит: "Ведё мя на Зёмлю Израилеву и постави мя на Гор і. высбц?"¹⁸⁰, - тогда согласен Іойлю:

"Рай Сладосги, Земля пред Лицём Его"¹⁸¹.

Сія Земля есть Новая, Нагбрняя, Об?тованная. Сюда воведён и Давйд: "Воведё мя в Гору святую свою"¹⁸².

"Тамо (де) его узрите"¹⁸³.

Так вбт же и послушаймо! Тут же говорит Іезекійль:

"И воведё мя Тамо. И се Муж! И Зрак Его бяше, яко Впдііпіе Міідіі блегцащіяся. И в Руц? Его бяше Вервь Тёктонская и Трость З е Vi л е Vi ' І і р ск а я "¹⁸⁴.

Что ж ему говорит сей безсмёртный Муж? Вот Что!

"Вйжд Очйма твойма и Ушйма твойма сльіши! Того ради вшел есй Сіі VIо, да покажу теб? и да покажеши ты Вся, Елйка вйдиши, Дому Израилеву"¹⁸⁵.

Туда же за Іезекійлем грядут и Дюжина Апосголов:

"Единонадесять Ученицьі идбша в Галилёю в Гору, аможе попел іі им ІИСУС. И вйд?вше Его, поклонйшася Ему"¹⁸⁶.

"Прійде ІИСУС, и ста ііосред іі их, и глагола им: 'Мир вам!"'¹⁸⁷

Но Данійл Дружбу сего Мужа прёжде их получйл:

"Не ббйся, Муже Желаній! Мир теб?!"¹⁸⁸

"Шёдше научйте вся Языки"¹⁸⁹ есгь То же, Что: "Да покажеши Дому Израилеву, Іезекійле, Вся, Елйка вйдишь..."¹⁹⁰

А?анасіЙ. Не мбжно довбльно надивйться, Коль согласная сих Пропов?дников Труба и Музика! Сія преслйчная Святаго Духа Мусикія протйвится в Челб бной, Идола Дейрскаго Музык?¹⁹¹, кую поминают П?вцьі во Храмах так:

"Согласная возшум? Пигцалская П?снь, почитати

Златосотворённый, бездушный Истукан"¹⁹² и прбтчая.

Подобало же п?ти так: "Разгласная возшум?..."

Толь она Мутна, Раздбрна и Скверна! Дышущая Столпотворёніем. Сій же Ангелы Божій вс? поют, вс? вопіют, но о Едйном вс? пропов?дуют, о Едйном восклицают Муж?, в котбраго влюбйлся Исаіа:

"Воспою Возлюблённому моєму П?снь"¹⁹³.

Не се ли тій блажённы Люде, о коих Давйд:

"Блажённы Людіе, в?дугціи Воскликновёніе"¹⁹⁴?

"Воскликнйте Богу Іяковлю"¹⁹⁵.

Іяков. Без Сумн?нія, Онй-то суть. Вс? сій Ангелы Единогласно восклицают о том, котбрый со Плбтію своєю взяся превышше Небёс, превозшёд вс? Міра Стихіи. И кто мбжет очйстити Сёрдце своє от всея Стихійныя Грязй, да узрит Очйма сего Челов?ка:

"Взыйде Бог во Воскликновёніи"¹⁹⁶?

Держатся при Земл? Очи наши, да его не познаем¹⁹⁷. Но сіи вс? В?сгники Божіи вйдят Лицё Истиннаго Челов?ка не между Мертвецами, в Дблней нашей Пбдлосги раждаюгцася и игцезаюгца, яко Т?нь, но в ГорІІ свят?й Его¹⁹⁸ вйдят с Навйном Челов?ка стоягца¹⁹⁹, и со Стёфаном: "Се вйжду Небеса отвёрсга и Сына Челов?ческаго, сгоягца Одёсную Бога!"²⁰⁰

Вйдят и насладйться в Сытосгь не могут. Мы же не вйдим за Ст?нбю²⁰¹ и Мраком Стихійным.

"Положй Тму, Закрбв свой"²⁰².

О коль несмысленная и Кбсная Сердца наша²⁰³!

Лонг[ин]. Кто тблько удосгбился вйд?ть живаго сего Мужа, во Мгновёніи д?лается Пропов?дником Его и слышит сіе:

"Вострубйте в Новом?сячіи"²⁰⁴.

Мужеск ли Пол, или Женск, как тблько явйлся ему воскрёсшій Челов?к, б?жйт и благов?сгвует. С Радосгію велйкою возв?гцает о нем. Воскрёс! Воскрес! Войсгину воскресе Господь! Явйся не тблько Сймону²⁰⁵, но и мн? мал?йшему познался. Т?м самым познался мн?, что невйдимый для мене есгь. Не вйжу Его во мёртвых, но т?м самым вйжу Его в живых. А вйд?ть в Стихіах - сіе значйт не вйд?ть Его, ниже знати Его. Радуйтеся со мною! Погублённаго обр?тбх Человъка²⁰⁶. Мы думали - Мертв. Убйли Его негбдныи Свягцённики. "Попраша мя Вразй мой"²⁰⁷. Но я, маленькая Тварь, есмь Свид?телем Его, что Он войсгину жив есгь. Я искал Его и Обр?тбх Его²⁰⁸. Расгаяло Сёрдце моє от Витаюгцаго Гласа Его ко мн? сего:

"Дерзай! Радуйся! Мир тебъ!"²⁰⁹

Кто есть Друг Его? Той пов?рит Благов?стію.

"Зима прёйде, Дожд отыйде, отыйде себ?"²¹⁰.

"Се вйжу Небеса отвёрста!"²¹¹ "В?м Человъка"²¹².

"И се День Третій! отнёл?же сія быша"²¹³.

Ах, День Третій! День Господень²¹⁴! Блажённы Очи, видягціи Сушу твою с Нбевою Голубйцею²¹⁵! Ты прозябаешь Зёліе Злака²¹⁶ по Роду своєму²¹⁷. В твоём Вертоград? вйжу Мужа Божія, Челов?ка моего, Жизнь мою. Он пасёт мя, и Ничтоже мя лишйт²¹⁸.

Григорій. "Вострубйте в Новом?сячіи"²¹⁹.

Свягцённая Бйбліа ёсгь то позлагцённая Духом Труба и маленькій Мірок²²⁰. В Морскйх Водах Ріічп ея вся Тварь и всякое Дыханіе, аки Зерцало, представляется.

"Вострубйте в Новом?сячіи"²²¹.

Но да не мнитё, яко Труба сія трубит о Стихіах. Может ли о Грязй в?гцать Богу посвягцённая Труба? Едйнаго Господа в ней всякое Дыханіе хвалит²²². Солнце, Луна, Зв?зды, Зёмли, Моря, Вбздух, Огнь со свойми Исполнёніями²²³ приос?няют и ведут к сему:

"Положй Тму, Закрбв свой"²²⁴.

"Се Сей стойт за Ст?нбю нашею!"²²⁵

Хотягціи сею Трубою пропов?довать, да поют Едйнаго Господа с Его Міром и со Челов?ком Его! Да молчйт тут всякая Плоть Челов?ческая! "Вострубйте в Новом?сячіи"²²⁶. Всяка Плоть ёсгь то Сііпо, и вся Слава Челов?ческая ёсть то Тл?нь²²⁷, Грязь, Вётош, Ничтоже. "Воструб[ите] в Новом?сячіи"²²⁸. "Пропов?дуйте /Him Господнє Пріятное, радосгное, весёлое!"²²⁹ Пресганьте от Плача. Раздерйте Врётигца²³⁰. Всяка Стихіа ёсть то С?тованіе, Плач, Гбресть. "Радуйтеся Богу!"²³¹ "Пріймйте Ч'албм"²³²! "Восгр[убите] в Новом?сячіи"²³³.

"Яко близ есгь День Господень"²³⁴.

"Вострубйте во бл[а]гознаменйтый День Праздника вашего"²³⁵.

День Господень есгь то Праздник, Мир, Вспокоёніе от вс?х Трудбв²³⁶. Сія-то есгь Преблагословённая Субббта, в коёй Господень Челов?к почивает. Чтб ли есгь почйть, аще не вознесгйся вь'шіше вс?х міра нашего Стихій? Чтб ли есгь немогцная Стихія, всеминутно разоряема, аще не Труд и Бол?знь²³⁷? Долго ли мн? пблзать по Землі',? Долго ли ясги Хл?б Бол?зни²³⁸? Докбл? положу Сов?ты в Душіз моей? Бол іізпп в Сёрдц? моем²³⁹?..

Востани, Душе моя! Не спи на Стихіах! Нелзя почйть на них. Они Труд и Бол ІізШ)²⁴⁰. А если ув?ряешься им, тогда питаешь Бол?зни в Сёрдц? твоем День и Нощь²⁴¹.

Вырви вперйвшееся во Прах Око твоє. Поднимй в Гору разслаблённое твоє Тяжкосёрдіе. Воззрй выспр над Небёсну Твердь. Не сливай в Тбждесгво Нбщи и Дня.

Вйдишь Гбркое, но есть еще тут же и Сладкое. Чувствуешь труд, почувсгвуй и Покой. При твоёй Нбщи есть тут же и Утро Дня Господня. Во

ЄДЙНОМ Обоє М'ІіСТІі и во едйном /її І ЦІ), но не в той же Чести, ни в той же Прирбд?.

"И бысть Утро, и бысгь Вёчер"²⁴².

Не полагай же Бол?зней в Сёрдц? твоем²⁴³. Полагаешь, если просгираешь чрез День и чрез Нощь. Простираєш, если не даёшь Міісга тут же и Дню Господню, не в?руяй, ни взирая на Высоту Небесную. Что то значит полагать Бол іізпп в Сёрдц?, если не мыслить и не сов?товать в Душіз своей, что вс?х Тварёй Основаніем есть Огонь, Вбздух, Вода, Земля²⁴⁴? Ах нещасная Душа моя! Длячего называешь Ничтбжное Естесгвб Основательною Твёрдію? Кто осл?пйл Око твоє? Ах! сія Сл?пота от Рождёнія твоего теб?²⁴⁵. Не вйдишь Исгины, крбм? Т і)1111 Ея. Не чувствуешь, что прехбдит Мір сей²⁴⁶. И не вчера начал. Прехбдит всеминутно. Обаче То же Все в нем вйдим. Все, Что прёжде было. Конёчно ж, тут піікая Тайна.

"Горе глагблющим Св?т Тму!"²⁴⁷

Блёсни Мблнію²⁴⁸, о Преблажённое Естество! и возгремй над Бёздною Души моея сим Громом:

"Да будет Свът!"²⁴⁹

Во Врёмя бно²⁵⁰ воззрю на Мір твой, на День твой и на Челов?ка твоего. Во Врёмя бно будет Рука твоя на мн?²⁵¹. В Разум?ніях Ея насгавиши мя²⁵², провёд чрез Стихіи, аки Коня твоего²⁵³, да испблнится:

"И изыйдете, и взыграете, якоже Телцьї, от Уз Разр?шённы"²⁵⁴. Амйнь!

«Діалог, или Разглагол о древнем мір?» Сковорода, як свідчить дата на першій сторінці автографа, написав у 1772 р. У 1788 р. він подарував його Михайлові Ковалинському. Очевидно, було два автографи твору (початковий, 1772 р., та пізніший, десь 1786-1787 pp., наново відредагований). До нашого часу дійшов тільки другий автограф. Він написаний згідно з новим правописом, яким у 1772 р. Сковорода ще не користувався. Супровідний лист до Ковалинського датовано 1788 роком і написано на іншому папері та іншим чорнилом - тим самим, що ним зроблено й правку в основному тексті та примітки до нього. Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 6, арк. 1/58-17/74). Діалог було вперше надруковано в харківському виданні творів Сковороди 1894 р. Подаємо за автографом.

¹ Див. прим. 1 до діалогу «С?мфоніа, нареченная Книга Асхань».

² Філософські бесіди не раз називав "забавою" (паїдіа) Платон (Федр, 265с; Тімей, 59с). Так само й Плутарх іменує описані Платоном та Ксенофонтом сократичні бесіди "веселим філософуванням". При цьому Плутарх зазначав, що "найвища мудрість для філософа не здаватися філософувальником, а жартом досягати серйозної мети" (Застільні бесіди, VI, 686d; І, 614а) [Плутарх. Застольные беседы. - Ленинград, 1990. - С. 98, 7].

³ Про мамврійський дуб див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 13: 18; 14: 13; 18: 1.

⁴ Неточна цитата з Книги пророка Аввакума 3: 18. Пор.: во^вєсє/імса ш вук спс? /иое/иъ.

⁵ Лат. oblectatio - буквально: 'насолода'.

⁶ Гр. Ьіахрфї] - 'розвага'.

⁷ "Глум", за словником Памви Беринди, означає "подражнєнє, см?х, жарт", вираз "в тлум" - "на см?х, на жарт", а дієслово "глумлюся" - "завше учуся, уставичнє цвичуся, прохожуюся, подражняюся" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. -Київ, 1627. - Ст. 42].

⁸ Гр. кор?фт) - 'вивершення'.

⁹ Форма чентр, як уже давно вказували коментатори [див., наприклад: Ковалівсъкий А.П. Григорій Сковорода: дослідження і переклади. - Харків, 2007. - С. 20], відповідає "римській" вимові лат. centrum. Тим часом в Україні лат. с у такій позиції було заведено вимовляти як ц. Зрештою, і сам Сковорода зазвичай пише центр. Те, що форма чентр тричі зринає в його творах, може свідчити про обізнаність філософа з італійською вимовою, а отже й на користь припущення про його мандри Італією, про які не раз говорили коментатори [див.: Гесс де КальвеГ., Верненії. Сковорода, український філософ// Григорій Сковорода в спогадах сучасників і народних легендах. - Харків, 2002. - С. 61-62; Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія.- Київ, 1972. - С. 58-59; Bojko-Blochin Ju. Н. S. Skovoroda ini Lichte der ukrainischen Geschichte // Die Welt der Slaven. - 1966. - Jg. XI. -S. 308; Manning C. A. Hrihori Skovoroda // Manning C. A. Ukrainian Literature. Studies of the Leading Authors. - Plainview, NY, 1971.-P. 18; ChopykD.B. G. S. Skovoroda - the fable writer: His life and times // Skovoroda G. S. Fables and Aphorisms / Translation, biography and analysis by D. B. Chopyk. - New York; Bern; Frankfurt am Main; Paris, 1990. - P. 33]. Із другого боку, Сковорода міг бодай трохи знати італійську мову ще від часу свого перебування в придворній капелі імператриці Єлизавети, бо хористів у вільний від репетицій час навчали італійської та французької мов. Окрім того, італійську мову викладали й у Харківському колегіумі. Принаймні 1768 р. її викладачем було призначено Олексія Кастеллі. Щоправда, невдовзі вчитель-італієць змушений був тікати з Харкова, зважаючи на своє вкрай скрутне матеріальне становище [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 127-128].

¹⁰ Очевидно, Сковорода обіграє тут слова: вес?дві влвіа рлт/і^нны^ъ че/іов^кшвъ (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 6: 5).

¹¹ Парафраза Книги Псалмів 118 (119): 78. Пор.: ауъ же пог/іХ/И/імса въ ^пов?де^ъ твой^ъ.

¹² Фраза йкш воз/ігобЙ/іъ /иа єсй зринає в Другій книзі царств 7: 18, у Першій книзі параліпоменон 17:16 та в Євангелії від св. Івана 17: 24.

¹³ Згідно зі Священною історією, Матузал жив 969 років: И ввіїш всй дше /ИлдХы/ішвві, йже поживе, /і^тъ дєватв сштъ й шествдесАтъ дєватв (Перша книга Мойсеєва: Буття 5: 27).

¹⁴ Книга Псалмів 118 (119): 129.

¹⁵ Сковорода має на думці слова: ссХцм сосцві /штере /Иоєа (Пісня над піснями 8: 1).

¹⁶ Фраза пЗче й гте зринає в Посланні св. ап. Павла до филип'ян 1: 9: дл /ігсвовв ваша єціе гте й гте й^ввіточествХетъ въ рЗ^Х/и? й во всац/Ь/ИЪ чХвствїи.

¹⁷ Див. прим. 247 до діалогу «БесВда, нареченная двое».

¹⁸ Слово типик (від гр. т?тко?) означає тут "правила, статут".

¹⁹ Книга Ісуса, сина Сирахового 14: 21-22.

²⁰ Історія появи цього прибраного імені Сковороди, як її подає Михайло Ковалинський, така: "В 1772 году, в феврал? м?сяц?, друг его [Сковороди, - тобто сам Ковалинський] по?хал в чужіє край и, быв во Францій в разных город?х, прибыл в 1773 году в Швейцарію, в город Дозан. Между многими умными и учеными людьми, каковых в Дозани нашол он, находился там н?кто Данійл Мейнгард, челов?к отм?ннаго разума природнаго, им?вшій дар слова, ученость р?дкую, обширныя познанія, благонравіе философское. Он столько похож был чертами лица, обращеніем, образом мыслей, даром слова на Сковороду, что можно бы почесть его ближайшим родственником его. Друг Сковороды познакомился с ним, и они друг друга столько полюбили, что Мейнгард, им?я у себя подл? Лозани прекрасный загородный дом, сад и величайшую библіотеку, просил его располагать оным всВм в своє удовольствіе, и сей пользовался всегда, как и многими св?д?ніями от него. Возвратясь из чужих краев и увидясь с Сковородою в 1775 году, расказал ему друг его ту удивительную встр?чу, по которой он нашол в Лозани похожаго челов?ка на него чертами лица, свойствами, образом мыслей и дружбою к нему. Сковорода возлюбил его заочно и с того времени начал подписывать на письмах и сочиненіях своих имя своє тако: Григорій вар (евр[ейски] сын) Сава Сковорода, Даніил Мейнгард". Про Сковороду та Даниїла Майнгарда (Jean-Pierre-Daniel Mingard) див.: Ко-валівський А. П. Нові дані про двійника Г. С. Сковороди в Лозанні Данїіла Майнгарда та його сім'ю// Ковалівський А. П. Григорій Сковорода: дослідження і переклади. - Харків, 2007. - С. 38-39; ШтейнГ. Григорій Сковорода і Данїіл Мейнгард// Ноосфера: Збірник філософських праць [Донецького національного технічного університету]: Матеріали міжрегіональної наукової конференції «Філософсько-етична спадщина Г. С. Сковороди та духовний світ сучасної людини». - Донецьк, 2002. - Вип. 2. - С. 17-24.

²¹ Книга Псалмів 142 (143): 5.

²² Книга Ісуса, сина Сирахового 2:10.

²³ Третя книга Мойсеєва: Девит 25: 22.

²⁴ Книга Псалмів 118 (119): 52.

²⁵ Книга Псалмів 118 (119): 85.

²⁶ "Правда одна лиш солодка, вічно жива і найстарша, / Решта - це сіна пучок, гриб, що проклюнувсь учора" (пер. Леоніда Ушкалова). Думку про те, що немає нічого, солодшого за правду, Сковорода в діалозі «Silenus Alcibiadis» та в одному з листів пов'язував

із Платоновою наукою. Див. прим. 11 до трактату «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis».

²⁷ Парафраза Книги Псалмів 113 (114): 9. Пор.: Не н3/иъ, гди, не н3/иъ, но й/иени твое/иХ дЗждь С/іЗвХ.

²⁸ Єфімок - російська назва таляра ("йоахімсталяр"). Ці гроші були зняті з обіїу в 1726 р.

²⁹ Натяк на історію Юди.

³⁰ Авраам жив у другому тисячолітті до н. е. (1996-1821 pp.) [див.: КостівК. Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів. - Київ, 1995. - С. 15-18].

³¹ Послання св. ап. Павла до євреїв 13: 8.

³² Фраза во віки вікшвъ зринає в Біблії не раз, особливо часто - в «Апокаліпсисі».

³³ Можливо, Сковорода має на думці слова: едйнъ день пред где/иъ йкш тысацм /іітъ (Друге соборне послання св. ап. Петра 3: 8).

³⁴ Неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 5. Пор.: И выеть вечеръ, й выеть оу'тро, день едйнъ.

³⁵ Ці міркування розгортаються в рамках платонівської моделі думання, згідно з якою "за всіма людьми мислиться одна людина, за всіма кіньми - один кінь... Як одна печатка може давати численні відбитки, так від однієї людини виникає тисяча відображень" [Альбин. Учебник платоновской философии // Платон. Диалоги. - Москва, 1986. - С. 451].

³⁶ Євангелія від св. Івана 1: 3.

³⁷ Парафраза Другого послання св. ап. Павла до коринтян 10: 5. Пор.: й П/гЬнАК>фе всакъ р^Х/ИЪ въ пос/іХішнїе юртово.

³⁸ Друге соборне послання св. ап. Петра 3: 8.

³⁹ Неточна цитата з Книги Псалмів 89 (90): 5. Пор.: Икш тысацм /Г^тъ пред очима ТВОЙ/ИЛ, гди, йкш день вчерлшнїй.

⁴⁰ Можливо, це парафраза Першої книги Ездри 3: 1. Пор.: й соврлішсА людїе Зки Чб/Юв?кЪ едйнъ.

⁴¹ Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 47.

⁴² Неточна цитата з Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 13. Пор.: Ыбвл же нвсе й НОВЫ ^СЛІЛИ ПО ШВ^ЬтОВЛНЇКІ ЄГШ ЧЛб/ИЪ, въ нй^же прлвдл живетъ.

⁴³ Див. прим. 9.

⁴⁴ Тобто образом; від гр. еіксо? - 'образ, зображення, подоба'.

⁴⁵ Перша книга параліпоменон 29: 15.

⁴⁶ Прикметник глупомудрьш є відповідником гр. цсордаофоі;. Це грецьке слово Сковорода двічі вживав у своїх листах.

⁴⁷ Книга Псалмів 43 (44): 20.

⁴⁸ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 116 (117): 2. Кінець вірша звучить так: во в^къ.

⁴⁹ Сковорода має на думці слова: едйнъ Й/И^АЙ ве^С/йртїе й во св^т? живьш непрнстХпн?/ИЪ (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 6: 16).

⁵⁰ Послання св. ап. Павла до филип'ян 4: 5.

⁵¹ Неточна цитата з Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 10. Пор.: Прійдетъ же день гдень Йкш тать ВЪ НОфЙ, ВЪ оньже невее^і оувш СЪ шХ/ИО/ИЪ /ИЙ/ИШ йдХтъ, стї^їи же СЖИГ^Є/ИЬІ р^ОрАТСА.

⁵² Трохи неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 47. Пор.: Первый Чб/ІОВ^КЪ (Я ЗЄ/И/іЙ, перстенъ.

⁵³ Книга Йова 29: 2.

⁵⁴ Парафраза Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 10. Пор.: Пршдетъ же день гдень йкш тать въ нофй.

⁵⁵ Цей вірш звучить так: Икш /іХчше день едйнъ во двбр?^ъ твой^ъ плче тысАфъ: Й^вб/ІИ^Ъ ПрИ/ИЄТ<)ТИСА ВЪ ДО/ИХ ВГ а /ИОЄГШ ПЛЧЄ, неже жйти /ИЙ ВЪ ее/іеніи^ъ гр^шничи^ъ.

⁵⁶ Можливо, це парафраза Євангелії від св. Івана 14: 8. Пор.: гди, поклжй наліъ оцл, й ДОВ/і^еТЪ Hd/ИЪ.

⁵⁷ Парафраза Послання св. ап. Павла до римлян 1: 20. Пор.: невйди/tidA во єгш, (Я соуданїа /и(ра творень/ии по/ИьіШ/іає/Иіі, видима йть, й прнойфнлА сила єгш й вжество.

⁵⁸ Парафраза Книги Псалмів 116 (117): 2. Пор.: й йстинл гдна превывлетъ во в^къ.

⁵⁹ Книга Псалмів ЗО (31): 21.

⁶⁰ Книга Ісуса Навина 5: 13.

⁶¹ Неточна цитата з Першої книги параліпоменон 29: 15. Пор.: днїе нлши йкш с^нь нл ЗЄ/И/іЙ, й н^сть постоанїа.

⁶² Трохи неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 18: 2. Пор.: Воззр^въ же очй/Иа СВОЙ/ИЛ, вйд?, й се, трїе /ИХжїе.

⁶³ Трохи неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 18: 27. Пор.: ат,ъ же єс/иь уеліл/ь.

Й ПЄПЄ/ГЬ.

⁶⁴ Парафраза Книги Ісуса Навина 5: 13. Пор.: стоацм пред нй/иъ.

⁶⁵ Парафраза Книги Ісуса Навина 5: 13. Пор.: вйд? чє/іов^кл стоацм пред нй/иъ.

⁶⁶ Неточна цитата з Книги Псалмів 8: 5. Пор.: что єсть че/іов^къ, йкш пб/иниши єго;

⁶⁷ Книга Псалмів 8: 6.

⁶⁸ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 55: 9. Пор.: йкоже СЗстойтъ нево СЗ ^елілй.

⁶⁹ Книга Псалмів 143 (144): 3.

⁷⁰ Неточна цитата з Книги Псалмів 143 (144): 4. Пор.: Че/іовікъ сХеті оуподбвисА: днїе ЄГШ йкш сІнВ Пре^ОДАТЪ.

⁷¹ Книга Псалмів 8: 7.

⁷² Книга Псалмів 8: 5.

⁷³ Книга Псалмів 8: 5.

⁷⁴ Неточна цитата з Книги Псалмів 15 (16): 4. Пор.: не соверХ еовбры й^ъ СЗ кровей, ни ПО/ИАНХ же й/иенъ й^ъ оустнЗлл ліойліа.

⁷⁵ Очевидно, Сковорода має на думці слова: йкш плотв й крбвв цртвЇА вжїа наслідити не /ибгХтъ (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 50).

⁷⁶ Послання св. ап. Павла до євреїв 12: 29.

⁷⁷ Книга Псалмів 8: 5.

⁷⁸ Книга Псалмів 8: 2.

⁷⁹ Слово воззрі^ъ зринає в Книзі Притч Соломонових 24: 32, у Книзі Ісуса, сина Сирахового 51: 10, у Книзі пророка Єремії 4: 23, 25, у Книзі пророка Єзекіїля 8: 5 та в Діях св. апостолів 22: 13.

⁸⁰ Книга пророка Даниїла 10: 5-6.

⁸¹ Книга пророка Даниїла 10: 6.

⁸² Трохи неточна цитата з Книги пророка Даниїла 10: 19. Пор.: й рече лій: не бойса, /иХжХ ЖЄ/id НІЙ, /ийръ теві.

⁸³ Книга Псалмів 8: 2.

⁸⁴ Книга пророка Ісаї 53: 7; Дії св. апостолів 8: 32.

⁸⁵ Книга пророка Ісаї 53: 8; Дії св. апостолів 8: 33.

⁸⁶ Книга пророка Ісаї 53: 8; Дії св. апостолів 8: 33.

⁸⁷ Пор.: Притекъ же фмшпъ ^ілышл єго чтХцм пррбк^ ніаїк й рече: оувш р^Х/иіеши ли, йже чтеши; (Дії св. апостолів 8: ЗО).

⁽¹⁾ Сковорода коментує слово віссон, зважаючи на те, що похідна від нього форма зринає в Септуагінті: "каі гцэа тои<; оф?аЛ|лэи<; |jou каі eISov каі ІЬои ам?^ыпос, єй; ev5e5u|jevo<; |3истаі?а каі xf]v остфи? лг(эігС,шіг?ос, риааі?ш..." У перекладі Івана Огієнка: "І звів я свої

очі та й побачив, аж ось один чоловік, одягнений у льняну одіж, а стегна його оперезані золотом з Уфазу" (Книга пророка Даниїла 10: 5). У словнику Памви Беринди це слово потрактовано так: "порфира, паволока и иный бисер, або єдваб, червоный, б?л, або найсуптелнвйшеє полотно" [БериндаП. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. -Київ, 1627. - Ст. 382].

⁸⁸ Пор.: кЗкш оу'вш /ИогХ (р^Х/міти), аціе не кто нлстлвитъ /ИА; (Дії св. апостолів 8: 31).

⁸⁹ Книга пророка Ісаї 40: 6.

⁹⁰ Книга пророка Ісаї 53: 8; Дії св. апостолів 8: 33.

⁹¹ Книга пророка Ісаї 53: 8; Дії св. апостолів 8: 33.

⁹² Книга пророка Ісаї 40: 6.

⁹³ Книга пророка Даниїла 10: 6.

⁹⁴ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 40: 8. Пор.: г/ігб/іъ же вга нЗшегш превывЗетъ во віки.

⁹⁵ Парафраза Книги пророка Даниїла 10: 6. Пор.: Г/іЗеъ же ыовесъ grun Зки гласъ неїрбдсі.

⁹⁶ Трохи неточна цитата з Пісні над піснями 8: 6. Пор.: кріпкЗ йкш С/иертв /іпбьі.

⁽²⁾ Парафраза Книги пророка Ісаї 40: 6. Пор.: Г/іЗсъ вопїкцмгш: во^опш. И рекб^ъ: чтб ВОЗОПЇЮ; BCAKd П/ІОТВ сіно.

⁹⁷ Євангелія від св. Івана 17: 17.

⁹⁸ Див. прим. 184 до діалогу «Наркісс».

⁹⁹ Парафраза Книги пророка Ісаї 53: 8. Пор.: Бо сліирєнїи grun сХдъ grw в^атса. Див. також: Дії св. апостолів 8: 33.

¹⁰⁰ Книга пророка Ісаї 53: 8; Дії св. апостолів 8: 33.

¹⁰¹ Книга Псалмів 8: 2.

102 Неточна цитата з Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 10. Пор.: въ онвже невесл оувш СЪ шХ/ИО/ИЪ /ИЙ/ИШ ЙдХтЪ, СТЇ^Їи же СЖИГУЄ/ИВІ р^ОрАТСА.

¹⁰³ Парафраза Євангелії від св. Івана 6: 63. Пор.: плотв не пблв^Хетъ ничтоже.

¹⁰⁴ Фраза во вреліА оно дуже часто зринає в Біблії, уперше - у П'ятій книзі Мойсеєвій: Повторення Закону 1: 9. Крім того, нею розпочинаються євангельські читання в «Мо-литвослові».

¹⁰⁵ Парафраза Євангелії від св. Івана 1: 5. Пор.: й св^тъ во тмі св^титса, й тліЗ grun не

ШВАТЪ.

¹⁰⁶ Парафраза Книги Псалмів 123 (124): 5. Пор.: прейде дХіш наша вбдХ нєпостоаннХкі.

¹⁰⁷ Пор.: Єгда же Йдаст? во^в?етйти оучнкшліъ grw, й се, ійсъ ср^те а, гла: рлдХйтесА

(Євангелія від св. Матвія 28: 9).

¹⁰⁸ Книга Псалмів 115 (116): 1.

¹⁰⁹ Дії св. апостолів 8: 37.

¹¹⁰ Євангелія від св. Дуки 21: 28.

¹¹¹ Євангелія від св. Матвія 28: 7.

¹¹² Послання св. ап. Павла до галатів 4: 9.

¹¹³ Трохи неточна цитата з Послання св. ап. Павла до галатів 4: 3. Останнє слово цитати в Біблії має форму порлвофени.

¹¹⁴ Сковорода має на думці слова: (ЕрЗтїє,) В/ікідЙтєса, да никтбжє касъ вХдетъ ПрЄЛВЦМА фмосбфїекі Й ТфЄТНОКІ ЛЄСТЇКІ, ПО ПредЗнїКІ ЧЄ/ЮВ^ЧеСКО/ИХ, ПО СТІ^Ы/ИЪ /ИЇра, а не по ^рт? (Послання св. ап. Павла до колосян 2: 8).

¹¹⁵ Послання св. ап. Павла до галатів 4: 6.

їй Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до колосян 2: 20. Початок вірша звучить так: Ацк оуво оулірбстє СО ^ртб/ИЪ...

¹¹⁷ Послання св. ап. Павла до колосян 3: 1.

¹¹⁸ Послання св. ап. Павла до колосян 3: 2-3.

¹¹⁹ Послання св. ап. Павла до галатів 4: 31.

¹²⁰ Послання св. ап. Павла до галатів 4: 26.

¹²¹ Парафраза Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 23-24. Пор.: швновлатиса же дХ^оліъ ОуЛіЗ вЗшЄГШ, Й ШВЛефЙсА ВЪ НОВОГО ЧЄ/ЮВ^КЛ, СОЗДЛННЛГО ПО ВГХ въ прЗвд? й въ преподбвїи Йстинеі. Пор. також богослужбові тексти на взір: "Обновляимся, братіє, и ветхаго челов?ка со страстьми и похотьми єго отложше, в новости жизни пожив?м, в новаго челов?ка, в живот нас в?чный обновляюгцагося Христа облекшеся..." [див.: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 36 (третя пагін.)].

¹²² Дії св. апостолів 9: 4. Серед старих українських письменників цей епізод, мабуть, найкраще опрацював Яків Суша у своїй славетній книжці «Савл та Павло Руської Унії, навернений кров'ю святого Йосафата, або Мелетій Смотрицький». Накидаючи на життя Смотрицького історію перетворення Савла на Павла, він надав зверненим до Савла Христовим словам: "Савле, Савле, - чому ти мене переслідуєш?" - форми: "Meleti, Meleti, quid me persequeris?" [Suszal. Saulus et Paulus Ruthenae Unionis sanguine Beati Iosaphat transformatus sive Meletius Smotriscius. - Romae, 1666. - P. 26].

^ш Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 2. ^ш Книга пророка Даниїла 10: 5.

¹²⁵ Парафраза Євангелії від св. Івана 17: 3. Пор.: се же єсть живбтъ в^чный, да знлкітъ теве єдиного истиннаго вга, й єгбже noc/id/іъ єсй ійсъ ^ртк

^ш Фраза во врє/ИА своє часто зринає в Біблії, вперше - у Третій книзі Мойсеєвій: Левит 26:

4.

¹²⁷ Фраза гте всё^ъ сыншвъ че/іов^чески^ъ зринає в Книзі пророка Ісаї 53: 3.

¹²⁸ Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 8.

¹²⁹ Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 10. Пор.: йкш р^Х/М^ти єго, й сЙ/іХ воскрнЇА ЄГШ.

во Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 11.

¹³¹ Послання св. ап. Павла до филип'ян 2: 16.

¹³² Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 2.

¹³³ Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 8. Початок цього вірша звучить так: пос/і^дй же воЁ^ъ...

¹³⁴ Послання св. ап. Павла до ефесян 5: 14.

¹³⁵ Сковорода має на думці слова: едйнъ Й/И^АЙ ве^С/йртїе й во св'І;'і"І; живьш

непрнстХпн?/ИЪ (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 6: 16).

¹³⁶ Сковорода послідовно протиставляє слова мир як "душевний спокій" та мір (мїр, мир) як "світ". Таке розрізнення і за часів Сковороди, і перегодом було звичним. Наприклад, Тимофій Ліницький у своєму підручнику з російського правопису спеціально вказував на те, що миръ пишуть тоді, коли це слово "обозначает тишину, спокойствие", а мїрь -"когда оно значит вселенную" [Леницкий Т. Правила россійскаго правописанія и чистописанія. - Харьков, 1818. - С. 5]. Загалом беручи, слова "мир", "мір", "мыр" виступають у Сковороди складниками щонайменше п'яти різних мисленнєвих сюжетів. Філософ уживав їх 1) на позначення невидимої та видимої природи; 2) на позначення першого складника "богопротивної трійці": світ (тобто пристрасті) - плоть - диявол; 3) на позначення всіх трьох складників концепції "трьох світів", тобто макрокосмосу, мікрокосмосу та Біблії; 4) на позначення стану злагоди між елементами тіла; 5) на позначення душевного спокою, тобто відсутності пристрастей.

¹³⁷ Парафраза Євангелії від св. Івана 8: 56. Пор.: ,3вр,м/иъ отецъ вішъ рлдъ вы вьмъ, длвьі вйд?/іъ день /ибй: й вйд? й возр^довлсА.

¹³⁸ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 52: 1-2. Пор.: Бостони, востани, сїшне, шв/ієн^ька

ВО кр^пость ТВОГО, сїшне, Й ТЬІ ШВ/іеЦЫСА ВО СЛакИ ТВОГО, Іер/ІИ/Ие, грлде СТЬШ, КТО/ИХ не п^И/іожйтъ проитй сквоз^ та нешвр^лнный й нечйстый. ИстрАсй пр^ъ й востани, САДИ, Іер/іЙ/Ие, СОВ/1ЄЦЬІ ВЫИ ТВОЄА, П/гЬнєнла ДфЙ СЇШНА.

¹³⁹ Книга пророка Ісаї 60: 1.

¹⁴⁰ Книга пророка Ісаї 60: 5.

¹⁴¹ Можливо, Сковорода має на думці слова: в^ыдХ выше шб/ілкъ, вХдХ подбвенъ вышне/иХ (Книга пророка Ісаї 14: 14).

¹⁴² Сковорода має на думці слова: тогдл првницы просв^тАТСА йкш сб/інце въ цртвїи оцл й^ъ (Євангелія від св. Матвія 13: 43).

¹⁴³ Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до євреїв 7: 26. Пор.: СЗ/іХченъ СЗ гр?шникъ й

ВЫШШС НВСЪ БЫЕЫЙ.

¹⁴⁴ Неточна цитата з Книги Псалмів 8: 2. Пор.: йкш чХдно й/ИА твоє по всей ^е/И/ій.

¹⁴⁵ Дії св. апостолів 3: 6-7.

¹⁴⁶ Дії св. апостолів 3: 8.

¹⁴⁷ Книга пророка Захари 6: 12.

¹⁴⁸ Книга пророка Захари 6: 14.

¹⁴⁹ Трохи неточна цитата з Книги пророка Єзекїіля 37: 1. Пор.: постави /иа срсд? пола: се же БАШЄ пб/ІНО костей.

¹⁵⁰ Книга пророка Єзекїіля 37: 5.

¹⁵¹ Парафраза Книги Псалмів 77 (78): 12. Пор.: сотвори чХдєсЗ въ уемлй ег?петст?й, нл пб/іи ТіінєшсЬ. Див. також: Книга Псалмів 77 (78): 43.

¹⁵² Книга пророка Іоїля 1: 20.

¹⁵³ Парафраза Книги Псалмів 146 (147): 9. Пор.: даюцнмй скотш/иъ пйфХ й^ъ.

¹⁵⁴ Книга Псалмів 8: 7-8.

¹⁵⁵ Пісня над піснями 2: 1.

¹⁵⁶ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 63: 13-14. Кінець 14-го вірша звучить так:

сотворйти тев? Ы/ИО/ИХ Й/ИА C/i<JBH0.

¹⁵⁷ Пісня над піснями 2: 9.

¹⁵⁸ Парафраза Євангелії від св. Матвія 11: 15; 13: 9, 43; 25: ЗО; Євангелії від св. Марка 4: 9; Євангелії від св. Дуки 8: 8,15; 14: 35. Пор.: Й/И^АЙ оушві С/івіїшти да С/івішитъ.

¹⁵⁹ Пісня над піснями 2: 10.

¹⁶⁰ Євангелія від св. Матвія 28: 6; Євангелія від св. Марка 16: 6; Євангелія від св. Дуки 24: 6.

¹⁶¹ Книга Псалмів 120 (121): 1.

ті Неточна цитата з Книги пророка Захарії 2: 6-7. Пор.: W, ш, в^жйте СЗ уемлй

сЁверНЕІА, г?іетъ гдв, ^нс СЗ чствірс^ъ в^тршвъ нсвсснві^ъ совсрХ вві, г?іетъ гдв: въ

СІШНЪ СПЛЫЙТССА.

¹⁶³ Книга Псалмів 103 (104): 18.

¹⁶⁴ Книга Псалмів 41 (42): 2.

¹⁶⁵ Дії св. апостолів 3: 8.

¹⁶⁶ Парафраза Книги Псалмів 47 (48): 2. Пор.: въ гор? ст^й grw.

¹⁶⁷ Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 41: 17-18. Початок 17-го вірша звучить так: пойфХтъ во...

¹⁶⁸ Книга пророка Ісаї 41: 20.

¹⁶⁹ Книга пророка Захарії 2: 6. Див.: W, ш, в^Ьжйтс СЗ уемлй с^всрнвіА.

¹⁷⁰ Книга пророка Захарії 2: 1.

¹⁷¹ Книга пророка Єзекїіля 40: 1-2.

¹⁷² Книга пророка Єзекїіля 40: 1.

¹⁷³ Можливо, Сковорода має на думці слова: /ийръ вжїй, превос^одАЙ всакъ оу/иъ (Послання св. ап. Павла до филип'ян 4: 7).

¹⁷⁴ Книга пророка Даниїла 2: 21.

¹⁷⁵ Книга пророка Даниїла 11: 27.

¹⁷⁶ Книга пророка Іоїля 2: 2.

¹⁷⁷ Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 5.

¹⁷⁸ Книга пророка Єзекїіля 40: 1.

¹⁷⁹ Євангелія від св. Матвія 28: 7.

¹⁸⁰ Книга пророка Єзекїіля 40: 2.

¹⁸¹ Книга пророка Іоїля 2: 3.

¹⁸² Неточна цитата з Книги Псалмів 42 (43): 3. Пор.: введбстл /иа въ гбрХ стХгс твого.

¹⁸³ Євангелія від св. Матвія 28: 7.

¹⁸⁴ Неточна цитата з Книги пророка Єзекїіля 40: 3. Закінчення цього вірша звучить так: всрвв зЙждХфИ^Ъ Й трбств /И^рИТС/ІНЛА.

¹⁸⁵ Неточна цитата з Книги пророка Єзекіїля 40: 4. Пор.: вйждь очима твой/Иа й оушй/ил

ТВОЙ/ИЛ С/івІшИ, Й О?ЧИНЙ ВЪ сердцы ТВОЕ/ИЪ ВСА, g/iHKd ПОКЛЕЮ теві, ^He тогш

рЗди вше/іъ єсй сі/иш, Діі поклжХ теві, й покЗжеши ТЫ ВСА, єлїіка вйдиши, ДО/ИХ ІИ/іевХ.

¹⁸⁶ Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 28: 16-17. Початок 16-го вірша звучить так: Єдйнїи же нЗдєсатє...

¹⁸⁷ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 20: 19. Пор.: пріиде ійсъ й стЗ посреді й гла й/иъ: /ийръ в3/иъ.

¹⁸⁸ Книга пророка Даниїла 10: 19.

¹⁸⁹ Євангелія від св. Матвія 28: 19.

¹⁹⁰ Парафраза Книги пророка Єзекіїля 40: 4. Пор.: покЗжеши тьі вса, єлша вйдиши, дб/иХ ій/іевХ.

¹⁹¹ Сковорода має на думці слова: въ онвже чЗсъ ащ оус/івішите гласъ трХвы, евир?/іи же Й гХС/ІИ, Cd/MBVKH же Й ул/ітйри Й СОГ/іЗсЇА, Й ВСАКЛГШ рбдсі /+|2ІСЇКГЙСК?І, падакщ пок/ілнайтєса ті/іХ улатомИ, еже постЗви нлвХ^одонсбръ цЗрв (Книга пророка Даниїла 3: 5).

¹⁹² Трохи неточна цитата з ірмосу 7-ої пісні канону утрені П'ятдесятниці. Пор.: "Согласная возшум? органская п?снь, почитати златосотворенный бездушный истукан".

¹⁹³ Парафраза Книги пророка Ісаї 5: 1. Пор.: Воспою ніні во^/ікв/іенно/иХ піснв

ВО^/ІКВ/ІЄННііГШ /ИОЄГШ ВЇНОГрЗдХ /ИОЄ/ИХ.

¹⁹⁴ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 88 (89): 16. Пор.: Е/іжени людїе відХфїи воск/іикновенїе.

¹⁹⁵ Книга Псалмів 80 (81): 2.

¹⁹⁶ Книга Псалмів 46 (47): 6.

¹⁹⁷ Парафраза Євангелії від св. Луки 24: 16. Пор.: очи же єго держЗстісА, да єгш не по^нЗетл.

¹⁹⁸ Фраза въ горі стій єгш зринає в Книзі Псалмів 47 (48): 2.

¹⁹⁹ Сковорода має на думці слова: И ввіств єгдЗ башє іийсъ оу іерї^шнл, й воззрівъ очима СВОЙ/ИЛ, вйді ЧЄ/ЮвІкЛ СТОАЦМ пред нЙ/ИЪ, Й /ИЄЧВ ЄГШ швнлженъ въ рХцІ ЄГШ

(Книга Ісуса Навина 5: 13).

²⁰⁰ Неточна цитата з Дій св. апостолів 7: 56. Пор.: се, вйжХ невесЗ ГОвєрстл й січ^і ч/івіча ш ДЄСнХю СТОАЦМ вга.

²⁰¹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: Се, сей стойтъ і,а стіною нЗшею (Пісня над піснями 2: 9).

²⁰² Друга книга царств 22:12.

²⁰³ Парафраза Євангелії від св. Луки 24: 25. Пор.: ш нєс/ИьІс/ієннла й кшснла сердце/иъ.

²⁰⁴ Книга Псалмів 80 (81): 4.

²⁰⁵ Сковорода має на думці слова: войстиннХ востЗ гдв й ЙвЙса сї/ИшнХ (Євангелія від св. Луки 24: 34).

²⁰⁶ Парафраза Євангелії від св. Луки: або 15: 6 (пор.: рЗдХйтесА со /инбю, йкш шврітб^ъ овцХ /иою погйвшХю), або 15: 9 (пор.: рЗдХйтесА со /инбю, йкш шврітб^ъ дрЗ^/иХ погйвшХю).

²⁰⁷ Книга Псалмів 55 (56): 3.

²⁰⁸ Парафраза Пісні над піснями 3: 1. Пор.: йскЗ^ъ єго, й не шврітб^ъ єгш. Див. також: Пісня над піснями 3: 2; 5: 6.

²⁰⁹ Слова "Дерзай!", " Радуйся!", "Мир тебв!" окремо зринають у тексті Біблії досить часто.

²¹⁰ Пісня над піснями 2: 11.

²¹¹ Дії св. апостолів 7: 56.

²¹² Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 2.

²¹³ Неточна цитата з Євангелії від св. Дуки 24: 21. Пор.: третій сей день єсть днесь, СЗНЄ/ІИЖЄ СЇА БЫІШ.

²¹⁴ Фраза день гденв зринає в Біблії досить часто, уперше - в Другій книзі Ездри 9: 52.

²¹⁵ Цей образ є і в емблематиці. Див., наприклад, 769-ий малюнок у збірці «Symbola et emblemata» під назвою «Голубица Ноева» і з таким підписом: "Божескаго мира предвозв?стница. Небо посылает меня, да благов?ствую мир міру. Divinae nuncia pacis" [Емвлемы и с?мволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 194-195].

²¹⁶ Слова вє/Гіє СуЛАКА зринають у Книзі Псалмів 36 (37): 2.

²¹⁷ Слова по рбдХ своє/иХ зринають у Першій книзі Мойсеєвій: Буття 7: 14; 8: 19.

²¹⁸ Парафраза Книги Псалмів 22 (23): 1. Пор.: Гдв плсетъ /иа, й ничтоже /иа /іишЙтъ.

²¹⁹ Книга Псалмів 80 (81): 4.

²²⁰ Теорію "трьох світів", зокрема, Біблії як "символічного світу", Сковорода найдоклад-ніше розглядає в діалозі «Потоп зміин».

²²¹ Книга Псалмів 80 (81): 4.

²²² Парафраза Книги Псалмів 150: 6. Пор.: Всакоє дьі^нїє да ^вЗ/іитъ гда.

²²³ Можливо, це парафраза Книги Псалмів 95 (96): 11. Пор.: Да во^вєсє/іатса нвсЗ, й рЗдХетсА зс/И/іа: да подвЙжитса /йоре й йспо/іненїе grw.

²²⁴ Друга книга царств 22: 12.

²²⁵ Пісня над піснями 2: 9.

²²⁶ Книга Псалмів 80 (81): 4.

²²⁷ Парафраза Книги пророка Ісаї 40: 6. Пор.: всакіі плотв о^но, й всака слава чє/іов^чл йкш цв^тъ трлвнвш.

²²⁸ Книга Псалмів 80 (81): 4.

²²⁹ Парафраза Євангелії від св. Дуки 4: 19. Пор.: пропов^длти /г^то гдне прЇАТно. Див. також: Ніірсфй /г^то гдне прЇАТно (Книга пророка їсаї 61: 2).

²³⁰ Парафраза Другої книги царств 3: 31. Пор.: И рече датдъ ко іішвХ й ко вс?/иъ /імде/иъ єгш: р^дерйте рй^ві вЗша й прєпоАшитєсА вретицш, й рвідЗйте (1) Звенйр?.

²³¹ Книга Псалмів 80 (81): 2.

²³² Книга Псалмів 80 (81): 3.

²³³ Книга Псалмів 80 (81): 4.

²³⁴ Книга пророка Іоїля 1: 15.

²³⁵ Книга Псалмів 80 (81): 4.

²³⁶ Сковорода має на думці слова: й почй въ денв сед/ивш СЗ всё^ъ ділъ свой^ъ (Перша книга Мойсеєва: Буття 2: 2).

²³⁷ Фразу трХдъ й во/Т^нв узято з Книги Псалмів 9: 28; 89 (90): 10.

²³⁸ Очевидно, Сковорода має на думці слова: во/Т^ней /иой^ъ въ сердцві /иое/иъ (Книга Псалмів 93 (94): 19).

²³⁹ Книга Псалмів 12 (13): 3.

²⁴⁰ Фразу трХдъ й во/Т^нв узято з Книги Псалмів 9: 28; 89 (90): 10.

²⁴¹ Парафраза Книги Псалмів 12 (13): 3. Пор.: виміни въ сердцві /иое/иъ денв й нбфв.

²⁴² Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 5. Пор.: И ввіств вечеръ, й ввктв оутро.

²⁴³ Парафраза Книги Псалмів 93 (94): 19. Пор.: во/Т^ней /иой^ъ въ сердцві /иое/иъ.

²⁴⁴ Сковорода має на думці традиційне уявлення про чотири стихії (елементи, первні). Зокрема, у Стародавній Греції чи не першим філософом, який його обстоював, був

Емпедокл (бл. 490-бл. 430рр. дон. е.). Як свідчить Діоген Лаерцій (VIII, 76), він ототожнював кожен елемент із певним божеством: вогонь - із Зевсом, землю - з Герою, повітря -

з Аїдонеєм, воду - з Нестідою. Відповідно, поєднання та роз'єднання цих елементів Емпедокл трактував як "приязнь" і "ворожнечу" [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 353-354]. За часів Сковороди це уявлення було загальником. Про першоелементи йшлося, наприклад, у молитвах [див.: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 46 (друга пагін.)], у богословських працях [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Зерцало богословіи. - Унів, 1692. - Арк. 28-36], у церковних проповідях [див.: Галятовський І. Ключ разум?нія. - Київ, 1659. - Арк. 40 (зв.)], у марійній поезії [див.: Максимович І. Богородице Двво. - Чернігів, 1707. - Арк. 228], ба навіть у панегіриках [див.: Ornowski J. Bogaty... wirydarz. - Kiiow, 1705. - K. 46]. Симеон Полоцький у своєму «Слові в день святыя и славныя великомученицы Ірины» зробив їх ампліфікаційним принципом [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 311-312], а Лазар Баранович у своїй «Апол-лоновій лютні» - підґрунтям візуальної поезії [див.: BaranowiczL. Lutnia Apollinowa. -Kiiow, 1671. - S. 159]. Здебільшого цей концепт зринав у ході розгортання теми "людина-мікрокосмос" [див., наприклад: Максимовичі. Богородице Двво. - Чернігів, 1707. -Арк. 228 (зв.)]. Крім того, символічні зображення першоелементів фігурували в популярних енциклопедіях емблем і символів. Так, воду змальовували в образі молодої дівчини з посудиною, з якої ллється вода, та з дельфіном, повітря - в образі жінки, що сидить на хмарі, тримаючи в руках хамелеона, землю - в образі заквітчаної жінки, яка тримає ріг достатку, а вогонь - в образі Вулкана [див.: Емвлемы и с?мволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. - С. ХХХ?-ХХХ?І; пор.: Picinellus Ph. Mundus symbolicus. -Coloniae Agrippinae, 1729. - T. 1. - P. 61-145].

²⁴⁵ Очевидно, Сковорода має на думці слова: И /ии/иоидый вйд? чє/іов^кл іл'&па СЗ рождєствл (Євангелія від св. Івана 9: 1).

²⁴⁶ Очевидно, це парафраза Першого соборного послання св. ап. Івана 2: 17. Пор.: И /жръ прс^бдитъ.

²⁴⁷ Книга пророка Ісаї 5: 20. Сковорода цитує цей вірш із пропуском. Пор.: Гбрє Г/ІЛгб/ІКІЦШ/ИЪ /іХкЛВОЄ дбврое, Й дбврое /іХкЛВОЄ, ПО/ІЛГУКІЦШ/ИЪ Т/ИХ св^тъ, й св^тъ Т/иХ.

²⁴⁸ Книга Псалмів 143 (144): 6.

²⁴⁹ Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 3.

²⁵⁰ Фраза во врє/ИА оно часто зринає в Біблії, уперше - у П'ятій книзі Мойсеєвій: Повторення Закону 1: 9.

²⁵¹ Неточна цитата з Другої книги царств 24: 17. Пор.: Дії вХдстъ нн? рХм твоа нл /ин?.

²⁵² Парафраза Книги Псалмів ЗО (31): 4. Пор.: й й/иєнє твоегш рлди нлстлвиши /ИА.

²⁵³ Очевидно, Сковорода має на думці слова: й пос?тйтъ гдв вгъ всєдєржйтє/іь стлдо своє, дб/иъ іХдинъ, й оучинйтъ а аки кона B/idro/i^nHd своего во вр<жи (Книга пророка Захарії 10: 3).

²⁵⁴ Книга пророка Малахії 4: 2.

Разговор Пяти путников о

истинном щастіи в жизни

(Разговор Дружескій

О Душёвном Мйр?)

Бес?дующіе Лица:

Яков, Аоанасїй, Григорій, Ермолай, Лонгин¹

А?анасіЙ. Люди в жизни своей трудятся, мятутся, сокровигцествуют, а для чего, то многіе и самы не знают. Есгли разсудить, то вс?м челов?ческим зат?ям, сколько их тем тысяч разных ни бьіваєт, выйдет один конец: Радосгь сердца². Не для оной ли выбираем мы по вкусу нашему друзей, дабы от сообгценія своих им мыслей им?ть удовольствіе; достаєм высокіе чины, дабы мн?ніе наше от почтенія других восхигцалось; изобр?таем разные напитки, кушанья, закуски для услажденія вкусу, изыскиваем разные музики, сочиняем тьму концертов, минуетов, танцов и контратанцов для увеселенія слуху; созидаем хорошіє домы, насаждаем сады, д?лаем златотканные перчи, матерій, вышиваем их разными шелками и взору пріятными цв?тами и обв?шуемся оными, дабы сим зд?лать пріятство глазам и т?лу н?жносгь доставить; сосгавляем благовонные спирты, порошки, помады, духи и оными обоняніе доволствуем. Словом, вс?ми способами, какіе только вздумать можем, стараємся веселить дух наш. О, сколь великим веселіем доволствуются знатные и достаток им?югціе в св?т? персоны! В их-то домах радостію и удоволствіем растворенной дух живет. О, сколь дорога ты, радость сердечная!

За тебе царіе, князья и богатые негцетные тысячи платят; а мы, б?днячье, достатков не имугціе, как бы от крупиц, с столов их падаюгцих, питаємся³. Разсуди ж тепер, каким тріумфом объяты вс? славные европейскіе города⁴?

Яков. Подлинно великим⁵. Однак я слыхал, что ііііі д іі н?т больше забав и веселосгей, как в Парйж? да в Венеціи.

А?анасіЙ. В?рно, там их много⁶, а пока их ты нам из Венеціи перевезеш, то помрем здесь⁷ от Скуки.

Григорій. Перестаньте врать, хорошіє друзья: высокіе чины, веселое М іісто, разлйчныи Игры и Забавы и вс? ваши зат?и не сйльны обрадовать духа и т?м⁸ изл?чйть скуку⁹.

Яков. А что ж сйльно?

Григорій. Одно тбе, если с Хорошими друзьями завестй¹⁰ Чёсгный Разговор¹¹.

Яков. Какбй¹²?

Григорій. Такбй, в котором можно разсуждать, в чем сосгойт Истинное Щастіе¹³?

А?анасіЙ. Правда: Н?т пріятн?е для Путешёсгвенника как говорить с ним о том Гброд?, котбрый псі. его Труды Покоєм ув?нчает. Мы родилйсь к Истинному Щастію и Путешесгвуем к нему. А жизнь наша есгь Путь, как Р?ка текугцій¹⁴.

Яков. Мы друзья хорошій. А кто ж меж нами разговбр заведёт¹⁵?

Григорій. Я. Развяжйте мн? сей вопрос? Что такое есгь для челов?ка лучше всего¹⁶?

Яков. Бог знает! И на что нас спрашиваеш о том, чего велйкіе Мудрецы Усмотр?ть не моглй: и поразнйлись в свойх мн?ніях так¹⁷, как путники в дорогах? Вить тбе, что лучше всего, то и выше всего, а что выше всего¹⁸, то всему Голова и Конёц. Сіє главн?йшее добро названо у древних филосбфов Окончаніем вс?х добр и верхбвн?йшим добром¹⁹. Кто ж теб? может развязать, что такое есгь Край и Пристанище вс?х наших желаній?

Григорій. Потйше, государь мой! Ты бчень завысокбсился²⁰. Так я вас просг?е спрошу: Чего вы себ? в жйзни паче всего желаете?

Яков. Ты будто Муравёйник Палкою покопал, так вдруг сим вопрбсом возволновались²¹ наши желанія.

А?анасІЙ. Я бы желал быть Челов?ком высокочинбвным, дабы мой подкомандные²² были кр?пки, как Росаане, а добросердёчны²³, как Дрёвніи Рймляне²⁴. Когда б у меня дом был как в Венёціи, а сад как в Флорёнціи²⁵. Чтоб быть мн? и Разумным, и Учбным, и Благорбдным. Богатым, как бык²⁶.

Григорій. Что ты врїбш?

А?анасІЙ. Богатым, как жид²⁷; дюжим, как бык²⁸; пригожим, как Венёра²⁹; спокбйным, как Однодвбрец...³⁰

Яков. Взойшла мн? на память Венёра, так называемая собачка.

Григорій. Извольте³¹, государь мой, прибавить!

Яков. Хвосгатым, как Лев; головатым, как Медв?дь; ухатым, как Осёл...

Григорій. Сумнительно, чтоб моглй войтйть во Уши Божія сголь безтолкбвыя желанія. Ты с твойми Зат?ями похбж на Вербу, котбрая³² быть желает в одно врёмя и Дубом, и Клёном, и Лйпою, и Берёзою, и Смоквйною³³, и Маслйною, и Явором и Фйником, и Рбзою и Рутою...³⁴ Сблнцем и Луною... Хвостом и Головою... Младёнец, на Руках Матерних сидящїй, часто за Нож и за Огонь Хватается. Но премилосёрдная и премудрая³⁵ Мать наша Природа³⁶ лучше знает о том, что нам полёзно. Хотя плачем и рвёмся, она как³⁷ Сосцами свойми вс?х нас по благоприсгбйности Питает, так³⁸ и од?вает, и сим дббрый младёнец довблен. А Злорбдное сілі я безпокбится и других безпокоит. Сколько ж миллїбнов во вселённой³⁹ сих нещасгных д?тёй? День и нощ вбплят, ничем не довбльны⁴⁰; одно дадут в Руки, за нбвым чем плачут. Нельзя нам не быть нещастными⁴¹.

А?анасій. Длячего?

Григорій. Не можем сыскать ГЦастїя.

Яков. Зачем?

Григорій. Зат?м, что не желаем, и желать не можем.

А? АН АСЇЙ. Почему?

Григорій. Потому что не разум?ем, в чем оно состойт. Голова д?лу то, чтоб узнать: Отсюду родится желанїе, от желанїя иск, потом полученїе. Вот и благополучіе, сир?ч полученіе⁴², что для тебе благо. Теперь понимай, что Значйт Премудросгь.

Яков. Я Часто слышу слово de "Премудросгь".

Григорій. Премудрости дїло в том состойт, чтоб Уразум?ть тбе, в чем состойт ГЦастїе; вот Правое крило. А доброд?тель трудится Сыскать. По сёй причйн? Она у Еллин и Рймлян мужеством и кр?постію зовётся: арєтг|, virtus⁴³, вот и л?вое. Без сих крил, никбим Образом нельзя выбраться и взлет?ть к Благополучїю⁴⁴. Премудросгь - как осгро-дално-зрителной орлиной глаз⁴⁵, а доброд?тель - как Мужесгвенныя Руки, с легкими Олёньими ногами. Сіё Божёсгвенное Супружесгво жйво изображенб сёю басенькою.

Яков. Ты из уст мойх вырвал ея. Конечно, она о двух путниках, безнбгом и сл?пбм⁴⁶.

Григорій. Ты точно⁴⁷ в мысль мою попал.

АоанасїЙ. Раскажй ж пообсгоятелн?е.

Григорій. Путник, обходя разные земли и государсгва, лишился ног; тут пришло ему на мысль возвратиться в дом к Отцу своєму, куда он, опираясь руками, с превеликим трудом продолжал обратной путь свой; наконец, доползши до горы, с которой виден уже был ему и дом Отца его, лишился совс?м и рук. Отсель⁴⁸ живбе Око его с веселою жадностїю взирает на Замок, чрез л?са, р?ки, сгремины⁴⁹, чрез Пирамйдных Гор верхушки йздали блисгаюгцїй⁵⁰. Сей Замок⁵¹ есть дом Отца его и всей Миролюбной фамилїи, конец и в?нец вс?х подорбжных трудов. Но то б?да, что наш Обсерватор ни рук, ни ног д?йствйтелных не им?ет, а только мучится, как Евангельскїй богач, смотря на Лазаря⁵². Между тілі, осмотрясь назад, увид?л нечаянно чудное и б?дсгвенное позбригце: Бредёт сл?пец, прислушивается,

ощупывает Посохом, то в право, то в л?во, и, будто Пян, из дороги слоняется. Подхбдит блйже, воздыхает:

"Исчезоша в сует? днїе наши..."⁵³

"Пути твоя, Господи, скажи ми..."⁵⁴

"Увы мн?, яко пришелсгвїе моє продолжися"⁵⁵.

И протчїи таковїи слова сам себ? говорил⁵⁶, воздыхая с Часгым преткновенїем и паденїем. Боюся, друг мой, чтоб не спугать тебя: "Кто ты таков?" - спросйл⁵⁷ Прозорлйвый. "34-й год путешесгвїя моего, а ты мн? на путй сем Первый случйлся, - отв?чал Помрачённый. - Мать моя Сослала⁵⁸ меня⁵⁹ в Ссьілку. Необыкновенный жар солнечных лучей в Аравіи лишил меня очей, и я сл?п уже⁶⁰ возвращаюся ко Отцу моєму". "А кто твой Отёц?" "Он живет в нагбрном Замк?, называемом Мир-гброд. Имя его⁶¹ Уранїй⁶², а моє Практик". "Боже мой! - вскричал просв?щённый. - Что ты мн? говорйш? Я твой Роднбй брат⁶³, я Обсерватор..."⁶⁴ Необыкновённая радосгь печатл?ется всегда⁶⁵ слезами; посл? Изобйльнаго слез излїянїя, сл?пёц с⁶⁶ орошенными Очйма, говорил брату своєму сл?дуюгцее: "Сладчайшій брате⁶⁷! По слуху слыхал Я о теб?, а теперь сердечное Око моє видит тебе. Умилосёрдись, окончай мой бїдсгвїя, будь мн? наставником: Скажу Правду, что мене труд веселит, но всеминутное претиканїе всю мою Кр?пость Уничтожает". "Жаль мн?, - говорйл св?тлобкій, - что не могу теб? служйть, любезная душа моя: я путник, обышедшій уже одними ногами моими весь круг земли; они меня носили везд? посп?шно; но каменистьія в путй всгр?чавшіяся горы лишили меня оных, и я, опираясь руками моими, продолжал путь мой, а на сем м?сг? потерял и руки; бол?е уже ни ходить, ни ползать по земл? не могу⁶⁸. Мнбгіе желали мене к сему употребйть, но, не способен⁶⁹ Ползать, нё был им Полёзен..." "За сйм дїло не стало,-сказал сл?пбй. - Ты мн? брёмя легкое и любезное⁷⁰: возьму тебе, сокрбвигце моє, на себе: Чйсгое твоє Око⁷¹ будь в?чным т?ла моего Обладателем, и вс?х мойх Удов головою. Прекрати Мучйтелсгво началорбдной тмы, безчелов?чно меня ганяюгцей⁷² по пустым путй сего⁷³ посгорбнностям: Я твой Конь, сядь на Рамена мой, и управляй мною, дражайшїй Господйне и Брате!.." "Сяду, братец⁷⁴ мой, с Охотою, дабы доказать нам Истину напйсаннаго слова Божїя сего у Притбчника: 'брат от Брата помагаемый есгь яко град тверд и высбк: Укр?пляется же Яко Оснбванное Царство'⁷⁵".

Теперь взгляньте на дйвное дїло Божїе. Из двойх челов?ков сосгавлен Одйн: Одно Путничее лице зд?лано из двоих србдностей, без всякаго см?шёнія, но и без разд?лёнія⁷⁶, взаймно служагцих. Идет не бывалой Путник главн?йшим Путём, ни в право, ни в л?во не Уклоняясь⁷⁷: Исправно перехбдит р ґ> к 11, л?са, рвы и стремйны; прохбдит сгропбтныя гбры с весёліем; поднимается Мйрнаго на высоту Гброда; обливает его св?тлый и благовбнный вбздух; выхбдит безмятёжная Толпа Мйром и люббвїю дышугцих жйтелей, плёшугци Руками; ожидает на крылц? и пріёмлет в н?дро Блажённаго объятія сам вётхій дёньми⁷⁸ отец Уранїй.

Яков. Так что ж теперь⁷⁹ сказать?

Григорій. Обявйте главное ваше желанїе.

Яков. Наше желанїе верхбвное в том, чтоб быть ГЦаслйвыми.

Григорій. Гд? ж тьі видал Зв?ря или Птйцу без сйх Мыслей? Ты скажй, гд? и в Чем искбмое тобою ГЦастїе? А Без сего родный ты сл?пёц: Он йгцет Отцбвскаго Замка, да не вйдит, гд? он. Знаю, что йгцеш⁸⁰ ГЦастїя, но, не разум?я, гд? Онб, падаєш⁸¹ в негцасгїе. Премилосёрдн?йшее Естество вс?м без выбора душам Открыло Путь к ГЦасгїю...

Аоанасїй. Постой! Сіє слово, кажется, воняет Ересью: вс?м без вьібору⁸²?..

Яков. Пожалуй, не м?шай, Господйн православный Суев?р: все-на-все родилось на дббрый Конёц⁸³: дббрый конёц, разум?й - ГЦасгїе. Так можно ли сказать, что не всякому дыханію открыла путь всеббгцая Мать наша натура к гцастїю?

Аоанасїй. И твоя натура пахнет идолопоклбнством. Лучше сказать: Бог открыл, не языческая твоя Натура⁸⁴.

Яков. Здравсгвуй же, ольхбвый богослбвец⁸⁵: Естьли я, называя Бога натурою, Зд?лался Язычником, то ты и сам давно уже преобразйлся в Идолопоклбнника.

Аєанасїй. Чего ради?

Яков. Того ради, что сїе имя "Бог" есгь Языческое названїе.

Аєанасїй. Пускай и так, но Христїяне уже зд?лали Оное свойм.

Яков. Длячего ж ты бойшся Бога называть натурою, если первїи Христїяне усвойли себ? Языческое названїе de "Бог"?

Аєанасїй. Мною тьі болтать научйлся.

Яков. Разв? ты не слыхал никогда, что высочайшее Сугцесгвб свбйсгвеннаго себ? ймени не им?ет⁸⁶?

Аєанасїй. Не им?ет? А что ж за ймя было ему у Жидбв? Какбе-то Егова⁸⁷? Разум?еш ли?

Яков. Не разум?ю⁸⁸.

Аєанасїй. Вот тб-то оно, что не разум?еш.

Яков. Знаю тблько то, что у Исаїи на мнбгих м?сгах напйсано так: "Аз есмь, Аз есмь, Аз есмь сый..."⁸⁹ Остав же, господйн богослов, Толкованіє слова для Еврёйских словотолкбвников, а сам внемлй, что то такое, что Означается т?м Именем "Сый"? Не велйка нужда знать, откуду сїе слово родилось "Хл?б": от Хл?ва или от Хлопбт, или от Хлебанья⁹⁰; а в том тблько сйла, чтоб узнать, что чрез Тбе Имя означается. В том-то жизнь сосгоит врёменная Еслй достать Его.

ЕрмолаЙ. Бог Пбмочь! Что у вас за спор? Я давно прислушиваюсь.

Аєанасїй. Здравствуй, друг!

Яков. Пожалуй, будь судьёю нашей ссбр?.

ЕрмолаЙ. Готов. А в чем д Г.ло?

Яков. Идолопоклбнсгвом почитает, еслй Бога назвать Натурою.

ЕрмолаЙ. В Бйбліи Бог именуется Огнем, водою, в?тром, жел?зом, каменем⁹¹ и протчими безчйсленными именами; длячего ж Его не назвать "Natura" - Натурою? Что ж⁹² до моего мн?нія надлежйт, нельзя сыскать важн?е и Богу прилйчн?е ймени, как сїе. "Natura" есть рймское слово, по нашему Природа, или Есгествб. Сим словом Означается все-на-все, что только родйтся во всей Міра сего Машин?⁹³; а что нахбдится нерождённое, как Огонь⁹⁴, и все родящееся вообще называется Мір, длячего...

Аєанасїй. Постбй, все вещёсгвенное родйлось и раждается, и сам Господйн Огонь⁹⁵.

ЕрмолаЙ. Не спорю, друг мой: Пускай все вещёственное родйлось⁹⁶. Так точно: для чего ж всю тл?нь⁹⁷ Заключающим йменем, то есгь Натурою, не назвать того, в кбем весь Мір с рожденїями свойми, как Прекрасное Цв?тущее дерево, закрывается в Зёрн? своем и оттуда ж является? Сверх того, слово сїе "Натура" не тбчїю всякое раждаемое и прем?няемое веществб⁹⁸ значйт, но и⁹⁹ тайную Эконбмію¹⁰⁰ той присносущной сйлы, котбрая везд? им?ет свой Центр, или срёднюю главн?йшую точку, а околйчносги своёй нигд? так, как шар¹⁰¹, котбрым Оная сйла жйвописью

Изображается: "Кто Яко Бог?"¹⁰² Она называется Натурою потому, что все наружу происходягцее или раждаемое от тайных неограниченных Ея н?др, как от всеббгцей Матери Чрёва, врёменное своє им?ет Начало. А понеже сія Мати, раждая, ни от кого не принимает, но сама собою раждает, длятого¹⁰³ называется и Отцбм, и Началом, ни начала, ни конца не имугцим, ни от м?ста, ни от врёмени не завйсягцим; а изображают Ее живопйсцы Колцбм, Перегнем¹⁰⁴, или Змїем, в коло свйтым, свой Хвосг свойми ж держагцим Зубами¹⁰⁵. Сея повсёмсгвенныя, всемогугцїя¹⁰⁶ и премудрыя сйлы дїйсгвїе называется тайным Законом, правленїем или Царством, по всему матеріалу разлйтым безконечно и безврёменно, сйр?чь нелзя о ней спросйть: "Когда она началась¹⁰⁷?" - Она всегда была. Или: "Поколь Она будет?" - Она всегда будет. Или: "До коего М?ста простирается?" - Она всегда везд? есть. "На Что ты, - говорйт Бог Мойсёю, - спрашиваешь о ймени моем¹⁰⁸? Если можеш сквозь Матерїалной мрак прозр?ть тбе, что всегда - везд? - было -будет - есгь¹⁰⁹: вот моє Имя и Естество. Имя в Есгеств?, а онб в ймени¹¹⁰. Одно другаго не разнитея, тож¹¹¹ одно и другбе, Обоє в?чное. Кто в?ры оком чрез мрак мене вйдит, тот и Имя моє Знает. А кто йгцет знать о моем¹¹² имени, тот, конечно, не знает мене. Знать мене и моє ймя - все то Одно; Имя моє и я - Одно то; Аз есмь тот, что есмь; Аз есмь сый"¹¹³. Еслй кто знает Бога, чем ни есть именует Его сердце почитателево, все то д?йсгвйтелно и дбброе ймя. Н?т ничего, что одйн знает Артое¹¹⁴, а другой PANIS¹¹⁵, только бы в разум? не поразнйлись. Мойсей и Исаїя именуют Его Сый¹¹⁶. Им подражая, Павел говорйт¹¹⁷: "вчера и днесь тбйже, и во в?ки"¹¹⁸. А богослов другбе ймя дает: Бог Любовь Есгь...¹¹⁹ Люббвїю называет тбе, что Одинакое и неслбжное: Едйнство везд?, всегда, во всем. Любовь и Едйнсгво есть то же. Едйнсгво Часгёй Чуждое есть. Посему разрушйтися¹²⁰ Ему есгь д?ло лйш-нее, а погйбнути есгь¹²¹ совс?м посгороннее: Іеремїя зовёт Мечем¹²², а Павел Словом именует живым¹²³, но бба то ж разум?ют. Сей Меч всю тл?нь разйт, "и вся яко рйза обетшают"¹²⁴, а слова Закбна и Царствїя Его не мймо йдут¹²⁵.

Григорій. Долго ли вам спорить? Возвратймся к нашему разговбру.

Ермолай. О чем разговор?

Яков. О том, в чем состойт Щасгїе.

Григорій. Премилосёрдн?йшая Мати наша Натура и Отёц всякїя Утїхи всякому без выбору дыханію открыл путь к ГЦастїю.

Яков. Довблен ли ты сим мн?ніем, Аоанасій¹²⁶?

Аоанасї'Й. Тепёрь довблен.

Григорій. Но то б?да, что не йгцем знать точно¹²⁷, в чем онб им?ет своє поселёніе? Хватаємся и берёмся за тбе¹²⁸, как за твёрдое наше Основанїе, что однйм только Хорошим Прикрылося вйдом. Исгбчником негцастїя есть нам наше безсов?тіе: Оно-то нас пл?няет, предегавляя гбрькое сладким, а сладкое гбрьким¹²⁹. Но сего бы нё было, еслй бы мы сами с собою посов?товали. Поразсудймся, друга мой, и справмося¹³⁰; к доброму д?лу приниматься никогда не пбздо. Пойгцем: в чем твёрдосгь наша? Подумаймо: таковая дума есгь то самая сладчайшая Богу Молйтва¹³¹.

Скажйте мн?, что такбе для вас лучше всегб? Если тоє сь'пцете, тогда¹³² найдете и гцастїе тбчное: в то время и добраться до него Можно¹³³.

Ермолай. Для мене кажется лучше всего¹³⁴ то, еслй быть во всем довольным.

Григорій. Скажй ясн?е!

Ермолай. На дёньги, на Землю, на Здорбвья, на людей и на все, что Только ни есгь в св?т?...

Яков. Чего ты засм?ялся?

Аоанасїй. От радосги, что случйлся дурачеству моєму товаригц. Сей так же быть желает горбатым, как верблюд, брюхатым, как Кит, носатым, как Крокодйл, Пригожим, как Хорт, аппетитным, как кабан, и протчая.

Григорій. Богослбвскїи Уста, а не богослбвское Сердце. Хорошо ты говорйш о Ббг?, а желаеш нел?паго. Не погн?вайся, друг мой, на моє чисгосердечїе. Представ себ? безчйсленное число т?х, кбим никогда не видать изобйлїя; вообразй¹³⁵ больных и Присгар?лых; приведй на память вс?х с¹³⁶ нескладным т?лом рождённых; неужель ты думаєш, что Премилосердная и попечйтельная Мать наша Натура затворйла им двёри к ГЦасгїю, зд?лався для них Мачехою¹³⁷? Ах, пожалуй, не сгБсняй мн? премудраго ЕЯ¹³⁸ прбмысла в узкїи Пред?лы; не клевегцй на всемогугцее Ея Милосердїе¹³⁹: Она для всякаго дьіханїя добра, не для н?которых выборных из одного тбчїю Челов?ческаго рбда; Она рачйтелн?йшим свойм Прбмыслом все тбе изготбвила, без чего не может совершйтись Посл?дняго червяка ГЦасгїе; а еслй чегб не досгает, то, конечно, лйшнее¹⁴⁰. Очей не іічГ.ет Крот, на что ж Ему¹⁴¹? Птйцы не знают Корабёльнаго сгроенїя, не надобно; а кому надобно, знает. Лйлїя не знает фабрик, Она и без нйх красна¹⁴². Остав же, друг мой, de Клеветлйвое на родную мать нашу Прошенїе.

Ермолай. Я не клевегцу и не подаю на ее челобитной!

Григорій. Тьі клевегцеш на ея милосердіе¹⁴³.

Ермолай. Сохранй меня Бог, я на Бога не клевегцу.

Григорій. Как не клевегцеш? Скблько тысягц¹⁴⁴ людей Лишённых того, чего ты желаеш?

Ермолай. Без числа. Так чтб же?

Григорій. Удивйтельный Челов?к! Так Бог, по твоёму Опред?лёнію, Есгь не милосёрдный?

Ермолай. Длячего?

Григорій. Длятого, что затворйл им путь к сему, чего ты желаешь Так, как надёжной твёрди ГЦасгїя.

Ермолай. Так до чегб ж мы тепёрь договорйлись?

Григорій. До того, что или тьі с твойм желанїем глуп, или Господь не милосёрдный.

Ермолай. Не дай Бог сего говорйть.

Григорій. По чему Знаєш, что получёніе твоего желанїя тебе Огцаслйвит? Справся: скблько тысяч людёй оное поіубйло? До коих порбков не привбдит Здравїе с изобйлїем? Ц?лыя республики чрез бное пропали. Как же ты изобйлїя желаеш, как Щастїя? Щасгїе негцаслйвыми не д?лает. Не вйдиш ли и теперь, сколь мнбгих изобйлїе, как наводненїе всемйрнаго потбпа, пожерло? А души их чрезм?рными затїями, как мёлничныи Камни, сами себя сн?дая, без Зерна крутятся? Божїе милосердїе, конечно бы, Осыпало тебе изобйлїем, если б оно было теб? надобное. А теперь выбросай из душй de желанїе: Оно совс?м смердйт родным¹⁴⁵ св?товым квасом.

ЕрмолаЙ. Называеш моє желанїе Квасом¹⁴⁶?

Григорій. Да еще квасом пресквёрным, св?товым, испблненным червёй неусыпаемых, день и нощ Умерщвляющих душу. И, как Соломбн сказует: "вода глубока и чйста, Сов?т в сёрдц? мужа"¹⁴⁷, - так и я говорю, что квас пресквёрный, св?товый желанїе в сёрдц? твоем. "Дал єси весёліе в сёрдц? моём"¹⁴⁸, - Давйд поёт¹⁴⁹, - а я скажу: взял єси смятёніе в сёрдце твоє¹⁵⁰.

ЕрмолаЙ. Почему желанїе моє¹⁵¹ св Г.тское?

Григорій. Потому что ббщее.

ЕрмолаЙ. Длячего ж оно Общее?

Григорій. Потому что просмерд?лось и вездї онб Есгь. Гд? мн? сь'пцеїп душу, не напбенную квасом сим? Кто не желает Чёсгей, Сребра, волостей? Вот теб? источник рбпоту¹⁵², жалоб, печалей, вражд, тяжеб, войн¹⁵³, граблёній, татьбьі, вс?х машин, крючкбв и хйтросгей. Из сего родника рбдятся изм?ны, бунт, заговбры¹⁵⁴, похигцёнія скйптров¹⁵⁵, падёнія государств и вся нещастїй бёздна. "Господи! - говорйт Петр Святьій в Д?яніях, - ничтоже сквёрно внїйде во Уста моя"¹⁵⁶. На нашем язык? "сквёрное", а на Еллинском лежит Koivov, то есгь "Общее". Все то Одно: Общее, св?тское, сквёрное. Мїрскбе мн?ніе¹⁵⁷ не есть то в сердц? Мужа Чйсгая вода, но блато, Koivov, coenum¹⁵⁸: Свинїям и б?сам водворёніе. Кто им на сёрдц? толь глуббко напечатл?л сей Кривбй Путь к ГЦасгїю? Конёчно, Отёц Тмы. Сію тёмную мрачнаго Царства славу друг от друга пріёмлюгце, заблуждают от славы сов?та Божїя, ведущаго в Истинное Щасгїе¹⁵⁹, водймы засїянньїм Мірскйх похотёй духом, не внйкнув в н?дра сладчайшей йстины. А сїе их Заблуждёніе, сказать Іеремїиньїми словами, написано на Нбгт? Адамантовом, на самом рбз? Олтарёй их¹⁶⁰, откуду происгекают вс? р?чи и д?ла¹⁶¹, так что сего началороднаго¹⁶² рукописанїя ни сгерёть, ни выр?зать, ни раздрать невозмбжно, еслй не постарается сам о себіі вседушно Челов?к, с Богом в Павл? глагблюгщй¹⁶³: "Н?сгь наша брань..."¹⁶⁴ Препояшй ж, о Челов?к, чрёсла твоя¹⁶⁵ Исгиною¹⁶⁶: вооружйсь против сего твоего Злббнаго мн?нія: На Что теб? засматриваться на Ман?ры св?товіи? Видь ты знаєш, что Истина всегда в малолюдном Числ? Просв?щённых Божіих Челов?ков Царсгвовала и Царствует, а Мір Ея прїяти не может¹⁶⁷? Соберй пред себе из всего спГ.та¹⁶⁸ живопйсцов и Архитёкторов, и Узнаешь, что живопйсная Истина в немнбгих сердцах Обитает, а самую ббльшую их толпу пос?ло нев?жество и неискуство.

ЕрмолаЙ. Так сам же ты скажй, в чем состойт Истинное Щасгїе.

Григорій. Перв?е Узнай все тбе, в чем она не состойт, а Перешарив Пусгые Закаулки, скор?е доберешся Туды¹⁶⁹, гд? онб Обитаєт.

Яков. А без св?щй¹⁷⁰ по тёмных Углах как ему искать?

Григорій. Вот теб? св?ча: Премилосёрдн?йіній Отёц наш вс?м открыл путь к Щасгію... Сим Каменем искушай золото и сребрб: Чйстое ли¹⁷¹?

АоанасїЙ. А что ж, еслй кто искушать¹⁷² не искусен?

Григорій. Вот как испытуй! Можно ли вс?м людям быть живопйсцами и Архитёкторами?

АоанасїЙ. Никак нельзя, вздор нел?пой.

Григорій. Так не тут же ГЦастїе вйдиш, что к сему не всякому путь открыт. Как не может все гі.ло быть оком¹⁷³, так сему не бывать никогда¹⁷⁴.

АоанасїЙ. Как не может все т?ло быть Оком, так сему не бывать никогда.

Григорій. Можно ли быть вс?м изобйльными или чинбвными; дюжимы или пригожими? Можно ли пом?сгйться во Францій? Можно ли в одном в?к? родйться? Нелзя никак. Вйдите, что роднбе ГЦастїе ни в Знатном Чйн?, ни в т?лёсных дарованїях, ни в красной Стран?, ни в славном в?к?, ни в высбких Науках, ни в богатом Изобйлїи.

АоанасїЙ. Разв? ж в знатном чйн? и в весёлой стороні; нельзя быть ГЦаслйвым?

Григорій. Тьі Уже на другую сторону, как пяный¹⁷⁵ лях чрез кобылу, Перескбчил.

АоанасїЙ. Как?

Григорій. Не мог взл?зти¹⁷⁶ без призыванія Святых¹⁷⁷. Потом, в двенадцатый раз Посйлившись, перевалйлся на другбй бок. "Ну вас к Чорту! Передалй пёрцу", - сказал, осердясь¹⁷⁸.

АоанасїЙ. Да я¹⁷⁹ не о том спраглую, я¹⁸⁰ о мн? спраглую.

Григорій. Тьі недавно называл ГЦасгьем вьісбкїй Чин с Изобйлїем, а тепёрь совс?м¹⁸¹ выгбниш Оное. Я не говорю, что гцаслйвый Челов?к не может отправлять высбкаго Званія или жить в весёлой сторон?, или пбльзоваться изобйлїем, а только говорю, что не по чйну, ни по стороні'), ни по изобйлїю гцаслйвым Есгь. Еслй в красном дбм? пирожное¹⁸² Изобйлїе пахнет, то причиною тому не Угльї Красныи: Часто и не в славных Пирогй живут Углах, по послбвиц?¹⁸³. Можеш ли сказать, что вс? равнодушны жйтели и весёлы во Францій?

АоанасїЙ. Кто ж на Этом Подпйшется?

Григорій. Но если бы сторона сугцесгвбм, или Эссёнціею¹⁸⁴, Щасгїя была, непрем?нно нельзя бы не быть вс?м ГЦаслйвым[и]. Во всякой сгатьй есгь гцаслйвый и негцаслйвый¹⁸⁵. Не Привязал Бог щасгїя ни к временам Авраамовым, ни к пред?лам Соломбновым, ни к царствованію Давидову¹⁸⁶, ни к наукам, ни к сгатьям, ни к Прирбдным дарованїям, ни к изобйлїю. По сей причйн? не вс?м к сему¹⁸⁷ путь Открыл, и Праведен во вс?х д?лах

СВОЙХ¹⁸⁸.

АоанасїЙ. Гд? ж ГЦастїя искать, естлй онб ни тут, ни там, ни Гд??

Григорій. Я Еще младёнцом выучил, выслушай басеньку. Д?д и баба зд?лали себ? Хатку¹⁸⁹, да не прорубйли ни одного Окбшка. Не весела Хатка¹⁹⁰. Что д?лать? По дблгом размышлёнш Опред?лено в Сена ті,¹⁹ итйть за спілоVI доставать. Взяли м?х, разйнули Его в самой полдень пред Солнцем, чтоб, набрав¹⁹², будьто борошна или водьі, внесгь в Хатку¹⁹³. Зд?лав н?сколько раз, Есгь ли св?т, смбтрят. Ничего н?т. Догадалась Баба, что Св?т, как вино, из М?ха вытекает. Надобно поскор?е б?жать с м?хом (обратно)¹⁹⁴. Б?жучй, на дверях оба Сенаторы Одйн Ногою, Другой Головою зашйблись. Зашум?л между нйми¹⁹⁵Спор: "Конечно, ты высгар?л Ум!.." "А ты и родилась без него". Хотїли Поход воспрїять на Чужїе Гбры и Грунта за Св?том, пом?шал им Странный Монах. Он им?л бтроду л?т только 50, но в сообгценїи Св?та велйкїй был Хитрёц. "За вашу хл?б и соль недблжно секретной пбльзы Утайть", - сказал Монах¹⁹⁶. По Его сов?ту, Старйк, взяв Топбр, начал прорубывать сг?ну с таковыми Словами: "Спіле весёлый, Св?те жйзненный, Св?те повсёмственный, Св?те присносугцный, Св?те нелицепріятный, посіли и просв?тй и Осв?тй Храмину мою". Вдруг оттворйлась СгІ.ііа, напблнил Храмину сладкїй Св?т, и от того врёмени даже до сего дни начали в той сгран? созидать св?тлыя Гбрницы¹⁹⁷.

Аоанасїй. Ц?лый св?т не видал стблько безтолкбвых, скблько твой д?д да Баба.

Григорій. Он мой и твой, вм?ст? и вс?х...

Аоанасїй. Пропадай Он! Как Ему Ймя?

Григорій. Mm¹⁹⁸.

Аоанасїй. Иш, к Чорту Его.

Григорій. Тьі Его бїгаеш, а он с Тобою всегда.

Аоанасїй. Как, со мною?

Григорій. Еслй не хочеш быть с ним, то будеш самым им.

Аоанасїй. Вот навязался с свойм д?дом.

Григорій. Что ж нужды в ймени, если ты д?лом тбчный Иш.

Аоанасїй. Пойдй себ? Прочь с ним.

Ермолай. А Бабу как зовут?

Григорій. Мут¹⁹⁹.

Яков. Мут от Иша не разлучйтся, сїя пара²⁰⁰ сопряжённая.

Григорій. Но не родные ли Иши псі, мы есмьї? Ищем ГЦастія по сторонам, по в?кам, по сгатьям, А Оное Есгь везд? и всегда с Нами: Как Рыба в вод?²⁰¹, так мы в нем, а Онб Около нас, йщет самих нас. Н?т Его ііпі д і',, затїм что Есгь везд?. Не ищй Его нигд?, еслй не сыщеш везд?²⁰². Онб преподббное сблнечному сїянїю, оттворй только вход Ему в душу твою. Онб всегда Толкает в СгІ.пу твою, йщет прохбда и не сыскивает. А твоё Сёрдце тёмное и невесёлое, и тма верху бёздны²⁰³. Скажй, пожалуй, не вздбр ли и не сумозбрбд ли, что челов?к печётся о драгоц?нн?йшем в?нц?? А на что? На то, будьто в Просгбй шапк? нельзя наслаждаться т?м щаслйвым и всемйрным св?том, до кбего льётся сїя Молйтва: "Услыши о Блажённый! В?чное им?югцій, и всевйдящее Око!"²⁰⁴

Безумный Муж со Злою женбю выхбдит вон из дому своего, игцет Щасгїя вн? себе, брбдит по разным Посгорбнностям²⁰⁵, досгаёт блисгающее Имя, обв?шивается²⁰⁶ св?тлым Платьем, притягивает разновйдную свблочь Золотбй Монёты и срёбренной посуды, нахбдит друзёй и безумїя Товарищей, чтоб занесгь в Душу /Іуч блажённаго Св?тйла и Св?тлаго блаженства... Есть ли св?т, смбтрит²⁰⁷. Ничего н?т... Взглянь теперь на волнующееся Море, на многомятёжную во всяком в?к?, Сторон? и Статьй толпу людей, так называемую Мір, или Св?т²⁰⁸: Чего он не д?лает? Воюется, тяжбы вбдит, коварничает, печётся, зат?вает, сгрбит, разоряет, кручйнится²⁰⁹,

і і ґ>і її її² °. Не вйдится ли теб?, что Иш и Мут в Хатку б?гут? Есть ли²¹¹ св?т, смбтрят. Ничего н?т!

Яков. Блажённый Иш и щаслйвая Мут: Они в Кончйну дней свойх домолйлися, чтоб всевйдящее недрёмлющее велйкое всего Міра ОКО²¹², Св?тйло, Храмину их Просв?тйло: А протчїим в?чная Мука, Мятёж и шатанье.

Лонгин. Дай Бог радоваться!

Григорій. О, Любёзная душа! Кой дух научйл тебя так витатися? Благодарйм тебГ, за de Поздравлёніе.

Яков. Так виталися всегда дрёвніи Христїяне.

ЕрмолаЙ. Не дйвно. Сей витальный Образёц свбйственный Хрисгу Господу нашему²¹³. Он Рождён Ббжїим Мйром. В Мір? принёс нам, благов?сгвуя, Мир, всяк Ум превосходяпцй²¹⁴. Снисхбдит к нам с Мйром. Слава в вышних Богу...²¹⁵ витается Мйром²¹⁶: Мир дому сему²¹⁷, Мир вам²¹⁸; Учит о Мйр?: Новую Запов?дь даю вам...²¹⁹ Отходя, Мйр же Оставляет: Мир мой даю вам: дерзайте! не ббйтеся! радуйтеся²²⁰!

Аєанасїй. Знаєш ли, о чём Между нами разговбр?

Лонгин. Я все до точки слышал.

Аєанасїй. Он под тою Яблонею²²¹ сид?л, конёчно. Отгадал ли я?

Лонгин. Вы не моглй менё вйд?ть за в?твами.

Григорій. Скажй, Любёзный Лонгин, есгь ли б?дн?е тварь от того Челов?ка, кой не дознался, что такое /Іуч і не для него и желательн?е всего?

Лонгин. Я и сам сему²²² часто удивляюсь, что мы в посгорбнних Околйчностях чрез-чур любопытны, рачйтельны и проницательны, изм?рили Море, Зёмлю, Вбздух²²³, Небеса и обезпокбили брюхо Земнбе ради Металлов²²⁴, размежевали Планёты: доискались в Лун? Гор, Р?к и Городбв, нашлй Закомплётных²²⁵ Мїров неищетное Мнбжество, сгрбим непонятныя Машины, засыпаем бёздны, воспящаем и привлекаем Стремлёнія водная, чтодённо нбвые Опыты и дйкїя Изображёнія. Б(')ЖГ мой! Чего мы не Ум?ем! Чего не можем! Но то Горе, что при всем том, кажется, чегбсь велйкаго не досгает²²⁶. Н?т того, чего и сказать не ум?ем: Одно тблько Знаєм, что недостаёт Чегбсь, а Что Онб такое, не понимаем. Похбжы на безсловёснаго Младёнца: Он тблько плачет, не в сйлах ни Знать, ни сказать, в Чем ему нужда. Одну тблько досаду чувствует. Сіё явное душй нашей неудовблсгвїе не может ли нам дать догадаться, что вс? сій Науки не мбіут Мыслей наших насытить? Бездна душевная, вйдишь, Оными не наполняется²²⁷. Пожерли мы безчйсленное Мнбжество Обращающихся (как на Англинских Колокблнях Часбв²²⁸) Сйстем²²⁹ с Планетами, а планет с Горами, Морями и Городами, да однако ж Алчем: не Утоляется²³⁰, а раждается наша жажда. Математика, Медицына, Фйзика, Механика, Музыка с свойми буими сестрами, чем изобйлн?е их вкушаем, тілі Пуще Палйт Сердце наше Голод и жажда, а Грубая наша Осголбен?лосгь не может догадаться, что вс? Онй суть служанки при Госпож? и Хвосг при своёй Голов?, без Которой весь тулуб не д?йсгвйтелен²³¹. И что песьггі.е, безпокбйн?е и врёдн?е, как Челов?ческое Сердце, сйми рабынями без своёй начальницы вооружённое? Чего ж бное не дерзает предпрїять? Дух несытосги женет, Наряд спосббсгвует стремйться за склбнносгїю²³², как Корабль и Коляска без Управйтеля, без Сов?та и предвйд?нія, и Удовблсгвїя, взалкавши яко пес²³³, с рбпотом в?чно Глотая прах и пёпел гйбнугцїй Лйхвы²³⁴. Отчуждённы Егцё от ложёсн, заблудйвше от чрёва²³⁵, минув Сугцёсгвенную Исгу над душёвною бёздною внутрь нас Гремягцаго Сіє: "Аз есмь²³⁶, Аз есмь Сый²³⁷!"

А Понёже не справилися²³⁸, в чем для них самая Нужн?йшая надобность и что такое есгь Пред?л, Черта и Край вс?х-на-вс?х желанїй и нам?реній, дабы псі. свой д?ла Приводйть к сему главн?йшему и надёжн?йшему Пункту, затїм Пренебреглй и Царйцу вс?х служёбных сих духбв²³⁹, или наук, от Землй и в Зёмлю возврагцаюгцихся²⁴⁰: Минув Милосёрдную дверь Ея, Отверзаюгцую Исхбд и вводяшую мысли наши от нйзовых пбдлостей тїни к Пресв?тлой и Сугцёсгвенной ИсгІ, неувядаюгцаго ГЦастїя. Тепёрь подумайте, други мой, и скажйте: в чем состойт Самонужн?йшая надобность? Что есгь для вас Лучшее и саможелателн?е всегб? Что такое Зд?лать вас может ГЦаслйвыми? Разсуждайте заблаговрёменно, выйдите из числа безпутных Путников, кби и сами не моїут сказать, куда йдут и за Чем. Житіё наше есть путь²⁴¹, а исхбд к ГЦастїю не Коротенькій...

АєанасїЙ. Я давно бы сказал моё желанїе, да не прихбдит мн? в ум тбе, что для меня Лучшее в Сп іл і,.

Лонгин. Ах, Челов?к! Постыдйсь сего Говорйть: Еслй Червон?ет²⁴² Запад сблнечный, прорбчествуем, что Завтрешней день возсїяет Чйсгый, а Еслй зарумянится востбк, стужа и непогода будет сего дня, вс? Говорйм, и бьіваєт так. Скажй, Пожалуй: еслй бы жйтель из Городбв, населённых в Лун?, к нам на наш Земньш шар²⁴³ пришбл, не Удивйлся ли²⁴⁴ бы нашей Премудросги, вйдя, что небёсные Знаки толь искусно понимаем? А²⁴⁵ в то время вн? себе сгал бы наш Лунатик, когда б Узнал, что мы в Эконбміи крбшечнаго мйра нашего, как в маленких Лбндонских Часах²⁴⁶, сл?пые нёсмыслы и совершённые Трутни²⁴⁷. Ничего не прим?чаем и не радйм о Удивйтелн?йшей вс?х Сйстем Сйстем? нашего т?лышка. Скажй, пожалуй, не Заслужйли ли бы мы у нашего Гостя Имени безтолкбваго МатемАтика, кой твёрдо разум?ет Цыркул, Окружїем²⁴⁸ свойм многіи Миллїбньї Миль вм?гцаюгцій, а в маленьком Золотом КолцІІ той же сйлы и вкусу Чувствовать не может?

Или безумнаго того Кнйжника дал бы нам по самой справедлйвосги Титуляцїю²⁴⁹, котброй²⁵⁰ слова и пйсьмена в 15 аршйн разум?ть и читать может, а Тбе ж Алфа или Омега, на маленькой бумажк? или на Нбгт? напйсанное²⁵¹, совс?м Ему не понятно. Конечно, назвал бы нас тою в?дьмою, котбрая Знает, какбе кушанье в чужих Горшках кипйт²⁵², а в своём дбм? и сліііі а, и нерадйва, и голодна. И Чуть ли таковые мудрецы²⁵³ не из числа т?х жен, своего дому не брегугцих, коих велйкїй Павел называет Оплазывыми или волокйтами²⁵⁴? Я наук не Хулю и самое Посл?днее ремесло Хвалю: Одно то Хулы достойно, что, на [н]их над?ясь, Пренебрегаем верхбвн?йшую науку, до котброй всякому в?ку, сграпіі и сгатьй, полу и вбзрасту длятого оттворена дверь²⁵⁵, что гцасгїе вс?м без выбора²⁵⁶ есгь нужное, чего, кром? Ея, ни о какбй наук? сказать не можно. И Сим всевьісочайшїй в?ками и Сйсгемами в?чно влад?ющій Парламент довбльно доказал²⁵⁷, что он всегда праведен есгь, и Прави суди Его²⁵⁸.

Яков. Конечно, не за то Муж жену наказует²⁵⁹, что в Гостях была, но за то, что дома не ночевала²⁶⁰.

Лонгин. Егце нам нё было сльішно Ймя сїе "МатемАтика", а наши предки, давно уже им?ли пострбенные²⁶¹ Храмы Хрисгбвой шкблы. В ней Обучается весь род челов?ческій фбднаго себґ, щасгїя: и Сія-то Есгь Каоолйческая²⁶², то есгь всербдная²⁶³, наука. Язьіческїе Кумйрницы, божницы²⁶⁴ или капища, суть тож храмы Хрисгбваго Ученїя и шкблы; в них и на них напйсано было премудр?йшее и всеблажённ?йшее Слово de: Г?со?і стеаитб?, nosce te ipsum²⁶⁵, узнай себе. Без прекослбвїя, то ж точно, что у нас самых. Вот:

"Внемлй себ?²⁶⁶, воньмй себ?...²⁶⁷" (Мойсей).

"Царствїе божїе внутрь вас есгь" (Христбс)²⁶⁸.

"Вы есте Храм бога жйва" (Павел)²⁶⁹.

"Себе же Знаюггци Премудры суть" (Соломон)²⁷⁰.

"Аще не ув?си самую тебе" (Соломон)²⁷¹.

"Закон твой і юсред ґ, Чрёва моего" (Давйд)²⁷².

"А не в?руяй уже Осуждён Есть" (Христос)²⁷³.

Но язьіческїе Храмы за лицем?ріе неискусных Пророков, то есть свящёнников или Учйтелей, соп сілі Уже попбрчены и зд?лались Мёрзосги Запусг?ніем²⁷⁴ в то время, когда Истина, будьто живая истбчничая вода, скбтскими ногами Затаскана и погребена. Сіє Случалось²⁷⁵ и самым Іудеям, у коих Часто чрез дблгое врёмя была Зарыта Истина за Оскуділгїе Исааковых Отрокбв, прочищающих Авраамовы йсгочники²⁷⁶, а за умноженїе Сомнасов²⁷⁷ и филисгймов, забрбшивающих Землею воду²⁷⁸, скачущую в живот в?чный²⁷⁹. И так аи²⁸⁰ фонтаны глубокб были погребённы, что (как вйдно из Бйблїи) в сйлу велйкую²⁸¹ моглй найтить в Храм? Ббжїем Закон Господень, то есть Узнать себе и Обр?сгй сйлу Царсгвїя Божїя и правды его²⁸² внутрь себе. Да мы и сами теперь Гораздо отродйлись от дрёвних Хрисгїанских Прёдков, пред котбрых блажёнными Очйма Истина Господня от Землй возведена²⁸³ и сйла св?тлаго воскресёнія от Грбба воздвйгнутая в Пблном своем сіяла блисганїи. Но не бчень искусно и у нас теперь²⁸⁴ обучают: Причйна сему тая, что никто не хбчет от д?л житёйских упразднйться и очйстить Сердце своє²⁸⁵, чтоб мог внйкнуть в пГ.дра сокровённой в святїйшем библёйном²⁸⁶ Храм? сладчайшей Истины, необходймо для всенародного щасгїя Самонужн?йпіей. Не слыша Давйда: "Упразднйтеся и разум?йте..."²⁸⁷ Не Слушая Христа: "Игцйте..."²⁸⁸, - псі, Науки, вс? прбмыслы и все нам мыляе, нежели тбе, что Едйнственное нас потёрянных нахбдит и нам же самим нас возврагцает. И de-то есгь быть Щаслйвым: Узнать, найтйть себе самаго. Лицем?ры (говорйтся к нам), Лице небёсное Пбдлинно Хорошо вы разбирать научйлись, а длячего не прим?чаете Знаков, чтоб вам, как по сл?ду, добраться до им?ющей Ощаслйвить вас Истины? Все вы им?ете и ум?ете²⁸⁹, кром? что вас же самых вы найтйть не знаете и нё хощете. И пбдлинно Удивленїя достойно, что Челов?к за ЗО л?т живёт, а прим?тить не мог: что для него Лучшее всего? И когда с ним найлучше д?лается? Вйдно, что он р?дко бывает дома и не радйт: "Ах Іерусалйме! аще бы в?дал Еси яже в мйру твоєму: Но нын? скрыся от Очей твойх.. ."²⁹⁰

Аєанасїй. Для меня, кажется, н?т ничего Лучшаго, как получйть Мйрное и спокбйное Сердце; в то время все²⁹¹ прїятно и снбсно.

Яков. А я желал бы в душй моёй им?ть толь твердую кр?посгь, дабы ничто Ея Поколебать и опрокйнуть не могло.

ЕрмолаЙ. А мн? дай живую радосгь и радосгную жйвность: Сего Сокрбвища ни за Что не пром?няю.

Лонгин. Сій тройх вас желанія по существу своєму Есть Одно. Может ли Яблонь быть²⁹² жива и весела, еслй Кбрень не Здорбвый? А Здорбвый Кбрень есть то Кр?пкая душа и Мйрное Сердце. Здорбвый Кбрень разсыпает по вс?м в?твам влагу и оживляет их, а сердце Мйрное, жйзненною влагою напоённое²⁹³, печатает Сл?ды свой по наружносгям: "И будеть яко дрёво насаждённое при исхбдищих вод.. ."²⁹⁴

Григорій. Не утерп?л ты, чтоб не приложйть Библёйнаго Алмаза; на ж и de: "на под ії Покбйн? воспита мя"²⁹⁵.

Лонгин. Вбт же вам верхушка и Цв?тбк всего житія вашего! Внутренній мир, сердёчное веселїе, душевная кр?посгь... Сюда исправляйте вс?х ваших д?л течёніе: вот Край, Гавань²⁹⁶, Конёц! Отр?зывай все что-лйбо, сей²⁹⁷ Прйсгани Протйвное. Всякое слово, всякое дГ.ло к сему Концу да спосббсгвует. Сей Край да будет вс?м мыслям и вс?м твойм желаніям. Коль мнбгїе по т?лу Здорбвы, Сыты, Од?ты и Спокбйны, но я не сей Мір Хвалю: Сей Мір Мїрскбй, Он її cl, Vi Знатен и псі.х Обманывает. Вот Мир! Вспокоенїе²⁹⁸ Мьіслей, Обрадованіе Сердца, Оживотворенїе душй: вот Мир! Вот Щасгїя Н?дро! Сей-то Мир Оттворяет Мыслям твойм Храм Покбя, од?вает душу твою Одёждою веселїя²⁹⁹, насыщает пшенйчна тука³⁰⁰ и утверждает Сердце³⁰¹. "О Мйре! - вопїет Григорій Богослов³⁰², - ты Божїй, а Бог твой"³⁰³.

Аєанасїй. О нем-то, думаю, говорйт Павел: "Мир Божїй да водворяется в сердцах ваших.. ."³⁰⁴

Лонгин. Да.

АоанасїЙ. Его-то благов?сгвуют Красны ноги Апбстолскїи и Чйстїи ноги³⁰⁵?

Лонгин. Да.

АоанасїЙ. Его-то, умирая, оставляет Ученикам свойм Христос³⁰⁶?

Лонгин. Да.

АоанасїЙ. А как Его оставил им, так на Землй совсїм отд?лался.

Лонгин. Совсїм.

АоанасїЙ. Да можно ль вс?м достать Его?

Лонгин. Можно псі,Vi.

АоанасїЙ. Гд? ж Его можно достать?

Лонгин. Вездї.

АоанасїЙ. Когда?

Лонгин. Всегда.

АоанасїЙ. Длячегб ж не псі, им?ют?

Лонгин. Длятого, что им?ть не желают!

АоанасїЙ. Еслй Можно вс?м Его достать, почему ж Павел называет всякой Ум, илй понятїе, Превосходягцим³⁰⁷?

Лонгин. Потому, что никто не Удосгбивает принять Его в разсужденїе и Подумать о нем. Без охоты все тяжело, и самое легкое³⁰⁸. Еслй вс? Сыновя Отца оставили и, бросив дом, отдалйлися в Математику, в Навигацїю, в Фйзику, можно Справедлйво Сказать, что таковым Головам и в Мысль не прихбдит Хл?бопашество, однак Землед?льство десятыб Лёгшее³⁰⁹ т?х Кручені,їх Наук, потому что для вс?х Нужняе. Сей Мир, будьто неоц?нённое Сокрбвигце, в Дому нашем внутрь нас самых Зарыто, но³¹⁰ можно сказать, что Оное бродягам и бездбмкам на Ум не всхбдит, расгочйвшим Сёрдце своє по Пусгым Посгорбнностям. Однак Оное далёко сыскать Лёгше, нёжели гонйться и собирать Пусгошь по Окблицам. Разв? ты не слыхал, что Сынове в?ка сего Мудряе, нёжели сыны дне³¹¹?

АоанасїЙ. Так что ж?

Лонгин. Так то ж, что хотя Они и дуракй, да сь'іскіїпаїот своё.

АоанасїЙ. Что ж дал?е?

Лонгин. То дал?е, что Онб не трудно, когда дббрыи Люде, хоть непровбрны и Л?нйвы, однак находят.

АоанасїЙ. Длячегб ж молодій Люде не им?ют Мйра, хотя Они Осгры?

Лонгин. Длятого, что не могут и Подумать о нем, поколь не обманятся³¹².

АоанасїЙ. Как?

Лонгин. Кого ж скоряє можно отвёсть от дому, как молодых? Еслй ЦҐ.лоіі Город Лбжно Закричйт: "Вот Непрїятель! Вот Уже под Городом!" -не бросйтся ли Молодбй дитйнав Очерета, в Луга, в Пусгьши? Вйдиш, в чем вся трудность? Ему не тяжелб Дома пошиться, да сводят с Ума Люди и Загбнят в безпокбйсгво.

АоанасїЙ. Как сій Люде Зовутся?

Лонгин. Мір, Св?т, Ман?р; в то врёмя Послушает ли тот Молокосос Одного доЗбраго Челов?ка.

Аоанасїй. Пускай Ц?лый день Кричйт, что Ложь, не пов?рит. А как сей добрый Челов?к называется?

Лонгин. Тот, что не йде на сов?т нечесгйвых...³¹³

Аоанасїй. Как Ему Ймя?

Лонгин. Христос, Евангелїе, Бйблїя. Сей Одйн хбдит без Порбка: не льсгйт Языком свойм блйжним свойм³¹⁴, а посл?дователям и друзьям свойм вот что дарует:

"Мир Мой Оставляю вам, Мир мой даю вам: не Якоже Мір даёт.. ,"³¹⁵

Яков. Не о сем ли Мйр? Сирахов Сын говорйт de: "веселїе сёрдца Живот Челов?ку и радованіе Мужа, долгоденствїе"³¹⁶.

Лонгин. Всі, в Бйблїи Пріятные Имена, наприм?р: Св?т, Веселїе, Радосгь, Живот, Воскресеніе, Путь, Об?гцаніе, Рай, Сладосгь и проч[ая], -вс? т? Означают сей блажённый Мир. Павел Его (слышь) чем Именует: "И Бог Мйра будет с вами"³¹⁷. И Опять: "Христос, Иже Есть Мир наш..."³¹⁸

Яков. Он Его и Богом называет?

Лонгин. Конечно. Се-то тая Прекрасная Дуга, умирйвшая дни Нбевы.

Яков. Чудеса говорйш. Длячего ж Сей Чудёсный Мир называется Богом?

Лонгин. Длятого, что Он все кбнчит, Сам безконёчный, а безконёчный Конёц, безначалное Начало³¹⁹ и Бог - все Одно.

Яков. Длячего Называется Св?том?

Лонгин. Длятого, что ни в однбм Сёрдц? не бывает, разв? в Просв?гцённом. Он всегда вм?ст? с незаходймым Св?том³²⁰, будьто Сіянїе Его, а гд? в душіз Св?та сего н?т, там Радости, Живота, Весёлія и Ут?хи н?т, но Тма, Страх, Мятёж, Гбресть, Смерть, Геённа.

Яков. И Странное, и Сладкое, и Страшное Говорйш.

Лонгин. Так Скажй ты³²¹: Что Лучшее сего? Я тебе Послушаю.

Аоанасїй. Слушай, Брат!

Лонгин. А Что?

Аоанасїй. Поэтому аи Павловы Слова: "Сйла Божїя с нами"³²², - сёй же Мир означают?

Лонгин. Думаю.

Аоанасїй. Так вйдно, что ошйбся Григорій: он пред сим сказал, что доброд?тель трудится сыскать ГЦастїе, назвав Ея по Еллинскому и Рймскому Кр?посгію и Мужеством³²³, но когда Кр?посгь означает Мир, то Она сама и ГЦасгьем есть. На что ж Её искать и чего? Видь Кр?посгь и Сйла - все то Одно?

Лонгин. Вот какбе Лукавство! Когда б ты был сголь в Сьісканїи Мйра Хитр, сколь провбрный в Пом?х?³²⁴ и в Прим?чаніи чужйх Ошйбок. Сим ты доказал, что Сынове в?ка сего злаго мудр?е сынов БОжїего Св?та³²⁵. Не знаєш ли ты, что и самой Щасгїя Истиннаго Иск есгь то Шёствіе Путём Ббжїим и Путём Мйра³²⁶, им?югцаго³²⁷ свой мнбгїе Степёни? И не Начало ли сїе есть Истиннаго Щастїя³²⁸, чтоб находиться на Путй Мйрном? Не вдруг восхбдим на всеблажённ?йшш верх Горьї, именуемой Фазга³²⁹, гд? ВЕЛЙКІЙ МоЙСЁЙ Умре, с сёю Надписью: "Не отемн?ст? Очи Его, ни Истл?ста Уста Его"³³⁰. Незаходймый Св?т³³¹, темную Мыслей наших бездну Просв?щаюігдй на то, чтоб усмотр?ть нам, гд? высбкій и твердый Мир наш Обитает, он же сам и побуждает Сердце наше к восхбду на Гору Мйра. Длячего ж не зваться Ему Мйром и Мйра имугцею Кр?постью, если Он показует, гд? Мир, и побуждает к нему, находясь сам всему благу Началом и Истбчником? Кто не Ищет Мйра, вйдно, что не понимает безц?нной Ц?ны Его, а усмотр?ть и горячб³³² искать Его - Об? сїи Суть Лучй блажённаго Правды Сблнца, как два Крила Святаго духа.

Григорій. Перестаньте, Друга мой, спорить: Мы зд?сь Собралйсь не для Хвастлйвых /ІіобопрГлііп, но ради соединенїя желанїй наших Сердёчных, дабы чрез сопряжёніе исправн?е устремлялись, как благоуханный Дым, к наставляющему Заблуждаюгцих на путь Мйра³³³. Поощряет к сему вс?х нас сам Павел; вот: "Всегда радуйтеся. Непрестанно молйтеся. О всем благодарйте"³³⁴. Велйт всегда питать внутр? Мир и радость Сердёчную и будьто в горящую Лампаду Елёй подливать. И de-то Значйт: "непрестанно молйтеся"³³⁵, то есть желайте Его вседушно³³⁶. "Ищйте и обрящете"³³⁷. Я, де³³⁸, знаю, что Клеветнйк всегда безпокбит душу вашу, дабы вам роптать и ничём, от Бога посылаемым, не довбльствоваться; но вы Лукаваго³³⁹ сего искусйтеля, то есть Мучйтеля, отгоняйте, любля, ища и храня Мир и Радость³⁴⁰. Се есть Жизнь³⁴¹ и Здорбвья душ ваших: потбль вы и жйвы, покбль Его Храните в Сердцах свойх. О всем зр?лым разумом разсуждайте, не слушая Шепотника дїавола³⁴², и уразум?ете, что вся Зконбмїя Божїя во всёй вселённой Исправна, добра и вс?м нам всепблезна есть. Его Именем и властїю все-на-все на Небесй и на землй д?лается³⁴³; говорйте с разумом: "да Святйтся Имя твоє"³⁴⁴, "да Будет воля твоя..."³⁴⁵ И избавит вас от Лукаваго³⁴⁶. А как тблько зд?лаетесь за все благодарны, то вдруг збудутся на вас сїи Слова: "весёліе Сёрдца Живбт Челов?ку"³⁴⁷.

А? АН АСЇЙ. Кажется, всегда бы был Спокбен Челов?к, еслй бы в св?т? все по Егб вбл? д?лалось.

Лонгин. Сохранй Бог!

Аєанасїй. Длячего?

Григорій. А что ж, если твой Разум и воля подббна Старикбвой Кбшк??

Аєанасїй. Что се значйт?

Григорій. Старйк запалйл П?чь, упрямая Кбшечка не выл?зает из нея³⁴⁸. Старйк вытащил Ее и плётью вьіхлїостал.

Аєанасїй. Я бы старался, чтоб моя воля была согласная самым Искусн?йшим Головам в Св?т?.

Григорій. А из котбраго, Лбндонскаго или Парйжскаго, выбрал бы ты т?х Людёй Парламёнта? Но знай, что хотя бы ты к сему взял Судіёю самаго того Короля, кой Охуждал Премудр?йшую Мать нашу Натуру за распоряжёніе Небёсных Кругбв³⁴⁹, то Бог и врёмя и Его мудряе. На что ж

теб? лучшаго Судій искать? Положись на Его и зд?лай Его вблю Святую своєю волею: Еслй ЕЕ принимаеш, то уже стала и твоя. Согласїе воли єсть то Едйна Душа и Едйно Сёрдце³⁵⁰, и что ж Лучшее, как дружба с высочайшим? В то врёмя все по твоёй да еще Премудрой вбл? долатиметься. И сїе-то єсть быть во всем довбльным. Сегб-то желал³⁵¹ и наш Ермолай, да неразум?л, что значйт быть во всем довбльным. Вйдите, что Павлово Слово "О всём благодарйте"³⁵² Исгбчником єсть Совершённаго Мйра и Радосги, и Щасгїя: Что мбжет потревбжить Моє Сёрдце? Д?йствйтелно, все д?лается по вбл? Ббжїей, но³⁵³ я Ей согласен - и Она уже моя воля. Зачём же тревбжиться? Если что не возмбжное, то, конечно, и не полёзное: все то Одно. Чем что полёзн?е тілі Статочн?е. Друга мои, вот Премудросгь, еслй исполняем, что говорйм: "Да будет воля твоя..."³⁵⁴

Ермолай. Вспбмнились мн? н?коего Мудреца Хорошій Слова: "Благодаренїе, де³⁵⁵, возсылаю блажённой Натур? за то, что Она все нужное легко добыточным зд?лала, а чегб достать трудно, тбе ненужным и мало полезным"³⁵⁶.

Григорій. Благодаренїе Отцу нашему небесному за то, что открыл Очи наши. Тепёрь разум?ем, в чем сосгойт наше йсгинное Щасгїе. Онб живёт во внутреннем сёрдца нашего Мйр?, а Мир в согласїи с Богом. Чем кто согласн?е с Богом, т?м мирняе³⁵⁷ и блажённ?е. Т?лёсное Здорбвья³⁵⁸ не йное что єсть, как равнов?ае и соглаае Огня, Воды, Воздуха и Землй³⁵⁹, а Умиренїе бунтующихся³⁶⁰ мыслей єсть Здравїе душй и Живбт в?чный. Еслй кто согласїя с Богом три Золотника³⁶¹ тблько³⁶² им?ет, тогда не ббльше в нем и Мйра. А когда кто 50 или 100, то сгблько же в сёрдц? Его и Мйра. Стблько усгупйла т?нь, стблько насгупйл св?т. Блажённы, кби день от дня выше поднимаются на Гору пресв?тл?йшаго сего Мйра-Гброда. Сіи-то пбйдут от сйлы в сйлу, дбндеже явйтся Бог Богбв в Сібн?³⁶³. Восхбд сей и исхбд Израилев не ногами, но мыслями совершается. Вот Давйд: "Восхождёніе в сёрдц? своем Положй"³⁶⁴. "Душа наша прёйде воду непостоянную"³⁶⁵. Вот и Исаїя: "С весёліем изыйдйте"³⁶⁶. То єсть с радосгїю научйтеся оставить лбжная Мн?нія, а перейтйть к таковым: "Помышлёнія Его в род и род"³⁶⁷. Се то єсть ПАсха, или перехбд во Іерусалйм: разум?й, в Город Мйра и в Кр?посгь его Сібн. Соберйтеся, други мой, взьшдем на Гору Господню, в дом Бога Іаковля³⁶⁸, да скажем там: "Сёрдце моє и плоть возрадовастася о Ббз? жйв?"³⁶⁹.

Яков. Ах, Гора Божёсгвенная! Когда б мы Знали, как на тебё восходйть?

Лонгин. Слушай Ісаїю: "С весёліем изыйдйте"³⁷⁰.

А?анасіЙ. Но і д іі мн? взять весёлія? И Что єсть Оное?

Лонгин. "Страх Госпбдень возвеселит сёрдце"³⁷¹. Вот теб? вожд. Вот Ангел велйкаго Сов?та³⁷². Разв? ты не слыхал, Что Бог Мойсёю говорйт?

АоанасїЙ. А Что?

Лонгин. "Послю Страх, ведугцїй тя"³⁷³. "Се аз послю Ангела моего³⁷⁴, воньми себ?, и послушай Его, не обинётся бо, яко ймя моє на нем єсть"³⁷⁵.

Ермолай. Скажй, друг мой, яснїе, как должно восходйть?

Григорій. Прошу покбрно выслушать сл?дующую басню. Пять путников, за предводйтельством своего Ангела Хранйтеля, пришлй в Царство Мйра и любвй. Царь сея Землй МЕЛХИСЕДЁК никбего сродсгва не им?ет с посгоронними Царями³⁷⁶. Ничего там тл?ннаго н?т, но все в?чное и любёзное даже до посл?днего волоса³⁷⁷, а Закбны совс?м протйвны Тиранским. Дуга, Прекрасная Сїянїем, была пред?лом и гранйцею благословённой сей сграны, с сёю надписью: Мир ПерворОдныЙ. К сему Мйру касается все тбе, что свид?телствуется в Святом Писанїи о Землй Об?тованной. А бколо Его как было, так и казалось все тмбю. Как только пришелцы приступйли к Сіяюгцей дугіі, вышли к ним навсгр?чу велйким мнбжесгвом безсмёртные жйтели. Скйнули с них все вётхое как платья, так и т?ло, будьто Одёжду, а од?ли в нбвое Т?ло и Одёжды, вышитые Золотыми сйми словами: "Внемлй себ? кр?пц?"³⁷⁸. Вдруг согласная зашум?ла Музыка. Одйн Хор П?л: "Отвёрзите врата правды!.."³⁷⁹ Другой: "Возмйте врата в?чная..."³⁸⁰ Поднялйся врата, повелй Госгёй к т?м Обйтелем, о коих Давйд: "Коль возлюбленна селёнія твоя..."³⁸¹ Там Особлйвым согласїем п?ли хбры сл?дуюгцее: "Коль красны доми твой Іякове, и Кугци твоя Израилю, яже водрузй Господь"³⁸², а не челов?к. С?ли сгранники у Безсмёртныя Трапезы; предложены им³⁸³ Ангелскїе Хл?бы³⁸⁴, представлено вино нбвое³⁸⁵, Совершённый и Единол?тній Агнец, Трил?тняя Юница и Коза, и тот Телёц, кбим АвраАм пбтчивал всевождел?ннаго своего Троелйчнаго Гбсгя, Гблубы и гбрлицы³⁸⁶, и манна, и все, касающееся до ОбГ.да, о кбем пйсано: "Блажён, йже сн?сть об?д..."³⁸⁷ Однак во вс?х весёліях Гости были невесёлы: Тайная н?кая Гбресть сердца их Угризала. "Не ббйтеся, любёзные Наши Гости, - говорйли блажённые Граждане. - Сіє случается вс?м, сюдй³⁸⁸ внов пришёдшим. На нйх должно испблнитись³⁸⁹ сїе божёсгвенное Писанїе: 'Шестйжды от б?д йзмет тя: в седм?м же не кбснеттися Зло'"³⁹⁰. Потом отвёдены были к Самому Царю. "Я прёжде прошёнія вашего знаю ваши жалобы, - сказал Царь Мйра. -В мойх пред?лах н?т ни бол?зни, ни печали, ни воздыханія³⁹¹, вы сами Гбресть аю занеслй сюда из посторбнных Языческих, враждёбных моей Землі', Земёль". Потом вел?л их Ангелам свойм Отвесть во врачебный дом³⁹². Тут онй, чрез ц?лые Шесть дней принимая рвбтное, в седмый совершённо вспокбились от вс?х бол?зней свойх, а вм?сто гбресги на однбм сёрдц? напйсано было de: "Да будет воля твоя"³⁹³; на другом: "Праведен есй, Господи, и прави судй твой"³⁹⁴; на трётьем: "в?рова Авраам Богу..."³⁹⁵ На Четвёртом: "Благословлю Господа на всякое врёмя..."³⁹⁶ На пятом: "О всем благодарйте..."³⁹⁷ В то время вся вселённая, с несказанным весёліем и согласїем плёшущая руками³⁹⁸, восклйкнула аю Исаину п?снь: "И будет Бог твой с тобою прйсно, и насытишися Якоже желает душа твоя, и кости твоя Утучн?ют, И будут яко вертоград напоённый, и якоже истбчник, Ему же не Оск?дІІ вода, и кости твоя прозябнут яко трава, и разбот?ют и насл?дят рбды родбв"³⁹⁹. Сію п?снь вс? до Едйнаго жйтели толь сладко и грбмко зап?ли, что и в сем Мір? сердёчное моє Ухо слышит ее.

Аоанасїй. Знаю, куда говорйш! А кбе рвбтное Л?карство принимали Они?

Григорій. Спирт⁴⁰⁰.

Аоанасїй. Как сей спирт зовется?

Григорій. Евхаристїя.

Аоанасїй. Гд? ж нам взять его?

Григорій. Бедняче! Досёл? не знаєш, что царскїй врачёбный дом есгь свяіТ.іііпая Библ'ІЯ. Там Аптёка, там больнйца гбрняя и Ангели, а внутрь тебе сам Архїятор⁴⁰¹. В сїю-то больнйчную Гбрницу Іерихбнскаго негцаслйвца привозит Челов?колюбйвый Самарянйн⁴⁰². В сем Однбм дбм? можеш сыскать врачевсгвб для искоренёнія сердца твоего Ядовйтых и мучйтелных непрїятелей, о коих напйсано: "Врагй Челов?ку домашній Его"⁴⁰³. Врагй твой суть сббственные твой мн?нія, воцарйвшїеся в сёрдц? твоем и всеминутно Оное чучащїп. Шепотникй, Клеветникй и протйвники Ббжїи, Хулягцїи непресганно владычнее в Мір? правлёніе и дрёвн?йшіи Закбны обновйть покушаюгцїися, сами себе во тм? и согласников свойх в?чно чучащїп, вйдя, что правлёніе природы во всем не по б?сноватым их желанїям, ни по омрачённым Понятїям, но по высочайшим Отца нашего сов?там вчера и днесь, и во в?ки⁴⁰⁴ свято Продолжается. Сіи-то, неразум?югце, хулят распоряжёніе кругбв небёсных, охуждают качесгво Земёль, порбчат Изваянїе премудрой Ббжїей деснйцы, в Зв?рях, древах, горах, р?ках и травах ничем недовольны. По их нещасному и см?шному понятїю, не надобно в Мір? ни нбчи, ни зимьї, ни старости, ни труда, ни голоду, ни жажды, ни бол?зней, - а паче всего смёрти: к чему она? Ах, б?дное наше Знанїйцо и понятїйцо! Думаю, не хуже бы мы управили Машиною Мірскбю⁴⁰⁵, как беззаконно воспйтанный Сын Отёческим⁴⁰⁶ домом. Откуду сїи б?сы вселйлись в сердца наши? Не Легіон ли их в нас? Но мы сами занеслй сію началорбдную Тму с собою, родйвшись с нёю.

Аоанасїй. Почему ты Мн?нія называеш бїсами?

Григорій. А как же их назовёш?

Аоанасїй. Я не знаю.

Григорій. Так я знаю. Б?с Еллинским Языком называется Ьаіцб?ю?.

Аоанасїй. Так что ж?

Григорій. То, что Ьаіцб?ю? значйт знанїйцо, или разум?нійцо, а Ьаіцсо? - знающїй, илй разум?ющій. Так прошу простить, что маленьким б?скам бтдал я Фамйлїю велйкаго б?са.

Лонгин. Неграмотный Марко⁴⁰⁷ (выслушайше басеньку) добрался до Рая. Вышел Петр С[вятьій] с ключами⁴⁰⁸ и, отверзая Ему райскїя двёри, спрашует: "Учйлся ли ты свящённых Языков?" "Никак", - отв?чал Простак. "Был ли в Акадёміях?" "Никогда, Отче святьш". "Чбл ли дрёвних богослбвов Кнйги?" "Не чол, я Аза в глаза не знаю". "Кто ж тебе исправил на путь Мйра?" "Мене исправили три Рёгулки". "Кїи три рёгулки?" "А вот Они: 1а сїя. Все то дбброе, что опред?ленб и святым Людям. 2*. Все то не велйко, что получают и беззаконники⁴⁰⁹. За. Чего себ? не хбщеш, другому не желай. la и 2а домашнїя, и я сам их надумал, а За есгь Апбсголскїй Закон для вс?х Языков данный⁴¹⁰. la родйла во мн? Іовле терп?ніе и благодарносгь. 2а дарйла свободою вс?х Мірскйх вождел?ній. За Примирйла меня со внутренным мойм Господйном. Апостол, взглянув на Его Просв?гцённым, яко Солнце, Лицем, сказал: "О, благословенная и благодарная душа! Внїйди во обйтель отца твоего небёснаго и веселйсь в?чно. Мало ты кушал, а мнбго сыт"⁴¹¹.

Яков. Не разум от Книг, но Кнйги от разума родилйсь. Кто Чйсгыми Размышлёніями о Исгин? очйсгил свой разум, тот подббен рачйтелному Хазяину, Источник Чйсгой водьї живбй в дбм? своём вырившему, как напйсано: "Вода глубока, Сов?т в сёрдц? Мужа"⁴¹². "Сыне, пїй вбды от твойх Сосудов"⁴¹³. В то врёмя, немножко с Книг откушав, может мнбго пользоваться, как напйсано об облисганном с небесё П АІ! /1 [ >: "И пріём Пйгцу, укр?пйся"⁴¹⁴. Такбв-то есгь и сей Марко: Он из Числа посвягцаемых Боїу скотов, жванїе отрыгаюгцих. "Святй их во Истин? твоёй..."⁴¹⁵ Мало кушал, мнбго жевал. И из маленькой Суммы или йскры размнбжил Пламень, вселённую Обёмлюгцій. Не мнбго ли мы Его ббльше знаєм? Сколько мы набросали в наш желудок свягцённых слов? А кая полза? Тблько засорйли. Ах, бїдная ты жена Кровоточйвая⁴¹⁶, с слабым желудком! Вот чего над?лали врёдныя Мокрбтьі, Змієм Апокалиптйчным Изблёванные, от котбрых Соломбн Сына своего отвлекает: "От Чуждых же Исгбчников да не пїеши"⁴¹⁷. Как же мбжно Таковбму гбрьких вод испблненному Сёрдцу вм?сгйть Мир Божій: здравїе, радованїе, жизнь душёвную? Сыгцйм прёжде внутрь нас йскру Исгины ббжіей, а Она, облисгав нашу тму, пбслет нас к свягцённым вод библёйских Силоаму⁴¹⁸, до котбрых зовёт Пророк... "Измыйтеся, отимйте Лукавства⁴¹⁹ от душ ваших"⁴²⁰. Вот тебіі рвбтное! Не житіё ли наше есгь брань⁴²¹? Не со Зм?йными ли Мн?ніями нам Нужда бороться? Не сё ли та Павлова благорбдн?йшая баталія, о кбей: "Н?сгь наша брань к Плоти и Крови..."⁴²² Мн?ніе и Сов?т есть сілі я и царство⁴²³. Сія глава гн?здится в сёрдц?. Что ж, еслй сія глава Змїйна? Если de сілі я и Царство Злбе? Каковаго Мйра над?ятся в сёрдц? от Тиранна? Он Челов?коубійца Исконй: наблюдает, сгережёт, любит и влад?ет Тмою. И если таковбе гбрькое Мн?ній Море напблнило Сёрдце и пожёрла злая Глубина душу, то кбего там над?яться Св?та⁴²⁴, гд? горе и тма⁴²⁵? Кбего весёлія и сладосги, гд? н?сгь св?та⁴²⁶? Кбего Мйра, гд? н?сть Жйзни и весёлія. Кая жизнь и Мир⁴²⁷, если н?сгь Бога? Что за Бог, если н?сгь духа Исгины⁴²⁸ и духа владычня⁴²⁹? Кїй дух Исгины, если не мысли невегцёсгвенныя и Сёрдце Чйстое⁴³⁰? Что за Чйстое, еслй не в?чное, как пйсано⁴³¹: "Помышлёнія Его в род и род"⁴³²? Как же в?чное, есгли на вегцествб засмотр?лось? Как же не засмотр?лось, если почитает Оное? Как же не почитает, есгли над?ется на Оное? Как же не над?ется, если тужит о разр?шёніи Праха? Не сё ли есгь Им?ть таковбе сёрдце: "Ув?жд, яко Пёпел сёрдце их, и прелыцаются, и ни Едйн возмбжет избавить Душу свою?"⁴³³ Не сё ли есть гр?хопадёніе и Заблуждёніе от Бога в сторону Праха Идолочестїя? Не се ли есгь Глава Змїйна, о коей пйсано: "Той сотрёт твою Главу?"⁴³⁴ Слушай, Ермолай! Вот как должно восходйть на Гору Мйра! Принимай рвбтное, очищай Сердце, Выблюй Засгар?ліи Мн?нія и не возврагцайся на блевбтину⁴³⁵. Пїй Чйсгую нбвых сов?тов воду по вся дни⁴³⁶. Се-то есгь Переходйть от Пбдлости на Гору, от Гбресги в Сладость, от Смерти в Живбт⁴³⁷, от свинных Луж к Гбрним исгбчникам Елёньим и Сайгачным⁴³⁸. Пїй потоль, поколь р Ґ> к 11 от Чрёва твоего потекут воды живбй⁴³⁹, утоляющей Нещастн?йшую жажду, то есгь Несытость, Неудовблствїе, Зависгь, Вождел?ніе, Скуку, Рбпот, Тоску, Страх, Грусгь⁴⁴⁰, Раскаянїе и прбтчїя б?сбвских Голбв жала, душу всї⁴⁴¹ Купно Умергцвляюігди. Пій потоль, поколь запоёш: "Душа наша яко Птйца избавися..."⁴⁴² "Прёйде воду непостоянную"⁴⁴³. "Благословён Господь, йже не дадё нас в Ловйтву Зубам их"⁴⁴⁴. Поколь Ут?шишся со Аввакумом, поя: "вложйл еси в Главы беззакбнных Смерть⁴⁴⁵, Аз же о Гбспод? возрадуюся, возвеселюся о Ббз? спасІ, моем"⁴⁴⁶. Поя со Анною: "Утвердйся сердце моє во Гбспод?"⁴⁴⁷. Поя с Давйдом: "Знаменася на нас св?т Лица твоего"⁴⁴⁸. Пресйлный и прехйтрый есть непрїятель засгар?лое Мн?ніе. Трудно (по Евангелїю) сего Кр?пкаго связати, и расхйтити Сосуды Его⁴⁴⁹, когда Раз Он в сёрдц? возродился. Но Что сладчае сего труда, возвращающаго безц?нный Покой в сердце наше? Борйся день от дня и выганяй хоть по Одному⁴⁵⁰ из нутра, поднимайся Час от Часу на Гору, Храбро величаясь с Давйдом: "Не возвращуся дбндеже скончаются..."⁴⁵¹ Се-то есгь Преславн?йшая с?чь содомо-гомбрская⁴⁵², от которой божёсгвенный поб?дйтель Авраам возвращается.

Григорій. Живше проживаймо, друга мой, жизнь нашу, да прот?кают без Уньшїя⁴⁵³ дни наши и минуты. О всем нужном для течёнія дней наших промышляймо, но пёрв?йшее попечёніе наше пусгь будет о Мйр? душёвном, сйр?чь о Жйзни, Здравїи и спасеній Ея. Что нам пбльзы приобр?стй ц?лой вселённой влад?ніе, а душу пот?рять⁴⁵⁴? Что ты в Мір? сыгцешь толь дорогбе и полёзное, что б зам?нять отважился за душу твою? Ах, опасно ступаймо⁴⁵⁵, чтоб попасть нам внїйтйть в Покой Божїй в праздник Господень⁴⁵⁶. По крайн?йшей М?р?, в Субббту, если не в Преблагословённую Субббт Субббту и в Праздников Праздник. Да получйв Шабас, хотя от Половйны Гбресгн?йших трудбв увблнить возмбжем если не Осла⁴⁵⁷ нашего, то Душу нашу. И достйгнем, если не в л?то Господнє прїятное⁴⁵⁸ в седмйжды седмбй или в Пятидесятый с Апостолами Год, когда всеобщее Людям и скотам⁴⁵⁹ Уволненїе бьіваєт⁴⁶⁰, то хотя Н?сколко освободимб бїдную душу от т?х трудбв: "Докбл? положу сов?ты в душй моёй, бол?зни в сёрдц? моём"⁴⁶¹. Глава в Челов?к? всему Сёрдце Челов?ческое. Онб-то есгь самый тбчный в Челов?к? Челов?к, а прбтчее все Окблица, как учйт Іеремїя: "Глубокб сёрдце Челов?ку (Паче вс?х) и Челов?к Есть, и кто познает его?"⁴⁶² Внемлй, пожалуй: Глубокб (де) Сёрдце, и Челов?к (Онб-то) Есть...⁴⁶³ А Что ж есгь Сёрдце, если не душа? Что есгь душа, если не бездонная Мыслей бёздна? Что есгь Мысль, если не Кбрень,

С?мя и Зерно всей нашей Крайней Плоти, Крови, Кбжи и прбтчей наружности? Вйдишь, что Челов?к, Мир Сердёчный Погубйвшій, погубйл свою Главу и Корень свой. И не тбчный ли Он Ор?х, сн?денный по Зёрну своєму Червями, ничего сйлы, кром? Окблицы, не им?югцій⁴⁶⁴? До сйх-то б?днякбв Господь с толйким сожал?ніем у Исаїи говорйт: "Присгупйте ко мн? вси погубльшїи Сёрдце, Сугцїи далече от Правды..."⁴⁶⁵ Мысль есгь Тайная в т?лёсной нашей Машин? Пружйна, Глава и Начало всего движёнія Ея, а Голов? сей вся Члёнов Наружносгь, как Обузданный Скот, посл?дует. И⁴⁶⁶ как Пламень и р?ка, так мысль никогда не почивает. Непрерйвное сгремленїе Ея есть то желанїе. Огонь угасает, р?ка остановйтся, а невегцёственная и безсгихїйная Мысль, носягцая на себї Грубую брённость, как рйзу Мёртвую, движёніе своє прекратйть (хоть она в т?л?, хоть вн? т?ла) никак не србдна ни на Одно Мгновёніе и продолжает равномблнїйное своего⁴⁶⁷ Л?танья сгремленїе чрез неогранйченнїи в?чносги Миллїбньї безконёчніи. За чём же Она сгремйтся? Игцет своёй сладосги и покою: Покбй же⁴⁶⁸ ея не в том, чтоб остановйться и протянуться, как мёртвое т?ло; живбй Ея Натур?, или порбд?, de несрбдно и чуждо. Но протйвное сему: Она, будьто во странсгвїи находясь, йщет по Мёртвым стихіям своего сродсгва: и пбдлыми Забавами не угасйв, но пуще распалйв свою жажду, т?м сгремйтелн?е от рабол?пной⁴⁶⁹ вещёственной Прирбды возносится к вышней Госпбдсгвенной Натур?, к роднбму своєму и безначалному Началу, дабы, сїянїем Его и Огнём Тайнаго Зрілії я очйстившись, увблнитись т?лёсной Землй и Землянаго Т?ла. И сіё-то Есгь внїйти⁴⁷⁰ в Покбй Ббжій⁴⁷¹, очйсгитись всякаго тл?нія, зд?лать совершенно вбльное стремлёніе и безпрепятсгвенное движёніе, вылет?в из т?лёсных⁴⁷² вещества Гранйц на свободу духа, как пйсано: "Постави на пространн? нбз? мой..."⁴⁷³ "Изведё мя в Просгранство..."⁴⁷⁴ "И Подьях вас яко на Крйл?х Орлих, и приведбх вас к Себї"⁴⁷⁵. Сего-то и Давйд просит: "Кто мн? дасг Крйл? Яко Голубйн?, и Полещу и почїю..."⁴⁷⁶

Ермолай. А Гд? она находйт сїе безначалное Начало и вышнее Естесгвб?

Григорій. Еслй прёжде не сьіщет внутрь себе, без Пбльзы искать будет в другйх м?стах. Но сіё д?ло есгь Совершенных Сёрдцем. А нам должно обучатся буквару сея Преблагословённыя Субббты, илй Покбя.

Ермолай. Поб?дйть Апокал?птйческаго Змія и Страшнаго того с жел?зными Зубами Зв?ра, кой у Пророка Данїйла все-на-все пожирает, Осгаток ногами попирая⁴⁷⁷, есгь дїло гІ,х Гербев, коих Бог в Кнйг? Числ⁴⁷⁸ велйт Мойсёю вписать в Нетл?нный свой спйсок для войньї, минуя Жен и детёй, не могущих умножить Число святых БОжїих Мужёй, "не от Крове, ни от Пбхоти Плотскїя ни от Пбхоти Мужескїя, но от Бога рождённых"⁴⁷⁹, как напйсано: "Не соберу Соббров их от Кровёй..."⁴⁸⁰ Т? Однй почивают с Богом от вс?х д?л свойх⁴⁸¹. А для нас немогцных и той Благодати БОжЇЕЙ довбльно, еслй можем дать баталію с маленькими б?сками⁴⁸²: Часто Одйн Крбшечный душок дёмонскій страшный бунт и Гбрькїй Мятёж, как пожар душу жгуггцй, взбурюет в Сёрдц?.

Григорій. Надобно Храбро стоять, и не уступать М?сга дїаволу: "Противитеся, и б?жйт от вас"⁴⁸³. Стыдно быть толь женбю и младёнцом, чтоб не устоять нам протйву Одного безд?льнаго на?здника, а хотя и против Маленькой Партій. Боже мой! Колйкое в нас нерад?ніе о Снисканїи и Охранёніи драгоц?нн?йшаго небес и Землй Сердёчнаго Мйра. О нем Одном должен Челов?к и мыслить в Уединенїи, и Разгаваривать в Обрагценїях: "Сидяй в дому и идьій Путём, и лежа и восгая"⁴⁸⁴. Но мы когда о нем думаєм? Не всї ли Разговбры наши Однй враки и б?сбвскіе в?тры⁴⁸⁵? Ах! Коль мы самых себе не узнали! Забыв нерукотворённый дом наш и Главу его, душу нашу, и Главу Ея, Богоблажённый⁴⁸⁶ Рай Мйра. Им?ем же зато Изрядное награждёніе: в сйлу с тьісячи найтйть Одно Сёрдце, чтоб Онб нё было Занятб Гварнизбном Н?сколких Экскадрбнов б?сбвских. И понёже не обучаемся с Аввакумом стоять на Божёственной сей Страж?⁴⁸⁷ и продолжать всеполёзн?йшую сію войну, зат?м зд?лалися в Кбрень нерадйвы, глухи, глупы, пужлйвы, неискусны и вбвся борцы разслабленнїи на то, чтоб и самая велйкая к нам Мйлосгь Божїя, но нам не понимаемая, так Сёрдцем нашим колотйла, как волк Овцами. Одйн, наприм?р, безпокбится т?м, что не в Знатном дбм?, не с пригожим родился Лицбм, и не н?жно воспйтан; Другбй Тужит, что хотя йдет Путём невйннаго житія, однак Мнбгїе, как Знатные, так и пбдлые, ненавйдят Его и Хулят, называя Отчаянным, Негбдным, Лицем?ром; Трётій Кручйнится, что не получйл Званїя или М Г.сга, котброе могло б⁴⁸⁸ Ему поставить Стол из десятка⁴⁸⁹ блюд Сосгоягцїй: А тепёрь тблько что по шестй блюд Извблит Кушать⁴⁹⁰; Четвёртый Мучшся, какйм бы Образом не лишиться, правда что Мучйтельнаго, но притом и Прибыльнаго⁴⁹¹ Званїя, дабы в Праздности не умерёть от скуки, не разсуждая, что н?т полёзн?е и важн?е, как богомудро управлять [не] вн?шнею домашнею, а внутренною душёвною Эконбміею, То есгь узнать себе и зд?лать Порядок в Сёрдц? своем; Пятый терзается, что, чувсгвуя в себ? спосббность к Услуг? Обгцесгву, не может за мнбжеством Кандидатов Продраться к Принятїю дблжносги, будьто Однй Чинбвные им?ют случай быть доброд?тельными и будьто Услуга разнйтся от дббраго дїла, а дбброе д?ло от доброд?тели; Шестбй тревбжится, что начала предьявляться в Его волосах с?дйна, что приближается час от часу с Ужасною Армією немилосёрдная Староста, что с другйм Корпусом за нёю⁴⁹² сл?дует непоб?дймая Смерть, что начинает ослаб?вать все тїло, притупляются Глаза и Зубы, не в сйлах уже танцовать, не сгблько Мнбго и вкусно пить, ?сгь и прочая...⁴⁹³ Но мбжно ли счесть неигцётные Тмы нечйстых духбв и Чёрных вбронов, или (с Павлом сказать) духов Злббы поднебёсных⁴⁹⁴, по тёмной и неогранйченной бёздн?, по душіі нашей, будьто по просгранн?йшем вбздух?, шатаюгцихся⁴⁹⁵? Сій вс? егце не Исполйны, но самій безд?льніи, как собачки посг?лніи, душки, однак д?йствйтельно колёблют наше не искусное в бйтв? и не воору-жённое сов?тами Сёрдце: самый Посл?дній б?сьішка тревбжит наш не Укр?плённый Городок. Что ж, еслй д?ло до йдет до Львбв? Открбю вам, друга мой⁴⁹⁶, Слабосгь мою: Случйлось мн? в непбдлой Компаній не без Удачи быть Учасгником разговбра. Радовался я т?м, но Радосгь моя вдруг игцёзла: дв? Персбны начали хйтро ругать и осм?вать⁴⁹⁷ меня, вкидая в разговор такїе Алмазные слова, кби Тайно изображали пбдлый мой род и нйзкое сосгоянїе, и Т?лёсное Безобразїе. Стыдно мн? вспбмнить, сколь⁴⁹⁸ затривожилось Сердце моє, а паче, что сего от них не чаял; в сйлу я по дблгом размышлёніи возвратил мой Покой, вспбмнив, что онй бабины Сыны⁴⁹⁹.

АоанасїЙ. Что се значйт?

Григорій. Баба покупала Горшки; Амуры Молодых Л?т егце и тогда Ей отрыгались. "А что за сей Хорбшенькой?.." "За товб дай хоть три Полушки"⁵⁰⁰, - отв?чал Горшёчник... "А за товб гнюсново (вот он), конечно, полушка?" "За тбт же нйже двух Коп?ек не возьму..." "Что за Чудо?" "У нас, бабка, - сказал Мастер, - не глазами выбирают, мы испытуем, чйсго ли звбнит". Баба, хотя была не пбдлаго вкусу, однак не могла отв?чать, а только сказала, что она и сама давно сїе знала, да вздумать не могла⁵⁰¹.

АоанасїЙ. Сій Люде, им?я с собою Одинакїй вкус, совершённо доказывают, что онй плод райской сей Яблони.

Яков. Закбнное житїе, твёрдый разум, великодушное и Милосёрдное⁵⁰² Сёрдце есгь то Чйсгой Звон Почтённой Персбны.

Григорій. Вйдите, друга мой, скблько мы отродйлись от Прёдков свойх? Самое пбдлое бабское Мнїнїйцо может поколотйть Сёрдце наше.

Ермолай. Не погн?вайся, И сам Петр спугался Бабы: " БесГ.да (де) твоя⁵⁰³ Яв? тя творйт, что Галїлеанин еси"⁵⁰⁴.

Лонгин. Но таковбе ли Сёрдце было у Дрёвних Прёдков? Кто может без Ужаса вспбмнить Іова? Однак со вс?м т?м пйшется: "И не дадё Іов безумїя Богу..."⁵⁰⁵ Внимай, Что пйшет Лука о пёрвых Хрисгїянах? "Б? в них Едйна душа и Едйно Сёрдце..."⁵⁰⁶ А Что ж то? Какбе в⁵⁰⁷ них было Сёрдце? Крбм? Согласной их Любвй, вот какбе! "Онй же Убо радовахуся, Яко за Имя Господа Іисуса Сподббишася Прїяти безчёстіе..."⁵⁰⁸ Но вот Еще Гербйское Сёрдце! "Хулими Ут?шаемся"⁵⁰⁹. "Радуюся во Страданіях Мойх..."⁵¹⁰ Кто может без Удивлёнія прочёсть ту часть Его Письма, котбрая читается в день Торжества Его? Она есгь Позорищем Прекрасн?йших Чудес, пл?няющих Сердёчное Око. Велйкое Чудо! Что другйх привбдит в Горчайшее Смущёніе, тбе Павла веселйт, дышущаго душёю, здоровому желудку подббною, котбрый самую грубїйшую и тверд?йшую Пйшу в Пбльзу варйт. Не сё ли им?ть Сёрдце Алмазное? Тяжчайшїй Удар все прбтчее сокрушает, а Егб утверждает. О Мйре! Ты БОЖЇЙ, А Бог твой⁵¹¹! Сіё то значйт Истинное ГЦастїе: получйть Сёрдце, Адамантовыми Ст?нами огражденное⁵¹², и сказать: "Сйла Божїя снами"⁵¹³. "Мир ймамы к Богу..."⁵¹⁴

Ермолай. Ах, вьісбкїй сей Мир! Трудно до него добраться. Коль чудное было Сёрдце de, что за все Боїу благодарйло⁵¹⁵!

Лонгин. Невозмбжно, трудно, но достойн Он и ббльшаго Труда. Трудно, но без него тысячу раз трудн?е; трудно, но сей труд свобождает нас тяжчайших безчйсленных Трудбв сих: "Яко Брёмя тяжкое отягот?ша на мн?"⁵¹⁶. "Н?сть Мйра в костёх мойх..."⁵¹⁷ Не сгыдно ли сказать, что тяжко несгь de Ярмо, когда, нося Его, находим толйкое Сокрбвигце, Мир Сердёчный?.. "Возмйте Иго моє на себе, и обрягцете Покбй душам вашим"⁵¹⁸. Скблько мы теряем Трудбв для маленькой Пбльзы, а часто и для безд?лиц, нер?дко и для врёда? Трудно од?ть и питать т?ло, да надобно, и нельзя без сего: в сем состойт жизнь т?лёсная, и никтб о сем ТрудТ) каяться не должен; а без сего попадёт в тяжчайшую Гбресть, в Холод, Голод, Жажду и Бол?зни. Но не лёгше ли гебґ, питаться однйм Зёліем Сурбвым и притбм им?ть Мир и Ут?шёніе в Сёрдц?, нёжели над изобйльным Столом сид?ть Гробом Повапленным, испблненным Червёй Неусыпаемых, Душу День и Ногц без покбя угризаюгцих⁵¹⁹? Не лучше ли покрыть т?лышко самою Нйгцею Одёждою и притбм им?ть Сёрдце, в рйзу Спасёнія и Одёждою Весёлія од?тое⁵²⁰, нёжели носйть Златотканное Платье и между т?м таскать Геёнскій⁵²¹ Огнь в душёвном Н?др?, Печальми б?сбвских Ман?ров сёрдце Опаляюггцй? Что Пбльзы сид?ть при всяком довблсгв? внутр? Красных Углов Т?лом твойм, еслй Сёрдце ввёрженно⁵²² в самую Крайн?йшую Тму Неудовблствїя из Украшённаго Чертога, о кбем Пйшется: "Птйца Обр?те себГ, Храмину..."⁵²³ "Основана бо б? на Камени..."⁵²⁴ "Камень же б? Христос..."⁵²⁵ "Иже Есть Мир наш..."⁵²⁶ "Душа наша яко Птйца Избавися, и С?ть Сокрушйся"⁵²⁷. "Кто даст ми Крил??.."⁵²⁸ Что ж ты Мн? представляешь Трудность? Еслй кто попал в Ров или бёздну водяную, не должен думать о Трудности, но о Избавлёніи! Еслй стрбиш Дом, строй для обёих Сугцества твоего Часгёй, Душй и Тїла. Еслй украшаешь и од?ваешь Т?ло, не забывай и Сёрдца. Два Хл?ба, два Дбмы и дв? Одёжды, два Рбда всего есгь: всегб Есть по двоє, зат?м что есгь два Челов?ка в Челов?к? Однбм и Два Отца, Небёсный и Земный, и Два Мйры, Перворбдный и Врёменный, и дв? Натуры, Божёственная и Т?лёсная, во всем-на-всём... Еслй ж Оба сїи Естества см?шать в Одно и признавать Одну только вйдимую Натуру, тогда-то бывает роднбе Идолопоклонёніе - и сему-то Едйнственно препятсгвует Свягцённая БЙБЛЇЯ, находясь дугою, всю тл?нь огранйчиваюгцею, и воротами, вводягцими Сердца наша в в?ру Богознанїя, в надёжду Господсгвенной Натуры, в Царство Мйра и Любвй, в Мир Перворбдный. И сїе-то есть Исгинный и Твёрдый Мир: в?рить и признавать Господственное Естествб и на Оное, как на необорймый Город, положйться и думать: "Жив Господь Бог мой..."⁵²⁹ Тогда-то скажеш: "И жива душа моя..."⁵³⁰ А без сего как теб? положйться на тл?нную Натуру? Как не вострепетать, вйдя, что вся Тл?нь всеминутно рбдится и игцезает? Кто не обезпбкоится, смотря на погибающую Существа Исту⁵³¹? Таковыи пускай не ожидают Мйра и слушают Исаїи: "Взволнуются и почити не могут. Н?сгь Радоватися нечестйвым, глаголет Господь Бог..."⁵³² Бон⁵³³ смотрй, кто восходит на Гору Мйра? "Господь Сйла моя, и Учинйт нбз? мой на совершёніе, на высбкая возвбдит мя, Еже поб?дйти ми в іі Г.спп Его"⁵³⁴. Признавает Господа и пред не вйдящим Его поет, а Господь ведёт Его на Гору Мйра. Непризнанїе Господа есть мучйтелн?йшее волнованїе и Смерть Сердечная, как Аввакум же поет: "Вложйл єси во Главьї беззакбнных Смерть"⁵³⁵. Сію Главу Давйд называет Сёрдцем, и Онб-то есгь Главйзна наша: "Глава Окруженїя их"⁵³⁶. Что за Глава? "Труд Усгён их"⁵³⁷. Что за Уста? "Докбл? положу Сов?ты в душй моёй, Бол?зни в Сёрдц? моём..."⁵³⁸ Труд Устён есть то бол?знь Сердца, а Бол?знь Сердца есгь то Смерть, вложённая во Главьі беззакбнных, а родная Смерть сія, душу убиваюгцая жалом⁵³⁹, есгь См?шёніе в Одно Тл?нной и Божёственной Натур, а См?шённое сїе Слїянїе есть Устранёніе от Божёственнаго Естества в Страну Праха и Пёпела, как пйсано: "Еда испов?сться теб? персть?"⁵⁴⁰ А Усгранёніе есть то Гр?хопадёніе, как напйсано: "Гр?хопадёнія кто разум?ет?"⁵⁴¹ О Грі.сіі вот что Сирах: "Зубы Его Зубы Львбвы, убиваюгцїи душу..."⁵⁴² Вот Тма! Вот Заблуждёніе! Вот Негцастїе! Вйдиш, куда нас завела т?лёсная Натура? Чего над?лало Слїянїе Естёств? Онб есгь роднбе Идолоб?шенство и Устранёніе от блажённой Натуры, и нев?д?ніе о Ббз?⁵⁴³. Таковаго Нашего Сёрдца изв?стная есть Печать⁵⁴⁴ то, что ни о чём, крбм? т?лёснаго, не стараємся, тбчныи Язычники: "вс?х бо сих и языцы йшут"⁵⁴⁵. А еслй хоть мало поднять к Блажённой Натур? Очи, тот Час кричйм: "Трудно! Трудно!" Сіё то есть называть Сладкое Гбрьким⁵⁴⁶, но Праведник от в?ры жив⁵⁴⁷. А Что ж есть в?ра, еслй не Обличёніе или Изъяснёніе Сёрдцем понимаемой невйдимой Натуры⁵⁴⁸? И не сіё ли есть быть родным Израилем, все на двое разд?ляюгцим, и от всего вйдимаго невйдимую половйну Господёви⁵⁴⁹ своєму посвягцаюгцим⁵⁵⁰? О сём-то Павел гцаслйвц? вопіет⁵⁵¹: "Елйцы Правилом сим жйтельствуют, Мир на нйх и Мйлость"⁵⁵². Скажй, пожалуй, чем зам?шается тот, кто совершенно знает, что ничего погйбнуть не может, но все в Начал? своём в?чно и невредймо пребывает?

ЕрмолаЙ. Для меня сїе темновато.

Лонгин. Как не темновато лежагцему в Гряз? нев?рія? Продырай, пожалуй, Око и прочищай взор. Царсгвїе блажённой Натуры, хотя Утаённое, однак вн?шними Знаками не несвид?тельсгвенно Себе д?лает, печатая сл?дьі свой по Пустому Вещесгву, будьто Справедлйв?йшш Рисунок по живопйсным Краскам: Все вегцесгво есгь Красная Грязь и Грязная Краска, и живопйсный Порох, а блажённая Натура есгь сама Началом, то есть безначалною Инвёнціею⁵⁵³, или Изобр?теніем, и Премудр?йшею Делинеацїею⁵⁵⁴, всю вйдимую фарбу носящею, котбрая Неі/ТІл іпоії своёй сйл? и Сущесгву так сообразна, будьто Одёжда т?лу. Называет вйдимость Одёждою сам Давйд: "Вся яко рйза обетшают..."⁵⁵⁵ А Рисунок то Пядїю, то Цёпью Землем?рною, то Деснйцею, то Исгиною: "Красота в деснйц? твоёй..."⁵⁵⁶ "Пядїю изм?рил Еси..."⁵⁵⁷ "Деснйца твоя воспрїят мя..."⁵⁵⁸ "Истина Господня пребывает во в?ки"⁵⁵⁹. Таковым взбром взырал и на т?ло своє: "Руц?, де⁵⁶⁰, твой сотворйсг? мя..."⁵⁶¹ Минает непосгоянную Тл?нносги своёй воду: "Душа наша прёйде воду

непосгоянную"⁵⁶². Проницает Мьіслїю в самую Сйлу и Царство Таящейся в

Прах? Его дешйцы Вышняго и кричйт: "Господь Загцйтитель живота моего, от кого Устрашуся?"⁵⁶³ "Блаженны, яже избрал и прїял еси Господи..."⁵⁶⁴ ГЦаслйвы, перелетївшїи в Царство блаженной Натуры! О сём-то Павел: "По Землй ходягце, Обрагценїе ймамы на небесїх"⁵⁶⁵. Сей же Мир и Соломбн Пйшет: "Праведных души в руці; Божїей, и не Прикоснется им Мука..."⁵⁶⁶ Сіє ж тайнообразует Церемонія Обр?занія и Крегценїя. Умерёть со Хрисгбм есгь то оставить Стихійную немогцную Натуру, а перейти в Невйдимая и Горняя мудрствовать⁵⁶⁷. Тот уже перешбл, кто влюбйлся в аи сладчайшїй слова: "Плоть ничтоже..."⁵⁶⁸ Все то плоть, что тл?нное. Сюда принадлежйт Пасха, Воскресенїе и Исхбд в Землю Об?тованную. Сюда взыдбша Кол?на Ізраилева пред Господа⁵⁶⁹. Тут псі, Пророки и Апбсголы⁵⁷⁰, в Град? Бога нашего, в Гор ІІ святі; й Его⁵⁷¹, Мир на Ізраиля⁵⁷².

Ермолай. Темно говорйш.

АоанасїЙ. Тьі толь загусгйл р?чь твою Библёйным Лоскутьям, что нельзя разум?ть.

Лонгин. Простйте, други мой, чрезм?рной моёй склонносги к сей Кнйг?. Признаю мою горячую сграсгь. Правда, что из самых младёнческих Л?т тайная сйла и манїе влечёт меня к Нравоучйтелным Кнйгам и я их паче вс?х Люблю: Онй врачуют и веселят моє Сердце; а Бйблїю начал читать около тридцатй л?т рожденїя моего⁵⁷³, но сія Прекрасн?йшая для меня Кнйга над всїми мойми полюббвницами верх одержала, утолйв мою долговрёменную Алчбу и Жажду Хл?бом и Водою, сладчайшею Мёда и Сота⁵⁷⁴ Божїей Правды и Истины, и чувствую особлйвую мою к ней Природу. Уб?гал, уб?гаю и уб?жал за Предводйтелством Господа моего вс?х житёйских Препятствїй и плотскйх вожд[е]л?ній⁵⁷⁵, дабы мог спокбйно наслаждатись в Пречйстых Обятїях Красн?йшей паче вс?х дгцёрей⁵⁷⁶ Челов?ческих сей Божїей Дгцёри. Она мн? из непорбчных ложёсн свойх родйла того Чуднаго Адама, кой, как учйт Павел, "сбзданный по Ббз?, в Правд?, и преподобій и Исгин?"⁵⁷⁷, и о кбем Ісаїя: "Род же Его кто испов?сгь?"⁵⁷⁸ Никогда не могу довольно надивйться Прорбчей Премудросги. Самые Праздные в ней тбнкосги для меня кажутся Очень важными. Так всегда думает влюбйвшїйся. Премнбгїи никакбго вкуса не нахбдят в сих Словах: "Венїямйн волк Хйгцник, рано яст Еще, и на вёчер даёт Пйщу"⁵⁷⁹. "Очи твой на исполненїях вод..."⁵⁸⁰ А мн? Онй несказанную в Сердце вливают сладосгь и веселїе, чем чаще, их отрыгая, жванїе Жую. Чем было глубочае и безлюдн?е Уединенїе моє, т?м ГЦаслйв?е сожйтелство с сёю возлюбленною в женах, и⁵⁸¹ сйм Господним жребїем я довблен. Родйлся мн? Мужеск пол, Совершённый и Истинный Челов?к; Умираю небезчаден⁵⁸². И в сем Челов?к? похвалюся⁵⁸³, дерзая с Павлом: "Не всуе текбх"⁵⁸⁴. Сё-то тот Господень Челов?к, о кбем пйсано: "Не отемн?ст? Очи Его"⁵⁸⁵.

Григорій. Еслй вам не нравлятся Библёйные Укрухи, то поведём наш разговор Другйм Образом. Ц?лое воскрёсное Утро мы провелй о том бесїдою, о чем всегда мыслить дблженствуем, а Завтрешнїй день есгь раббтный. Однак, когда к вёчеру соберётеся, то внятн?е побесїдуем о душевном Мйр?. Он всегда достбин нашего вниманїя, находясь всего житія нашего Нам?ренным Концбм и Пристанищем.

Цей твір, відомий під різними назвами («Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни», «Разговор дружескій о душевном мир?», «Разговор о душевном мир?», «Разговор дружескій о мир?»), Сковорода написав, судячи з усього, у 1770-х pp. Автограф не зберігся. «Разговор» дійшов до нас у кількох списках кінця XVIII - початку XIX ст., між якими існує чимало розбіжностей. Уперше його було надруковано в харківському виданні творів Сковороди 1894 р. В основу нашої публікації покладено три списки твору з кінця XVIII ст.: список (його вважають найранішим), що зберігається в Інституті рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського НАН України під шифром 326 Л. (Муз. 605/8), трохи пізніший список, який зберігається там-таки під шифром І, 377, а також список (неповний) від 1790-х pp., що зберігається серед паперів Ізмаїла Срез-невського в Архіві Російської академії наук у Санкт-Петербурзі (ф. 216, оп. З, № 1070). Позначаємо ці списки - відповідно - А, Б, В.

¹ Реєстр дійових осіб подано за списком В. У списках А і Б його немає.

² Фраза рлдость сердецъ зринає в Плачі Єремії 5:15.

³ Сковорода має на думці притчу про багатого й Лазаря: "Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали..." (Євангелія від св. Луки 16: 20-21).

⁴ До цього місця текст подано за списком Б.

⁵ Слова "Подлинно великим" подано за списком Б (замість "Правду говориш" у списку А та В).

⁶ Слова "В?рно там их много" подано за списком Б. У списках А та В їх немає.

⁷ Слово здесь подано за списком Б. У списках А та В його немає.

⁸ До цього місця репліку подано за списком Б (наголоси в поодиноких словах - за списком А).

⁹ У списку Б: "выгнать обовладавшую вами скуку".

¹⁰ У списку В: завесть.

¹¹ У списку Б ця репліка має такий вигляд: "Одно то, естли узнать, в чем состоит истинное щастье, и приобр?сть оное".

¹² У списку Б цієї репліки немає.

¹³ У списку Б ця репліка має такий вигляд: "Правда мы родились к истинному щастію, и путешествуем к нему; а жизнь наша есть путь, как р?ка текущій".

¹⁴ Див. прим. 65 до діалогу «БесВда 2-я, нареченная Observatorium. Specula. Еврейски: Сіон».

¹⁵ У списку Б подано іншу репліку: "Я давно уже ищу щастія, да нигдв я сыскать его не моїу".

¹⁶ У списку Б ця репліка має такий вигляд: "Ежели вы подлинно сыскать его хотите, то развяжить мнв сей вопрос, что есть для челов?ка лучшее всего?"

¹⁷ Слова так у списку Б немає.

¹⁸ Слова "то и выше всего, а что выше всего" подано за списками Б і В. У списку А їх немає.

¹⁹ Гр. цЁуюто? ауавд?, лат. summum Ьопит. Серед грецьких філософів це поняття використовували, зокрема, Платон та Арістотель, а серед римських - Ціцерон і

Сенека. Велику увагу приділяли йому й отці Церкви, наприклад, Августин [див.: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). - Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 431]. Перегодом до нього зверталися, скажімо, Ніколай Кузанський у вступі до «Вченого незнання» [див.: Николай Кузанский. Сочинения: В 2 т. - Москва, 1979. - Т. 1. - С. 49-50], Ян Амос Коменський у своєму «Лабіринті світу та раї серця» [Коменский Я. А. Сочинения. -Москва, 1997. - С. 15] й інші. Це поняття було звичним і в українській інтелектуальній традиції XVII-XVIII ст. [див., наприклад: Прокопович Ф. Етика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 514]. Воно відлунює ще в «Енеїді» Івана Котляревського: "Де общеє добро в упадку, / Забудь отця, забудь і матку, / Лети повинность ісправлять" [Котляревський L Енеїда // Котляревський L Повне зібрання творів. - Київ, 1969. - С. 170].

²⁰ Форму завысокосился подано за списком В. У списку А: зависокосился. У списку Б ужито форму множини: "Вы очень завысокосылись".

²¹ У списку Б: возволновал.

²² У списку Б: подчиненные.

²³ У списку Б: доброд?телны.

²⁴ Захоплену характеристику стародавніх римлян Сковорода подав у листі-присвяті свого перекладу Ціцеронового трактату «De senectute».

²⁵ Історичний центр Венеції забудований палацами (palazzo), а Флоренція, крім усього іншого, славиться своїми садами та парками (Boboli, Cascine). У старій Україні Італію зазвичай сприймали як країну, де панує розкіш. Наприклад, Василь Григорович-Барський із неабияким захватом розповідає про її солодку мову, звичаї та обичаї, прекрасну архітектуру, карнавали й ремесла: "Что же реку о оных сладких словесах и прекрасных бес?дах, их же слышати єдино услажденіє иноземцу, что же паки реку о множеств? купеческих лавок и различных товарах, или о множеств? искусных во всяком художеств? д?лателей, иже от наших, аки небо от земли, разнствуют..." [Григорович-БарськийВ. Странствованія. - Санкт-Петербург, 1778. - С. 68]. Пор. у Гоголя («Рим»): "И самое это чудное собрание отживших миров, и прелесть соединения их с вечно-цветущей природой - все существует для того, чтобы будить мир, чтоб жителю севера, как сквозь сон, представлялся иногда этот юг, чтоб мечта о нем вырывала его из среды хладной жизни, преданной занятиям, очерствляющим душу, - вырывала бы его оттуда, блеснув ему нежданно уносящею в даль перспективой, колизейскою ночью при луне, прекрасно умираюгцей Венецией, невидимым блеском и теплыми поцелуями чудесного воздуха, -чтобы хоть раз в жизни он был прекрасным человеком..." [Гоголь Н. В. Полное собрание сочинений. - Москва, 1938. - Т. 3. - С. 242-243].

²⁶ У списку Б: "как бык на шерсть"; у списку В репліка закінчується на слові как. Пор. із приказками: "Мужик багатий, як бик рогатий" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963.-С. 99]; "Богатый - что бык рогатый..."; "Мужик богатый, как бык рогатый" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 84, 730].

²⁷ Пор. з народною приказкою: "Багатий, як жид" [Франко, № 1247].

²⁸ Пор.: "Здоров, як бик" [Франко, №13153]; "Здоров, как бык..." [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 397].

²⁹ Див. прим. 63 до циклу «Сад божественных п?сней».

³⁰ У списку Б ця репліка має такий вигляд: "Дюжим, как лев, пригожим, как Венера...". Однодворцями називали ту групу державних селян, яка сформувалася в Російській імперії XVIII ст. з нащадків дрібного служилого люду й обіймала серединне становище між селянством та дрібномаєтковою шляхтою.

³¹ У списках А та В: позвольте.

³² У списку Б: "на то древо, которое".

³³ У списку Б: смоквою.

³⁴ Цей реєстр-ампліфікація нагадує «Рахубу древам розным» Климентія Зиновіїва: "Дубына, Грабына, Рябына, Вербына. / Соснина, Кленина, Тернина, Вышнина / Ялына, Калына, Вязына, Лозына..." [Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 266].

³⁵ У списку Б слів "и премудрая" немає.

³⁶ Судячи з усього, цей образ Матері-природи Сковорода запозичив у Сенеки (Моральні листи до Луцілія ХС, 38): "Вона ж гойно постачала ними всіх - дбайлива матір, опікунка" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. -Київ, 2005. - С. 371; див. про це: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). - Koln; Weimar; Wien, 2005. -S. 433].

³⁷ У списку Б слова как немає.

³⁸ У списку Б слова так немає.

³⁹ У списку Б слів "во вселенной" немає.

⁴⁰ У списку Б: "день и ноч воплют, ничим не доволны".

⁴¹ У списку Б: "быть не нещастливыми".

⁴² Слова "Вот и благополучіе, сир?ч полученіе" подано за списком Б (у списках А та В їх немає).

⁴³ У списку Б слів арєтт), virtus немає.

⁴⁴ Сковорода переінакшує тут поширений у старій українській літературі образ крил віри та добрих справ, без яких людина не може долетіти до Царства Небесного. Слід сказати, що православні богослови різко заперечували притаманне передовсім кальвінізмові радикальне обмеження свободи волі, здійснюване шляхом абсолютизації Божої благодаті [див.: Могила ЕІ. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 82; Туптало Д. Книга житій святых. - Київ, 1689. - Арк. 120; Яворський С. Камень в?ры. - Київ, 1730. - С. 891-1026; С?мя слова Божія. - Почаїв, 1772. - С. 38, 311-312]. Протестантській апології "самостайної" віри вони протиставляли максиму "віра без діл - мертва!" (Соборне послання св. ап. Якова 2: 26), яка навіть стала приказкою [див.: Франко, № 3293]. Ось тут і зринав образ двох крил. Скажімо, Лазар Баранович писав про це так: "В?ра єдино крило. Д?ла другоє. Кая птица єдиньїм крилом л?таст? В?рою и д?лы л?таніс изв?стно на небо" [БарановичЛ. Трубы словес пропов?дных. - Київ, 1674. - Арк. 321]. Те саме в Івана Величковського: "Рекл би ктось: 'Сама в?ра до неба досягнет', / отв?щаю: 'И кождій того з в?ри прягнет', / Леч питаю: 'Мертвій труп л?тати чи может? / A в?ра без дВл мертва, як же то возможет?' / В?ра єдно єст крило, о єдном несм?ло / крил? лет?ти, звлаща морем - страшно д?ло" [Величковський L Твори. - Київ, 1972. - С. 168; докладніше див.: УшкаловЛ. "Що є свобода? Добро в ній яке?" // УшкаловЛ. З історії української літератури Х?ІІ-Х?ІІІ століть. - Харків, 1999. - С. 31-33].

⁴⁵ Слова "как остро-дално-зрителной орлиной глаз" подано за списком Б (замість "Как орлиное крило" у списках А і В).

⁴⁶ Старовинний мандрований сюжет про сліпця та хромця вперше в українській літературі опрацював іще у XII ст. Кирило Турівський («Притча о челов?чест?й души и о т?леси»). За часів бароко до цього сюжету зверталися, скажімо, Григорій Димитрович («Припов?сть о т?л? чловеческом и о души») [див.: Еіеретц В. El. К истории украинской повести XVII в. // Перетц В. Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI-XVIII веков. - Денинград, 1926. - Вып. 1. - С. 118-119], Іван Максимович [див.: Максимович І. ?есщэо?, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 141 (зв.)-142] та інші. Цей сюжет був популярний і в емблематичній літературі. Під номером 187-им ("Mutum auxilium") він є, наприклад, у збірці емблем Андреа Альчіаті («Emblemata», 1531), а під номером 15-им - у збірці Отто Ван Вена «Amorum emblemata, figuris aeneis incisa» (Антверпен, 1608).

⁴⁷ У списку Б: конечно.

⁴⁸ Початок репліки подано за списком Б. У списках А та В він набагато коротший: "Вообрази себ?, что видиш путника, возл? путй сидягцаго".

⁴⁹ Слова "чрез л?са, р?ки, стремины" подано за списком В. У списку А їх немає.

⁵⁰ У списку Б ця частина фрази має такий вигляд: "отсель живое око его, взирало с веселою жадностію через р?ки, л?са, стремнины, чрез пирамидных гор верхушки, на блистаюгцій издали замок".

⁵¹ У списку Б: "который был" (речення продовжується).

⁵² Див.: Євангелія від св. Дуки 16: 20-31. Сюжет про багатого й Дазаря був надзвичайно популярний у старій українській літературі [див., наприклад: Транкеіліон-Стжроеецький К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. - Арк. 316-316 (зв.); Транкеіліон-Стжроеецький К. Зерцало богословіи. - Унів, 1692. - Арк. 53; Євангеліє учителноє. - Київ, 1637. - С. 596-604; BaranowiczL. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - S. 346-347; Туптало Д. Слово в недВлю о мытари и фарисеи // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1782. - Ч. 1. - Арк. 11-11 (зв.); ТупталоД. Поученіє в недВлю двадесят вторую по Святом ДусВ // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 2. -С. 584-594; ТупталоД. Поученіє в недВлю тридцать вторую по Святом ДусВ// Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 2. - С. 668; КониськийТ. Слово в недВлю двадесят третію// Собраніе сочиненій Георгіа Конисскаго, архієпископа Б?лорусскаго. - Санкт-Петербург, 1835. - Ч. 1. - С. 22-28; Кониський Т. Слово в день святой великомученицы Варвары // Там само. - С. 263; Величковський П. Дисти // Житие и писания молдавского старца Паисия Величковского. - Москва, 1892. - С. 236; Леванда І. Слова и р?чи. - Санкт-Петербург, 1821. - Ч. 1. - С. 65-66].

⁵³ Неточна цитата з Книги Псалмів 77 (78): 33. Пор.: въ сХет? дше й^ъ.

⁵⁴ Книга Псалмів 24 (25): 4.

⁵⁵ Книга Псалмів 110 (120): 5.

⁵⁶ У списку Б: говорит.

⁵⁷ У списку Б: спрашивал.

⁵⁸ У списку Б: "Странствованіе моє в разных краях св?та сослало".

⁵⁹ Слово меня подано за списком Б (у списках А і В його немає).

⁶⁰ Початок речення подано за списком Б. У списках А та В натомість: "родила меня без очей, а я..."

⁶¹ У списку Б: ему.

⁶² Ім'я Ураній походить від гр. о?ра?юс; - 'небесний'.

⁶³ У списку Б слова "вскричал просв?гценный" стоять після слова "брат".

⁶⁴ Називаючи персонажів притчі Практиком та Обсерватором, Сковорода, певно, має на думці поняття "практика" й "теорія", що їх отці Церкви використовували задля того, щоб описати чин обоження [див.: МининП. Главные направлення древне-церковной мистики // Мистическое богословие. - Киев, 1991. - С. 344]. Зрештою, ці поняття виходять далеко за межі патристичної традиції. Досить пригадати хоч би Данте, який писав у своєму «Бенкеті» таке: "...Наше блаженство (те щастя, про яке йдеться) ми щонайперше можемо віднайти ніби недосконалим у житті діяльному, тобто в застосуванні моральних чеснот [аскетична "практика" (праліс,)], а потім ніби досконалим - у застосуванні чеснот інтелектуальних [аскетична "теорія" (вєсоріа)]. Обидві ці дії - вільні та найкоротші шляхи, які ведуть до вищого блаженства, що його тут досягти неможливо..." Данте Алигиери. Малые произведения. - Москва, 1968. - С. 252].

⁶⁵ У списку Б: "всегда печатл?ется".

⁶⁶ Прийменник с подано за списком Б. У списку А його немає.

⁶⁷ Форму брате подано за списком Б (замість брат у списку А).

68 ч_асхиНу речення після двокрапки подано за списком Б. У списку А натомість: "Мой Отец так меня Родил, что по Земл? Ходить не моїу, ни ползать Руками", у списку В: "Мой меня так родил...".

⁶⁹ Слово способен подано за списком Б (замість рожден у списках А і В).

⁷⁰ Можливо, Сковорода має на думці слова: вре/ИА /иое легко єсть (Євангелія від св. Матвія 11: ЗО).

⁷¹ У списку Б: "око твоє".

⁷² У списку Б: гонящей.

⁷³ У списку Б: его.

⁷⁴ У списку Б: брате.

⁷⁵ Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 18: 19. Пор.: Ерлтъ СЗ врлтл по/иогус/иь, Йкш Гр<)ДЪ твердъ Й ВЫСОКЪ, Оукр^П/ІАСТСА же Йкоже ШСНОВ<)НОЄ царство.

⁷⁶ Поєднання двох "сродностей" подано тут за допомогою формули христологічного догмата. Обидві вони, кажучи словами Дмитра Чижевського, "звязані між собою так само, як обидві природи - людська та божеська - в Христі. Вони -'ат^гптші^', 'а^єрісттйх;', 'ааиухитшд', 'аЬіацзєтшд', 'ахшриттш<;' - 'без змішання, але Й без розділення'" [Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 105].

⁷⁷ Сковорода говорить про "золоту мірноту". Мотив "золотої мірноти" був дуже популярний в українській культурі часів бароко. Думка, згідно з якою "щасливі тримаються середини" [(MohylaP.) ЛЮод, abo Kamien z procy prawdy Cerkwie swi^tey prawoslawney Ruskiey // Архив Юго-Западной России. - Киев, 1893. - Ч. І. - Т. IX. - С. 56], "цнота полягає в помірності" [Сакович К. Арістотелівські проблеми // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 384], а доброго чоловіка прикрашає "мірнота в усьому" [Smotryc'kyj М. Kazanie па znamienity pogrzeb przezacnego у przewielebnego m^za, pana у oyca Leontego Karpowicza// Collected Works of Meletij Smotryc'kyj / With an Introduction by David A. Frick. - Cambridge, Mass., 1987. - Vol. 1. -P. 253], була на ту пору загальником, адже всяка галузка сфери моральності має тричленну структуру: "Medium, тобто середина, а два полюси побіля неї..., один край можна назвати недостатністю, другий - надміром, й обидва вони є на шкоду. Цнота завжди тяжіє до середини..." [Examen Obrony// Архив Юго-Западной России. - Киев, 1914. - Ч. І. - Т. VIII. - Вып. 1. - С. 579]. "Золотій мірноті" підлягала не тільки сфера моралі, що красномовно засвідчують твори Софронія Почаського [див.: Почаський С. Eux«QLcn;f|Qiov, албо Вдячность ясне превелебнВйшому в ХристВ єго милости господину отцу кир Петру Могил? // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в Х?І-Х?ІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 295], Стефана Калиновського [див.: Калиновский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. /

Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 186], Лазаря Барановича [див.: BaranowiczL. Nowa miara starey wiary. - Nowogrod-Siewierski, 1676. -S. 99], Феофана Прокоповича [див.: Prokopowicz Th. De arte poetica libri III ad usum et institutionem studiosae iuventutis roxolanae. Dictati Kioviae in orthodoxa Academia Mohileana. Anno Domini 1705. - Mohiloviae, 1786. - P. 184], Стефана Яворського [див.: Яворський С. Камень в?ры. - Київ, 1730. - С. 173], Дмитра Туптала [див.: Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго. - Киев, 1824. - Ч. 1. - С. 215], Івана Максимовича [див.: Максимович І. Царскій путь креста Господня. - Чернігів, 1709. - Арк. 25 (зв.)] та інших, але й віра [див.: Examen obrony, to iest Odpis na script Obrona werificatii nazwany // Архив Юго-Западной России. - Киев, 1914. - Ч. I. - Т. VIII. - Вып. 1. - С. 579; Smotryc'kyj М. Obrona verificaciey // Collected Works of Meletij Smotryc'kyj / With an Introduction by David A. Frick. - Cambridge, Mass., 1987. - Vol. 1. - P. 452], ба навіть христологічний догмат [див.: Яворський С. Камень в?ры. - Київ, 1730. - С. 173-174]. Докладніше див. про це: УшкаловЛ. "Золота мірнота" на теренах українського духовного досвіду// УшкаловЛ. Есеї про українське бароко. - Київ, 2006. - С. 98-109.

⁷⁸ Фразу вет^їй ден/ии взято з Книги пророка Даниїла 7: 9, 22.

⁷⁹ У списку Б: тебгь.

⁸⁰ У списку Б: ищет.

⁸¹ У списку Б: падает.

⁸² Сковорода має на думці засуджену Церквою як єретичну ідею Орігена (бл. 185-253/254) про всеосяжну віднову Божого творива (апокахаохаоїс, па?тсо?) [див.: Мейендорф И. Введение в святоотеческое богословие. - New York, 1985. - С. 102-103].

⁸³ У списку Б між частинами речення стоїть сполучник я.

⁸⁴ Міркування Сковороди про Бота-натуру могли бути інспіровані трактатом Ціцерона «Про природу богів» (II, XLV-XLVII), де він викладав відповідні ідеї стоїків. У християнській традиції окреслення natura щодо Бога вживав Авіустин: "Deus est natura scilicet non creata, sed creatrix" (De trinitate, 15, 1, 1). Починаючи з XIII ст., класичною стає опозиція: natura naturans / natura naturata [див. про це: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). -Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 434, 439]. Що означало слово натура для українських письменників часів Сковороди можна зрозуміти, скажімо, з коментаря, який подав до нього Феофан Прокопович у своєму курсі натурфілософії: "По-перше, під природою розуміють самого Бога. Наприклад, Сенека, провідник римських стоїків («Про обов'язки», кн. IV) легко присвоює [йому] назву природи, коли каже, що вона є нічим іншим, як Богом. Звідси філософи виводять відмінність природи, говорячи по-латинському, що однією є 'природа творча' (natura naturans), а другою - 'природа створена' (natura naturata). Під першою вони розуміють самого Бога, а під цією - створені речі. По-друге, під назвою 'природа' розуміється сутність будь-якої речі... По-третє, природою називається всезагальність речей... По-четверте, її визнають природною причиною... Нарешті, назвою 'природа' послуговуються для визначення народження живого" Щрокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Еірокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 147]. Ці міркування Прокоповича дослівно повторив учитель Сковороди Георгій Кониський [див.: Кониський Е. Філософія природи, або Фізика// Кониський Е. Філософські твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 2. - С. 66].

⁸⁵ У списку Б: богослов.

⁸⁶ Сковорода вважав, що Бог не має властивого собі імені ("Deus innomius"), хоча, з другого боку, Божих імен є сила-силенна ("Deus multinomius"). Таким чином, богослів'я Сковороди поєднує в собі апофатичні й катафатичні риси [див.: ЭрнВ. Ф. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение. - Москва, 1912. - С. 272-274]. Слід відзначити, що старе українське богослів'я йшло як апофатичною дорогою (via negationis) (її блискуче окреслення подав свого часу Кирило Ставровецький: "непостиженієм постизаю непостижимаго Бога" [Транквіліон-Ставровецький К. Зерцало богословіи. - Унів, 1692. - Арк. 6]), так і катафатичною (via eminentiae) (на цьому Грунті поставали твори на взір «О именах Бозских» Климентія Зиновїїва, де подано 16 Божих імен [див.: Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 34], присвяти Євангелії, виданої в Києво-Печерській лаврі 1707 р. [див.: Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 474], де подано десяток Божих імен, чи апокрифічних «Сімдесяти імен Богу» [див.: Памятники отреченной русской литера-туры. Собраны и изданы Николаем Тихонравовым. - Москва, 1863. - Т. II. - С. 339-344]). При тому наші богослови все-таки (бодай на рівні декларацій) надавали перевагу апофатиці. Як писав, наприклад, Симеон Полоцький: "Бог бо паче чрез отреченія познаваєм бьіваєт, неже чрез укр?пленія, по согласію вс?х богословцов" [Полоцький С. Жезл правленія, утвержденія, наказанія и казненія. - Москва, 1667. - Арк. 22; пор.: Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. -Київ, 1980. - Т. 2. - С. 129; Кониський Г. Філософія природи, або Фізика // Кониський Г. Філософські твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 2. - С. 35].

⁸⁷ Єгова - yhwh, ім'я Бога, яке записується за допомогою чотирьох літер: йод, хе, вав, хе, а тому називається також Тетраграматон. Автентична вимова цього імені була втрачена, оскільки від початку біблійний текст був консонантним, а вимова передавалась усно. При читанні вслух Тетраграматон зазвичай заступали словом "Адонаї" (буквально "мій Господь"). Ця звичка віддзеркалена вже в Септуагінті, де ім'я yhwh передано грецьким к?рюс; - пан. У масоретському тексті Біблії для того, щоб показати, що Тетраграматон слід читати як ^Jaddnay; приголосні yhwh огласовані значками, що відповідають цьому слову. Християнські вчені доби пізнього середньовіччя й Відродження сприйняли таке написання буквально, тому й виникло прочитання уоЬді?а^ь, яке перейшло з латини до багатьох європейських мов. Реконструкція звучання імені yhwh, що її дотримуються сучасні гебраїсти, - yahwe (Ягве). На користь такого прочитання свідчать і тексти ранніх грецьких отців Церкви. Етимологічно ім'я yhwh часто пов'язують із дієслівним коренем hwy / hyy "бути", як, наприклад, у Другій книзі Мойсеєвій: Вихід 3:14: "Я Той, що є". Інші гіпотези пов'язують це ім'я з дієсловами, які означають "падати", "дути" тощо [див.: The Interpreter's Dictionary of the Bible. - Nashville, 1989. - Vol. 2. - P. 409-411].

⁸⁸ Фразу не р^Х/И^кі взято з Послання св. ап. Павла до римлян 7: 15.

⁸⁹ Пор.: Книга пророка Ісаї 6: 8; 41: 4, 10; 43: 10, 25; 45: 8, 18, 19, 22; 46: 4, 9; 47: 8,10; 48: 12,17; 51:12; 52: 6; 61: 8. Фраза єс/иь сьш узята з Другої книги Мойсеєвої: Вихід 3: 14.

⁹⁰ Слова "или от Хлебанья" подано за списком В. У списках А і Б їх немає.

⁹¹ Схожий реєстр Божих імен подав свого часу Діонісій Ареопагітський (Про Божі імена, 596С). Пор.: "вони славословлять його також як Сонце, Зірку, Вогонь, Воду, Вітер, Росу, Хмару, Камінь, Скелю, тобто як Усе суще та як Нічого з усього сущого" [Дионисий Ареопагит. Божественные имена // Мистическое богословие. - Киев, 1991. - С. 20].

⁹² Частку ж подано за списком Б (у списку А її немає).

⁹³ Див. прим. 144 до діалогу «Наркісс».

⁹⁴ У списку Б: огнь.

⁹⁵ У списку Б: огнь.

⁹⁶ У списку В - пропуск між однаковими словами родилось у репліках Афанасія та Єрмолая.

⁹⁷ У списку Б і В: тварь.

⁹⁸ У списку Б: существо.

⁹⁹ Сполучник и подано за списком Б (у списку А його немає).

¹⁰⁰ Теологи пояснюють сенс Божої економії так: "Бог безугавно 'сходить у світ' діями свого промислу через власну економію, що в буквальному розумінні означає 'домобудівництво' чи 'домоуправління'. А виповнюючи 'повноту часів', Божа Премудрість, котра діє у світі як сила, енергія, промисел, входить в історичний процес як Персона. Іпостасна Премудрість Отця 'створює собі дім' - пречисту плоть Діви, сприйняту на себе Словом" [Лосский Вл. Очерк мистического богословия Восточной Церкви // Мистическое бого-словие. - Киев, 1991. - С. 186]. Одним словом, економія - це всі зовнішні прояви Бога, тобто Тройця, пізнавана в її стосунку до творива.

¹⁰¹ Дмитро Чижевський каже з приводу цієї думки, що її взято з «Правил святого богослів'я» (№447) Алана Лілльського (1128-1202 pp.). Друге джерело, що його називає Чижевський, - це «Книга двадцяти чотирьох філософів» (1-ша частина, I—II, іі), де подано таке окреслення Бога: "нескінченна куля, що її осереддя є повсюди, а обводу немає ніде" ("Deus est sphaera infinita, cuius centrum est ubique, circumferentia nusquam") [див.: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 43; пор.: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). -Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 191]. Очевидно, Алан Лілльський запозичив це окреслення саме з «Книги двадцяти чотирьох філософів». Та й загалом, воно стало дуже популярним у Європі, починаючи з XIII ст. [див.: Курціус Е.-Р. Європейська література і латинське середньовіччя / Переклав з нім. Анатолій Онишко. - Львів, 2007. - С. 136 (прим.), 393]. Його добре знали й українські інтелектуалісти XVII-XVIII ст. Наприклад, Іван Максимович писав про Бога таке: "...єст Бог сфера, сієст коло разумноє, єгоже кентр вездВ, круг обводный нигдеже, или окруженіє м?стом не облечено нигдв..." [Максимович L ?ёатро?, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. -Арк. 256 (зв.)].

102 Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдь вгъ нішъ; Є також народна приказка: "Хто як Бог!" [Франко, № 1195].

¹⁰³ У списку Б слова длятого немає. У списку В натомість стоїть слово потому.

¹⁰⁴ Коло належить до найулюбленіших символів Сковороди [див.: Cyzevskyj D. Skovoroda-Studien: I. Skovoroda und Angelus Silesius // Zeitschrift fur slavische Philologie. - 1930. -Bd. VII. - S. 1-2, 9; Tschizewskij D. Skovoroda: Dichter, Denker, Mystiker. - Miinchen, 1974. -S. 38-45]. Філософ називав безпочатковим і безконечним колом Бога, говорив про коло як про символ вічності, про "доброкруглість" істини, про коло як про джерело всіх інших фііур, про коловий рух душі та всього творива, яке, виливаючись із Абсолютного, стремить до нього назад. "Віцефігурами" кола в Сковороди постають численні образи: хлібина, монета, жорна, виноград, корона, намисто, яблуко, сонце тощо. Джерелом сково-родинського образу кола є передовсім християнський платонізм (Климент Олександрійський, Оріген, Діонісій Ареопагітський, Еріугена, Бонавентура й інші) та емблематика. Зрештою, Сковорода йде тут услід за ранішими українськими авторами. Варто пригадати, наприклад, те, що Іоаникій Галятовський уподібнював до кола Бога [див.: Еалятовський L Месія правдивый. - Київ, 1669. - Арк. 102 (зв.)], він-таки та Стефан Яворський говорили про коло вічності ("...коло в?чность сімболизуєт, же як в кол? н?маш ни конца, ни початку, так в?чность ни початку, ни конца не маєт..." [Галятовський І. Небо новоє. - Львів, 1665. - Арк. 4 (передмова, б.п.); пор.: Яворський С. Камень в?ры. - Київ, 1730. - С. 854]), а Лазар Баранович - про коло блаженства [див.: Баранович А. Трубы словес пропов?дных. - Київ, 1674. - Арк. 204].

¹⁰⁵ Старовинний образ змія був поширений в емблематичній літературі. Див., наприклад, 615-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Змія свившаяся в круг и держащая хвост во рту» (підпис: "Такова есть в?чность: ни начала, ни конца не им?ющая. Конец зависит от начала. Finisque ab origine pendet" [Емвлемы и с?мволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. - С. 154-155]. До нього не раз зверталися й старі українські письменники. Скажімо, Симеон Полоцький подавав "знаменієм в?чности" змія, що "огиб себе пригризаєт, во образ колеса свиваєтся" [Полоцький С. Вечеря душевная. -Москва, 1681. - Арк. 115 (зв.) (друга пагін.)]. А ще на початку XVII ст. Захарія Копистен-ський писав: "Не длячого бов?м иного заисте єгипетскіи філософове LEQoyAucpLKdx;, тоєст назвиско речи вьюбраженєм означаючи, рок малевали, в той способ, уж в коло звившися хвост аж до уст приводил, а по том зась разводил ся и разпущал, єно длятого, абы показали, иж рок где ся кончаєт, там знову початок берет, знову ся розводит, и до своєи клюбы приходит" [Копистенський 3. Оміліа, албо Казаньє на роковує память в Боз? велебного блаженнои памяти отца Єліссеа в схиммонасєх Євтіміа Плетенецкого // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в Х?І-Х?ІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 164].

¹⁰⁶ Слово всемогущїя подано за списками Б і В. У списку А його немає.

¹⁰⁷ У списку В: зачалась.

¹⁰⁸ Пор. звернені до Бога слова Мойсея: й ащ вопрбсАтъ ліа, что Йліа g/иХ, что рекХ къ нй/иъ; (Друга книга Мойсеєва: Вихід 3:13).

¹⁰⁹ У списку Б: "всегда, везд? было, будет и есть".

¹¹⁰ Див. прим. 507 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

¹¹¹ Слова "Одно другаго не разнйтся, тож" подано за списками Б і В. У списку А їх немає.

¹¹² У списку Б: "о моем знать".

¹¹³ Пор.: Друга книга Мойсеєва: Вихід 3: 14.

¹¹⁴ Гр. артої; - 'хліб'. У православній традиції це слово здавна відоме також у кириличній транслітерації. Досить пригадати хоч би «Молитву на благословеніє Артоса в день святыя неделя Пасхи» та «Молитву на раздробленыи Артоса в субботу св?тлыя неделя» [див.: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 217-220 (друга пагін.)].

¹¹⁵ Лат. panis - 'хліб'.

¹¹⁶ Див.: Друга книга Мойсеєва: Вихід 3: 14; Книга пророка Ісаї 51: 12.

¹¹⁷ У списку Б: говорил.

¹¹⁸ Послання св. ап. Павла до євреїв 13: 8.

¹¹⁹ Трохи неточна цитата з Першого соборного послання св. ап. Івана 4: 8, 16. Пор.: вгъ /ІЮВЫ єсть.

¹²⁰ У списку Б: разрешится.

^т Слово есть подано за списком Б (у списках А і В його немає).

¹²² Сковорода має на думці слова: И рекб^ъ: ш, В/іко гди, єдл шво/іьстЙ/іъ єсй лгсди сїа й іер/ій/Md, рєкГй: /ийръ вХдетъ валіъ; и се, пройде /иечь даже до дХшй й^ъ (Книга пророка Єремії 4: 10).

¹²³ Сковорода має на думці слова: слово живбтно придерж^фе, въ по^ВіілХ лін^ въ день ^ртбвъ (Послання св. ап. Павла до филип'ян 2: 16).

^ш Книга Псалмів 101 (102): 27. Пор.: Книга Ісуса, сина Сирахового 14: 18; Книга пророка Ісаї 49: 9; 50: 6.

¹²⁵ Парафраза або Книги Псалмів 148 (149): 6 (пор.: пове/Г^нїе положи, й не лінліш йдетъ), або Книги Притч Соломонових 8: 29 (пор.: й єгдЗ по/ілгуше /ибргс пред&гв єгш, да вбды не /ий/иш йдХтъ оуттъ єгш), або Книги Премудрості Соломонової 1: 8 (пор.: й не лінліш йдетъ єгш шв/іич^ікіфь сХдъ).

^п6 У списку Б слова Аванасш немає.

¹²⁷ У списку Б слово точно стоїть перед словом имгьет.

¹²⁸ У списку Б: то.

¹²⁹ Парафраза Книги пророка Ісаї 5: 20. Пор.: по/ілгЗкіцш/ИЪ гбрвкое С/іЗдкое, й С/іЗдкое гбрвкое.

во у _СПИСКу Б: справимося.

¹³¹ Див. прим. 363 до діалогу «С?мфоніа, нареченная Книга Асхань».

¹³² У списку Б після слова тогда стоїть сполучник и.

¹³³ У списку Б: "до него и добратся можно".

¹³⁴ У списку Б: все.

¹³⁵ У списку Б: в образ? (sic!).

¹³⁶ У списку Б прийменника с немає.

¹³⁷ Протиставлення образів "природа-мати" - "природа-мачуха" дуже давнє. Його можна знайти, скажімо, ще в «Institutio oratoria» Квінтіліана (XII, 1, 2) [див.: Курціус Е.-Р. Європейська література і латинське середньовіччя / Переклав з нім. Анатолій Онишко. -Дьвів, 2007. - С. 152].

¹³⁸ У списку Б: его.

¹³⁹ Думку Єрмолая справді можна було потрактувати як "клевету", чи "хулу", на Бога. Пор., наприклад, окреслення "хулы", що його подав Інокентій Гізель: "Хула же єсть глаголаніє, писаніє или помьішленіє, противноє Боїу или святым", зокрема, коли хто каже, що "Бог єсть неправеден, не помнящ о челов?ц?..." [Гізель І. Мир с Богом челов?ку. - Київ, 1669. - С. 80].

¹⁴⁰ У списку Б: лишняго.

¹⁴¹ На цю тему Сковорода написав байку «Крот и Динкс».

¹⁴² Парафраза Євангелії від св. Матвія 6: 26-28. Пор.: Во^рйте нл птйцві нєбєснвіа, йкш не сЁгстъ, ни жнХтъ, ни совирЗгстъ въ жйтницы, й оцъ вЗшъ нвный питЗетъ й^ъ. Не вы /іи гте /іХчши й^ъесте; Ктб же СЗ васъ пєкшса /ибжетъ njH/іожйти вбзрлстХ евое/иХ /іЗкотв едйнъ; И ш шдежди чтб пєчєтєса; Сиотрйте крінъ емнві^ъ, кЗкш рлстХтъ: не трХждЗгстсА, ни прАдХтъ.

¹⁴³ Цю та попередню репліку подано за списком Б. У списках А і В їх немає.

¹⁴⁴ У списку Б: тисяч.

¹⁴⁵ Слово родным подано за списками Б і В. У списку А його немає.

¹⁴⁶ У списку Б цієї репліки немає.

¹⁴⁷ Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 20: 5. Пор.: ВодЗ Г/іХбокЗ сов^тъ бъ сердцві мХжа.

¹⁴⁸ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 4: 8. Пор.: Да,гв єсй весе/іе въ сердцві /иое/иъ.

¹⁴⁹ У списках Б і В: спгьвает.

¹⁵⁰ У списку Б: "в сердц? твоем".

¹⁵¹У списку Б слова моє немає.

¹⁵² Форму ропоту подано за списком Б (замість ропот у списку А і В).

¹⁵³ У списку Б слова войн немає.

¹⁵⁴ У списку Б слова заговори немає.

¹⁵⁵ У списку Б слова скиптрое немає, а замість похищенїя стоїть похищеннаго.

¹⁵⁶ Парафраза Дій св. апостолів 11: 8. Пор.: гди, йкш всако скверно й/ій нечйсто нико/ійже

ВНЙДЄ ВО OyCTd /ИОА.

¹⁵⁷ У списку В: званїе.

¹⁵⁸ Див. прим. 296-298 до діалогу «Бес?да, нареченная двое». Схожа думка є, наприклад, у «Моральних листах до Луцілія» Сенеки (LXXYI, 6): "А благо - це лише те, що чесне; що ж схвалює юрба, в тому ні крихти правди, ані натяку на щось постійне" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 268].

¹⁵⁹ Парафраза Дій св. апостолів 22: 11. Пор.: И йкоже не вйді^ъ СЗ С/іЗвы світл онлгш, і,л рХкХ ведб/ив СЗ йфи^ъ со /инбю.

¹⁶⁰ Парафраза Книги пророка Єремії 17: 1. Пор.: Грі^ъ іХдинъ нлпйынъ єсть пиы/іо/иъ же/іі^ньі/иъ Hd нбгти •Здл/Игжтові, нлчертлнъ Hd скриж<)/іи сердцсі Й^Ъ Й Hd рб^і^ъ

О/ІТЛреЙ й^ъ.

¹⁶¹У списку Б: дгьло.

¹⁶² Прикметник началороднаго подано за списком Б (замість начала роднаго в списках А і В).

¹⁶³ У всіх трьох списках на цьому місці стоїть форма глаголющим. Однак цитовані слова в Біблії не належать Богові. Тому до змісту речення краще пасує форма глаголющій.

¹⁶⁴ Послання св. ап. Павла до ефесян 6: 12.

¹⁶⁵ Парафраза Євангелії від св. Луки 12: 35. Пор.: Дії вХдХтъ чрес/Ы вЗіш препоАмнл.

¹⁶⁶ У списку Б: истинное.

¹⁶⁷ Парафраза Євангелії від св. Івана 14: 17. Пор.: д^ъ йстины, єгшже /жръ не /ибжетъ ПрЇАТИ, Йкш не вйдитъ ЄГШ, ниже ЗнЗеТЪ єгш: ВЫ же ЗнЗете ЄГО, Йкш ВЪ EdCh превывлетъ й въ вЗсъ вХдетъ.

¹⁶⁸ У списку Б замість всего свгьта написано всгьх.

¹⁶⁹ У списках Б і В: туда.

¹⁷⁰ У списку Б: вещи (sic!).

¹⁷¹ Сковорода має на думці так званий "пробний камінь" (лат. index).

¹⁷² У списку Б: испитывать.

¹⁷³ Сковорода користується тут образами, котрі віддзеркалюють ідею Церкви як містичного Христового Тіла. Пор., наприклад, із міркуваннями Мелетія Смотрицького: "Аби не казав зір слухові: ти не належиш до тіла та є геть марним, - а слух аби не казав того самого нюхові, нюх - смакові, смак - дотикові. Бо якби все тіло перетворилося на око, де ж тоді був би слух? Якби все тіло стало слухом, де пак тоді нюх? А коли б усе тіло було нюхом, де ж таки смак? Де, нарешті, дотик, коли все тіло перетворюється на смак? Отож, Господь Бог розподілив тілесні чуття так, як була на те його воля. Хіба ж існувало б тіло, якби всі чуття злилися в одне? А так є п'ять чуттів, але одне-єдине тіло. Чуття не існують самі по собі й не заступають одне одного, бо так не було б тіла. Тому зір не може казати слухові: ти не належиш до тіла та є геть марним, - тіло не годне бути одним тільки оком, бо його складає таки п'ятірка чуттів. О, дав би то Господь Бог..., аби п'ять чуттів Христового Тіла, себто Церкви його святої, перебували один біля одного в... мирі та злагоді..." [Smotryc'kyjМ. Verificacia niewinnisci powtore wydana // Collected Works of Meletij Smotryc'kyj / With an Introduction by David A. Frick. - Cambridge, Mass., 1987. - Vol. 1. - P. 388].

¹⁷⁴ У списках Б і В цього речення немає.

¹⁷⁵ У списку Б: тькой.

¹⁷⁶ У списку Б: слгьзти.

¹⁷⁷ У списку Б: "без подсаживанія других".

¹⁷⁸ Цей анекдот, відомий у пізніших записах під назвою «Не всі разом», був досить поширений і в поляків, і в українців, і в росіян [бібліографію варіантів див.: Сиеаченко М. До історії української пареміографїї: Г. С. Сковорода // Сиеаченко М. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. - Київ, 1974. - С. 62-63]. Наприклад, Володимир Даль подав такий його короткий варіант: "Да не все разом (сказал хмельной козак, который полез на коня, прося помогци угодников, и перекинулся через седло наземь)" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 548].

¹⁷⁹ У списку Б займенника я немає.

¹⁸⁰ Займенник я подано за списком Б. У списку А його немає.

¹⁸¹У списку Б далі йде слово отсюду.

¹⁸² У списку Б: пировное.

¹⁸³ Див. прим. 4,183 до циклу «Басни Харьковскія».

¹⁸⁴ Див. прим. 141 до діалогу «Наркісс».

¹⁸⁵ У спису Б - "гцастлив ли и негцастлив ли" (sic!).

¹⁸⁶ Слова "ни к царствованію Давидову" подано за списками Б і В. У списку А їх немає.

¹⁸⁷ Форму сему подано за списком В (замість нему у списках А і Б).

¹⁸⁸ Парафраза Книги Псалмів 144 (145): 17. Пор.: Првнъ гдь во воЁ^ъ пХте^ъ свой^ъ й прпвенъ во всё^ъ д^/гЬ^ъ свой^ъ. Думка Сковороди про всеосяжність щастя помітно вирізняється на тлі міркувань києво-могилянських філософів, позначених виразними рисами християнського ексклюзивізму. Наприклад, Стефан Калиновський писав: "Арістотель та інші античні філософи, які були позбавлені світла віри, а тому й не пізнали надприродного щастя, визнавали [блаженство] тільки природне, яке не може бути справжнім блаженством" [Калиновский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступительная статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 111; пор.: Олексюк В. Християнська основа української філософії. - Київ, 1996. - С. 150].

¹⁸⁹ У списку Б: хату.

¹⁹⁰ У списку Б: хата.

¹⁹¹ Лат. senatus. Сковорода вживає це слово іронічно, спираючись на його етимологію (від senex - 'старий'). У своєму перекладі Ціцеронового трактату «De senectute» філософ зауважив, що римську найголовнішу раду називали "сенатом, то есть старшиною".

¹⁹² У списку Б: набрать.

¹⁹³ Ця оповідка була досить поширена у фольклорі, зокрема українському, де існує понад два десятки її варіантів [див.: Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. -Київ, 1976. - С. 46-48]. Найбільше цих сюжетів належить до групи казок та анекдотів про дурнів [див., наприклад: СумцовН. Разыскания в области анекдотической литературы. Анекдоты о глупцах. - Харьков, 1898. - С. 33-34; пор.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашни-ков, Н. В. Новиков. - Ленинград, 1979. - С. 277 (1245)].

¹⁹⁴ У списку Б слова обратно немає.

¹⁹⁵ У списку Б: ими.

¹⁹⁶ Слова "сказал Монах" подано за списком Б. У списках А і В їх немає.

¹⁹⁷ Про цей сюжет див.: Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. - Київ, 1976. - С. 46-48; Ласло-Куцюк М. Апофеоз світла у творчості Григорія Сковороди //Ласло-Куцюк М. Боги світла і боги темряви. - Бухарест, 1994. - С. 84-89.

¹⁹⁸ Як запримітила Магдалина Ласло-Куцюк, це ім'я має символічний характер, оскільки іш (Vs) - по-давньоєврейському означає "людина", "чоловік" [див.: Ласло-Куцюк М. Апофеоз світла у творчості Григорія Сковороди // Ласло-Куцюк М. Боги світла і боги темряви. -Бухарест, 1994. - С. 85]. Можна послатися, наприклад, на Першу книгу Мойсееву: Буття 2:

23 або на Книгу Йова 1:1.

¹⁹⁹ Мут (євр. miit) - інфінітив дієслова "помирати", а однокореневий іменник mawet (мавет) означає "смерть" [див.: The Brown-Driver-Briggs Hebrew and English Lexicon. -Peabody, Mass., 1999. - P. 559-560; див. про це: Ласло-Куцюк М. Апофеоз світла у творчості Григорія Сковороди // Ласло-Куцюк М. Боги світла і боги темряви. - Бухарест, 1994. -С. 85].

200 у _СПИСКу Б: опера (sic!).

²⁰¹ Див. прим. 105 до циклу «Сад божественных п?сней».

²⁰² У списку Б цього речення немає.

²⁰³ Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 2.

²⁰⁴ У своїх творах («Кольцо», «Silenus Alcibiadis») Сковорода цитує цю "молитву" по-церковнослов'янському та по-грецькому, називаючи її автором Зороастра. Насправді - це перший рядок ?ІІІ-го з так званих Орфічних гімнів, який має назву «Геліосу». У російському перекладі, дуже близькому до перекладу Сковороди, він звучить так: "Внемли, блаженный, всезрягций, имугций всевечное око" [Античные гимны / Под ред.

A. А. Тахо-Годи. - Москва, 1988. - С. 188].

²⁰⁵ У списку Б: званіям.

²⁰⁶ У списку Б: обтшуется.

²⁰⁷ У списку Б: смотрят.

²⁰⁸ У цьому контексті сковородинське мір дуже нагадує уявлення Кирила Ставровецько-го про "злостивий світ", який існує побіч трьох інших світів: видимого, невидимого та людини [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Зерцало богословіи. - Унів, 1692. -Арк. 44 (зв.), наст.].

²⁰⁹ У списку Б: кручится (sic!).

²¹⁰ У списку Б: тгьнит (sic!).

²¹¹ Слова Есть ли подано за списками Б і В (замість Если в списку А).

²¹² Фраза "всевидягцеє око" зринає в молитовних текстах. Пор., наприклад: "...благо-утробым всевидягцим своим оком нане призри..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 171 (друга пагін.)].

²¹³ У списку Б цього слова немає. Христос вітається словом рЗдХйтесА в Євангелії від

св. Матвія 5:12; 28: 9 та в Євангелії від св. Дуки 10: 20; 15: 6, 9.

²¹⁴ Парафраза Послання св. ап. Павла до филип'ян 4: 7. Пор.: /ийръ вжїй, превос^одАЙ

ВСАКЪ оу^/иъ.

²¹⁵ Євангелія від св. Дуки 2:14.

²¹⁶ Слів "Слава в вышних Боїу... витается Миром" у списку Б немає.

²¹⁷ Євангелія від св. Матвія 10: 12; Євангелія від св. Дуки 10: 5.

²¹⁸ Євангелія від св. Дуки 24: 36; Євангелія від св. Івана 20: 19, 21, 26.

²¹⁹ Євангелія від св. Івана 13: 34.

²²⁰ Парафраза Євангелії від св. Івана 14: 27. Пор.: /Ийръ шстлв/іакі в3/иъ, /ийръ /иой длп

Bd/иъ: не йкоже /жръ длетъ, длп валіъ. Да не С/иХцмєтса сердце вЗше, ни

оустрлішетъ.

²²¹У списку Б: яблунею.

²²² У списку Б цього слова немає.

²²³ У списку Б далі йде сполучник и.

²²⁴ "Копирсання в землі" вже в улюблених Сковородою латинських класиків поставало втіленням марнотних людських прагнень. Наприклад, Сенека писав у «Моральних листах до Луцілія» (СХ, 9): "Ми ж, відвернувши душу від божественного споглядання, скерували її на нікчемне та вбоге, аби вона слугувала жадобі, аби, полишивши світ, його прекрасні обрії і тих, що всім керують, володарів, копирсалась у землі, промишляючи, яке б то ще з неї викопати зло, не вдовольняючись тими, що на виду, благами" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 492].

²²⁵ Див. прим. 166 до діалогу «Наркісс».

²²⁶ Схожі міркування висловлював і учитель Сковороди Георгій Кониський, який писав: "Мудрецы в?ка нашего прил?жно испытуют о естеств? Божіих тварей, чудных произраст?ніях и ископаємостях земли, кой досел? д?йствительно были тайною, а нынв сод?лались во многом открытыми... Похваляя, однако, любопытство и труд их, не станем притом стыда нашего таить, что р?дко кто-либо испьітуєт о тайнах спасенія нашего..." [Кониський Г. Слово в день Рождества Христова// Собраніе сочиненій Георгіа Конисскаго, архієпископа Б?лорусскаго. - Санкт-Петербург, 1835. - Ч. 1. - С. 265-266].

²²⁷ У списку Б: "оными (видиш) наполняется".

²²⁸ Можливо, Сковорода має на думці Біг Бен.

²²⁹ У списку Б цього слова немає.

²³⁰ У списку Б: умаляєшся.

²³¹ Ця думка в українській літературі Х?ІІ-Х?ІІІ ст. була ледь не загальником, починаючи

з творів о. Віталія Дубенського ("В истинном познаніи самаго себе возлежит высота премудрости Христовы. В сравненіи тоя премудрости всяческоє наученіє єст нев?д?ніс. Аще бы и всВх любомудрческих ученій им?л совершенноє познаніє, кая от сего полза, єгда себе не в?си, обходиши вн?уду и над?сшися многа в?д?ти, ничтоже в?дуще о себ?" [Діоптра, сир?ч Зерцало, албо Изображеніє изв?стнос живота челов?ческаго в мир?. -Кутейно, 1654. - Арк. 57]) та Захари Копистенського ("Барзо бов?м єсть реч пожитечная, же челов?к самого себе познаваєт. ...Мнози многая св?дят, сам?х же себе не знают. Бо н?которыи мают в?домость около живіолов, яко філософове, другій в?домость комплексіи, яко л?карове, иныи о т?лах небесных, яко астрологове, иныи зась о справах м?сцких, яко юристове, але о самых соб? в?домости не мают..." [Копистенський 3. Оміліа албо Казаньє на роковую память в Боз? велебного блаженнои памяти отца Єліссеа в схиммонасєх Євтіміа Плетенецкого // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в Х?І-Х?ІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. -С. 169].

²³² У списку Б: силностію.

²³³ Парафраза Книги Псалмів 58 (59): 7. Пор.: й в^/ічХтъ йкш песъ.

²³⁴ У всіх трьох списках речення закінчується словом гибнущїй. Переставляємо крапку з огляду на зміст речення, а також на автентичну форму відповідного вірша Біблії (Книга Псалмів 57 (58): 4).

²³⁵ Неточна цитата з Книги Псалмів 57 (58): 4. Пор.: ШчХждиішса гр?шницы СЗ /іожеснъ, ^ііВ/іХдЙшіі СЗ чревії.

²³⁶ Фраза єс/ив зринає в Першій книзі Мойсеєвій: Буття 17: 1, а потім багато разів.

²³⁷ Друга книга Мойсеєва: Вихід 3: 14.

²³⁸ У списках Б і В: испраеилися.

²³⁹ Очевидно, Сковорода має на думці слова: Не вси лн сіть С/іХжевнїи дХси, въ С/іХженїе посві/іЗє/ИИ і,сі ^отАфи^ъ HdC/іідоВііти спнїс; (Послання св. ап. Павла до євреїв 1: 14).

²⁴⁰ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 19. Пор.: въ пбт? лщ'а твоегш сн^си ^/Г^ВЪ ТВОЙ, дбндеже ВОЗВрЛТИШИСА ВЪ ^етлк, (Я НЄАЖЄ В^АТЪ єсй: Йкш Зе/ША єсй, й въ уешк іЯЙдеши.

²⁴¹ Див. прим. 65 до діалогу «БесВда 2-я, нареченная Observatorium. Specula. Еврейски: Сіон».

²⁴² У списку Б: красн?ет.

²⁴³ У списку Б: шар земний.

²⁴⁴ Цього слова в списку Б немає.

²⁴⁵ У списку Б: И.

²⁴⁶ У літературно-меморіальному музеї Григорія Сковороди в с. Сковородинівка (Золо-чівського р-ну Харківської обл.) зберігається кишеньковий годинник Сковороди лондонської фірми «Barwingten» [див.: Літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди: фото-путівник. - Сковородинівка, 2007].

²⁴⁷ У списку Б: "несм?ли и совершенія трудны" (sic!).

²⁴⁸ У списку Б: окруженіем.

²⁴⁹ Наймення; від лат. titulo - 'називати'.

²⁵⁰ У списку Б: кой (sic!). У списку В: кой.

²⁵¹ Сковорода має на думці слова: Гр^Ъ ІХДИНЪ нлпйынъ ЄСТЬ ПИЫ/10/ИЪ Же/Г^НЫ/ИЪ Hd нбгти адамантові (Книга пророка Єремії 17: 1).

²⁵² Пор.: "Знаєт, що в людей в горшках кипит" [Климентій Зіновїів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 226]; "Знає, що в людей в горшках кипить" [Номис, № 4809]; "Вона знає, що у нас і в борщі кипить" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Баїмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 476].

²⁵³ У списку Б: "таковой мудрець".

^Сковорода має на думці слова: кХпнш же й прЗ^дны о^чЗтса шв^одйти дб/иы, не тбчїкі же прЗздны, но й В/іадЙвы й шп/і^йвы, Г/Мгб/ік>цшА, йже не подовлетъ (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 5: 13).

²⁵⁵ Схожий мотив є в Симеона Полоцького. Пор.: "...не гаждаются здв художества свободная, грамматика, риторика, філософія и прочая, яко з?ло суть полезна во гражданств? и к духовной премудрости пособственна, но обхуждаются здв разума єстественнаго, художеством тВх хитростію изощреннаго, Божію словеси непокорство, єгда кто на єстественньїе вины взирая, Божію не повинуєтся слову, та мудрость міра сего буйство єсть у Бога..." [Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 225].

²⁵⁶ У списку Б: выбору.

²⁵⁷ Форму доказал подано за списком В. У списках А і Б: доказав.

²⁵⁸ Парафраза Книги Псалмів 118 (119): 137). Пор.: Првнъ єсй, гди, й прЗви сХдй твой.

²⁵⁹ У списку Б: наказывает.

²⁶⁰ Пор.: "Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що вдома не ночувала" [Номис, № 7238; Франко, № 418].

²⁶¹У списку Б: посторонніе (sic!).

²⁶² У списку Б: кафтолическая.

²⁶³ Від гр. кавоАїкді; - 'всезагальний'. Памва Беринда тлумачив слово "католіческая" як "соборная, повшехная" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627.-Ст. 417].

²⁶⁴ Слово божницы подано за списком В. У списках А і Б його немає.

²⁶⁵ Цю надзвичайно поширену фразу Сковорода міг взяти, наприклад, у Плутарха (Quomodo possit adulator ab amico internosci, 49a) [див.: Plutarchi Chaeronensis Moralia.

Omnes de Graeca in Latinam linguam transscripti smnmo labore, cura, ac fide. Guiliel. Xylandro Augustano interprete. - Francofurti, MDCXIX. - P. 124; також: Plutarchi Chaeronensis Scripta Moralia. Graece et latine. - Paris, 1841. - T. I. - P. 59]) або в «Адагіях» Еразма Роттердамського (І. 6. 95).

²⁶⁶ Див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 24: 6; Друга книга Мойсеєва: Вихід 10: 28; 34: 12; П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 11: 16; 12: 13,19, ЗО; 15: 9; 24: 8.

²⁶⁷ Друга книга Мойсеєва: Вихід 23: 21; П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 4: 9; 6: 12; 8: 11.

²⁶⁸ Євангелія від св. Дуки 17: 21.

²⁶⁹ Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 3: 16. Пор.: ^р3/иъ вжїй єсте. Див. також: Вві во єсте цркви егл жива (Друге послання св. ап. Павла до коринтян 6:16).

²⁷⁰ Книга Притч Соломонових 13:10.

²⁷¹ Пісня над піснями 1: 7.

²⁷² Книга Псалмів 39 (40): 9.

²⁷³ Євангелія від св. Івана 3: 18.

²⁷⁴ Фраза /иер^оств 'злпХст'^нїа зринає в Книзі пророка Даниїла 9:27; 11:31; 12:11, у Першій книзі маккавейській 1: 54, в Євангелії від св. Матвія 24: 15 та в Євангелії від св. Марка 13: 14.

²⁷⁵ У списках Б і В: случилось.

²⁷⁶ Сковорода має на думці слова: И пЗки іыЗкъ йскопЗ К/іЗда^и вшднвіа, иже йскопЗіш рлвй ЗврлЗ/ИЛ отцЗ єгш, й 'злгрлдйіш твіа фіг/іїстш/іАне (Перша книга Мойсеєва: Буття 26: 18).

²⁷⁷ У списку Б: самсонов (sic!).

²⁷⁸ Сковорода має на думці слова: й вса К/іЗда^и, иже ЙскопЗіш рлвй отцЗ grw, во вре/ИА отцЗ єгш, 'злгрлдйіш а фіг/Гі'стї/ШАне (Перша книга Мойсеєва: Буття 26: 15).

²⁷⁹ Сковорода має на думці слова: вХдетъ въ ныіъ йстбчникъ воды тєкХцла въ живбтъ в^чнвій (Євангелія від св. Івана 4: 14).

²⁸⁰ У списку Б цього слова немає.

²⁸¹ фразу въ сй/iS ве/ійкХ взято з Першої книги параліпоменон 12: 22.

²⁸² Парафраза Євангелії від св. Матвія 6: 33. Пор.: Ифйте же прежде цртвЇА бжїа й прЗвдві єгш.

²⁸³ Парафраза Книги Псалмів 84 (85): 12. Пор.: истина СЗ ^е/И/ій во^сїа.

²⁸⁴ Слово теперь подано за списками Б і В (у списку А його немає).

²⁸⁵ Парафраза Книги Ісуса, сина Сирахового 38: 10. Пор.: й СЗ всаклгш гр^З (іпйсти сердце (твоє).

²⁸⁶ У списку Б: библейском.

²⁸⁷ Книга Псалмів 45 (46): 11.

²⁸⁸ Євангелія від св. Матвія 7: 7; Євангелія від св. Дуки 11: 9; 12: 31.

²⁸⁹ У списку Б слова "и ум?ете" стоять після найтйть.

²⁹⁰ Варіація на тему Євангелії від св. Д^ки 19: 42. Пор.: йкш ацк вві р^Х/И^/ГВ й тві, въ денв сей ТВОЙ, ЄЖЄ КЪ С/ИИрЄНЇК> ТВОЄ/ИХ: нн? же скрвкА СЗ очїю твоєю.

²⁹¹У списку Б і В: всіо.

²⁹² У списках Б і В: "быть яблонь".

²⁹³ У списку Б: наполненное.

²⁹⁴ Книга Псалмів 1: 3.

²⁹⁵ Книга Псалмів 22 (23): 2.

²⁹⁶ У списку Б далі йде сполучник и.

²⁹⁷ Форму сей подано за списком В. У списках А і Б: всей.

²⁹⁸ У списку Б: "в упокоеніе".

²⁹⁹ Парафраза Книги пророка Ісаї 61: 10. Пор.: шв/ієчє во /иа въ рй^Х спнїа й одеждекі весмЇА (шдІа /Иа).

³⁰⁰ Парафраза Книги Псалмів 80 (81): 17. Пор.: й нлпитл и^ъ СЗ тХкл пшенйчнл, й СЗ кЗ/иене /ИЄДіі нлсыти й^ъ; й тХкл пшенйчнл нлсьіцмай та. У списку Б натомість: мука.

³⁰¹ Очевидно, це парафраза Послання св. ап. Павла до євреїв 13: 9. Пор.: доврб во В/ігтїкі оутверждлти сердцк

³⁰² Григорій Богослов (Назіанзин) (гр.Гріуубріск; д ?ЕоЛдуоі; каі NaC,iavC,ivoc;) (бл.330-

390 рр.) - великий грецький філософ, поет, богослов та церковний діяч, один із найвидатніших представників східної патристики.

³⁰³ Сковорода перекладає початок 23-ї гомілії Григорія Богослова: "Е’цэг|?г| фьг|... г|? ?еоіЗ те ЕІ?аі акоио|йЕ? каі f]<; ?ео?, то? ?ео? каі аитб?ЕО?, сЬ<; е? тах »'Н е’цэг|?г| той ?еоіЗ«. каі »^сО ?ео<; тг|<; е’цэг|?г|<;«" [Patrologiae cursus completus. Series graeca / Ed. J.-P. Migne. - Paris, 1857. - T. 35. - Col. 1132А]. Пор.: "Любий мир - мій труд і моя похвала, про який чуємо, що він Божий, що Бог є його Бог, та що сам Бог так іменується, як-от у цих словах: мир Божий (Фил. 4: 7); Бог миру (2 Кор. 13: 11); Він бо наш мир (Еф. 2: 14), - і який ми, попри все це, не шануємо!" [Святитель Григорий Богослов, архиепископ константинопольский. Собрание творений: В 2 т. Репринтное изд. - Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1994. -Т. 1. - С. 336].

³⁰⁴ Послання св. ап. Павла до колосян 3: 15.

³⁰⁵ Сковорода має на думці слова: кб/ів крлсньі ноги Б/ілговіствХкіфи^ъ /ийръ (Послання св. ап. Павла до римлян 10: 15).

³⁰⁶ Сковорода має на думці слова: /Ий|>ъ шстлв/іакі в3/иъ (Євангелія від св. Івана 14: 27).

³⁰⁷ Сковорода має на думці слова: и /ийръ вжїй, превос^одАЙ всакъ оу/иъ (Послання св. ап. Павла до филип'ян 4: 7).

³⁰⁸ Це речення подано за списком Б. У списках А і В його немає.

³⁰⁹ У списку Б: лучшее.

³¹⁰ У списках Б і В цього слова немає. Далі починається нове речення.

³¹¹ Парафраза Євангелії від св. Луки 16: 8. Пор.: сьшовє вікл сегш /иХдрійши пЗче сыншвъ

свІтіі.

³¹² У списку Б: обманутся.

³¹³ Парафраза Книги Псалмів 1: 1. Пор.: Е/іженъ /иХжъ, йже не йде нл совітъ нечестйвы^ъ.

³¹⁴ Очевидно, це парафраза Апокаліпсису 14: 5. Пор.: й во оусті^ъ й^ъ не шврітесА /ієсть: бєз пороки во сХть пред пртб/і0/иъ вжіи/иъ.

³¹⁵ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 14: 27. Пор.: /Ийръ шстлв/іакі вЛліъ, /ийръ /ибй Дііго вЛліъ: не йкоже /жръ длетъ.

³¹⁶ Трохи неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового ЗО: 23. Пор.: Веселіє сердце

ЖИВОТЪ ЧЄ/ЮвІКіІ, Й рЗдОВіІНЇЄ /ИХЖіі ДО/ІГОДЄНСТВЇЄ.

³¹⁷ Неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 13: 11. Пор.: И вгъ /іюбвє й /ийрл вХдетъ СЪ вЛґИИ.

³¹⁸ Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до ефесян 2: 14. Пор.: Той во єсть /ийръ нЗшъ.

³¹⁹ Такі антитетичні конструкції є прикметною рисою стилю Сковороди. Особливо цікаві під цим оглядом його тричленні антитетичні формули, які, на думку Дмитра Чижев-ського, є хіба що в Аврелія Августина [див.: Cyzevskyj D. Literarische Lesefrtichte. Zu einer dichterischen Formel Skovorodas // Zeitschrift fur slavische Philologie. - 1941. - Bd. XVII. -S. 110].

³²⁰ Фразу "св?т незаходимый" узято з церковних піснеспівів. Див., наприклад: "Вскую мя єсй отринул, св?те незаходяй" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. -Київ, 1646. - С. 445].

³²¹ Займенник ты подано за списком Б. У списку А його немає.

³²² Мабуть, це парафраза Послання св. ап. Павла до римлян 1: 16. Пор.: тла во бжїа єсть БО сгісенїе ВСАКО/ИХ В^рХгсфС/ИХ.

³²³ Гр. арєтт), лат. virtus.

³²⁴ У списку Б: посмгьхгь.

³²⁵ Сковорода має на думці слова: сьшове віка сегш /иХдр^йши пЗче сыншвъ івіта въ

род'Ь свое/иъ сХть (Євангелія від св. Луки 16: 8).₍

³²⁶ Очевидно, Сковорода має на думці слова: (іщ вы пХте/ИЪ вжіи/иъ ^одй/гь єсй, жй/іъ

вы въ /ийр? во вре/ИА в^чнос (Книга пророка Варуха 3: 13).

³²⁷ У списку Б: имгьющим.

³²⁸ У списку Б далі йде сполучник я.

³²⁹ Пор.: Книга Ісуса Навина 13: 20.

³³⁰ Трохи неточна цитата з П'ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 34: 7. Пор.: не ште/ин^ст? очи єгш, ни нітлііта оустн? єгш.

³³¹ Див. прим. 320.

³³² У списку Б: гарячо.

³³³ Очевидно, Сковорода має на думці слова: нлстлв/іакі же теве нл тєчєнїа прЗвлА (Книга Притч Соломонових 4: 11).

³³⁴ Перше послання св. ап. Павла до солунян 5: 16-18.

³³⁵ Перше послання св. ап. Павла до солунян 5: 17.

³³⁶ Можливо, Сковорода має на думці слова: понХдивъ севе вседХшнш, да йспб/інитъ ваше /іишєнїє С/іХжвьі йже ко /ин? (Послання св. ап. Павла до филип'ян 2: ЗО).

³³⁷ Євангелія від св. Матвія 7: 7; Євангелія від св. Луки 11: 9. Слова "и обрящете" подано за списком Б. У списку А їх немає.

³³⁸ У списку Б цього слова немає.

³³⁹ У списку Б: лукавство.

³⁴⁰ Слова /ийръ й рЗдость зринають у Посланні св. ап. Павла до римлян 14: 17. Див.: Н^сть

бо цртво вжїе врЗшно й питїе, но прЗвдл й /ийръ й рЗдость ш дс? ст?.

³⁴¹У списку А: "Се есть жизни"; у списку Б: "сей день жизни". Виходячи зі змісту,

найвірогіднішою видається конструкція: "Се есть жизнь...".

³⁴² Гр. бidfioAoc; утворено від дієслова біараААсо - 'зводити наклеп, оббріхувати'. Отже, диявол, окрім усього іншого, означає "наклепник".

³⁴³ Можливо, це парафраза Першої книги параліпоменон 29: 11. Пор.: тьі вс^/ии, иже нл нвсй й Hd ^е/И/ій, влчствХеши.

³⁴⁴ Євангелія від св. Матвія 6: 9; Євангелія від св. Луки 11: 2.

³⁴⁵ Євангелія від св. Матвія 6: 10; Євангелія від св. Луки 11: 2.

³⁴⁶ Парафраза Євангелії від св. Матвія 6: 13; Євангелії від св. Луки 11: 4. Пор.: но й^вЗви нЗсъ СЗ /іХкЗвлгш.

³⁴⁷ Трохи неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового ЗО: 23. Останнє слово має форму:

ЧЄ/ІОВ^Кіі.

³⁴⁸ У списку Б: "с печи".

³⁴⁹ Очевидно, Сковорода має на думці короля Леонії та Кастилії Альфонса Х-го (Мудрого) (1221-1284 pp.) - письменника й ученого, видавця астрономічних таблиць, - про якого Феофан Прокопович писав: "...Магометанські араби і з ними Альфонс, іспанський король, крім цих двох рухів зореносної орбіти [Птолемеєвих], відкрили якийсь третій, завдяки якому вона, наприклад, то відходить від знаків рівнодення на схід, то знову наближається до них. Цей рух вони назвали тремтінням..." [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. -С. 325]. Раніше про цього короля згадував Софроній Почаський: "Юж не кроль мавританскій сферы модеруєт, / Леч найвышшій Монарха сам небом керуєт" [По-часький С. Eux«QLcn;f|Qiov, албо Вдячность ясне превелебнВйшому в ХристВ єго милости господину отцу кир Петру Могил? // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. -С. 301].

³⁵⁰ Парафраза Дій св. апостолів 4: 32. Пор.: НіродХ же в^ровлвше/иХ в? сердце й дХіш ЄДЙнл.

³⁵¹У списку Б: желает.

³⁵² Перше послання св. ап. Павла до солунян 5: 18.

³⁵³ У списку Б далі йде сполучник и.

³⁵⁴ Євангелія від св. Матвія 6: 10; Євангелія від св. Луки 11: 2.

³⁵⁵ У списку Б цього слова немає.

³⁵⁶ Див. прим. 162 до циклу «Басни Харьковскія».

³⁵⁷ У списку Б слів "с Богом, т?м мирняе" немає.

³⁵⁸ У списку Б: здраеіе.

³⁵⁹ Див. прим. 244 до діалогу «Разглагол о древнем мір?».

³⁶⁰ У списку Б: "бунтуюгцих ея".

³⁶¹ Золотник - стара російська міра ваги; дорівнювала приблизно 4 грамам.

³⁶² У списку Б: "З золотника токмо".

³⁶³ Парафраза Книги Псалмів 83 (84): 8. Пор.: ПбйдХтъ СЗ сЙ/іві въ сй/iS: ЙвЙтса вгъ

БОГШВЪ въ сішн?.

³⁶⁴ Книга Псалмів 83 (84): 6.

³⁶⁵ Неточна цитата з Книги Псалмів 123 (124): 5. Пор.: прейде дХіш наша вбдХ нєпостоаннХкі.

³⁶⁶ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 55:12. Пор.: Со весе/іі'е/иъ во й^відете.

³⁶⁷ Неточна цитата з Книги Псалмів 32 (33): 11. Пор.: по/Ивіішєнїа срцл grun въ рбдъ й рбдъ.

³⁶⁸ Парафраза Книги пророка Ісаї 2: 3. Пор.: прїидйте, й вуыделіъ нл гбрХ гднгс й въ

ДО/ИЪ БГЛ ИКШВ/ІА.

³⁶⁹ Книга Псалмів 83 (84): 3.

³⁷⁰ Книга пророка Ісаї 55: 12.

³⁷¹ Книга Ісуса, сина Сирахового 1: 12.

³⁷² Парафраза Книги пророка Ісаї 9: 6. Пор.: велика сов^тл агглъ.

³⁷³ Неточна цитата з Другої книги Мойсеєвої: Вихід 23: 27. Пор.: И стр^ъ пос/іі« ведХцлй та.

³⁷⁴ Друга книга Мойсеєва: Вихід 23: 20.

³⁷⁵ Неточна цитата з Другої книги Мойсеєвої: Вихід 23: 21. Пор.: вон/ий сев? й поыХішй

ЄГО, Й не ШС/іХШііЙСА єгш: не ШВИНеТСА ВО ТЄБЄ, Й/ИА ВО /ИОЄ єств Hd Не/ИЪ.

³⁷⁶ Мелхіседек є "месійним типом", тобто прообразом, Христа. Скажімо, Дмитро Туптало у своєму «Літописі» писав: "Бяше же Мелхіседек образ и подобіє Сына Божія" [Туптало Д. Л?топись// Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. -Москва, 1842. - Ч. 4. - С. 365; пор., наприклад: Суразький В. О єдиной, истинной, православной в?р?. - Остріг, 1588. - Арк. 186-186 (зв.)]. Пригадаймо також слова молитви: "Священник сый во в?ки, по чину Мелхиседекову, Христе Спасе мой..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 279].

³⁷⁷ Сковорода має на думці слова: власъ г/мвы вЗшєа не погйвнетъ (Євангелія від св. Луки 21: 18).

³⁷⁸ Мабуть, це контамінація біблійних фраз вне/И/ій еев? (див., наприклад: Перша книга Мойсеєва: Буття 24: 6) та Вон/ий кр^пи/Ь (П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 12: 23).

³⁷⁹ Можливо, це парафраза Книги пророка Ісаї 26: 2. Пор.: Ывер^ите врлтЗ, да внйдХтъ /ІМДЇе ^рЛНАфїИ ПрЗвдХ Й ^ЛНАЦЛИ йетинХ.

³⁸⁰ Пор.: Бо^/ийте врлтЗ кна^и ваша, й во^/иЙтєса врлтЗ в?чнла: й внйдетъ црв їла вві

(Книга Псалмів 23 (24): 7, 9). У списку Б слів "правды!./ Другой: 'Возмите врата'" немає.

³⁸¹ Книга Псалмів 83 (84): 2.

³⁸² Неточна цитата з Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 5-6. Пор.: кб/ів доврй дб/ии твой, ИКШВЄ, Й кХфЫ ТВОА, ІЙ/ІКі: Йкш дХврЗвЫ ШС^НАКІЦША й йкш еЗдїе при р?кЗ^ъ, й Йкш кХфВІ, йже водрХ^й гдв.

³⁸³ У списку Б цього слова немає.

³⁸⁴ Пор. зі словами молитви: "Господи Ісусе Христе Боже наш, хл?бе ангелскій, хл?бе живота в?чнаго" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. -С. 219 (друга пагін.)].

³⁸⁵ Сковорода має на думці слова: й /ие/і^іседекъ црв іалнлчкш й^несе '/ГІ;вы й вїнб (Перша книга Мойсеєва: Буття 14:18).

³⁸⁶ Сковорода має на думці слова: Рече же къ не/иХ: во^/ий /ин? гоницХ три/Г^тнХ й кб^Х три/Г^тнХ й овнЗ три/і^тнії, й гбр/іицХ й го/іХва (Перша книга Мойсеєва: Буття 15: 9).

³⁸⁷ Євангелія від св. Луки 14: 15.

³⁸⁸ У списку Б: "сюди вс?м".

³⁸⁹ У списку Б: исполнить.

³⁹⁰ Книга Йова 5: 19.

³⁹¹ Парафраза Книги пророка Ісаї 35: 10. Пор.: СЗв^же во/Т^нв й пєчЗ/ів й во^дві^Знїе.

³⁹² «Номоканон» називає "врачебницею" храм Божий: "Понеже пришел єсй во врачебницу, да не неисц?лен отидеши" [Номоканон, си єст Законоправилник. - Київ, 1629. - С. 6].

³⁹³ Євангелія від св. Матвія 6: 10; Євангелія від св. Луки 11: 2.

³⁹⁴ Книга Псалмів 118 (119): 137.

³⁹⁵ Трохи неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 15: 6. Пор.: И в^ровл 3вр3/иъ БГХ.

³⁹⁶ Книга Псалмів 33 (34): 2.

³⁹⁷ Перше послання св. ап. Павла до солунян 5: 18.

³⁹⁸ Можливо, Сковорода має на думці слова: вен ыыішцлн в^ств твого восп/іефХтъ рХкЗ/ИИ ш тев? (Книга пророка Наума 3: 19).

³⁹⁹ Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 58: 11. Пор.: й вХдетъ вгъ твой съ тобою прнш: й н^сбЇтишиса, йкоже желЗетъ дХіш твоа, й кшети твоа оутХчн^гстъ, й вХдХтъ йкш вертогрЗдъ нлпоенъ, й йкш йстбчникъ, g/ИХже не шекХд? водЗ: й кшети ТВОА ПрО^АВнХтЪ Йкш TpdBd, Й р^БОТ^КІТТі, Й HdC/Т^ДАТЪ рбды родшвъ.

⁴⁰⁰ Слово спирт поширилося в Російській імперії за часів Петра 1-го. Воно походить від англ. spirit, яке своєю чергою постало з лат. spiritus [про сковородинське окреслення спирт-євхаристія див.: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). - Koln; Weimar; Wien, 2005. -

S. 496, 502, 504].

⁴⁰¹ "Головний лікар" (від гр. арх'іатрос;). Лікарем у християнській традиції заведено називати Христа. Див. прим. 51 до циклу «Сад божественных п?сней».

⁴⁰² Сковорода має на думці слова: Сл/ИлрАнйнъ же ні кто грАдьш, пріиде іид него, й вйдівъ єго, /ИИ/іоеердоВії: й приетХп/іь швва^З стрХпы єгш, во^/іивЗа масло й вїно: ВЫДЙВЪ же ЄГО Ніі СВОЙ СКОТЪ, приведе ЄГО ВЪ ГОСТИННИЦХ Й ПрИ/іІжЗ Є'ИХ (Євангелія від св. Луки 10: 33-34). Слід зазначити, що добрий самарянин символізує Христа. Пор.: "Самарянин єст Іисус Христос..." [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. - Ньиредьхаза, 2006. - С. 160].

⁴⁰³ Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 10: 36. Пор.: И вр^й чє/іовІкХ д0/и3шнїи ЄГШ.

⁴⁰⁴ Парафраза Послання св. ап. Павла до євреїв 13: 8. Пор.: Ійсъ ^ртбсъ вчєрЗ й днесь тбйже, й во віки.

⁴⁰⁵ Див. прим. 144 до діалогу «Наркісс».

⁴⁰⁶ У списку Б: отческим.

⁴⁰⁷ Про фольклорні паралелі до сковородинського образу "неграмотного Марка" (Марко Багатий, Марко Проклятий, Марко Пекельний) див.: Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. - Київ, 1976. - С. 53-55.

⁴⁰⁸ Св. ап. Петро в церковній іконографії має за неодмінний атрибут ключ [див., наприклад: Степовик Д. Історія української ікони Х-ХХ століть. - Київ, 1996. - С. 252].

⁴⁰⁹ Схожа думка є, наприклад, у «Моральних листах до Луцілія» Сенеки (LXXXVII, 15): "Що може випасти на долю найнікчемнішої, найганебнішої людини, те не може бути благом" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 337].

⁴¹⁰ Сковорода подає "золоте правило" етики в його негативній формі вслід за Біблією. Пор.: й єже нєніівЙдиши, да ни ко/иХже тво^йши (Книга Товіта 4: 15); Вса оуво, є^икл ащ jjoijjeTe, да творАтъ вамъ че/іовіцы, тлкш й вы творйте и/иъ: се во єсть ^ііконъ й пррбцы (Євангелія від св. Матвія 7: 12) [див. про це: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). -Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 449]. Схожі вислови є і в українській книжній ("чого сам утерп?ти не хочеш, того другому не чини" [Євангеліє учителноє. - Київ, 1637. - С. 566]; "...никому не твори, чего сам себ? не хочешь" [Старинные поучения переяславскому семинаристу при вступлении его в Киевскую Академию // Киевская старина. - 1892. -Т. XXXVI. - Янв. - С. 142]) та уснопоетичній ("Не роби нікому того, що тобі не мило"; "Чого сам не любиш, того і другому не чини"; "Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники:

B. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 289]) традиції.

⁴¹¹ Пор.: "Мало вкусиш, більше ковтнеш" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. -

C. 429].

⁴¹² Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 20: 5. Пор.: ВодЗ Г/іХбокЗ совітъ въ сердцы мХжа.

⁴¹³ Книга Притч Соломонових 5: 15.

⁴¹⁴ Дії св. апостолів 9:19.

⁴¹⁵ Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 17: 17. Пор.: стй й^ъ во йстинХ твого.

⁴¹⁶ Див.: Євангелія від св. Матвія 9: 20-22.

⁴¹⁷ Парафраза Книги Притч Соломонових 5: 15-16. Пор.: Свше, пш вбдві СЗ свой^ъ сойдшвъ и СЗ твой^ъ К/ілденцевъ йстбчникл: да преиз/іивлкітсА тев? вбдві СЗ твоегш ЙСТОЧНИКЛ, ВО ТВОА же пХтй да ПрОИС^ОДАТЪ ТВОА вбдві.

⁴¹⁸ Див. прим. 11 до циклу «Сад божественных п?сней».

⁴¹⁹ У списках: лукавствіе.

⁴²⁰ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 1: 16. Пор.: И^/Ивштєса, (й) чйсти вХдите, СЗи/ийте /іХкЗвствл СЗ дХшъ влши^ъ.

⁴²¹ Пор.: Книга Йова 7:1. Сковорода цитує це місце не за Єлизаветинською Біблією (пор.:

Не йскХшенїе /їй житїе 'іЄ/іов'і;к^ іи уемлщ), яка дослівно збігається тут із Септуагінтою (пор.: "5TOTEQOV OUXL 7I?lQaxf|Ql6v ECTTIV о |3ю<; а??(ХлЖО? ini iff уцс,"). У Вульгаті вжито ближчий за значенням до слова брань іменник militia, однак граматична конструкція тут не питальна, а стверджувальна: "militia est vita hominis super terram". Старі українські письменники називали людське життя "раттю" ("Рать єсть живот челов?ческій на земли, глаголет праведный Іов" [Діоптра, сир?ч Зерцало, албо Изображеніє изв?стнос живота челов?ческаго в мир?. - Кутейно, 1654. - Арк. 148 (зв.)]), "бранью" ("живот наш єст брань..." [Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 49]; "брань єсть житіє челов?ческос на земли" [ТупталоД. Поученіє в недВлю седмую по пасцв// Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1782. - Ч. 1. -Арк. 54 (зв.)]), "Брань єсть житіє наше, святый Іов говорит" [Туптало Д. Брань святаго архістратига Міхаила... // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В Зч. -Киев, 1824. - Ч. 3. - С. 389]), "бранью и искушенієм" ("что єсть жизнь челов?ческая, аще не брань и искушеніє" [Яворський С. Камень в?ры. - Київ, 1730. - С. 490]) тощо [див. також: Транквіліон-СтаеровецькийК. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. -

Арк. 162 (зв.)-164 (зв.) (друга пагін.); Туптало Д. Руно орошенноє. - Чернігів, 1680. -Арк. 23 (зв.); Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 5 (зв.), 305-305 (зв.); Максимович І. Молитва Отче наш. - Чернігів, 1709. - Арк. 60; Максимович І. ?ёатро?, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 312; Максимович І. Богомьісліє. - Чернігів, 1710. - Арк. 289; Горленко Й. Брань честних седми добродВтелей з седми гр?хами смертними // Святитель Иоасаф Горленко, єпископ Белгородский и Обоянский (1705-1754). Материалы для биографии, собранные и изданные кн. Н. Д. Жеваховым. - Киев, 1907. - Ч. II: Святитель Иоасаф и его сочинения. -

С. 183-212; Величковський П. Дисти // Житие и писания молдавского старца Паисия Величковского. - Москва, 1892. - С. 225].

⁴²² Послання св. ап. Павла до ефесян 6: 12.

⁴²³ У списку Б: начало.

⁴²⁴ У списку Б: сов?та.

⁴²⁵ Пор.: скХдоств т^снл й тма, скбрвв й т^снотЗ й Т/иЗ (Книга пророка Ісаї 8: 22); у Вульгаті: "et ессе tribulatio et tenebrae dissolutio angustia et caligo persequens". Списки А і Б відбігають від тексту Святого Письма (А: "Горе. Тма"; Б: "Гдв горей тма").

⁴²⁶ Очевидно, це парафраза Книги Йова 10: 22. Пор.: йд^же н^ств св^та.

⁴²⁷ Очевидно, Сковорода має на думці слова: ^авітъ /иой в? съ нй/иъ жй^ни й /ийра (Книга пророка Малахїї 2: 5).

⁴²⁸ Фраза д^ъ йстинві зринає в Євангелії від св. Івана 14: 17.

⁴²⁹ Фраза дХ^ъ в/мд^гсцкігш зринає в Книзі Екклезіястовій 10: 4.

⁴³⁰ Фразу сердце чйсто взято з Книги Псалмів 50 (51): 12.

⁴³¹У списку Б: написано.

⁴³² Неточна цитата з Книги Псалмів 32 (33): 11. Пор.: по/Иьіішєнїа срцл єгш въ рбдъ й рбдъ.

⁴³³ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 44: 20. Пор.: OJjf віждь, йкш пепе/гь єсть сердце Й^Ъ, Й ПрЄ/1ЬЦМК>ТСА, Й НИ едйнъ /ибжетъ дХшй своєа и^вЗвити.

⁴³⁴ Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3:15. Пор.: той твого В/іюсти вХдетъ главі.

⁴³⁵ Парафраза Книги Притч Соломонових 26: 11. Пор.: Икоже песъ, єгдл возврлтйтсА нл своА в/іевштины. Є й народні приказки: "їсть пес і свої власні блювотини"; "Вертає пес на свої блювотини" [Франко, № 14116, 30536].

⁴³⁶ У Біблії є фраза во вса дни (П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 5: 29).

⁴³⁷ Сковорода має на думці або слова: прейдетъ СЗ С/иерти въ живбтъ (Євангелія від св. Івана 5: 24), або: /Иьі ві/иы, йкш преидб^0/иъ СЗ С/иерти въ живбтъ (Перше соборне послання св. ап. Івана 3: 14).

⁴³⁸ Форму сашачньш подано за списком Б (замість сагайдачньш у списку А).

⁴³⁹ Парафраза Євангелії від св. Івана 7: 38. Пор.: ріки СЗ чрева єгш йстекХтъ воды жйвы.

⁴⁴⁰ У списку Б: горесть.

⁴⁴¹ Форму есгь подано за списком Б (замість всгьми у списку А).

⁴⁴² Книга Псалмів 123 (124): 7.

⁴⁴³ Неточна цитата з Книги Псалмів 123 (124): 5. Пор.: прейде дХіш наша вбдХ нєпостоаннХкі.

⁴⁴⁴ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 123 (124): 6. Пор.: Е/ігвснъ гдь, йже не длде

н3съ ВЪ /ІОВИТВХ зХБШ/ИЪ й^ъ.

⁴⁴⁵ Книга пророка Аввакума 3: 13.

⁴⁴⁶ Книга пророка Аввакума 3: 18.

⁴⁴⁷ Перша книга царств 2: 1.

⁴⁴⁸ Книга Псалмів 4: 7.

⁴⁴⁹ Парафраза Євангелії від св. Матвія 12: 29. Пор.: И/ій кЗкш /ибжетъ кто внйти въ дб/иъ кріпклгш Й СОЙДЫ ЄГШ рлс^йтити, ащ не первіе СВАЖеТЪ кріпклго.

⁴⁵⁰ У списку Б: єдиному.

⁴⁵¹ Книга Псалмів 17 (18): 38.

⁴⁵² Слово содомо-гоморская подано за списком Б (замість Ходологоморская у списку А).

⁴⁵³ У списку Б: безумныя.

⁴⁵⁴ Парафраза Євангелії від св. Матвія 16: 26. Пор.: k<ja во полька че/іовікХ, ащ /жръ весь пришврАфетъ, дХшХ же свого штціетйтъ;

⁴⁵⁵ Очевидно, Сковорода має на думці слова: Елгодйте оуво, кЗкш шпЗснш родите (Послання св. ап. Павла до ефесян 5: 15).

⁴⁵⁶ Можливо, Сковорода має на думці слова: вы в^ыдите въ прЗ^дникъ сей (Євангелія від св. Івана 7: 8).

⁴⁵⁷ Під віслюком Сковорода має на думці людське тіло. Це - алегоричне тлумачення євангельського віслюка, що на ньому Христос в'їжджає до Єрусалима [про цей сюжет див., зокрема: Фрейденберг О. Въезд в Иерусалим на осле (Из евангельской мифологии) // Фрейденберг О. Миф и литература древности. - Москва, 1978. - С. 491-523; Heers J. Swi^ta glupcow і karnawaly. - Warszawa, 1995. - S. 97-101]. Українські барокові письменники могли тлумачити євангельського віслюка як урятований Христом "народ поганскій" [див.: ГалятовськийІ. Ключ разум?нія. - Київ, 1659. - Арк. 61; пор.: Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. - Ньиредьхаза, 2006. -

С. 44], як гріхи, що їх перемагає праведник [див.: Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 1025] тощо. Докладніше див.: УшкаловЛ. Українське барокове богомислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду. - Харків, 2001. - С. 194-195.

⁴⁵⁸ Фраза /г^то гдне прЇАТно зринає в Книзі пророка Ісаї 61: 2.

⁴⁵⁹ Порядок слів "Людям и скотам" подано за списком Б (замість "скотам и Людям" у списку А).

⁴⁶⁰ Сковорода має на думці jubilaeus annus ("ювілейний рік") - рік звільнення, відпущення; кожен п'ятдесятий рік.

⁴⁶¹ Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 12 (13): 3. Пор.: Докб/гЬ по/іожХ сов^ты въ дХшЙ /И0ЄЙ, БШ/Г^НИ ВЪ сердцы /ИОЕ/ИЪ.

⁴⁶² Трохи неточна цитата з Книги пророка Єремії 17: 9. Пор.: Г/іХбоко сердце (чє/іов^кХ) ГіЗчЄ ВС^Ъ, Й ЧС/ІОВ^КЪ єсть, й кто по^нЗетъ ЄГО.

⁴⁶³ У списку Б: "глубоко сердце, челов?к есть".

⁴⁶⁴ Пор. народну приказку: "Був колись оріх, а тепер свистун" [Номис, № 1866].

⁴⁶⁵ Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 46: 12. Пор.: ПоыХішйте /мене, погХв/іьшїи сердце, сХцли далече СЗ прЗвды.

⁴⁶⁶ У списку Б речення починається сполучником А.

⁴⁶⁷ У списку Б: своє.

⁴⁶⁸ Слово же подано за списком Б. У списку А його немає.

⁴⁶⁹ У списку Б: растл?нной.

⁴⁷⁰ У списку Б: взьшти.

⁴⁷¹ Можливо, це парафраза Послання св. ап. Павла до євреїв 4: 1. Пор.: вийти въ покбй Єгш.

⁴⁷² У списку Б: т?сных.

⁴⁷³ Неточна цитата з Книги Псалмів ЗО (31): 9. Пор.: постЗви/ГЬ єсй прострЗнн? нб^?

/ИОЙ.

⁴⁷⁴ Можливо, це неточна цитата з Книги Псалмів 117 (118): 5. Пор.: оус/іыіш /ИА въ прострЗнство.

⁴⁷⁵ Друга книга Мойсеєва: Вихід 19: 4.